Постанова

від 26.02.2009 по справі 8/410/08

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"26" лютого 2009 р.

Справа № 8/410/08

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Михайлова М.В., Журавльова О.О.,

при секретарі судового засідання

Павленко Н.А.,

за участю представників сторін:

від позивача -Лушников

В.П.. за дов.,

від відповідача -Чапля

А.А., за дов.,

від третьої особи

-не з'явився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства

„Сведбанк” в особі Миколаївського відділення ВАТ „Сведбанк”

на рішення господарського суду

Миколаївської області від 04.11.2008р.

у справі

№ 8/410/08

за позовом

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Дружба”,

Миколаївська область, Баштанський р-н, с. Плющівка

до

Відкритого акціонерного товариства „Сведбанк” в особі Миколаївського відділення

ВАТ „Сведбанк”, м. Миколаїв

третя особа без самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача: Приватний

нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєва Н.П., м.

Миколаїв

про

визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

встановив:

          Сільськогосподарське товариство з

обмеженою відповідальністю (СТОВ) „Дружба” (далі - позивач) звернулось у

місцевий господарський суд Миколаївської області з позовом до Відкритого

акціонерного товариства „Сведбанк” (правонаступник АКБ „ТАСКОмерцбанк” в особі

Миколаївського відділення (далі-Банк-відповідач) з залученням третьої особи без

самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача нотаріуса

Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвої Н.П. про визнання

виконавчого напису нотаріуса №4359 від 27.08.2008р. про стягнення з позивача на

користь відповідача пені в сумі 110720,61 грн. за рахунок заставленого майна

таким, що не підлягає виконанню.

          Свої позовні вимоги СТОВ „Дружба” обґрунтовує

невідповідністю цього виконавчого напису Закону України „Про нотаріат” (ст.88),

Цивільному кодексу (ст.ст.550, 617) і Господарському кодексу (ч.6 ст.232)

України.

          У відзиві на позов відповідач його не

визнав, посилаючись при цьому на невиконання позивачем зобов'язань по

укладеному з Банком кредитного договору від 24.01.20087р. по сплаті суми

кредиту і процентів за користування останнім, в зв'язку з чим позивач повинен

згідно п.6.1 вказаного договору кредиту сплатити пеню незалежно від вини у

невиконанні чи неналежному виконанні своїх зобов'язань.

          Рішенням місцевого господарського

суду від 04 листопада 2008 року (суддя Гриньова-Новицька Т.В.), яке підписано

суддею 28.11.2008р., позов СТОВ „Дружба” задоволено: спірний виконавчий напис

нотаріуса визнано таким, що не підлягає виконанню, з огляду на обґрунтованість

позовних вимог.

          Не погоджуючись з ухваленим рішенням

суду, Банк (відповідач) подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити йому

строк на подання апеляційної скарги (такий строк апелянту відновлено в ухвалі

від 12.02.2009р. при прийнятті апеляційної скарги до провадження), оскаржене

рішення суду скасувати, а справу направити до місцевого господарського суду

Миколаївської області на новий розгляд в іншому складі суддів, посилаючись на

ті ж підстави, що і у відзиві на позов.

          У відзиві на апеляційну скаргу

позивач вважає її безпідставною, оскільки суд першої інстанції керувався

нормами законодавства (ч.3 ст.550 і ст.617 ЦК України), які є імперативними нормами

і не можуть змінюватись за вибором суб'єктів господарювання.

Розглянувши матеріали справи,

доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши

юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи

та їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова

колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної

скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи

і встановлено судом, між сторонами (позивачем і відповідачем) був укладений

кредитний договір №КЛ/07-01 від 24.01.2007р. про відкриття позивачу кредитної

лінії на суму 100000 (один мільйон) грн. і іпотечний договір за тією ж датою,

згідно якому в забезпечення  виконання

зобов'язання позивачем по даному кредитному договору СТОВ „Дружба”

(Іпотекодавець) передає в іпотеку Банку (Іпотекодержателю) належне йому

нерухоме майно (виробничі і складські будівлі) вартістю 958742,50 грн.

Додатковим договором до цього

договору іпотеки від 24.01.2007р. сторони визначили, що вартість предмету

іпотеки (нерухомого майна) складає 701950 грн.

Цими договорами передбачено, що в

разі прострочки платежів СТОВ „Дружба” сплачує пеню в розмірі подвійної

облікової ставки НБУ від суми непогашеного платежу за кожний день прострочки

незалежно від вини Позичальника (позивача) у невиконанні чи неналежному

виконанні зобов'язань по кредитному договору (п. 6.1 останнього).

На суму нарахованої пені в розмірі

109624,37 грн. за заявою відповідача нотаріусом (третьою особою) вчинено

виконавчий напис від 27.08.2008р. за період з 09.11.2007р. по 29.07.2008р. за

рахунок нерухомого майна (виробничих і складських приміщень), на виконання

якого Державним виконавцем ДВС Баштанського районного управління юстиції

Миколаївської області відкрито виконавче провадження постановою від

02.09.2009р.

Зобов'язання за кредитним договором

по сплаті суми кредиту і процентів за користування останнім позивач  виконав у повному обсязі, що не

спростовується відповідачем у відзиві на позов, але з прострочкою, що, як вбачається

із матеріалів справи, сталося внаслідок форс-мажорних обставин, існування яких

підтверджуються висновками Торгово-промислової палати України, і про які

позивач неодноразово попереджав відповідача з проханням продовжити строк

повернення кредиту (такі звернення позивача до відповідача є у матеріалах

справи), яке останнім залишені без уваги.

Статтею 88 Закону України „Про

нотаріат” передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані

документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності

боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло

не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та

організаціями не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається

виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис

видається у межах цього строку.

Відповідно до ст.549 Цивільного

кодексу України пеня -це вид неустойки, а згідно ч.3 ст.550 цього Кодексу  кредитор не має права на неустойку в разі,

якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання. Стаття 617 ЦК України

встановлює, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від

відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення

сталося внаслідок випадку або непереборної сили, що мало місце в даному

випадку.

Як зазначалось вище, позивач довів

належним чином обставини, які звільняють його від відповідальності за

несвоєчасну сплату кредиту і процентів за його користування.

Отже, питання щодо нарахування пені

за несвоєчасне повернення кредиту і процентів за користування ним (кредитних

коштів) позивачем, як вірно зазначив суд в оскарженому рішенні, був спірним.

Судом правомірно не прийнято до

уваги посилання відповідача у відзиві на позов, що пунктом 6.1 кредитного

договору передбачено, що у випадку ненадходження коштів в строки, передбачені

цим договором, позичальник (СТОВ „Дружба”) сплачує Банку пеню незалежно від

наявності його вини, оскільки цей пункт кредитного договору суперечить вимогам

ч.3 ст.550 і ст.617 ЦК України.

Крім того, зі змісту виконавчого

напису нотаріуса вбачається, що строк, за який провадиться стягнення, становить

більше 8 (восьми) місяців: з 09.11.2007р. по 29.07.2008р., що суперечить ч.6

ст.232 Господарського кодексу (ГК) України, згідно якої стягнення неустойки

(штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 6

(шість) місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не

встановлено законом або договором. Кредитним договором між сторонами (позивачем

і відповідачем) іншого не передбачено.

Є безпідставними посилання Банку в

апеляційній скарзі на те, що позивачем повинна бути сплачена пеня за шість

місяців як це передбачено ч.6 ст.232 ГК України, оскільки позивачем оспорюється

виконавчий напис нотаріуса, а не стягується сума пені, і, крім того, Законом

України „Про нотаріат” не передбачено право суду зменшувати розмір сум, які

вказані у виконавчому написі нотаріуса, при визнанні його таким, що не підлягає

виконанню на підставі ч.3 ст.15 Господарського процесуального кодексу України.

При таких обставинах відсутні

підстави для скасування оскарженого рішення суду.

Слід звернути увагу Апелянта на те,

що прохання останнього в апеляційній скарзі про скасування оскарженого рішення

суду і направлення справи на новий розгляд до господарського суду Миколаївської

області не відповідає вимогам ст.103 ГПК України, згідно з якою справа після

скасування або зміни рішення суду першої інстанції, не направляється на новий

розгляд.

Враховуючи

викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105

Господарського

процесуального кодексу України,

апеляційний

господарський суд, -

постановив:

Рішення господарського суду

Миколаївської області від 04 листопада 2008 року у справі №8/410/08 залишити

без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                           

В.М.Тофан

Судді                                                                                          М.В.Михайлов

 О.О.Журавльов