cpg1251
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2015 року Справа № 13/245
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Хімік -18" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі № 13/245 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" простягнення 483 239, 76 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники : - - позивачаІващенко О.В. - - відповідачаБризинська-Колпакова О.О.
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2009 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 395 779, 07 грн. заборгованості за використану теплову енергію, 74 526, 16 грн. інфляційних втрат, 12 934, 53 грн. 3 % річних та судові витрати.
25.12.2013 Публічним акціонерним товариством "Київенерго" до місцевого суду було подано заяву про уточнення позовних вимог (т.1, а.с.145), в якій просило суд припинити провадження у справі в частині стягнення 58 320,77 грн. в зв'язку з проведенням часткової оплати боргу та стягнути з відповідача 337 458, 30 грн. основного боргу, 74 526, 16 грн. інфляційних втрат, 12 934, 53 грн. - 3 % річних та судові витрати. Ця заява прийнята та розглянута судом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 провадження у справі в частині стягнення 58 320, 77 грн. основного боргу припинено.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 (суддя Курдельчук І.Д.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 (головуючий Яковлєв М.Л., судді: Куксов В.В., Новіков М.М.) у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 337 458, 30 грн., 12 934, 53 грн. 3 % річних, 74 526, 16 грн. інфляційних втрат та судові витрати.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Житлово-будівельний кооператив "Хімік-18" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своєї касаційної скарги касатор послався на те, що позивачем при визначенні боргу були застосовані тарифи на житлово-комунальні послуги, які не підлягають застосуванню, оскільки не пройшли державної реєстрації в органах юстиції. Крім того, касатор вважає, що заборгованість за використану теплову енергії у нього відсутня.
У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Київенерго" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
На підставі поданих до матеріалів справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (енергопостачальною організацією; позивачем у справі) та Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-18" (абонентом; відповідачем у справі) укладено договір № 1640294 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна плата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах визначених цим договором.
На виконання умов вказаного договору за період з 01.11.2007 по 01.07.2009 позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на суму 952 409, 95 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок заборгованості та обліковими картками з листопада 2007 року по червень 2009 року (т.1, а.с. 6, 37-43).
Після порушення провадження у справі відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 58 320, 77 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію (т.1, а.с. 146-151).
Як вбачається з матеріалів справи спір виник у зв'язку з тим, що відповідач, як абонент за вказаним договором, неналежним чином виконав свої зобов'язання в частині оплати поставленої та використаної теплової енергії, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь основного боргу, інфляційних втрат, 3 % річних за вказаний період.
Задовольняючи позов про стягнення з відповідача основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленої теплової енергії та передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
За перевіреними судами розрахунками позивача, у останнього виникло право на нарахування та стягнення з відповідача 12 934, 53 грн. 3 % річних, 74 526, 16 грн. інфляційних втрат та судові витрати. Суд припинив провадження у справі в частині стягнення 58 320, 77 грн. боргу на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предмет спору в цій частині вимог, відсутній.
Колегія суддів вважає, що прийняті у справі судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
За змістом підпункту 2 пункту "а" частини першої статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку та межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Наведене кореспондується із положеннями підпункту 4 частини першої статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", частиною третьою статті 20 Закону України "Про теплопостачання" щодо засад формування органами місцевого самоврядування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
За змістом статей 14, 16 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в м. Києві є зосередження у Київської міської державної адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 21-рп/2003 від 25.12.2003 у справі № 1-45/2003 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві) вказав, що Київська міська державна адміністрація (далі по тексту - КМДА) є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.
Водночас відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 493/92 від 03.10.1992 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Такі нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Згідно пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Згідно з абзацом другим пункту 15 Положення нормативно-правові акти, які не пройшли державну реєстрацію, вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави дійти наступного висновку. Якщо голова КМДА, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов'язковій державній реєстрації.
Аналогічний підхід до застосування норм права, які регулюють відносини з питань державної реєстрації нормативно-правових актів, виданих Київським міським головою, Верховний Суд України висловлює у постановах від 28.11.2011 у справі № 21-246а11 та від 02.12.2014 у справі № 21-470а14.
За статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 30.09.2014 (т.1, а.с.238-240), яка набрала законної сили, у справі 761/8760/14-а (провадження № 2-а/761/220/2014) визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 640 від 30.05.2007 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води"; № 641 від 30.05.2007 "Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської ради від 19.05.2000 № 748"; № 642 від 30.05.2007 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води"; № 643 від 30.05.2007 "Про затвердження тарифів на теплову енергію".
Підставою визнання незаконними та нечинними з моменту прийняття вказаних розпоряджень стало те, що такі розпорядження не були подані на державну реєстрацію до органів юстиції, відповідно, не зареєстровані ними, відтак, не набрали законної сили у встановленому законом порядку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
У своїй касаційній скарзі касатор послався на те, що при розрахунку вартості за спожиту теплову енергію позивач враховував тарифи, встановлені розпорядженнями КМДА, які не зареєстровані в передбаченому законом порядку. Проти застосування цих тарифів відповідач посилався у своєму відзиві на позовну заяву (т.1., а.с.157).
Висновки судів попередніх інстанцій про застосування тарифів на теплову енергію, встановлені незареєстрованими у встановленому порядку розпорядженнями КМДА, що їх у судовому порядку визнано незаконними та нечинними з моменту їх прийняття, колегія вважає недостатньо обґрунтованими. Відтак розрахунок сум боргу, інфляційних втрат, 3 % річних здійснений на підставі таких тарифів не можна визнати правильним.
За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.
Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскаржувані в касаційному порядку судові рішення господарських судів попередніх інстанцій наведеним вимогам не відповідають.
Відповідно до пункту 3 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду, серед іншого, необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, з'ясувати які тарифи були чинними на час спірного періоду та можуть бути застосовані у визначенні вартості поставленої теплової енергії. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 у справі № 13/245 скасувати.
Справу № 13/245 направити до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
Головуючий суддя В.А. Корсак
С у д д і М.В. Данилова
Т.Б. Данилова
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 02.09.2015 |
Оприлюднено | 09.09.2015 |
Номер документу | 49812302 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Корсак B.A.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні