Постанова

від 09.11.2006 по справі 24/334

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/334

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.11.2006                                                                                           № 24/334

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Зеленіна  В.О.

 суддів:                                          Капацин  Н.В.

                                        Синиці  О.Ф.

 при секретарі:                              Голюк Н.І.

 За участю представників:

 від позивача - Поліщук А. М

 від відповідача - Дехтярюк С. В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 30.08.2006

 у справі № 24/334 (Смілянець В.В.)

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер"

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства "Київське шляхово-будівельне управління № 27"

 про                                                  стягнення 44 460,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.08.2006 року у справі          № 24/334 позов  ЗАТ “Укр-Кан Пауер” до ВАТ “Київське шляхово-будівельне управління № 27” про стягнення 44 460,90 грн. задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 29 700 грн. основного боргу, судові витрати,  в іншій частині  вимог відмовлено.

          Не погоджуючись з рішенням в частині відмовлених вимог, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його частково скасувати, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення – без змін.

          Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд  дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, в зв'язку з наступним.

Як встановлено матеріалами справи,  18.04.2002 року сторонами був укладений  підрядний договір № 16, за умовами якого відповідач зобов'язався здійснити ремонт бетонного покриття на території ТЕЦ, а позивач прийняти виконані роботи та здійснити оплату.

24.05.2002 року сторонами була підписана додаткова угода до договору № 16, що є його  невід'ємною частиною, якою передбачено, що оформлення виконаних робіт проводиться за актами форми  КБ-2в; розрахунки за виконані роботи проводяться в рахунок надання послуг по тепловій енергії, відпуску паливного мазуту, інших матеріалів та грошовими коштами.

Згідно ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно абзацу другого пункту 4 та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності; правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом крім випадків коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Вимоги вказаних статей Цивільного кодексу УРСР кореспондуються з вимогами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, який набрав чинність з 01.01.2004 року та застосовується до правовідносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За накладними № 289284 від 27.04.2002 року та № 289287 від           03.06.2002 року відповідач одержав від позивача мазут на загальну суму 44 460,90 грн.

Суд першої інстанції мотивує часткове задоволення позову тим, що задоволенню підлягає сума лише 29 700 грн., оскільки оплата отриманого відповідачем мазуту на суму 14 760,90 грн. зарахована в рахунок оплати по підрядному договору за виконані відповідачем роботи, а оскільки мазут за накладною від 27.04.2002 року був поставлений до укладання додаткової угоди про порядок розрахунків то вона підлягає стягненню.

Заперечуючи проти рішення, позивач вказує, що поставка мазуту на суму 14 760,90 грн. була проведена на підставі листа від 03.06.2002 року № 182-2/х, тому суд безпідставно підвів її під додаткову угоду до договору № 16, оскільки в листах та накладних  не має посилань на передачу мазуту у власність відповідача, а навпаки поставка здійснювалась поза договірними відносинами.

Оскільки позивачем не оскаржуються вимоги за накладною від  27.04.2002 року, вимоги розглядаються колегією суддів в межах  поставки за накладною від 03.06.2002 року.

Колегія суддів не погоджується з доводами позивача, оскільки у листі відповідача (а.с. 13, 49) є клопотання про відпуск палива в рахунок взаємних розрахунків, відповіді про відмову про поставку палива в рахунок оплати за виконані відповідачем роботи у матеріалах справи не має, тому господарський суд дійшов вірного висновку, що сума в розмірі 14 760,90 грн. підлягає взаємозаліку, крім того, позивач не відмовився від даній пропозиції, а тому суд вважає, що позивач погодився з вказаними умовами оплати, оскільки протягом  двох років претензій не мав.

Суд не приймає до уваги претензію позивача на загальну суму 44 460.90 грн. в зв'язку з відсутністю доказів належного направлення її на адресу відповідача.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення.

Щодо твердження позивача, що поставка здійснювалася поза договірними відносинами, то вони не знайшли свого підтвердження, оскільки відсутні докази того, що лист про поставку мазуту і порядок взаєморозрахунків прийнятий позивачем не для виконання договору № 16 та додаткової угоди до нього, відсутні докази що між сторонами укладалися інші договори на поставку палива або існують інші позадоговірні відносини ніж укладений договір № 16.

Враховуючи вище наведене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 30.08.2006 року у справі № 24/334 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від  30.08.2006 року у справі № 24/334 – залишити без змін.

2.          Матеріали справи № 24/334 повернути Господарському суду               м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Зеленін  В.О.

 Судді                                                                                          Капацин  Н.В.

                                                                                          Синиця  О.Ф.

23.11.06 (відправлено)