Постанова

від 21.09.2010 по справі 2а-3972/10/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Тріфанова С.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2010 року < > справа № 2а-3972/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яманко В. Г.

суддів Міронової Г. М.

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Дегтярьовій А. М.

за участю представників від:

позивача ОСОБА_3 за дов. від 20 травня 2010 р.,

відповідачів ОСОБА_4 за дов. № 48/10 від 20 вересня 2010

року, № 10-6018/2094 від 11 червня 2010 року,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційні скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Державної податкової адміністрації України

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 3 серпня 2010 року

по адміністративній справі № 2а-3972/10/1270 (суддя Тріфанова С. С.)

за позовом Підприємства «Сприяння-Сервіс»

громадської організації «Сприяння розвитку

підприємства, малого та середнього бізнесу, захист

платників податків «Сприяння»

до 1) Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції

в м. Луганську,

2) Державної податкової адміністрації України

про визнання протиправним та скасування акту про

анулювання реєстрації платника податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

25 травня 2010 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

28 травня 2010 року позивач надав суду уточнений адміністративний позов (арк. спр. 46-50), в якому визначив Державну податкову адміністрацію України в якості другого відповідача та просив визнати протиправним акт про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, визнати недійсним з моменту укладення акт про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, допустити поворот виконання акту про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, зобов'язати Державну податкову адміністрацію України внести зміни до реєстру платників податку на додану вартість, допустити негайне виконання рішення суду та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2010 року (арк. спр. 79-81) позовні вимоги підприємства «Сприяння-Сервіс» громадської організації «Сприяння розвитку підприємства, малого та середнього бізнесу, захист платників податків «Сприяння» були задоволені повністю. Суд першої інстанції: 1) визнав протиправним та скасовував акт Ленінської МДПІ у м. Луганську № 206 від 5 травня 2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Підприємства «Сприяння-сервіс» громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захист платників податків «Сприяння» (ідентифікаційний код 32691278); 2) зобов'язав ДПА України внести зміни до Реєстру платників податку на додану вартість, поновивши в Реєстрі платників податку на додану вартість підприємство «Сприяння-сервіс» громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захист платників податків «Сприяння» (ідентифікаційний код 32691278) з 5 травня 2010 року.

В обґрунтування задоволення позовних вимог суд першої інстанції визначив наступне:

- відсутність в акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість необхідної інформації за формою № 6-ПДВ, а саме документу, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ,

- посилання в акті на підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним, оскільки нормативне обґрунтування не є і не може бути документальним підтвердженням наявності підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ;

- не доведеність матеріалами справи факту виписки позивачем податкових накладних, за якими не задекларовано податкові зобов'язання та факту відсутності за юридичною адресою, як на підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

В апеляційних скаргах (арк. спр. 84-86, 88-90) перший та другий відповідачі просили скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Основні доводи апеляційних скарг:

- судом першої інстанції не досліджено в повному обсязі обставин справи, що мають значення для вирішення справи по суті, зокрема, щодо правомірності прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ на підставі встановлення факту виписки податкових накладних, за якими не задекларовано податкові зобов'язання,

- суд першої інстанції дійшов до невірного висновку щодо відсутності у податкового органу відповідно до вимог пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» функцій по прийняттю рішень про анулювання реєстрації платника ПДВ, оскільки Ленінська МДПІ діяла відповідно до вимог розпорядження КМ України «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» від 9 вересня 2009 року № 1120-р.

Представник позивача проти апеляційних скарг відповідачів заперечував, просив суд залишити їх без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін. Представник відповідачів підтримав вимоги апеляційних скарг, просив скасувати судове рішення першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які з'явилися на судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Позивач - підприємство «Сприяння-сервіс» громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захист платників податків «Сприяння» згідно свідоцтва про державну реєстрацію № 486327 є юридичною особою, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію (арк. спр. 8), статутом (арк. спр. 12-17). Позивач включений до ЄДРПОУ за № 32691278, що підтверджено довідкою статистики (арк. спр. 10-11). Платник перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську з 31 жовтня 2003 року (арк. спр. 20) та є платником податку на додану вартість з 3 листопада 2003 року, що підтверджено свідоцтвом (арк. спр. 9).

В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача № 206 затвердженого начальником Ленінської МДПІ у м. Луганську 30 квітня 2010 року (арк. спр. 18-19, 23-24), складеного комісією, яка створена за розпорядженням Ленінської МДПІ у м. Луганську від 8 травня 2008 року № 403, визначений як підстава для анулювання реєстрації факт виписки позивачем податкових накладних, по яким не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання на підставі даних Додатку 5 «Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Крім того, у вказаному акті міститься посилання на акт від 30 квітня 2010 року (арк. спр. 74), за яким позивач не знаходиться за місцем реєстрації. В акті міститься позначка про виключення платника ПДВ з Реєстру 30 квітня 2010 року.

У зв'язку з направленням акту позивачу поштою на першій сторінці міститься реєстраційний номер та дата відправлення: № 19328 від 5 травня 2010 року, які помилково розцінені судом першої інстанції як дата складання акту та виключення з Реєстру, що обумовлює зміну судового рішення, оскільки в позовних вимогах містилося прохання про визнання акту протиправним з моменту його затвердження, тобто в даному випадку з 30 квітня 2010 року.

Разом з цим колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування вищенаведеного акту про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ з наступних підстав.

Пункт 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168) містить вичерпний перелік випадків анулювання реєстрації платником ПДВ, а саме:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання;

д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними;

е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

При цьому цією ж нормою закону визначено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "е" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про наявність підстав для анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ за ініціативою податкового органу, визначених в підпунктах "б" - "е" пункту 9.8 статті 9 Закону № 168. Щодо відсутності позивача за місцезнаходженням, то анулювання реєстрації платника ПДВ пов'язується з наявністю запису про це Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а не з актом складеним посадовими особами ДПІ. Докази внесення такого запису в Єдиний реєстр відсутні. Згідно виписки з Єдиного реєстру станом на 30 липня 2009 року (арк. спр. 11) наявність позивача в реєстрі та його місцезнаходження підтверджені.

В підпункті «в» пункту 9.8 статті 9 Закону № 168, на який в оспорюваному акті послався перший відповідач, відсутні такі підстави для скасування реєстрації платника ПДВ як виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання. Цей підпункт пов'язує анулювання реєстрації ПДВ виключно з реєстрацією суб'єкта господарювання платником єдиного податку або з переходом на інший особливий порядок оподаткування та вислів в цій нормі «або з будь-яких інших причин» не пов'язується з певними постановами чи розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а пов'язаний з переведенням платника податку на особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом № 168, чи зі звільненням такої особи від сплати цього податку за рішенням суду. Тобто, під іншими підставами в цьому підпункті розуміється звільнення від сплати цього податку як з причин визначених в цьому підпункті, так й інших. Норма, яка пов'язує анулювання свідоцтва платника ПДВ з відсутністю підстав для сплати ПДВ не може бути тотожною з нормами розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1120-р про порядок визначення несплачених податкових зобов'язань з ПДВ та анулювання свідоцтва платника ПДВ як наслідком такої несплати.

Апелянти посилаються на те, що підставою для прийняття акту про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ стали вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1120-р «Деякі питання адміністрування податків зборів», хоча безпосередньо в спірному акті відсутні посилання на цю постанову. За розпорядженням N 1071-р від 19 травня 2010 року розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року N 1120-р було визнано таким, що втратило чинність, ця постанова набула чинності з дня її прийняття. Слід зазначити, що пунктом 3 розпорядження КМУ від 9 вересня 2009 року № 1120-р визначено, що органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість". Тобто, вжиття заходів щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ пов'язано з наявністю підстав визначених безпосередньо в пункті 9.8 статті 9 Закону № 168. Вказаним розпорядженням КМУ не може бути розширений круг підстав для анулювання свідоцтва платника ПДВ передбачених безпосередньо законом, тобто при вжитті заходів на виконання вказаного розпорядження податковий орган повинен був дотримуватися чинних вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а не посилатися на ту норму закону яка в даному випадку не підлягає застосуванню з вищенаведених підстав.

В матеріалах справи в порушення частини 2 статті 71 КАС України відповідачами не надані до справи матеріали перевірок або інші докази, які свідчать про встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання. Надані представником відповідачів витяги з бази даних ДПА України щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань позивача та контрагентів (арк. спр. 103-104) не можуть бути визнані належними доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства взагалі та безпосередньо вимог пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року N 1120-р, оскільки не містять номерів, дат виписаних податкових накладних, доказів документального співставлення даних автоматизованої системи з фактично наданими деклараціями з ПДВ як позивачем та й його контрагентами з огляду на наявні у платників податків первинні документи податкового обліку на підставі яких були сформовані декларації.

Пунктом 8 частини 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до функцій податкових інспекцій віднесено проведення перевірок фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України. З метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року N 327 затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Таким чином, законодавчо врегульовано, що належним та допустимим доказом факту порушення суб'єктом господарювання податкового законодавства є акт перевірки та відповідне йому рішення податкового органу. Перший відповідач документально факт не декларування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ не засвідчив та відповідне рішення про донарахування податку на додану вартість за спірний період не приймав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 162 КАС України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність. У даному випадку незаконний акт про анулювання свідоцтва платника ПДВ втрачає чинність з моменту його прийняття, тобто з 30 квітня 2010 року з відповідним внесенням запису про це в Реєстр платників податку на додану вартість з цієї ж дати. З огляду на викладене колегія суддів вносить зміни в прийняту судом першої інстанції постанову, в якій правильно вирішений спір, але помилково визначена дата прийняття спірного акту податковим органом та відповідно неправильно визначений термін з якого порушене право позивача підлягає відновленню.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську та Державної податкової адміністрації України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2010 року по адміністративній справі № 2а-3972/10/1270 - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2010 року по адміністративній справі № 2а-3972/10/1270 - змінити.

В абзацах другому та третьому резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2010 року замість висловів «від 05 травня 2010 року» та «з 05 травня 2010 року» вказати «від 30 квітня 2010 року» та «з 30 квітня 2010 року» відповідно.

В іншій частині судове рішення першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні 21 вересня 2010 року у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанова набуває чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 22 вересня 2010 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді: Г.М.Міронова

ОСОБА_2