Рішення

від 03.09.2015 по справі 374/215/15-ц

РЖИЩІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суддя в суді І інстанції Потапенко А.В.

Єдиний унікальний № 374/215/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року м. Ржищів

Ржищівський міський суд Київської області в складі:

головуючого-судді - Потапенка А.В.,

за участі: секретаря - Проценко Ю.В.,

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Сергійчук Л.В.,

представник відповідача - Заворотнюка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального закладу Київської обласної ради «Ржищівський археолого-краєзнавчий музей» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 р. ОСОБА_2 звернувся до Ржищівського міського суду Київської області із указаним вище позовом, в якому просив: скасувати наказ № 48 від 18 березня 2015 року щодо звільнення з роботи та поновити його на роботі в комунальному закладі Київської обласної ради «Ржищівський археолого-краєзнавчий музей» (далі - КЗ КОР «РАКМ») на посаді оператора по обслуговуванню газового котла; стягнути з відповідача КЗ КОР «РАКМ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 березня 2015 р. до дня поновлення на роботі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що відповідно до наказу КЗ КОР «РАКМ» № 7 від 19 січня 2011 р. був прийнятий на посаду охоронця, згідно наказу №52 від 30 квітня 2013 р. переведений на посаду завідувача відділу з господарської роботи, після чого на підставі його письмової згоди згідно наказу № 119 від 23 жовтня 2014 р. переведений на посаду оператора по обслуговуванню газового котла. При зверненні до відповідача з вимогою надання довідки з місця роботи, 13 травня 2015 р. йому було видано довідку та зазначено, що він звільнений з посади оператора малометражного котла з 31 березня 2015 р. З наказом № 48 він не був ознайомлений і копія наказу йому не вручена, до того ж дата його видання директором музею вказується від 18 березня 2015 р., що є суттєвою розбіжністю з інформацією, яка зазначається у вказаній довідці та записах трудової книжки. Також позивач указував на те, що після видання наказу про його звільнення 28 березня 2015 р. він здійснював чергування за своїми трудовими обов'язками. Крім того, він вважає, що наказ про його звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України виданий неправомірно, оскільки письмової заяви про звільнення (за згодою сторін) він не надавав. Про звільнення з роботи йому стало відомо лише 13 травня 2015 р. Вважав таке звільнення незаконним і неправомірним, оскільки він був переведений на постійне місце роботи згідно штатного розпису на посаду оператора по обслуговуванню газового котла. Закінчення опалювального сезону не може бути підставою звільнення працівника з роботи за ініціативою адміністрації відповідача за п. 1 ст. 36 КЗпП України, а можливе лише за наявності угоди на підставі його особистої заяви.

З огляду на викладене йому фактично безпідставно з 18 березня 2015 р. відповідачем не здійснювалось нарахування заробітної плати і він не допускається до роботи. Строк, що сплив із зазначеної дати і до дня поновлення на роботі, становить його вимушений прогул.

Посилаючись на положення ст. ст. 233, 235 КЗпП України, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Пояснив, що наказу про переведення на посаду оператора по обслуговуванню газового котла від 23 жовтня 2014 р. він не бачив, тому не підписався. У листопаді 2014 р. за його згодою був переведений за власною заявою на посаду оператора по обслуговуванню газового котла. Указував на те, що на таке переведення він погодився у зв'язку із тим, що у КЗ КОР «РАКМ» також працювала його дочка - ОСОБА_6 та він не хотів, щоб через нього були проблеми із адміністрацією відповідача у дочки. Із наказом про звільнення від 18 березня 2015 р. він відмовився ознайомитись лише 20 травня 2015 р. У квітні 2015 р. після звернення за роз'ясненням до органів прокуратури, він подав поштою заяви на ім'я директора КЗ КОР «РАКМ» про надання відпустки та про переведення на попередню посаду завідувача відділом з господарської роботи, оскільки подані ним особисто заяви від 30 березня 2015 р. адміністрація відповідача не приймала. У квітні 2015 р. він не виходив на роботу, оскільки вважав, що йому мали надати відпустку й не знав про звільнення з роботи. Трудову книжку він отримав 13 травня 2015 року, коли звертався до відповідача за довідкою.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на те, що на підставі особистої заяви та у відповідності до штатного розпису, яким затверджена посада, згідно наказу №119 від 23 жовтня 2014 р. КЗ КОР «РАКМ» ОСОБА_2 був переведений на посаду оператора газового котла даного закладу за трудовим договором на невизначений строк. Твердження відповідача, що вказана робота є строковою і носить характер сезонної роботи, будь-яким документом не підтверджується, і у вказаному вище наказі відсутня вказівка на строки або подію, які б свідчили про переведення позивача за строковим трудовим договором або на сезонну роботу. Ці твердження суперечать положенням постанови КМУ №278 від 28 березня 1997 р. «Про затвердження списку робіт і сезонних галузей», за якими роботодавець має право укладати трудовий договір на сезонні роботи, оскільки КЗ КОР «РАКМ» не відноситься до списку сезонних галузей. Крім того, положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначається, що при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події. Будь-яких заяв до адміністрації відповідача щодо свого звільнення з роботи позивач не надавав. У зв'язку із цим, звільнення позивача за наказом №48 по закінченню опалювального сезону та за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України, а так само і уточнюючого наказу до нього є безпідставним і неправомірним.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечувала, просила в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Пояснила, що 23 жовтня 2014 р. позивач за власною заявою у зв'язку із початком опалювального сезону 2014-2015 рр., був переведений з посади завідувача відділу з господарської роботи на посаду оператора по обслуговуванню газового котла згідно штатного розпису, про що видано наказ №119 та посадову інструкцію, однак із якими позивач відмовився ознайомлюватись, про що складено акт №1 від 8 листопада 2014 р. Із позивачем було укладено строковий трудовий договір, який оформлений наказом №119 та діяв на час опалювального сезону 2014-2015 рр., а тому у зв'язку із закінченням опалювального сезону було видано наказ від 18 березня 2015 р. про звільнення позивача. Із наказом №48 ОСОБА_2 відмовився ознайомлюватись, про що складений акт №6 від 13 травня 2015 року. Крім того, дізнавшись, що в наказі про звільнення була зроблена помилка, вони зробили виправлення, а саме: п. 1 ст. 36 КЗпП змінено на п. 2 ст. 36 КЗпП, про що видано наказ №90 від 30 червня 2015 р. Цим наказом внесено виправлення до наказу №48 стосовно позивача та інших наказів про звільнення операторів газового котла. Починаючи з 31 березня 2015 р. ОСОБА_2 не з'являвся на роботі, відповідно вимушеного прогулу немає. Наказу про відпустку не робили, оскільки позивач їх подав 9 квітня 2015 р., тобто після свого звільнення з роботи. Чорнобильська відпустка буде оплачена Фондом. Усі розрахункові позивачу виплачені, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1 424 грн. також було виплачено. Згідно штатного розпису ніде не зазначено, що кошти на виплату заробітної плати на посади опалювачів розраховані на цілий рік, оскільки фонд заробітної плати визначений на усіх працівників закладу й після закінчення опалювального сезону кошти використовуються для індексації заробітних плат інших працівників. Після закінчення опалювального сезону газові труби опечатані газопостачальною організацією, усі оператори газового котла звільнені, решта працівників залишились працювати повний рік.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 просив позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення та пояснив, що позивача було звільнено з роботи 31 березня 2015 р. у зв'язку із тим, що саме цієї дати закінчується строковий трудовий договір. Трудовий договір із позивачем був укладений на визначений строк. Про це свідчить та обставина, що після 31 березня 2015 р. жоден працівник вже не виконував функції оператора котла. Позивач відмовився від підпису на наказі про звільнення. При оформленні наказу №48 було помилково зазначено не «п. 2» ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а «п. 1 ст. 36 КЗпП України». Позивач знав про те, що ним було укладено строковий трудовий договір на період сезонної роботи, про що свідчать накази №119 та №48, посадова інструкція опалювача газового котла. Список робіт і сезонних галузей, затверджений постановою КМУ не виключає існування інших видів сезонних робіт. Згідно указу Президії ВР СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» постановленого 24 вересня 1974 р. №310-IX сезонними визнаються роботи, які виконуються протягом певного періоду. Про те, що позивач знав про характер сезонних робіт, крім показань свідків, також свідчить й журнал виходу (позмінно) на роботу операторів газового котла, де ОСОБА_2 працював лише протягом опалювального сезону по квітень місяць як за період опалювального сезону 2013-2014 років так і опалювального сезону 2014-2015 років.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він працював оператором газового котла КЗ КОР «РАКМ» до 1 квітня 2015 р. ОСОБА_2 спочатку працював охоронцем, потім завгоспом, потім опалювачем на сезонну роботу - на період опалювального сезону. У подальшому 31 березня 2015 р. усі оператори газового котла звільнились автоматично, у тому числі й він (свідок) був звільнений з цієї посади. Наприкінці опалювального сезону, 28 березня 2015 р. ОСОБА_2 працював, потім він більше позивача не бачив. Із наказом про звільнення позивача ознайомлювали у травні 2015 р.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що вона працювала до 14 серпня 2015 р. у КЗ КОР «РАКМ» головним бухгалтером. ОСОБА_2 є її батьком. Указувала на те, що штатний розпис затверджується на цілий рік, й фонд заробітної плати передбачає кошти на посади операторів газового котла на цілий рік. Усі оператори газового котла, пропрацювавши до 1 квітня 2015 р. були звільнені за власним бажанням. Позивач був звільнений з 31 березня 2015 р. згідно наказу та йому були виплачені розрахункові шляхом перерахування коштів на кредитну картку.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що вона працювала бухгалтером, а на даний час працює виконувачем обов'язків головного бухгалтера КЗ КОР «РАКМ». Указувала на те, що починаючи з лютого 2012 р. до її обов'язків входило ведення табеля виходу на роботу працівників КЗ КОР «РАКМ», а також ведення трудових книжок. У комунальному закладі щорічно з 2012 р. працювали оператори газового котла тільки протягом опалювального сезону (з 1 листопада по 31 березня), та у зв'язку із закінченням опалювального сезону були звільнені згідно наказів за п. 1 ст. 36 КЗпП України. Позивач звертався із двома заявами про надання відпустки та про переведення, однак директором йому було відмовлено. У той час коли ОСОБА_2 у травні 2015 р. звернувся із проханням щодо видачі довідки, згідно наказу про його звільнення вона вчинила запис про звільнення позивача до його трудової книжки за п. 1 ст. 36 КЗпП у зв'язку із закінченням опалювального сезону. У подальшому вона видала трудову книжку позивачу, однак запис про дату видачі трудової книжки нею у відповідному журналі не було вчинено. На даний час зміни згідно наказу №90 від 30 червня 2015 р. до трудових книжок операторів газового котла не внесені.

Суд, заслухавши осіб, які брали участь у справі, свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Згідно записів у трудовій книжці, оригінал якої було досліджено у судовому засіданні, ОСОБА_2 працював у КЗ КОР «РАКМ» починаючи з 19 січня 2011 р. Згідно запису №15 від 1 листопада 2014 р. позивач переведений з посади завідувача відділом з господарської роботи на посаду оператора по обслуговуванню газового котла. Згідно запису № 17 від 1 квітня 2015 р. вказано наступне: "Звільнений з посади оператора малометражного газового котла в зв'язку з закінченням опалювального сезону відповідно до ст. 36 п.1 КЗпП України" (а.с. 4, 5). Згідно витягу із журналу ведення трудових книжок по КЗ КОР «РАКМ» ОСОБА_2 видано трудову книжку згідно наказу №48 від 18 березня 2015 р. (а.с. 68 зворот).

Згідно посвідчення №19-35 про право виконання робіт з підвищеною небезпекою, виданого ОСОБА_2 7 вересня 2012 р., оригінал якого було досліджено у судовому засіданні, позивачу присвоєно кваліфікацію - оператор малометражних газових котлів. Згідно відомостей про періодичну перевірку знань ОСОБА_2 проходив перевірку 4 вересня 2013 р. та 28 серпня 2014 р. (а.с. 73).

Зі змісту наказу № 119 від 23 жовтня 2014 р. вбачається, що у зв'язку з початком опалювального сезону 2014-2015 рр. та відповідно до заяви ОСОБА_2, позивача було переведено на посаду оператора по обслуговуванню газового котла. Да наказу додана заява ОСОБА_2 від 14 жовтня 2014 р., у якій позивач просить перевести його з посади завідуючого відділом з господарської роботи на посаду оператора газового котла з 1 листопада 2014 п. (а.с. 102). Про відмову від підпису ОСОБА_2 про ознайомлення з наказом та про ознайомлення з посадовою інструкцією складено відповідний акт за №1 від 8 листопада 2014 р. (а.с. 33).

Зі змісту наказу № 48 від 18 березня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_2" вбачається, що в зв'язку з закінченням опалювального сезону 31 березня 2015 р. та відповідно до ст. 36 п. 1 КЗпП України наказано звільнити з посади оператора малометражного газового котла позивача з 1 квітня 2015 р. (а.с. 31).

Із заяви ОСОБА_2 від 30 березня 2015 року (отриманої директором 9 квітня 2015 р.) встановлено, що він подав заяву про переведення його як пільговика (інваліда війни ІІ групи, та ліквідатора Чорнобильської АЕС І категорії) на раніше займану посаду завідувача відділом з господарської роботи (а.с. 86). Із заяви ОСОБА_2 від 30 березня 2015 р. (отриманої директором 9 квітня 2015 р.) встановлено, що він просив надати відпустки: основну тривалістю 30 календарних днів, 6 календарних днів за ненормований робочий день та 14 днів як учасника ліквідації Чорнобильської АЕС. Відпустки просив надати з 1 квітня по 20 травня 2015 року (а.с. 85).

Згідно конверту із довідкою працівника зв'язку «за закінченням терміну зберігання», рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та опису поштового вкладення та двох заяв ОСОБА_2 (датованих 30 березня 2015 р.) вбачається, що ОСОБА_2 9 квітня 2015 р. направив на ім'я директора дві заяви аналогічного змісту, датовані 30 березня 2015 р., одна з яких про переведення його як пільговика на раніше займану посаду завідувача відділом з господарської роботи (а.с. 22), а друга - про надання відпустки з 1 квітня по 20 травня 2015 р. (а.с. 20-23).

Згідно акта КЗ КОР «РАКМ» від 13 травня 2015 року № 6 «Про відмову від підпису в наказі про звільнення з посади оператора малометражного газового котла», встановлено, що ОСОБА_2 відмовився ознайомитись із наказом про звільнення і поставити на ньому відповідний підпис та забрати копію наказу № 48 від 18 березня 2015 р. (а.с.30).

Згідно наказу № 90 від 30 червня 2015 року КЗ КОР «РАКМ» встановлено, що до наказів № 48 від 18 березня 2015 року (стосовно ОСОБА_2), № 47 від 18 березня 2015 року, № 49 від 18 березня 2015 року, № 50 від 18 березня 2015 року і до трудових книжок операторів малометражного котла внесено виправлення замість ст. 36 п.1 КЗпП України на ст. 36 п. 2 КЗпП України (а.с.29).

Із штатного розпису на 1 січня 2015 року КЗ КОР "РАКМ" вбачається, що до штатного розпису комунального закладу входить чотири оператора газового котла (а.с. 46).

Із журналу обліку газу прийому-передачі чергувань встановлено, що ОСОБА_2 робив записи, фіксуючи показники газового котла 20, 24 та 28 березня 2014 р., у подальшому позивач здійснював відповідні записи починаючи з 4 листопада 2014 р. по 28 березня 2015 р. (а.с. 47-54).

Згідно Посадової інструкції особи, яка виконує обов'язки оператора газового котла, затвердженого наказом директора музею №116 від 15 жовтня 2014 р. оператор газового котла, відповідає за безпечну експлуатацію систем газопостачання та газового обладнання, призначається відповідно до наказу директор музею на період опалювального сезону (п.1.1 Посадової інструкції). Відповідно до розділу 3 зазначеної Посадової інструкції оператор газового котла зобов'язаний, зокрема, організовувати та забезпечити безпечний режим газопостачання; проводити обстеження та регулярний контроль за безаварійною і безпечною експлуатацією споруд систем газопостачання та газового обладнання; щоденно вести облік витрат газу із записом у спеціальному журналі (а.с. 103, 104).

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що встановлені статтею 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

У судовому засіданні встановлено, що копії наказу КЗ КОР «РАКМ» від 18 березня 2015 р. №48 про звільнення ОСОБА_2 вручено не було. Згідно витягу із журналу ведення трудових книжок КЗ КОР «РАКМ» вбачається, що у журналі відсутня дата видачі трудової книжки ОСОБА_2 згідно наказу від 18 березня 2015 р. №48 (а.с. 68 зворот). При цьому, суд враховує акт №6 від 13 травня 2015 р. (а.с.30), складений працівниками КЗ КОР «РАКМ» про відмову від ознайомлення ОСОБА_2 із наказом про звільнення, тому суд вважає, що місячний строк на звернення до суду із даним позовом ОСОБА_2 дотримано.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 18 указаної вище постанови при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом, і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.

Згідно із п. 2 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до частини 2 статті 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. При цьому обов'язок підтвердження обставин, які роблять неможливим укладення трудового договору на невизначений строк покладається на роботодавця. У разі недоведення роботодавцем таких обставин слід вважати що трудовий договір укладено на невизначений строк.

При цьому в розумінні ч. 2 ст. 23 КЗпП України «характер роботи» означає таку роботу, яка не виконується постійно, а лише протягом певного строку (сезону), а формулювання «умови виконуваної роботи» визначає таку роботу, як постійну, але для виконання якої в силу конкретних обставин трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін (наприклад для заміщення відсутнього працівника тощо).

Згідно роз'яснень, що викладені у пп 7 та 9 указаної постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події. Оскільки згідно з ч. 2 ст. 23 КЗпП України трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно зі статтями 1, 3 та 4 указу Президії Верховної Ради СРСР №310-09 від 24 вересня 1974 року «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців. Осіб, яких приймають на сезонні роботи, має бути попереджено про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу має бути зазначено, що даний працівник приймається на сезонну роботу. Трудовий договір при прийманні на сезонні роботи може бути укладено на строк, який не перевищує тривалості сезону.

У відповідності до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, на підставі належних і допустимих доказів суд дійшов висновку про доведеність роботодавцем факту укладення сторонами у справі строкового трудового договору на період сезонної роботи - протягом опалювального сезону 2014-2015, а саме:

показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 щодо сезонного характеру робіт позивача на посаді опалювача малометражного газового котла;

наказом № 119 від 23 жовтня 2014 р. зі змісту якого вбачається, що у зв'язку з початком опалювального сезону 2014-2015 рр. та відповідно до заяви ОСОБА_2, позивача було переведено на посаду оператора по обслуговуванню газового котла, та який за своїм змістом на думку суду відповідає наведеним положенням ст. ст. 1, 3 та 4 указу Президії Верховної Ради СРСР №310-09 від 24 вересня 1974 рокущодо попередження працівника про прийняття на сезонну роботу та зазначення цього в наказі;

заяви ОСОБА_2 від 14 жовтня 2014 р., у якій позивач просить перевести його з посади завідуючого відділом з господарської роботи на посаду оператора газового котла з 1 листопада 2014 р., та яка на думку суду безспірно свідчить про те, що позивач добровільно уклав із відповідачем строковий трудовий договір на період опалювального сезону;

наказом № 48 від 18 березня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_2" із якого вбачається, що в зв'язку з закінченням опалювального сезону 31 березня 2015 р. та відповідно до ст. 36 п. 1 КЗпП України наказано звільнити з посади оператора малометражного газового котла позивача з 1 квітня 2015 р. ;

наказом № 90 від 30 червня 2015 року КЗ КОР «РАКМ» із якого встановлено, що до наказів № 48 від 18 березня 2015 року (стосовно ОСОБА_2), № 47 від 18 березня 2015 року, № 49 від 18 березня 2015 року, № 50 від 18 березня 2015 року і до трудових книжок операторів малометражного котла внесено виправлення замість ст. 36 п.1 КЗпП України наст. 36 п. 2 КЗпП України;

журналом обліку газу прийому-передачі чергувань із якого встановлено, що ОСОБА_2 робив записи, фіксуючи показники газового котла 20, 24 та 28 березня 2014 р ., у подальшому позивач здійснював відповідні записи починаючи з 4 листопада 2014 р. по 28 березня 2015 р., тобто виконував обов'язки опалювача газового котла, у зв'язку із характером роботи тільки на протязі опалювальних сезонів (а.с. 47-54);

посадовою інструкцією особи, яка виконує обов'язки оператора газового котла, затвердженого наказом директора музею №116 від 15 жовтня 2014 р. із якої вбачається, що оператор газового котла, відповідає за безпечну експлуатацію систем газопостачання та газового обладнання, призначається відповідно до наказу директора музею на період опалювального сезону .

Таким чином, судом встановлено, що сторонами укладено строковий договір, який припинено у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України, а не з інших підстав.

Разом із тим, суд зазначає, що показання свідка ОСОБА_8, яка є дочкою позивача не спростовують установлених судом обставин справи щодо сезонного характеру роботи ОСОБА_2 на посаді оператора газового котла.

Доводи ОСОБА_2 про те, що він вчасно звертався до відповідача із заявами про надання невикористаної відпустки та про переведення на іншу посаду 30 березня 2015 р. не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та не підтверджуються належними та допустимими доказами, оскільки надані представником відповідача (директором музею) оригінали заяв були прийняті та відхилені адміністрацією відповідача 9 квітня 2015 р., повторно ці заяви були подані позивачем поштою рекомендованим відправленням на адресу відповідача лише 9 квітня 2015 р., тобто після видачі наказу про звільнення ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням опалювального сезону.

Крім того, суд не приймає доводи представника позивача про те, що посада опалювача газового котла не віднесена до списку робіт і сезонних галузей, затверджених постановою КМУ №278 від 28 березня 1997 р., оскільки згідно преамбули зазначеної постанови, остання видана на виконання вимог ч. 9 ст. 6 Закону України «Про відпустки», яка регулює лише відносини щодо надання відпусток сезонним працівникам, й не регулює усіх відносин, що можуть виникати при укладенні строкових трудових договорів згідно ч. 2 ст. 23 КЗпП України.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд, діючи у межах позовних вимог (ст. 11 ЦПК України), дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до КЗ КОР «РАКМ» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із тим, що його звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України проведено з дотриманням законодавства про працю.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 27-30, 56-60, 80, 84, 88, 143, 213, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 23, 36, 232, 233, 235 КЗпП України, указом Президії Верховної Ради СРСР №310-09 від 24 вересня 1974 року «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах», постановоюПленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до комунального закладу Київської обласної ради "Ржищівський археолого-краєзнавчий музей" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ржищівський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 8 вересня 2015 року .

Суддя: