Постанова

від 06.12.2011 по справі 5/2010-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р. Справа № 5/2010-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.,

суддя Савченко Г.І.,

суддя Мельник О.В.,

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача- Боричев В.В., директор; ОСОБА_1 представник (довір.б/н від 29.08.2011р.);

від відповідачів - 1. ОСОБА_2 директор;

2. ОСОБА_3, підприємець;

3. ОСОБА_3, директор,

розглянувши у відкриттому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-ФОП ОСОБА_3 на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.10.2011р. у справі № 5/2010-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-ЛТД»

до відповідачів: 1. Приватне підприємство «ІКІО»

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірта»

про усунення перешкод в користуванні приміщенням шляхом виселення Відповідачів з нежитлового приміщення площею 92,4 м 2 , що знаходиться по вул.Зарічанська,38 у м.Хмельницькому, -

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

В судових засіданнях 21 та 28 листопада 2011р. оголошувались перерви.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.10.2011р. у справі №5/2010-10 (головуючий суддя Грамчук І.В., судді Матущак О.І, ОСОБА_4В.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-ЛТД»(надалі в тексті -Товариство) до Приватного підприємства «Ікіо»(надалі в тексті -Підприємство), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі в тексті - ФОП ОСОБА_3І.) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірта»(надалі в тексті -ТзОВ «Кірта») про усунення перешкод в користуванні приміщенням шляхом виселення Відповідачів з нежитлового приміщення площею 92,4 м 2 , що знаходиться по вул.Зарічанська,38 у м.Хмельницькому.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст.ст.317, 319 ЦК України, Позивач, як власник нежитлового приміщення площею 92,4 м 2 має гарантоване Конституцією України право користуватись та володіти своїм власним приміщенням. Внаслідок проведення огляду приміщення судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Кірта» згідно договорів суборенди займають нежитлові приміщення, що знаходиться по вул.Зарічанська,38 у м.Хмельницькому, при цьому, розміри кімнат не відповідають зазначеним у виданому Товариству технічному паспорті, на нежитлове приміщення площею 92,4 м 2 , що знаходиться по вул.Зарічанська, 38 у м.Хмельницькому від 05.12.2007р. Призначена у справі з цього питання 25.03.2011р. судова будівельно-технічна бухгалтерська експертиза впродовж чотирьох місяців не була проведена через неоплату Позивачем експертних послуг. Проте, викликана у судове засідання працівник Хмельницького БТІ ОСОБА_5 пояснила зазначену вище невідповідність розмірів кімнат можливим переплануванням користувачем внутрішніх стін. Вважаючи змінені заявою від 09.03.2011р. позовні вимоги такими, що підлягають розгляду, оскільки відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами -суд першої інстанції задоволив позов у повному обсязі.(т.3, арк.справи 66-72).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.10.2011р., ФОП ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції і приняти інше рішення.

Скаржник, зокрема, покликається на невідповідність висновків суду обставинам справи, вбачаючи суперечності назви Позивача, зазначеної у технічному паспорті від 05.12.2007р. і витягові з ЄДР, помилковому висновку суду про відсутність правових підстав для орендних відносин з ПП «Ікіо», незастосуванні судом строку позовної давності, що в сукупності свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення.(т.3, арк.справи 87-88).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 07.11.2011р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 прийнято до провадження справу призначено до слухання. (т.3, арк.справи 2, 3).

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення до відзиву, в яких підтримує рішення місцевого господарського суду і заперечує проти доводів Скаржника, вважаючи, що належне йому приміщення протиправно займає Відповідач, просив залишити рішення від 12.10. 2011р. без змін.(т.3, арк.справи 97-98).

В судовому засіданні 28.11.2011р. Відповідач-ПП «Ікіо»клопотався про призначеня у справі судової експертизи, на вирішення якої просив поставити питання щодо відповідності розмірів приміщень по вул.Зарічанській, 38 у м.Хмельницькому експлікації з технічного паспорту ПП «Ікіо»від 17.04.2007р. та щодо розмірів приміщень, що орендуються Приватбанком та Укрсиббанком по вул.Зарічанській, 38 у м.Хмельницькому та передані до статутного фонду ТзОВ «Алекс-ЛТД».(т.3, арк.справи 107).

Позивач, у додаткових поясненнях заперечив проти призначення експертизи, навівши свої міркування з цього питання; просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.(т.3, арк.справи 103-104).

Колегія суддів відхилила клопотання про призначення судової експертизи, вважаючи, що питання, які необхідно дослідити суду під час вирішення данного спору мають правовий характер і не потребують спеціальних знань у будівельній галузі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вив чивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи стверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-ЛТД»(код ЄДР 23842440) зареєстроване як юридична особа 23.06.1997р. розпорядженням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради.(т.1, арк.справи 13, 39-40).

Приватне підприємство «Ікіо»(код ЄДР 14158667) як юридична особа зареєстроване розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 29.01.1993р. Згідно Статуту, зареєстрованого 28.09.2006р. - Підприємство є правонаступником прав і обов'язків Приватного малого підприємства «Кіден»(код ЄДР 14158667).(т.2, арк.справи 15; т.2, арк.справи 1-2).

ОСОБА_3, як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа (ідент.код НОМЕР_1) зареєстрований розпорядженням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради 12.03.2001р.(т.1, арк.справи 146, 149).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кірта»(код ЄДР 35555765) як юридична особа зареєстроване розпорядженням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 12.11.2007р. (т.1, арк.справи 139).

Як вбачається з матеріалів справи, Регіональне відділення Фонду державного майна по Хмельницькій області, діючи як продавець та Приватне мале підприємство «Кіден», діючи як покупець, уклали 17.12.2003р. Договір купівлі-продажу вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення магазину загальною площею 1 240,6 м 2 , яке знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул.Зарічанська, 38.

Вбачається, що згідно акту від 18.12.2003р. Регіональне відділення ФДМУ передало, а Приватне мале підприємство «Кіден»-прийняло вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення магазину загальною площею 1 240,6 м 2 , яке знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул.Зарічанська, 38. (т.1, арк.справи 140-143).

Приватне мале підприємство «Кіден»станом на 21.01.2004р. було власником вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення магазину загальною площею 1 240,6 м 2 , яке знаходиться за адре-сою: м.Хмельницький, вул.Зарічанська, 38.(т.3, арк.справи 118).

Приватним малим підприємством «Кіден» 09.09.2004р. здійснено відчуження на користь То- вариства частин вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення магазину, яке знаходиться по вул.Зарічанська, 38 у м.Хмельницький площею 92,4 м 2 та 200,9 м 2 , про що зазначено на оригінальному примірнику Договору купівлі-продажу від 17.12.2003р.(т.1, арк.справи 142-зворот, 147).

Товариство є власником частини вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення магазину загальною площею 92,4 м 2 , яке знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул. Зарічанська, 38. На екс-плікації технічного паспорта, виданого БТІ, належні Позивачу приміщення позначені цифрами 36, 37, 39, 40, 41, 42, 43, 44.(т.1, арк. справи 7-10).

Крім того, Товариство є власником частини вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення магазину загальною площею 200,9 м 2 , яке знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул.Зарічанська, 38.(т.3, арк.справи 128).

У позовній заяві Позивач зазначає, що належне йому приміщення площею 92,4 м 2 по вул.Зарічанській, 38 у м.Хмельницький протиправно зайняте Відповідачем, який відмовляється звільнити йо-го на вимогу Позивача.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Такими способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є визнання права власності, відновлення становища, яке існувало до порушення та припинення дії, яка порушує право.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства та з рішень суду.

Позивач наголошує, що на праві власності йому належить спірне приміщення як ціле площею 92,4 м 2 .

Проте, посилання на Технічний паспорт від 05.12.2007р. неправомірне, оскільки такий не є правоустановлюючим документом. Не стверджують цього рішення органу самоврядування та акти прийому-передачі майна від 04.06.2004р., оскільки в них не зафіксовані індивідуальні ознаки приміщень, які передаються Позивачу: склад, конфігурація, розташування, наявність окремого входу тощо.(т.3, арк.справи 124, 125).

Разом з тим, Позивач не заперечує, що належне йому нежитлове приміщення не є відокрем-леною будівлею, не має окремого входу і є складовою частиною вбудовано-прибудованого примі-щення загальною площею 1 240,6 м 2 .

Позивачем у негаторному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але розпоряджається ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за негаторним позовом є особа, яка незаконно розпоряджається та/або володіє майном (незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати), тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави. Незаконність володіння майном відповідачем повинен позивач довести у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачу належать права власності на частини нежитлового вбудовано-прибудованого приміщення, а інша частина приміщень належить на праві власності Відповідачу-1.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.(ч.ч. 1, 2 ст.355 ЦК України).

Проте, у матеріалах справи відсутні докази добровільного або примусового виділу частки Позивача в натурі.

Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Вбачається, що ні під час відчуження у 2004 році, ні протягом шести років, що передували зверненю до суду - Товариство і Підприємство не виділили в натурі частки спірного нежитлового приміщення площею 92,4 м 2 , яке знаходиться в складі вбудовано-прибудованого приміщення магазину по вул.Зарічанській, 38 у м.Хмельницькому.

Матеріали справи не містять доказів звернення Позивача до Відповідача-1 про укладення Договору про виділ нерухомого майна, що перебуває у їх спільній власності. Крім того, дій спрямованих на виготовлення Свідоцтва про право спільної часткової власності сторони також не вчиняли.

При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги і заперечуючи доводи Скаржника, Позивач покликається на суперечливі докази. З однієї сторони, згідно технічного паспорта, виданого БТІ, належні Товариству 8 приміщень, позначених на експлікації цифрами 36, 37, 39, 40, 41, 42, 43, 44; з другої сторони, у листі від 28.11.2011р. БТІ встановило , що Позивачу фактично належать приміщення, позначені на доданій експлікації номерами 12, 13, 14, 15, 20, 21, 22, 23, 24, 25 і кількість приміщень складає 10 одиниць.(т.1, арк.справи 7-10; т.3, арк.справи 105-106).

З огляду на таке твердження БТІ, колегія суддів зауважує, що до компетенції бюро технічної інвентаризації не відноситься самостійне визначення та виділ реальної частки власника у нерухомому майні. Визначити і виділити в натурі частку Позивача не може і господарський суд, оскільки це робиться за погодженням сторін або в судовому порядку, але за іншим предметом спору.

Разом з тим, висновки суду першої інстанції щодо підставності позовних вимог ґрунтуються, зокрема, і на протоколі огляду нежитлового приміщення, що знаходиться по вул.Зарічанська, 38 у м.Хмельницькому від 14.01.2011р. Проте, протокол огляду не може слугувати доказом у даній справі, оскільки його складено не тим складом суду, який прийняв рішення 12.10.2011р.(т.1, арк.справи 67; т.3, арк.справи 66-72).

Зазначені обставини в сукупності позбавляють господарський суд можливості встановити, які саме приміщення передано у власність Позивачеві; чи займають Відповідачі без достатніх правових підстав належні Позивачу приміщення, або їх частину?

Враховуючи це, відсутня необхідність в експертному дослідженні нежитлових приміщень площею 92,4 м 2 , які Позивач вважає своєю власністю, оскільки йдеться не про виділ в натурі частки із майна спільної власності, наслідком чого є припинення права спільної часткової власності, і виникнення права приватної власності у кожної із сторін.

Проте, суд першої інстанції, вирішуючи даний спір і задовільняючи позовні вимоги -на вказані обставини уваги не звернув, що призвело до передчасного висновку про безпідставне зайняття Відповідачами належних Позивачеві нежитлових приміщень у вбудованоприбудованому приміщенні мага-зину по вул.Зарічанській, 38 у м.Хмельницькому.

Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, в силу статтей 22, 33 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що пода-ли позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоро-нюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов'язує йо-го довести як наявність спірних матеріальних відносин, так і ту обставину, що саме на даного відпові-дача має бути покладена відповідальність за порушення матеріального права.

Між тим, звертаючись із позовом, Позивач не довів, що Відповідачі займають належжні саме йому приміщення, Такі твердження Позивача ґрунтується лише на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що дослідження судом першої інстанції обставин існування між Відповідачами орендних відносин та корпоративних відносин Позивача і Відповідача-1 в контексті заявленого позову - не було обов'язковим, як і висновки суду щодо цих досліджень, оскільки, як зазначалось вище - право власності Позивача не оспорюється, проте, матеріали справи не містять жодного доказу, який би стверджував, що саме зайняті Відповідачами приміщення або їх частина - належать Позивачеві на праві власності.

З урахуванням встановлених у справі обставин -суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

З мотивів, викладених вище, позов є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Зваживши на всі обставини справи, судова колегія вважає рішення місцевого суду таким, що не стверджене належними доказами і ґрунтується на припущеннях.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права -апеляційна скарга Відповідача-2 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення від 12.10.2011р. місцевого суду у справі №5/2010-10 -скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

За наслідками розгляду скарги, на Позивача необхідно покласти понесені Скаржником витрати із сплати державного мита з апеляційної скарги на підставі частини другої ст.49 ГПК України, вна-лідок його неправильних дій -безпідставного звернення до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 на рішення господарського суду Хме-льницької області від 12.10.2011р. у справі №5/2010-10 -задоволити.

Рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати Відповідача-2 з подання апеляційної скарги покласти на Позивача.

Суду першої інстанції видати відповідний наказ.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу №5/2010-10 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

01-12/17486/11 17486/11