Постанова

від 08.09.2015 по справі 3-3241/11

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 3-3241/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2011 року

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровського району м. Черкаси про стягнення недоплаченої щомісячно державної соціальної допомоги дітям війни,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 17 березня 2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про зобов»язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни». Підставою для звернення вважає те, що вона, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 цього ж закону, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідач всупереч рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп\2007, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та рішення Конституційного Суду України № 10-рп\2008 від 22.05.2008 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України 2008 рік, в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії. Такі дії відповідача мають бути визнанні протиправними, а вказане Управління має виплатити не донараховану щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 2008 року та до дати набрання законної сили постанови.

На адресу суду 06.04.2011 року від представника за довіреністю надійшло письмове заперечення проти позову, відповідно до якого до сьогоднішнього дня механізм реалізації Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року щодо конституційності деяких положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2006рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що стосується ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» відсутній оскільки Верховною Радою України не було внесено змін до Законів України про Державний бюджет України на 2006,2007 роки, якими б були вирішені питання виділення коштів Пенсійному фонду України для реалізації Рішень КСУ та вирішено питання визначення розміру мінімальної пенсії для обчислення визначеного підвищення. Крім того, зазначили, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, тому просять в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У відповідності до ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «Дитини війни» і у відповідності до статусу та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 22.05.2008 року, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6рп\2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч.2 ст. 56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, пп. 7, 9, 12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46, ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Також, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10рп\2008 року у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим .

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси повинно було нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. В той же час названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином дія даної норми не може поширюватися на спірні правовідносини, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» розмір передбачених ним соціальних виплат визначається у відповідності до розміру мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, у 2010 році дія ст.6 ЗУ В«Про соціальний захист дітей війниВ» не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений ЗУ В«Про соціальний захист дітей війниВ» , має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України;.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В даному випадку конституційні права позивача були обмежені.

Згідно ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Стаття 8 Конституції України встановлює, що норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.

З матеріалів справи та письмових заперечень відповідача вбачається, що управління будь-яких дій, пов'язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 ЗУ В«Про соціальний захист дітей війниВ» у 2010 році не здійснював, а також не проводив виплату. За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасної виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ»

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно - правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни» та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Також, суд вважає, що не заслуговують на увагу доводи про невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» обґрунтовано покладено на Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси, за місцем проживання позивача, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи обставини справи та надані суду письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, а саме, в частині задоволення вимог щодо визнання відмови відповідача у нарахуванні та виплаті недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною; а також нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 14 вересня 2010 року по 11 квітня 2011 року, тобто в межах строку позовної давності.

На підставі ст. 22 Конституції України, ст.ст.11, 69-71, 99, 100, 122, 160, 162, 183-2, 186 КАС України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про відмову ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною з 14 вересня 2010 року по 11 квітня 2011 року включно.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 14 вересня 2010 року по 11 квітня 2011 включно, за виключенням виплаченого підвищення за вказаний період.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Головуючий: ОСОБА_2