Рішення

від 28.09.2009 по справі 20/396-39/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

20/396-39/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  20/396-39/234

28.09.09

За позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Запорізької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

До  відповідача 1   Національної телекомпанії України

     відповідача  2  Державного  комітету з питань телебачення і  радіомовлення України

Про спонукання підписати акти виконання за надані послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм  згідно Державного контракту № 180-42 від 26.03.2007р. за вересень –грудень 2007 р. та стягнення 397815,05 грн.

Суддя  О.В. Гумега

Представники:

Від позивача            Христич Б.В.(довіреність № 1724/9-09 від 23.06.2008 р.)

Від відповідача  1   Давиденко О.П. (довіреність № 8-01-16/51 від 17.01.2009 р.)

Від відповідача  2    Лісниченко О.В. (довіреність № 5664/25/12 від 08.10.2008 р.)

СУТЬ СПОРУ:

 Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Запорізької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про спонукання Національної телекомпанії України (відповідача)  підписати Акти виконання за надані послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм за вересень –грудень 2007 р. та про стягнення з заборгованості у сумі 397815,05 грн., відповідно до умов Державного контракту № 180-42 від 26.03.2007р. на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2007 рік, посилаючись на порушення відповідачем як замовником умов оплати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2008 р. у справі № 20/396 (суддя Палій В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 р. у справі № 20/396 (колегія суддів у складі: суддя Моторний О.А. –головуючий, судді Кошіль В.В., Шапран В.В.), позов задоволено повністю.

Постановою  Вищого господарського суду України від 19.05.2009 р. у справі № 20/396 (колегія суддів у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді - Бенедисюк І.М., Львов Б.Ю.)  рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2008 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 р. зі справи № 20/396 скасовані, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва суду від 02.06.2009 р. справу № 20/396 було передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2009 р. справу № 20/396 прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В. та присвоєно їй № 20/396-39/234, справу призначено до розгляду на 13.07.2009 р. о 12:50 год.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках певні дії по підготовці справи до розгляду, в тому числі витребовує від сторін документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовЧязковими  для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.    

Враховуючи вищезазначені приписи ч. 1 ст. 111-12 ГПК України та вказівки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 19.05.2009 р. у справі № 20/396, ухвалами Господарського суду міста Києва від 11.06.2009 р., від 13.07.2009 р. та від 07.09.2009 р. у справі № 20/396 –39/234 сторони було зобовЧязано надати письмові пояснення з відповідними доказами щодо строку дії Державного контракту № 180-42 від 26.03.2007 р., обсягу фінансування в 2007 році видатків на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб, щодо виконання сторонами умов пунктів 2.2.1, 4.2, 4.7 Державного контракту № 180-42 від 26.03.2007 р. тощо.

          01.07.2009 р. представник відповідача 1 через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.

          Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2009 р. подав письмові пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду від 11.06.2009 р., відповідно до яких просив зобов'язати Національну телекомпанію України підписати Акти виконання за надані послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм національної телекомпанії України згідно Державного контракту № 180-42 від 26.03.2007р. за вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 р., стягнути з Національної телекомпанії України 397815,05 грн. Крім того, позивач просив залучити Державний комітет телебачення і радіомовлення України в якості відповідача 2 по справі, а Держказначейство України –у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зобов'язати Державний комітет телебачення і радіомовлення України в установленому порядку вирішити питання оплати послуг, наданих позивачем за Державним контрактом № 180-42 від 26.03.2007р.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 13.07.2009 р. подав письмові пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду від 11.06.2009 р., долучив до матеріалів справи копії платіжних доручень на загальну суму 793541,61 грн. оплати наданих послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм згідно Державного контракту № 180-42 від 26.03.2007 р. за січень –серпень 2007 р. в межах плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 13.07.2009 р. також подав клопотання про залучення до участі у справі Державного комітету телебачення і радіомовлення України у якості іншого відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії про залучення до участі у справі іншого відповідача вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення (п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»).

Судом клопотання сторін про залучення Державного комітету телебачення і радіомовлення України в якості іншого відповідача по справі задоволено з огляду на той факт, що Державний контракт № 180-42 від 26.03.2007 р., на підставі якого позивач звернувся з позовом до господарського суду, був укладений між позивачем та відповідачем 1 на підставі Договору доручення № 167-08 від 12.03.2007 р., згідно умов якого відповідач 1 (повірений) зобов'язався від імені і за рахунок Державного комітету телебачення і радіомовлення України (довірителя) укласти відповідний державний контракт на закупівлю послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм, вироблених для державних потреб у 2007 році, тобто, Державний комітет телебачення і радіомовлення України фактично пов'язаний матеріальними відносинами з позивачем, а тому має бути залучений до участі у справі як другий відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

У заявах про залучення третіх осіб зазначається на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі (ч. 2 ст. 27 ГПК України).

В порушення наведених вимог, позивач у поданих суду 13.07.2009 р. письмових поясненнях, зокрема щодо залучення Держказначейства України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не зазначив на яких підставах (на стороні позивача чи відповідача) визначену третю особу слід залучити до участі у справі. А тому суд відмовляє у задоволенні цього клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2009 р., відповідно до ст. ст. 24, 77 ГПК України, залучено до участі у справі в якості відповідача 2 Державний комітет телебачення і радіомовлення України, розгляд справи відкладено на 07.09.2009 р. о 14:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про долучення доказів до матеріалів справи (довідок з ЄДРПОУ щодо позивача, відповідача 1, відповідача 2 станом на 04.09.2009 р.). Судом заяву задоволено.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 13.07.2009 р. подав Відзив на позов, відповідно до якого вважає, що зобов'язаною стороною за Державним контрактом № 180-42 від 26.03.2007 р. є Національна телекомпанія України (відповідач 1), а тому майнові вимоги, що випливають з виконання цього контракту, повинні заявлятися до відповідача 1, а в позові до відповідача 2 просить суд відмовити. Представник відповідача 2 у якості додатків до відзиву залучив, зокрема, копію Звіту про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д, № 2м) за 2007 рік Національної телерадіокомпанії України, з приводу чого надав усні пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2009 р. подав клопотання про продовження термінів розгляду справи. Представники відповідача 1 та відповідача 2 клопотання підтримали. Спільне клопотання сторін про продовження строку вирішення спору у справі, на підставі ст. 69 ГПК України судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 р., відповідно до ст.ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору по справі № 20/396-39/234, розгляд справи відкладено на 28.09.2009 р. о 11:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 28.09.2009 р. на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2009 р. подав: Акти виконання за надані послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм Національної телекомпанії України згідно Контракту № 180 -42 від 26.03.2007 р. за період з січня по серпень 2007 року із загальним обсягом мовлення 3782,81 годин мовлення на загальну суму 793541,61 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін; Акти виконання за надані послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм Національної телекомпанії України згідно Контракту № 180 -42 від 26.03.2007 р. за період з вересня по грудень 2007 року із загальним обсягом мовлення 1848,38 годин мовлення на загальну суму 397815,05 грн., які не підписані сторонами.

У судовому засіданні 28.09.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав відповідні пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 19.05.2009 р. у справі № 20/386.

Представник відповідача 1 проти заявлених позовних вимог повністю заперечував з огляду на зазначене у постанові Вищого господарського суду України від 19.05.2009 р. у справі № 20/386.

Представник відповідача 2 проти заявлених позовних вимог заперечував з огляду на викладене у відзиві.

В судовому засіданні 28.09.2009 р. за згодою сторін оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»і постанови Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року № 266 «Про порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб та контролю за їх виконанням»10.01.2007 р. між Державним комітетом з питань телебачення і радіомовлення України (відповідачем 2), визначеним як замовник, та Національною телекомпанією України (відповідач 1), визначеною як виконавець, було укладено Державний контракт на виконання державного замовлення на виробництво і розповсюдження телепрограм у 2007 році (надалі - Державний контракт від 10.01.2007 р.). Згідно пунктів 4.1, 4.2 Державного контракту від 10.01.2007 р. останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2007 року, за рішенням Кабінету Міністрів України замовник за цим контрактом може вносити необхідні зміни до Контракту, або припиняти його дію згідно з чинним законодавством.

12.03.2007 р. між Державним комітетом з питань телебачення і радіомовлення України (відповідачем 2) та Національною телекомпанією України (відповідач 1) було укладено Договір доручення № 167-08, згідно умов якого відповідач 1 (повірений) зобов'язався від імені і за рахунок відповідача 2 (довірителя) укласти державний контракт на закупівлю послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм, вироблених для державних потреб у 2007 році, обсягом –4008,3 годин телемовлення на суму 23 000 000,00 грн.; строк дії названого договору з 01.01.2007р. по 21.09.2007р., а у разі належного бюджетного фінансування зазначених послуг вартістю 31360683,00 грн. з обсягом телемовлення –5535,5 годин договір діє до 31.12.2007 р. (далі –Договір доручення).

26.03.2007 р. Національною телекомпанією України (відповідач 1), визначеною як замовник, на підставі згаданого Договору доручення № 167-08 від 12.03.2007 р., довіреності Державного комітету з питань телебачення і радіомовлення України від 19.01.2007 р. № 177/29/3-2 було укладено з Державним підприємством Запорізький обласний радіотелевізійний передавальним центр (позивач), визначеним як виконавець, Державний контракт № 180-42 на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2007 рік (далі - Державний контракт від 26.03.2007 р.).

Згідно наказу Міністерства транспорту та звЧязку України від 20.07.2006р. № 751 «Про реорганізацію підприємств, що входять до складу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення»Державне підприємство Запорізький обласний радіотелевізійний передавальним центр було реорганізоване шляхом приєднання в якості відокремленого підрозділу (філії) до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення. Згідно п. 2 зазначеного наказу правонаступником Державного підприємства Запорізький обласний радіотелевізійний передавальним центр є Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Запорізької філії (далі –позивач, як правонаступник).

Відповідно до наказу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 30.10.2006р. № 139 було створено Запорізьку філію Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.

Наказом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 08.02.2007р. № 53 було затверджено Положення про Запорізьку філію Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, а наказом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 30.03.2007р. № 84 були внесені зміни до названого положення (копії Положення про Запорізьку філію Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення та змін до нього знаходяться в матеріалах справи).

Згідно п. 1.1 Державного контракту від 26.03.2007 р. останній був укладений відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 р. № 226 «Про порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням», «Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле - та радіопрограм», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 918 і постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 р. № 413 «Про затвердження порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб».

Відповідно до п. 1.2 Державного контракту від 26.03.2007 р. позивач, як виконавець, за допомогою технічних засобів, що зазначені у Додатку № 1  до Державного контракту (далі –Технічні засоби) зобов'язався надати відповідачу 1, як замовнику, телекомунікаційні послуги з виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб в межах плану асигнувань із загального фонду Державного бюджету України на 2007 рік за програмою 1701150 “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”.

Відповідач 1 за умовами Державного контракту від 26.03.2007 р. зобов'язався прийняти та своєчасно сплачувати вартість наданих послуг на умовах викладених в Державному контракті від 26.03.2007 р.

Відповідно до п. 3.1 Державного контракту від 26.03.2007 р. ціна послуг становить 863804,30 грн. у тому числі ПДВ 20% в розмірі 159223,04 грн., що відповідає вартості трансляції 4008,3 годин мовлення та розраховується на підставі Тарифів, затверджених згідно чинного законодавства, що зазначені у Додатку № 1 до Державного контракту від 26.03.2007 р., який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною Державного контракту від 26.03.2007 р.. Джерело фінансування державного замовлення: кошти загальною фонду Державного бюджету України, передбачені бюджетною програмою 1701150 “Трансляція  телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, що надходять від Генерального державного замовника –Державного комітету телебачення і радіомовлення України (відповідача 2) на підставі затвердженого ним кошторису та плану асигнувань із загального фонду бюджету на 2007р. у сумі 863804,30 грн., що відповідає 4 008,3 годинам мовлення.

Відповідно до п. 3.2 Державного контракту від 26.03.2007 р. у разі належного бюджетного фінансування ціна Державного контракту від 26.03.2007 р. становить 1193465,69 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 198910,95 грн., що відповідає вартості трансляції 5 535,5 годин мовлення, та розраховується на підставі Тарифів, затверджених згідно законодавства, що зазначені у Додатку №1 до Контракту, який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього Контракту. Джерело фінансування державного замовлення: кошти загальною фонду Державного бюджету України, передбачені бюджетною програмою 1701150 “Трансляція  телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, що надходять від Генерального державного замовника –Державного комітету телебачення і радіомовлення України (відповідача 2) на підставі затвердженого ним кошторису та плану асигнувань із загального фонду бюджету на 2007р. у сумі 1193465,69 грн., що відповідає 5 535,5 годинам мовлення.

Строк дії Державного контракту від 26.03.2007 р. встановлено з 01.01.2007 р. до 21.09.2007 р. (п. 7.1 Державного контракту від 26.03.2007 р.), а в разі належного бюджетного фінансування в обсягах, зазначених у п. 3.2  Державного контракту від 26.03.2007 р.–до 31.12.2007 р. (п. 7.2 Державного контракту від 26.03.2007 р.).

Отже, безпосередньо умовами Державного контракту від 26.03.2007 р. сторони передбачили залежність строку дії цього контракту від належного або неналежного бюджетного фінансування видатків трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб.

Оплата та порядок розрахунків за Державним контрактом від 26.03.2007р. встановлені у п. п. 4.1 - 4.7 Державного контракту, зокрема:

Виконавець (позивач) щомісячно, протягом 2 робочих днів з дати надання замовником  (відповідачем 1) розподілу фактичних обсягів послуг за даним контрактом складає Акти виконання за надані послуги і зведення на оплату за підсумками роботи Технічних засобів з урахуванням п. 2.2.1 цього Контракту, після чого направляє рахунок, Акти і зведення замовнику (в копіях по факсу та в оригіналі поштою) (п. 4.2 Державного контракту від 26.03.2007р.). Згідно п. 2.2.1 Державного контракту від 26.03.2007р. Замовник (відповідач 1) зобов'язаний виконувати розподіл фактичних обсягів послуг за даним контрактом у строк не пізніше 16 числа наступного за звітним місяця для складання Актів здавання –приймання послуг (надалі –Акти) в межах обсягів, забезпечених бюджетними асигнуваннями.

Замовник (відповідач 1) протягом 4 робочих днів після отримання Актів, розглядає зведення і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує Акти, скріплює печаткою і повертає один екземпляр виконавцю (позивачу) (п. 4.3 Державного контракту від 26.03.2007р.).

За наявністю зауважень або заперечень по Актах, замовник (відповідач 1) протягом 4 робочих днів після отримання Актів складає протокол зауважень або заперечень, направляє його виконавцю та скликає оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей, що виникли. В разі непогодження сторін на оперативній нараді, спірні питання вирішуються у судовому порядку (п. 4.4 Державного контракту від 26.03.2007 р.).

Щомісячна оплата здійснюється замовником (відповідачем 1) протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгоджених сторонами Актів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця послуг (позивача) в межах плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування (п. 4.7 Державного контракту від 26.03.2007р.).

Таким чином, здійснення оплати відповідачем 1 за умовами Державного контракту від 26.03.2007 р. ставиться в залежність, по –перше, від узгодження сторонами Актів, а по - друге, така оплата здійснюється в межах плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування.

Позивач на виконання умов Державного контракту від 26.03.2007р. фактично надав відповідачу 1 за період з 01.09.2007 р. по 31.12.2009 р. телекомунікаційні послуги на загальну суму 397815,05 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме, актами виконання за надані послуги за розповсюдження (трансляції) телепрограм Національній телекомпанії України згідно Державного контракту від 26.03.2007 р. за вересень 2007 року на суму 91023,66 грн. (з ПДВ), за жовтень 2007 року на суму 108881,70 грн. (з ПДВ), за листопад 2007 року на суму 100910,18 грн. (з ПДВ), за грудень 2007 року на суму 96999,50 грн. (з ПДВ) (надалі –Акти), рахунками  № 775 від 19.10.2007 р. на суму 91023,66 грн., № 810 від 20.11.2007 р. на суму 108881,70 грн., № 941 від 17.12.2007 р. на суму 100910,18 грн., № 1022 від 29.12.2007 р. на суму  96999,50 грн. (надалі –Рахунки), які були вручені уповноваженому представнику відповідача з  листами № 3461/4-06 від 26.10.07 р., № 3750/4-06 від 28.11.2007 р., № 3729/4-06 від 26.11.2007 р., № 191/4-06 від 28.01.2008 р. під розписку (що не заперечується відповідачем 1).

Проте, відповідач 1 вищезазначені Акти за вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 р. не підписав та своєчасно повністю не оплатив їх вартість. А тому позивач просить зобов'язати відповідача 1 (Національну телекомпанію України) підписати Акти виконання за надані послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм національної телекомпанії України згідно Державного контракту № 180-42 від 26.03.2007р. за вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 р. та стягнути з нього 397815,05 грн. Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача 2 (Державний комітет телебачення і радіомовлення України) в установленому порядку вирішити питання оплати послуг, наданих позивачем за Державним контрактом № 180-42 від 26.03.2007р.

02.10.2007 р. між відповідачем 2 та відповідачем 1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору-доручення № 167-08 від 12.03.2007р. У п. 1 зазначеної додаткової угоди визначено, що у зв'язку зі зменшенням бюджетного фінансування на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб на 2007 р. сторони домовились зменшити ціну Контракту та п. 3.1 Договору –доручення викласти в редакції, відповідно до якої: обсяг послуг телемовлення - 3 690,77 годин; строки надання послуг –з 1 січня 2007 року до 31 серпня 2007 року, вартість послуг - 20 950 000,00 грн., порядок розрахунків – щомісячно, згідно з надходження від довірителя (т.т. від відповідача 2).

Крім того, відповідно до п. 3 вищезазначеної додаткової угоди відповідач 1 зобов'язався укласти з позивачем додаткову угоду про зміну ціни Державного контракту № 174-42 від 26.03.2007 р. та відповідний додаток до зазначеного Державного контракту.

Таким чином, відповідач 2 додатковими угодами № 1 від 02.10.2007 р. та № 2 від 25.12.2007 р. до Договору доручення уповноважив відповідача 1 у звЧязку з неналежним бюджетним фінансуванням внести зміни до укладених останнім державних контрактів, зокрема з Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, у тому числі додатково зменшити строк дії цих державних контрактів та їх ціну.

Фактично позивач та відповідач 1 не досягли згоди щодо внесення відповідних змін до Державного контракту від 26.03.2007 р., а заінтересована сторона (відповідач 1) не передала спір про внесення змін до Державного контракту № 180-42 від 26.03.2007 р. на вирішення суду у відповідності до ст. 188 Господарського кодексу України.

Отже, причиною виникнення спору у справі стало питання про наявність підстав для стягнення з відповідача 1 вартості наданих у вересні - грудні 2007 року позивачем послуг з розповсюдження (трансляції) вироблених для державних потреб телепрограм відповідно до Державного контракту № 180-42 від 26.03.2007 р.

У пункті 6 Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004  № 918 (надалі –Положення), зазначено, що вартість розповсюдження теле- та радіопрограм визначається відповідно до затверджених в установленому порядку тарифів і замовленого обсягу мовлення у межах коштів державного бюджету, передбачених на відповідний рік.

Згідно пункту 11 Положення встановлено, що фінансування державного замовлення здійснюється через генерального державного замовника та державних замовників за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 Положення Держкомтелерадіо України визначено як генерального державного замовника виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм, який через державне замовлення забезпечує утримання, функціонування та розвиток державних телерадіоорганізацій, що належать до сфери його управління, а також координує діяльність державних замовників у сфері виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм.

У пункті 8 Порядку формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 266 зазначено, що  державні замовники у разі делегування частини своїх функцій щодо розміщення державного замовлення та укладення державних контрактів: визначають підприємства, установи, організації, яким делегується право здійснювати ці функції; укладають з визначеними підприємствами, установами, організаціями договори, в яких чітко визначено компетенцію, зобов'язання та відповідальність сторін.

Відповідно до частини першої статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов 'язки довірителя.

Зазначена норма кореспондується з приписом статті 239 ЦК України в якій зазначено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Загальне визначення представництва міститься у ч. 1 ст. 237 ЦК України, а саме представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 ЦК України).

Таким чином, з наведених законодавчих норм та з огляду на матеріали справи вбачається, що між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладений договір доручення (№ 167-08 від 12.03.2007 р.), згідно умов якого відповідач - 1 (повірений) зобов'язався від імені і за рахунок відповідача 2 (довірителя) укласти державний контракт на закупівлю послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм, вироблених для державних потреб у 2007 році, т.т. вчинити певні юридичні дії, які породжують, змінюють чи припиняють цивільні права та обов'язки довірителя. У відносинах із третіми особами (у випадку даної справи –з Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Запорізької філії Концерну РРТ (позивачем))  повірений виступає від імені довірителя і представляє його інтереси.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (чинного на момент укладання Державного контракту) істотною умовою договору про закупівлю є можливість зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків.

Зазначені істотні умови договору про державну закупівлю містять й інші законодавчі акти, які регулюють відповідні питання після втрати чинності названого закону.

Отже, Державним контрактом від 26.03.2007 р. передбачено законне право замовника зменшити обсяг закупівлі послуг залежно від реального фінансування видатків - скоротити строк дії цього договору (до 21.09.2007) та зменшити його ціну. При цьому, застосування цих умов безпосередньо пов'язано лише з фактом неналежного бюджетного фінансування видатків на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб.

З матеріалів справи вбачається, що видатки з державного бюджету на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб у 2007 році надходили не в повному обсязі. Про наведене свідчать обставини, пов'язані з укладанням відповідачем 2 (Держкомтелерадіо України)  та  відповідачем 1 (Національною телекомпанією України) Додаткових угод №1від 02.10.2007 р. та № 2 від 25.12.2007 р. до Договору доручення від 12.03.2007 р. № 167-08, а також залучений відповідачем 2 до відзиву Звіт про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д, № 2м) за 2007 рік Національної телерадіокомпанії України (копія знаходиться в матеріалах справи). Зокрема, дані, зазначені у названому звіті підтверджують, що видатки з державного бюджету на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб у 2007 році були затверджені кошторисом на рік у сумі 20950000,00 грн., надійшло коштів за звітний період –20943581,01 грн. та стільки ж становили фактичні видатки.

  У зв'язку зі зменшенням бюджетного фінансування на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб на 2007 р. відповідач 1 (замовник) на виконання умов Додаткової угоди № 1 від 02.10.2007 р. до Договору-доручення № 167-08 від 12.03.2007р. направив позивачу для підписання Додаткову угоду № 2 від 02.10.2007 р. до Державного контракту № 174-42 від 26.03.2007р. (надалі - Додаткова угода № 2) про зменшення вартості послуг за Державним контрактом, зокрема загальна вартість послуг повинна була становити 794328,00 грн., що відповідає 3690,77 годинам мовлення. Представник позивача не заперечив факту отримання додаткової угоди № 2, проте, позивачем така додаткова угода підписана не була, так як телекомунікаційні послуги за вересень –грудень 2007 року згідно умов Державного контракту від 26.03.2007 р. станом на час надходження Додаткової угоди № 2 для підписання вже були надані відповідачу 1 в повному обсязі.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Суд звертає увагу, що згідно п. 2.2.1 Державного контракту від 26.03.2007р. Замовник (відповідач 1) був зобов'язаний виконувати розподіл фактичних обсягів послуг за даним контрактом у строк не пізніше 16 числа наступного за завітним місяця для складання Актів здавання –приймання послуг в межах обсягів, забезпечених бюджетними асигнуваннями.

Крім того, згідно п. 4.2 Державного контракту від 26.03.2007 р. виконавець (позивач) щомісячно, протягом 2 робочих днів з дати надання замовником  (відповідачем 1) розподілу фактичних обсягів послуг за даним контрактом складає Акти виконання за надані послуги і зведення на оплату за підсумками роботи Технічних засобів з урахуванням п. 2.2.1 цього Контракту, після чого направляє рахунок, Акти і зведення замовнику.

Щомісячна оплата здійснюється замовником (відповідачем 1) протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгоджених сторонами Актів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця послуг (позивача) в межах плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування (п. 4.7 Державного контракту від 26.03.2007р.).

Отже, з наведених пунктів Державного контракту від 26.03.2007 р. вбачається наступне:

- позивач складає Акти виконання за надані послуги і зведення на оплату за підсумками роботи Технічних засобів з урахуванням п. 2.2.1 цього Контракту, т.т. на підставі наданого відповідачем 1 розподілу фактичних обсягів послуг в межах обсягів, забезпечених бюджетними асигнуваннями;

- оплата відповідачем 1 послуг за спірним контрактом ставиться в залежність, по –перше, від узгодження сторонами Актів, а по - друге, така оплата здійснюється в межах плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування.

Судом встановлено, що фактично відповідачем 1 за період вересень –грудень 2007 р. розподіл фактичних обсягів послуг в межах обсягів, забезпечених бюджетними асигнуваннями, не надавався у зв'язку зі зменшенням бюджетного фінансування на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб на 2007 р. Таким чином, у позивача відповідно до п. 4.2 Державного контракту від 26.03.2007 р. були відсутні підстави для складання Актів виконання за надані послуги і зведень на оплату за підсумками роботи Технічних засобів, а рівно відсутні і підстави для надання відповідачу  1 у період з 01.09.2007 р. по 31.12.2009 р. телекомунікаційних послуг на загальну суму 397815,05 грн.

При цьому суд приймає до уваги надані позивачем в судовому засіданні Акти виконання за надані послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм Національної телекомпанії України згідно Контракту № 174-42 від 26.03.2007 р. (підписані сторонами цього контракту) за період з січня по серпень 2007 року із загальним обсягом мовлення 3782,81 годин мовлення на загальну суму 793541,61 грн. та банківські виписки на суму 793541,61 грн. у якості доказів сплати відповідачем 1 позивачу грошових коштів відповідно до Державного контракту № 180-42 від 26.03.2007 р. З наведених актів вбачається, що фактично позивач надав, а відповідач 1 прийняв та оплатив послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм обсягом 3782,81 годин мовлення та за період з січня по серпень 2007 року, т.т. обсягом та за період, які передбачалися у зв'язку зі зменшенням бюджетного фінансування на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб на 2007 р.  Відповідач 1 оплатив  зазначені послуги відповідно до фактично отриманого від відповідача –2 ( головного розпорядника бюджетних коштів) фінансування. Заборгованість відповідача 1 за Державним контрактом від 26.03.2007 р. станом на час слухання справи в суді відсутня.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що надання позивачем відповідачу 1 телекомунікаційних послуг у вересні - грудні 2007 р. було здійснено позивачем з порушенням п.п. 2.2.1, 4.2 Державного контракту від 26.03.2007 р., а отже на власний розсуд останнього.

Крім того, суд враховує, що наявні в матеріалах справи Акти виконання за надані позивачем відповідачу 1 послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм згідно Державного контракту від 26.03.2007 р. за вересень –грудень 2007 року на загальну суму  397815,05 грн. відповідачем 1 не підписані з огляду на зменшення бюджетного фінансування, а отже, спірні послуги за названий період не вважаються належним чином прийнятими останнім.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про необґрунтованість вимог позивача, в той час як відповідачами надані належні докази на спростування позовних вимог, в позові до Національної телекомпанії України (відповідача 1) про зобов'язання останньої підписати Акти виконання за надані послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм національної телекомпанії України згідно Державного контракту № 180-42 від 26.03.2007р. за вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 р. та про стягнення з Національної телекомпанії України 397815,05 грн. належить відмовити повністю.

Позивач також звернувся до суду з вимогою про зобов'язання Державного  комітету з питань телебачення і радіомовлення України (відповідача 2) вирішити питання оплати послуг, наданих позивачем за Державним контрактом № 180-42 від 26.03.2007р.

Частина 1 статті 16 ЦК України передбачає право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 статті 16 ЦК України встановлює перелік цивільно –правових  (матеріальних) способів захисту цивільних прав та інтересів, суть яких полягає у тому, що за їх допомогою відновлюється майновий стан особи, усуваються перешкоди на шляху здійснення права або невизначеність правового стану та фактів. Отже, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

          10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

          Аналогічні способи захисту своїх прав і законних інтересів має кожний суб'єкт господарювання та споживач відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, а саме шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;

визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

З наведених норм права вбачається, що вказаний позивачем спосіб захисту його прав та інтересів шляхом зобов'язання Державного  комітету з питань телебачення і радіомовлення України (відповідача 2) вирішити питання оплати послуг, наданих позивачем за Державним контрактом № 180-42 від 26.03.2007р. не визначений частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України, а як вбачається з умов Державного контракту № 180-42 від 26.03.2007р., не визначений і цим контрактом, який до того ж укладений між позивачем та відповідачем 1.

Суд враховує, що у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 N 10/732 викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду. Аналогічна правова позиція викладена також у пункті 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 N 01-8/2229 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року», пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 N 01-8/482 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», пункті 39 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009, № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Крім того, суд також враховує факт відсутності заборгованості відповідача 1, який при укладанні Державного контракту № 180-42 від 26.03.2007 р. з позивачем діяв від імені і за рахунок Державного комітету телебачення і радіомовлення України (відповідача 2).

А тому в позові до Державного  комітету з питань телебачення і радіомовлення України (відповідача 2) про зобов'язання останнього вирішити питання оплати послуг, наданих позивачем за Державним контрактом № 180-42 від 26.03.2007р., належить відмовити повністю у зв'язку з тим, що предмет позову стосовно відповідача 2 не відповідає встановленим законом та договором способам захисту прав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при відмові в позові  покладаються на позивача.

Відповідно до п. 38 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від сплати державного мита звільняються державні замовники та виконавці державного замовлення за позовами, з якими вони звертаються до суду у справах про відшкодування збитків завданих при укладенні, внесенні змін до державних контрактів, а також невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за державним контрактом на поставку продукції для державних потреб.

Відповідно до ст. 47-1 ГПК України розмір витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно розділу ІІ Розмірів витрат з інформаційно - технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р. (в редакції Постанови КМУ від 05.08.2009 р. № 825) розмір витрат з інформаційно - технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ для позивачів, звільнених від сплати державного мита, проводиться за нульовою ставкою.

За таких обставин, позивач, як виконавець державного замовлення згідно Державного контракту від 26.03.2007 р., звільнений від сплати державного мита, а рівно і витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. А тому, у випадку відмови останньому в позові,  державне мито і витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу до бюджету взагалі не стягується.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 237, 239, 525, 526, 628, 901, 903, 1000 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 22, 24, 27, 32, 33, 34, 47-1, 45, 46, 49, 65, 69, 82-85, 111-12, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва , -          

В И Р І Ш И В:

           У задоволенні позову до відповідача 1 відмовити повністю.

           У задоволенні позову до відповідача 2 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

 Суддя                                                                                                 Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 02.10.2009 р.