Ухвала

від 05.11.2010 по справі 2а-12302/08/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2010 року справа №2а-12302/08/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Нікуліна О.А.

суддів Радіонової О.О., Жаботинська С.В.

при секретарі судового засідання Дегтярьовій А.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_2

представник а відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька та Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року по справі № 2а-12302/08/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2008 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року по справі № 2а-12302/08/0570 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій було задоволено частково, а саме:

визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001322340/0 від 5 травня 2008 року на суму 11 890, 50 грн. (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 50 коп.;

визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001332340/0 від 5 травня 2008 року на суму 60 922,5 грн. (шістдесят тисяч дев'ятсот двадцять дві грн. 50 коп.);

визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001392340/0 від 5 травня 2008 року на суму 9 222 грн. (дев'ять тисяч двісті двадцять дві грн.);

визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0006261740/0 від 5 травня 2008 року на суму 1693,5 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто три грн. 50 коп.);

визнано недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № НОМЕР_1 від 5 травня 2008 року на суму 33251,85 грн. (тридцять три тисячі двісті п'ятдесят одна грн. 85 коп.);

В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився як позивач так і відповідач та звернулися з апеляційними скаргами на неї, в яких зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважають, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» є юридичною особою, зареєстроване 03.03.1997 виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код - 24656946, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 312855.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого протоколом загальних зборів учасників № 12 від 31.03.2008.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» за період з 01.10.2004 року по 30.09.2007 року за результатами якої складено ОСОБА_3 від 15.04.2008 рік № 730/23-5/24656946.

На підставі акту перевірки, податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- податкове повідомлення-рішення № 0001322340/0 від 05.05.2008, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 47965 грн., у тому числі за основним платежем - 31977,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15988,50 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0001332340/0 від 05.05.2008, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 64 327,50 грн., у тому числі за основним платежем - 42 885 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21442,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0001392340/0 від 05.05.2008, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначено до сплатити суму податку у розмірі 9 306,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 4653 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0006261740/0 від 05.05.2008, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму 1693,50 грн., у тому числі за основним платежем - 564,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 129 грн.;

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 05.05.2008, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 33251,85 грн. за порушення «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»;

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_2 від 05.05.2008, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5355,19 грн. за порушення «Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей».

Податковим повідомленням-рішенням № 0001322340/0 від 05.05.2008 відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму у розмірі 47965,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 31977,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15988,50 грн.

Як вбачається з ОСОБА_3 перевірки, позивачем, в порушення вимог п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не здійснено коригування валових витрат по кредиторській заборгованості, по якій минув строк позовної давності, оскільки позивачем не здійснено компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), які він отримав від продавців товарів (робіт, послуг) у зв'язку з чим, підстав для віднесення вартості цих товарів (робіт, послуг) до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: відніс до складу валових витрат суми товарів (робіт, послуг), які були отримані безоплатно, згідно договорів по яких минув строк позовної давності з ТОВ «Ареала», ТОВ «Диант», ЗАТ «Дружківський метисний завод», ПП «Лавр», ДПРА «Вікна реклами», ПФ «Еліс», ТОВ «ЛТД Елмарк», ЗАТ «Ганза-Україна», КП «Донецькміськовдоканал», ТОВ «Центр експертних систем», ТОВ «Лик», ТОВ «Грифон-Н», що призвело до безпідставного завищення валових витрат за 3 квартали 2006 року на суму 4525,00 грн., за 2006 рік на суму 7883,00 грн., у першому кварталі 2007 року на суму 95,00 грн., у І півріччі 2007 року на суму 95,00 грн., за 3 квартали 2007 року на суму 4815 грн.

Стаття 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає поняття валового доходу та види доходів, які включає валовий дохід.

Виходячи зі змісту положень п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом слід розуміти загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Так, до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу" (пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону).

ОСОБА_3 п.п. 1.22.1. п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до безповоротної фінансової допомоги належать суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

ОСОБА_3 з п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Пунктами 5.3. - 5.7. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлені обмеження щодо включення певних витрат до складу валових. Суд зауважує, що зазначені норми Закону не містять заборони відносно включення до складу валових витрат вартості отриманих товарів, робіт, послуг.

Положеннями п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» регламентовано, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Позивач, отримавши на підставі вищевказаних договорів товари, правомірно та у відповідності до вимог п. 11.2. ст.11, п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відніс їх вартість до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала певна подія, оскільки усі договори на які посилається відповідач в акті перевірки, є платними, а строк оплати за отриманий товар обумовлений настанням певних подій за умовами договору.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ставить в залежність право платника податку на включення вартості отриманих товарів по першій події до складу валових витрат від їх оплати в майбутньому, а відтак установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Діючим Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування послуг), у разі неоплати послуг у межах строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу відповідно до вимог п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону.

Як вбачається з ОСОБА_3 перевірки, позивачем в порушення п. п. 5.3.2 та п. 8.4 Закону про прибуток позивачем включено до складу валових витрат у 2 кварталі 2005 р. витрати, пов'язані з оплатою геодезичних робіт із землеустрою у сумі 3787,50 грн., згідно договору від 06.06.2005 року, укладеного з ТОВ «Землі Донбасу».

На підставі листа Ясинуватської райдержадміністрації від 23.03.2005 року № 01-13-397 позивач отримав дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

ТОВ «Землі Донбасу» виконало геодезичні роботи на земельній ділянці Асоціації по виробництву сільськогосподарських культур «Рост» Спартаківської сільської ради під розміщення виробничої бази позивача.

Відповідач вважає, названі витрати є витратами, які пов'язані з придбанням основних фондів (земельної ділянки на території Спартаківської сільської ради), вони повинні збільшувати балансову вартість відповідної групи основних фондів.

Крім того, як встановлено у ОСОБА_3 перевірки, позивачем в порушення п.п 5.3.2 та п. 8.4 Закону включено до складу валових витрат у 2 кварталі 2007 р. витрати пов'язані з оплатою робіт з нормативної грошової оцінки земельної ділянки у сумі 1031,03 грн. згідно договору від 16.04.2007 року № 849, укладеного з ДП «Центр державного земельного кадастру» (підрядник), останній виконав роботи з нормативної оцінки земельної ділянки позивача для розміщення виробничої бази, що розташована за межами населених пунктів Спартаківської сільської ради Ясинуватського району Донецької області.

Також, позивачем включено до складу валових витрат у 3 кварталі 2007 році витрати пов'язані з оплатою робіт за топографічну зйомку у сумі 5655,89 грн. згідно договору від 23.05.2007 року, укладеного з ДП «Центр державного земельного кадастру» (підрядник), останній виконав роботи з топографічної зйомки ділянки на території Авдіївської міськради (промплощадки).

Вказані витрати на думку податкового органу є витратами, пов'язаними з придбанням основних фондів (земельної ділянки), вони повинні збільшувати балансову вартість відповідної групи основних фондів.

ОСОБА_3 із 5.3.2. п. 5.3 ст. 5 Закону, до складу валових витрат не включаються витрат на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону, амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Під основними фондами слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (п.п. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 Закону).

Земельні ділянки по яким здійснено витрати, пов'язані з оплатою геодезичних робіт із землеустрою, витрати на виконання роботи з нормативної оцінки земельної ділянки та витрати пов'язані з оплатою робіт за топографічну зйомку не належить до основних фондів ТОВ «Солді-Донбас».

Вказані роботи були придбані (замовлені) з метою подальшого використання у господарській діяльності платника податку.

Оскільки земельна ділянка не належить до основних фондів товариства, а вказані роботи були придбані з метою подальшого використання у господарській діяльності, то витрати, пов'язані з їх оплатою амортизації не підлягають.

Суд прийшов до правильного висновку про недійсність спірного податкового повідомлення-рішення, а саме:

- у частині щодо понесених витрат на оплату геодезичних робіт із землеустрою на суму податкового зобов'язання у розмірі 947,00 грн. та на суму фінансових санкцій у розмірі 473,50 грн.;

- у частині щодо понесених витрат на виконання роботи з нормативної оцінки земельної ділянки на суму податкового зобов'язання у розмірі 258,00 грн. та на суму фінансових санкцій у розмірі 129,00 грн.;

- у частині щодо понесених витрат пов'язаних з оплатою робіт за топографічну зйомку на суму податкового зобов'язання у розмірі 1414,00 грн. та на суму фінансових санкцій у розмірі 707,50 грн.

Як встановлено у ОСОБА_3 перевірки, позивачем в порушення п.п 5.3.2 та п. 8.4 Закону включено до складу валових витрат у 2 кварталі 2007 року, витрати, пов'язані з облаштування території бази позивача у сумі 8533,00 грн., а саме: очищення території бази, навантаження та вивіз сміття згідно договору від 16.06.2007 року № 075/07, укладеного з ПП «Зодчій» (виконавець).

Так, згідно із 5.3.2. п. 5.3 ст. 5 Закону, до складу валових витрат не включаються витрат на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (п.п. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 Закону).

Очищення території бази, навантаження та вивіз сміття було здійснено ПП «Зодчій» (виконавець) згідно укладеного договору від 16.06.2007 року № 075/07. Останній виконав роботи з очищення території виробничої бази, яка належить ТОВ «Солді Донбас», від сміття та його вивезення, за адресою м. Авдіївка, про. Ясинуватський, 55.

Дані витрати відсутні у переліку наведеному у п.п. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5 та п. 8.4 ст. 8 Закону.

Суд правильно встановив правомірність віднесення позивачем витрат на очищення території бази, навантаження та вивіз сміття згідно договору від 16.06.2007 року № 075/07, укладеного з ПП «Зодчій» (виконавець) до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону.

Яке вбачається з ОСОБА_3 перевірки, позивачем у порушення п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів» Декларації з податку на прибуток за 2005 рік з урахуванням уточнюючого розрахунку від 24.03.2006 року № 19346 відображена передплата у сумі 12153 грн., перерахована згідно платіжного доручення № 3818 від 07.12.2005 ТОВ «Алекс Авто» за запчастини та ремонт автотранспорту. Дана операція відображена у бухгалтерському обліку бухгалтерською проводкою: Д-т 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» - К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

В наслідок порушення, завищення валових витрат за 2005 рік склало у розмірі 12153,00 грн.

ОСОБА_3 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Так, п.п. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5 Закону визначено, що до складу валових витрат не включаються витрат на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону, амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення. збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (п.п. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 Закону).

Як вбачається з п.п. 3.2 Статуту товариства, до його основних напрямків діяльності, у тому числі відносяться внутрішні та зовнішні перевезення вантажів та пасажирів автомобільним транспортом.

Позивач не довів того, що автомобілі не використовуються у господарській діяльності товариства, а витрати на запчастини та ремонт автотранспорту здійснювались для доведення їх до стану, в якому вони придатні для подальшого продажу.

Суд прийшов до висновку, про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення у цій частині, а саме: на суму податку у розмірі 3038,00 грн. та на суму фінансових санкцій у розмірі 1519 грн.

У ОСОБА_3 перевірки встановлено, що позивачем порушено п.п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., п. 3.1 р. 3 «Порядку складання декларації з податку на прибуток», затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 року № 143, а саме: занижено вартість запасів, використаних в господарській діяльності, задекларованих у Додатку К1/1 (рядок А1/4) до Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2007 року на суму 12704,00 грн., за півріччя 2007 на суму 46093 грн. внаслідок не врахування вартості товарів у сумі 12704,00 грн., які були списані з балансу в зв'язку з крадіжкою: внаслідок заниження вартості запасів, які значились на балансі підприємства по рахунку 20 «Виробничі запаси» та були списані на рахунок 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» у сумі 33389,00 грн., в зв'язку з ремонтами (модернізацію) основних засобів.

Заниження валового доходу склало у 1 кварталі 2007 року на суму 12704,00 грн., півріччі 2007 на суму 46 093 грн., але платником податку було самостійно виправлено у Декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2007 року, але не виконав п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та порушено п. 3.1 р. 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток.

Пунктом 17.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

ОСОБА_3 з п. 3.1 р. 3 «Порядку складання декларації з податку на прибуток», затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 року № 143, декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1 - К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1 - Р3) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин - К1/1 та К1/2. Частина К1/2 заповнюється платниками податку, які нараховують амортизаційні відрахування на суму витрат, пов'язаних із видобутком корисних копалин. У разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідним рядком декларації додатки.

У заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса - за бажанням). В основній частині та в додатках показники відображаються на підставі норм, установлених Законом N 334 та Законом України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889).

Факт самостійного виправлення позивачем помилки доведений та не оспорюється.

Виправлена помилка у Декларації за ІІ квартал 2007 року була віднесена до Додатку К 1/1 (рядок 14), а також у 8 рядку декларації не була відображена сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки, а саме: (р. 7 х 0,05).

За таких обставин, суд підтвердив правомірність визначення порушення у цій частині у спірному податковому повідомленні-рішенні.

У ОСОБА_3 перевірки встановлено, що відповідно відомостей нарахування амортизації за період 1-й квартал 2005 року, 4-й квартал 2005 року, амортизаційні відрахування за 2005 рік складають 255300,00 грн. ОСОБА_3 рядку 7 декларації з податку на прибуток за 2005 рік (від 09.11.2005 № 129249 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 24.03.2006 № 19345) амортизаційні відрахування задекларовані у сумі 253900,00 грн. Таким чином, завищення амортизаційних відрахувань за 2005 рік склало 6300,00 грн.

ОСОБА_3 із п.п. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1 - 2 відсотки;

група 2 - 10 відсотків;

група 3 - 6 відсотків;

група 4 - 15 відсотків.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.

Зазначене рішення:

приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року;

доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

Для платників податку, визнаних монополістами згідно із законом, сума амортизаційних відрахувань не є обов'язковою складовою тарифів, інших видів цін на їх послуги.

Відповідно до п. 3.1. р. 3 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. N 143 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592), декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1 - К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1 - Р3) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин - К1/1 та К1/2. Частина К1/2 заповнюється платниками податку, які нараховують амортизаційні відрахування на суму витрат, пов'язаних із видобутком корисних копалин. У разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідним рядком декларації додатки.

У заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса - за бажанням). В основній частині та в додатках показники відображаються на підставі норм, установлених Законом N 334 та Законом України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889).

Порядок заповнення додатків К2, К4, К5, К6, К7, Р1, Р2, Р3 визначається формами цих додатків. Показники, відображені в декларації та у відповідних додатках з однаковим кодом рядків, повинні збігатися. Особливості використання показників додатка К1 визначено в рядках таблиці цього розділу з кодами 01.2, 04.2, 04.10, 04.12, 07, а додатка К3 - у рядку з кодом 01.4.

ОСОБА_3 декларації з податку на прибуток сума амортизаційних відрахувань становить 253900,00 грн. Проаналізувавши картки рахунку наявні у матеріалах справи та дані ОСОБА_3 перевірки, а саме Таблиця 18, суд погоджується з висновком податкового органу щодо відхилення розміру амортизаційних відрахувань за 2005 рік на суму у розмірі 6300,00 грн.

Суд правильно встановива правомірність спірного податкового повідомлення у цій частині, а саме за порушення п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму основного платежу у розмірі 7586,00 грн. та фінансових санкцій на суму у розмірі 3793,00 грн. (згідно розрахунку фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0001322340/0 від 05.05.2008).

Як встановлено в акті перевірки (арк. Акту перевірки 32-33) позивачем, в порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» був нарахований податковий кредит без отриман ня податкової накладної на підставі касових чеків РРО, коли загальна сума придбаних, товарів від постачальників перевищувала 200 грн. за день (без урахування ПДВ);

- загальна сума ПДВ, яка може бути врахована за день до податкового кредиту на підставі касових чеків РРО, не повинна перевищувати 40,00 грн.;

- нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної на підставі касових чеків РРО, коли загальна сума придбаних товарів від постачальників перевищувала 200 грн. за день (без урахування ПДВ), є неправомірним.

ОСОБА_3 п.п. 7.2.6. п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

З вказаної норми вбачається, що Закон дозволяє формувати податковий кредит по будь-яким платіжним чи розрахунковим документам, у тому числі і по чекам РРО, за умови що у них зазначені сума податку та податковий номер постачальника у межах 10000,0 грн. на день. Якщо ж податковий номер не зазначений у розрахунковому документі, то можливе форму вання податкового кредиту за умови, що це касовий чек, та у сумі, що не перевищує 40,0 ПДВ на день.

ТОВ «Солді-Донбас» формувало податковий кредит по розрахунковим документам, у яких податковий номер постачальника зазначений, то обмеження у сумі ПДВ 40,00 грн. на день в цьому випадку не застосовується. Вказана обставини підтверджується документами наявними у матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій при здійснені донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 42885,00 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0001332340/0 від 05.05.2008.

Безпідставність донарахування податку на додану вартість обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням у сумі 13848,50 на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондамиВ» .

На підставі сум, визначених у накладних, а саме: № 571 від ТОВ «ДиСтарТрейд», № 341 від ПП «Емалъ-98», № 411 від ПП «Емаль - 98», № 957 від ТОВ «Ди Отар Трейд», № 0606 від ВКФ у формі ТОВ «Обрій», №1219 від ТОВ «Ди Стар Трейд», № 1325 від ТОВ «Ди Стар Трейд», № 0893 від ВКФ у формі ТОВ «Обрій» позивачем був сформований податковий кредит.

Суд встановив, що форма вказаних накладних не відповідає формі, яка була чинна у І кварталі 2005 року, форма затверджена Наказом ДПА України від 30.05.97 N 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення та податковим органом було правомірно встановлено безпідставне включення суд вказаних у накладних до складу податкового кредиту.

На підставі суми, визначеної у накладній № 627 від 27.04.2005 позивачем, у тому числі був сформований податковий кредит.

ОСОБА_3 п. 12 Порядку до розділу І податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (послуг), а саме:

п. 12.3. графа 4 - одиниця виміру товарів (послуг) - грн., шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо;

п. 12.4. графа 5 - кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг;

У разі, якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 5 указується: "послуга/проценти тощо";

п. 12.5. графа 6 - ціна поставки одиниці продукції без урахування податку на додану вартість;

п. 12.6. графа 7 - база оподаткування товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20 %.

Суд правильно вважав, що податковим органом правомірно встановлено вказане порушення та в зв'язку з чим зробив висновок про правомірність висновку податкового органу про безпідставне включення суми вказаної у накладній до складу податкового кредиту.

На підставі сум, визначених у накладних (№ 3462 від ЧП «Консоль», № 3576 від ЧП «Консоль», №3575 від ЧП «Консоль», № 2424 від ОАО «Павлограджилстрой», № 3887 від ОАО «Павлограджилстрой» позивачем був сформований податковий кредит.

Так, спірні правовідносини регулюються Законом України «Про податок на додану вартість» та Наказом ДПА України від 30.05.97 N 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" (далі - Порядок), яким затверджено порядок заповнення податкової накладної (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037).

Суд першої інстанції правильно встановив, що у них відсутні обмеження щодо виготовлення зразка податкової накладної з позначкою «Дублікат» та приходить до висновку про недійсність спірних податкових повідомлень-рішень у цій частині, а саме: на суму податку у розмірі 19066,00 грн. та на суму фінансових санкцій у розмірі 9533,00 грн. та на суму податку у розмірі 12918,00 грн. та на суму фінансових санкцій у розмірі 6459,00 грн.

Як вбачається з ОСОБА_3 перевірки (арк. акту перевірки 34) відповідачем встановлено порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-1У від 22.05.03 - не утримано податок з суми грошового відшкодування витрат робітника без наданих підтверджуючих документів у 2005- 2006 роках, а саме: до авансових звітів підзвітних осіб не прикладені документи які б підтвердили оплату готівковими коштами в оригіналі витрати вказані у звіті підзвітної особи, а це мо гли б бути прибуткові касові ордери, розрахункові квитанції встановленої форми, пронуме ровані друкарським способом, утримуючі необхідні реквізити і зареєстровані в ДПІ, або касові чеки, у зв'язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 547,47 грн.

ОСОБА_3 із п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі Закон) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, у тому числі дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону) (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням - будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належать таким особам або використовуються ними;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом;

д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону.

Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Суд прийшов до правильного висновку, що вона не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки вона визначає лише дохід, отриманий як додаткове благо.

Обставини встановлені у ОСОБА_3 перевірки спростовуються наданими позивачем на підтвердження здійснення витрат документами (т. 1, а.с. 153-197).

ОСОБА_3 перевірки (арк. акту перевірки 33) відповідачем встановлено порушення п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою КМУ № 2035 від 26.12.2003 - неправомірно застосована податкова соціальна пільга к доходу робітника у місяці, в якому він припинив трудові відносини з роботодавцем, а саме у 2005 році, у зв'язку з чим донараховано податок у сумі 17,03 грн. Підставою для здійснення розрахунку суми податкового зобов'язання (застосування штрафних фінансових санкцій) є: п.п. «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4, п. п. 17.1.9 п. 17. 1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається з розрахунку правильності обчислення суми податку з доходів фізичних осіб (Таблиця № 26 акту перевірки) ОСОБА_4 був звільнений 30.11.2005. Сума його доходу у листопаді 2005 року склала 482,50 грн. з урахуванням соціальної пільги було сплачено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 45,70 грн.

Податковий орган вважає, що позивачем згідно із п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою КМУ № 2035 від 26.12.2003, була невірно застосована соціальна пільга при обчисленні суми податку з доходів фізичних осіб.

Так, згідно із п.п. 6.3.2. п. 6.3 ст. 6 Закону платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_3 із п. 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. N 2035, пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що звітний податковий період - проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Для місячного податкового періоду перший та останній місяці збігаються.

Відповідно до ст. 3 наведеного Закону, об'єктом оподаткування у даних правовідносинах є загальний оподатковуваний дохід нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід) (п. 1.6 ст. 1 Закону).

Податковим органом зроблено невірний висновок про незастосування пільги у листопаді 2005 року, оскільки день припинення трудових відносин припадає на перше число наступного місяця, тобто позивач не мав права застосовувати соціальну пільгу при обчисленні податку з доходів фізичних осіб з грудня 2005 року.

Рішенням відповідача № НОМЕР_1 від 05.05.2008 до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33251,85 грн.

Як вбачається з ОСОБА_3 перевірки (арк. акту перевірки 46, 48), позивачем порушені п. 2.6, п. 3.1, п. 3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» у частині несвоєчасного оприбуткування готівки у касу підприємства у сумі 5808,10 грн., у частині проведення готівкових розрахунків без надання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 4211,35 грн.

ОСОБА_3 контрольної стрічки за 03.02.2006 по РРО, фіскальний № НОМЕР_3, зага льна сума виторгу складає 3108,10 грн. та по РРО фіскальний № 50562004128 загальна сума виторгу складає 2700,00 грн. Вказана сума у касу підприємства оприбуткована 04.02.2006 (фіскальні звітні чеки № 675 та № 556 зроблено 04.02.2006р.).

До авансових звітів підзвітних осіб не прикладені документи, які б підтвердили оплату готівковими коштами, в оригіналі витрати вказані у звіті підзвітної особи, а це мо гли б бути прибуткові касові ордери, розрахункові квитанції встановленої форми, пронуме ровані друкарським способом, утримуючі необхідні реквізити і зареєстровані, або касові чеки.

Крім того, бланки розрахункових документів СПД, що використовуються при проведенні роз рахункових операцій без застосування РРО, повинні виготовлятися за затвердженими зразками відповідно до постанови Кабшету Міністрів України від 19.04.93р. № 283 і інши ми нормативними актами передбаченими п.2.6 «Положення про форму і зміст розраху нкових документів».

Разом з тим, ст. 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Так, згідно зі ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим об'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської дія льності, крім випадків, передбачених законом.

Штрафні (фінансові) санкції в сумі 33251,85 грн. застосовані податковим органом до позивача поза межами строку, визначеного ст. 250 ГУ України, у зв'язку з чим, оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є недійсним.

Рішенням відповідача № 0001402340/0 від 05.05.2008 до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5355,19 грн.

Як встановлено у ОСОБА_3 перевірки, при перевірці фактів нестач та крадіжок товарно-матеріальних цінностей згідно бухгалтерських документів, а саме: відповідно до ОСОБА_3 інвентаризації від 26.05.2006 встановлена нестача товарів на суму 12704,01 грн.

У липні 2006 році позивачем було подано заяву та матеріали до Куйбишевського районного суду м. Донецька «Про притягнення до карної відповідальності фізичних осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_6.».

Збитки, завдані позивачу, відшкодовані винними особами шляхом внесення в касу готівки на суму 20600,00 грн. (ОСОБА_5 - приходний ордер №581 від 21.05.2007р.-10300,00 грн., ОСОБА_6 - приходний ордер № 1160 від 29.09.2007р. -10300,00 грн.), але сума відшкодованих збитків у розмірі 5355,19 грн. до Державного бюджету України перераховані не були.

ОСОБА_3 п. 2 Порядку розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю таких цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які визначає щомісяця Держкомстат, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за формулою:

Р3 = [(Бв - А) х Іінф + ПДВ + Азб] х 2 + Вп + Вр,

де Р3 - розмір збитків (у гривнях); Бв - балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (у гривнях); А - амортизаційні відрахування з дати початку експлуатації (у гривнях); Іінф - загальний індекс інфляції, який розраховується з дати початку експлуатації на підставі визначених щомісяця Держкомстатом індексів інфляції; ПДВ - розмір податку на додану вартість (у гривнях); Азб - розмір акцизного збору (у гривнях); Вп - фактичні витрати підприємства для відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей (у гривнях); Вр - фактична вартість робіт з відновлення (витрати на доставку матеріалів і усунення пошкоджень) за цінами на день вчинення правопорушення (у гривнях).

Показники Вп та Вр застосовуються для визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей та відповідних витрат, необхідних для відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей на безперервно діючих підприємствах, в установах і організаціях, де таке відновлення необхідне для подальшого продовження роботи.

Пунктом 10 цього ж Порядку визначено, що із сум, стягнутих відповідно до цього Порядку, здійснюється відшкодування збитків, завданих підприємству, установі і організації з урахуванням фактичних витрат підприємства на відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей та вартості робіт з їх відновлення. Залишок коштів перераховується до державного бюджету.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про правомірність оспорюваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька та Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року по справі № 2а-12302/08/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року по справі № 2а-12302/08/0570 - залишити без змін.

Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 05 листопада 2010 року.

Головуючий О.А.Нікулін

Судді О.О.Радіонова

ОСОБА_7