Ухвала

від 21.07.2006 по справі 32/103-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/103-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 21.07.06 р.          № 32/103-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Студенця  В.І.

 суддів:                                          Андрієнка  В.В.

                                        Малетича  М.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача -не з"явився,

 від відповідача -Бай С.Е.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Святошинському районі м. Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 04.04.2006

 у справі № 32/103-А  (Хрипун О.О.)

 за позовом           Закритого акціонерного товариства "Атек"

 до           Управління Пенсійного Фонду України в Святошинському районі м. Києва

 про          визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

 Закрите акціонерне товариство „Атек” (далі – ЗАТ „Атек”) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва (далі – УПФУ в Святошинському районі м. Києва) про визнання недійсним рішення.

          Постановою господарського суду м. Києва від 04.04.2006р. у справі № 32/103-А позов задоволено повністю.

          УПФУ в Святошинському районі м. Києва, не погоджуючись з постановою суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          ЗАТ „Атек” заперечення на апеляційну скаргу не надало та в судове засідання, призначене на 21.07.2006 повноважних представників не направило та не повідомило суд про причини їх неявки, хоча про дату, час і місце судового засідання було належним чином повідомлено.

          Неприбуття в засідання суду повноважного представника ЗАТ “Атек”, згідно ст. 128 КАС України не є перешкодою для розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          УПФУ в Святошинському районі м. Києва 14.12.2005 складено акт перевірки ЗАТ „Атек” щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, за результатами якої встановлено несвоєчасну сплату ЗАТ „Атек” до УПФ в Святошинському районі м. Києва обов'язкових платежів за період з 01.01.2004 по 22.11.2005.

          На підставі акта перевірки, УПФУ в Святошинському районі м. Києва 14.12.2005 прийнято рішення № 554 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” застосовано до ЗАТ „Атек” штраф у розмірі 5065,16 грн. та нарахована пеня у розмірі 50,75 грн.

          Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (п. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу (п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).

Відповідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.05.2002 у справі № 24/279-б порушено провадження у справі про банкрутство  ЗАТ „Атек”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження у справі: зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), зупинено заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію

          Згідно зі ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

          Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі господарського суду про порушення справи про банкрутство (ст. 11, абз. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).

          Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

          Отже, зазначеною статтею визначено конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю. Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня і штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

          При цьому, ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачено виключень по нарахуванню неустойки ( штрафу, пені) протягом дії мораторію на вимоги поточних кредиторів.

          Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство (п. 7 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).

          УПФ в Святошинському районі м. Києва не надано доказів про припинення у справі про банкрутство ЗАТ „Атек”.

          З урахуванням того, що УПФУ в Святошинському районі м. Києва прийняло оспорене рішення без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, зокрема, без врахування дії мораторію у відношенні ЗАТ „Атек”, то господарський суд м. Києва обґрунтовано визнав рішення недійсним.

          Доводи УПФУ в Святошинському районі м. Києва про те, що Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є спеціалізованим нормативно – правовим актом в сфері загальнообов'язкового пенсійного страхування і відповідно до принципу застосування правоположень „спеціальний закон відміняє дію загального” має пріоритет в застосуванні, і є останнім по відношенню до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, і суд не застосував його положення, а помилково застосував ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки норми Закону  України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не співвідносяться як загальні і спеціальні.

          За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд м. Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування постанови господарського суду м. Києва від 04.04.2006.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

 1.          Постанову господарського суду м. Києва від 04.04.2006 у справі № 32/103-А залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва - без задоволення.

2.          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України з дня складення ухвали в повному обсязі.

3.          Ухвалу в повному обсязі складено 26.07.2006.

4.          Копію ухвали надіслати сторонам.

 Головуючий суддя          Студенець  В.І.

 Судді

           Андрієнко  В.В.

          Малетич  М.М.