Постанова

від 16.03.2011 по справі 2а-26189/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011 року справа №2а-26189/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Ханової Р.Ф. , Гайдара А.В.

при секретарі судового засідання Чуріковій Я.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року та додаткову постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-26189/10/0570 за позовом Комунальної установи «Центральна міська лікарня» до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання нечинною та скасування вимоги №29-12/1078 від 11 жовтня 2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Комунальна установа «Центральна міська лікарня» (надалі - позивач, КУ «Центральна міська лікарня») звернулась до Донецького окружного адміністративного суду до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області (надалі - відповідач, КРУ в Донецькій області) про визнання нечинною та скасування пунктів вимог № 29-12/1078 від 11 жовтня 2010 року, безпосередньо спірними та заявленими до скасування були пункти та підпункти: п.2 (2.1), 5 (5.1.), 7 (7.1.), 8 (8.1.), 13 (13.1), 14.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року та додатковою постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-26189/10/0570 позовні вимоги комунальної установи «Центральна міська лікарня» до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання нечинною та скасування вимоги № 29-12/1078 від 11 жовтня 2010 року задоволені частково.

Визнано нечинним п.2-п.п.2.1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області № 29-12/1078 від 11 жовтня 2010 року в частині здійснення зайвих витрат на оплату праці внаслідок безпідставної виплати головному лікарю доплати за розширення обсягу робіт у сумі 21653,68 грн., відпускних у сумі 419,93 грн.

Визнано нечинним п.7-п.п.7.1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області № 29-12/1078 від 11 жовтня 2010 року в частині здійснення необґрунтовано нарахованої та виплаченої заробітної плати за роботу за сумісництвом у сумі 12777,16 грн. та відпускних у сумі 354,52 грн.

Частково визнано нечинним п.5-п.п.5.1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області № 29-12/1078 від 11 жовтня 2010 року у сумі 12 625,79 грн.

В інший частині позовних вимог відмовлено. Вирішене питання про судові витрати.

Не погодившись з основним та додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційними скаргами, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, ухвалену с порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначивши, що актом ревізії від 07.09.2010 року №29-26/020 за період з 01.12.2008 року по 30.06.2010 року виявлені порушення фінансово-господарської діяльності позивача. За результатами акту ревізії прийнята вимога від 11.10.2010 року №29-12/1078 про усунення виявлених порушень. Вимоги про усунення виявлених порушень є обґрунтованими та законними. Просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі (а.с.186-189). Апеляційна скарга на додаткове судове рішення повністю відповідає змісту апеляційної скарги на основну постанову.

Перегляд судового рішення здійснювався судом апеляційної інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представники відповідача, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні вимог позивача.

Представник позивача надав письмові заперечення проти доводів апеляційної скарги, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях.

Стаття 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що комунальна установа «Центральна міська лікарня» м.Харцизьк є юридичною особою, діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням Харцизької міської ради 12.01.2006 року № 4/43-1509, включено до ЄДРПОУ за номером 01991323 є підконтрольною особою перед відповідачем.

Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області, відповідно до плану роботи головного Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на ІІІ квартал 2010 року, направлень на ревізію, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 грудня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 29-26/020 від 7 вересня 2010 року.

За результатами ревізії позивачу направлена вимога про усунення порушень від 11 жовтня 2010 року № 29-12/1078, яка частково оскаржується у межах цієї адміністративної справи (підпункти 2.1; 5.1; 7.1; 8.1; 13.1; пункт 14).

Колегія суддів зазначає, що підпункти є похідними та нерозривно пов'язаними між собою з відповідні пунктами 2, 5, 7, 8, 13. В зазначених пунктах вимог містяться виявлені порушення вимог законодавства, відповідно до яких сформовані підпункти, як спосіб реалізації по усуненню виявлених порушень.

Вимога містить, зокрема, вимогу про стягнення з осіб, винних у зайвих грошових виплатах коштів у сумі 22073,61 грн. внаслідок безпідставної виплати головному лікарю доплати за розширення обсягу робіт та відпускних (п. 2.1).

Між виконавчим комітетом Харцизької міської ради та головним лікарем КУ «Центральна міська лікарня» ОСОБА_5 укладено контракт від 08.11.2001 року, який згідно додаткових угод від 29.12.2006 року, 29.12.2007 року, 30.01.2009 року було продовжено до 01.02.2011 року. У перевіряємому періоді (з 01.12.2008 року по 30.06.2010 року) головному лікарю виплачені зайві доплати на оплату праці за розширення обсягу робіт у розмірі 21653, 68 грн. та відпускних у сумі 419, 93 грн..

Відповідачем в акті ревізії встановлено порушення п. 3.1.4 Наказу Міністерства праці та соціальної політики та Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 року № 308/519 Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, оскільки вказаним пунктом доплата за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт не встановлюються керівникам закладів, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів та їх заступникам.

З урахуванням цього відповідач зробив висновки про те, що за період з 01.12.2008 року по 30.06.2010 року необґрунтовано нараховано та виплачено головному лікарю доплати за розширення обсягу робіт у загальній сумі 21 653,68 грн., а також відпускних за червень-вересень 2009 року у сумі 419,93 грн.

Відповідно до частини 2 статті 97 Кодексу Законів про працю України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно із статтею 5 Закону України «Про оплату праці», організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу Законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як встановлено судом першої інстанції, пунктом 3.1 контракту передбачено, у тому числі виплата 50 % окладу - місячна надбавка за виконання обов'язків по керівництву охорони здоров'я міста. Зобов'язання головного лікаря щодо здійснення керівництва установою передбачені пунктом 1 контракту (загальні положення), пунктом 2 контракту (права та обов'язки сторін). Таким чином, зазначена доплата повністю відповідає обов'язкам головного лікаря по керівництву,передбачена умовами контракту, а отже повинна бути виплачена відповідно до статті 21 КЗпПУ та статті 5 Закону України «Про оплату праці».

Суд першої інстанції не прийняв до уваги зазначенні в акті ревізії відповідачем відсутність рішення виконавчого комітету на встановлення надбавки головному лікарю за виконання робіт по керівництву охорони здоров'я (абз. 6 стор.21 акту ревізії), оскільки зазначена доплата передбачена умовами трудового контракту.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку з цього приводу, та безпідставно вважав, що 50 % окладу-місячна надбавка за виконання обов'язків по керуванню охорони здоров'я міста, яка визначена контрактом є тотожнім поняттям доплати за розширення зони обслуговування, збільшення обсягу виконуваних робіт.

При обчисленні заробітної плати працівників сфери охорони здоров'я застосовуються «Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 № 308/519 (далі - Наказ МОЗ № 308/519), які розроблені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року N 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (із змінами).

Пунктом 3.1.4 Наказу МОЗ № 308/519 передбачено, що доплата за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт не встановлюється керівникам установ. Згідно даним особових рахунків, у періоді з 01.12.2008 по 30.06.2010 головному лікарю КУ «Центральна міська лікарня» ОСОБА_5 всупереч законодавству щомісячно нараховувалась та виплачувалась доплата за розширення обсягу робіт у розмірі 50 % посадового окладу виплата якої не передбачена законодавством.

Доводи сторони позивача, що виплати 50 % головному лікарю здійснювалась за керівництво охороною здоров'я міста, відповідно до наказу МОЗ України від 28.10.2002 № 385, згідно якого на центральну міську лікарню покладені функціональні обов'язки управлінням охороною здоров'я міста, за виконання цих обов'язків головному лікарю, що працює за контрактом, встановлено додаткову оплату праці колегія суддів вважає безпідставними.

У наказі МОЗ України від 28.10.2002 № 385 зазначено, що центральна міська лікарня це лікарня, на яку покладено функції органу управління охороною здоров'я міста, а функціональні обов'язки головного лікаря в наказі МОЗ України від 28.10.2002 № 385 не зазначені.

Крім того, пунктом 3.1 Контракту від 08.11.2001 укладеного між виконавчим комітетом Харцизької міської ради та головним лікарем КУ «Центральна міська лікарня» ОСОБА_5С, передбачено, що за виконання обов'язків, передбачених Контрактом керівнику встановлюється 50% окладу - місячна надбавка за виконання обов'язків по керівництву охорони здоров'я міста, що суперечить вимогам Наказу МОЗ № 308/519. Але згідно даним особового рахунку головного лікаря КУ «ЦМЛ» ОСОБА_5 вищевказана надбавка за виконання обов'язків по керівництву охорони здоров'я міста у періоді з 01.12.2008 по 30.06.2010 йому не нараховувалась та не виплачувалась.

Крім того, пунктом 1.7 Наказу МОЗ № 308/519 передбачено, що встановлення керівнику установи надбавок та доплат до посадових окладів здійснюється за рішенням органу вищого рівня, але рішення органу вищого рівня (виконавчого комітету Харцизької міської ради) щодо встановлення головному лікарю доплати за розширення обсягу робіт чи надбавки за виконання обов'язків по керівництву охорони здоров'я міста відсутні, що підтверджено відповіддю виконавчого комітету Харцизької міської ради наданої на запит КРВ у м. Харцизьку.

Вимога містить, зокрема, вимогу про стягнення з осіб, винних у зайвих грошових виплатах коштів у сумі 13131,68 грн. внаслідок необґрунтовано нарахованої та виплаченої заробітної плати за роботу за сумісництвом та відпускних (п. 7.1).

Згідно акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пункту 4 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за № 76 (далі - Положення № 43), оскільки керівникам структурних підрозділів - завідуючій складу ОСОБА_6 надано сумісництво 0,5 ставки агента з постачання та завідуючому господарством ОСОБА_7 надано сумісництво 0,5 ставки інженера - енергетика за період з 01.12.2008 року по 30.06.2010 року.

Відповідно до 4 Положення № 43, керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Колегія суддів погоджую позицію сторони позивача, що зазначені нормативні документи розповсюджуються виключно на державні підприємства. В даному випадку міська лікарня є комунальної установою.

Відповідно до п. 1 наказу національної служби посередництва та примирення від 13.05.2003 № 192 Про затвердження Положення про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників або профспілки структурні підрозділи - цехи, відділи, дільниці, бригади, інші господарюючі підрозділи, що здійснюють діяльність на підставі положення, затвердженого директором підприємства (об'єднання), і очолюються керівником, який призначається (затверджується) на посаду директором підприємства.

Відповідно до п. 3 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 17.06.1999 року № 112 Про затвердження Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій підрозділ структурний - ланка організації (підприємства), яка включає колектив виконавців або/і робочих, яка має відокремлені, чітко визначені функції в процесі керівництва або виробничому процесі, які відрізняються від функцій інших ланок, і в силу цього входить як організаційно відокремлена від інших підрозділів частка організації (підприємства) в його структуру або в структуру підрозділів організації (підприємства).

Як встановлено у судовому засіданні в суді першої інстанції, 29 січня 2009 року головним лікарем комунальної установи «Центральна міська лікарня» затверджено положення про адміністративно-господарський підрозділ цієї установи. Відповідно до п. 1.8 зазначеного положення, адміністративно-господарський підрозділ очолює керівник, на посаду якого призначається особа, яка має вищу професійну освіту та досвід роботи по спеціальності не менш двох років або середньо професійну освіту та досвід роботи по спеціальності не менш п'яти років.

Наказом позивача від 30.03.2009 року № 01/1-20/2 затверджено штатний розпис на 2009 рік, який введено в дію з 01.04.2009 року. Аналогічний штатний розпис затверджено на 2010 рік наказом від 31.03.2010 року № 01/1-30/5. Відповідно до зазначеного штатного розпису, у лікарні працює адміністративного-господарчий персонал, як окремий структурний підрозділ, до складу якого входить, у тому числі завідувач господарства - 1 штатна одиниця та завідувач складу - 1 штатна одиниця. Таким чином що завідувач господарства та завідувач складу не є керівними посадами, оскільки ці посади входять до адміністративно-господарського підрозділу як окремого структурного підрозділу, що діє на підставі положення, його очолює провідний інженер (код КП 2149.2) та включає колектив виконавців та робочих, мають чисельність - 1 штатна одиниця, тобто, в їх підпорядкуванні відсутній колектив виконавців або робітників, керівних функцій ці особи не виконують. Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено правомірність заявленої вимог, наявність в підпорядкуванні інших осіб відсутня. Це не вбачається з посадової інструкції зав господарством, який забезпечує лише організацію господарської роботи ЦРЛ, який підпорядковується головному інженеру.

Вимога містить, зокрема, вимогу про проведення перерахунку та відповідні взаємо звірки щодо сум внесків до державних цільових фондів в сумі 14820, 36 грн. є неправомірною внаслідок того, що зазначені кошти за своєю природою не є зайво сплаченими, в момент їх перерахування до Пенсійного фонду України внесків наявним був об'єкт нарахування та сплати внесків. Крім того компетенція даного питання належить не відповідачу, а Управлінню Пенсійного фонду України де позивач перебуває на обліку.

Колегія суддів вважає, що зазначені вимоги заявлені під умовою та залежать від виконання усіх вимог.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, невірно надана правова оцінка обставинам справи, неповно з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті вимог, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність ухвалити нове рішення про часткове задоволення, як апеляційних скарг так і позовних вимог, які розглянуті та були предметом оскарження внаслідок їх задоволення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційні скарги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року та додаткову постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-26189/10/0570 - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року та додаткову постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-26189/10/0570 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Комунальної установи «Центральна міська лікарня» до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання нечинною та скасування вимоги №29-12/1078 від 11 жовтня 2010 року задовольнити частково.

Визнати нечиною та скасувати п.5 та п.п.5.1, п.7 та п.п.7.1 вимоги №29-12/1078 від 11 жовтня 2010 року, у задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 березня 2011 року. Постанова у повному обсязі виготовлена - 21березня 2011 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

ОСОБА_8