Ухвала

від 20.08.2015 по справі 812/8233/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2015 року м. Київ К/800/1835/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Донця О.Є.,

Кравцова О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі за позовом приватного малого підприємства "БРІЗ" до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області про визнання протиправними та скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

Приватне мале підприємство «БРІЗ» звернулось до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови від 13.09.2013 №57.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваної постанови, якою на позивача накладено штрафні санкції за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, як такої, що прийнято за відсутності у відповідача повноважень на самостійне визначення категорії складності об'єкта будівництва, а також за наявності факту самостійного усунення з боку позивача недоліків декларації.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року, позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області від 13 вересня 2013 року №57 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на приватне мале підприємство «БРІЗ».

У поданій касаційній скарзі Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.06.2013 позивачем до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (автомобільний газозаправний пункт поряд з існуючою АЗС за адресою: Луганська область, м. Старобільськ, площа Товарна, 22-а, категорія складності - III), яка отримана відповідачем 25.06.2013.

Листом від 09.07.2013 №ЛГ153131900594 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області повідомлено позивача про прийняте рішення щодо відмови в реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

17.07.2013 позивачем складено акт готовності об'єкта до експлуатації №1 та до відповідача подано заяву від 18.07.2013 № 97 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та видачу сертифіката із зазначенням «V» категорії складності об'єкта.

Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил приватного малого підприємства "БРІЗ", за результатами якої складено акт перевірки від 31.07.2013.

Перевіркою встановлено, що при заповненні і поданні замовником до відповідача декларації про готовність об'єкта до експлуатації занижено категорія складності об'єкта, чим порушено вимоги статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», підпункту 1 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №557 «Про затвердження порядку віднесення об'єктів до IV-V категорій складності», Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», пункту 10 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 19 Порядку прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461.

На підставі акту від 31.07.2013 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 13.09.2013 №57, згідно з якою до позивача за вчинення правопорушення, передбаченого абзацом 4 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", застосовано штрафні санкції у вигляді накладення штрафу у розмірі 103230,00 грн.

Вказуючи на протиправність зазначеної постанови, приватне мале підприємство "БРІЗ" звернулось до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 13.09.2013 №57 як такої, що прийнято без урахування факту самостійного усунення з боку позивача виявлених недоліків декларації. Також судом першої інстанції вказано на відсутність у відповідача повноважень на самостійне визначення категорії складності об'єкта будівництва.

Колегія суддів, погоджуючись з позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 7 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №557 (далі - Порядок №557), під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.

Аналіз приписів статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у системному зв'язку з іншими нормами цього закону та Порядку №557 дає підстави для висновку, що вона встановлює загальне правило визначення категорії складності об'єкта будівництва. У випадках же, коли проектна документація на об'єкт будівництва відсутня чи об'єкт їй не відповідає, віднесення такого об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності належало до компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю, а саме Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України за змістом статей 6, 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, зокрема контроль за дотриманням законодавства, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.

Відповідно до пункту 9 Порядку №557 контроль за дотриманням вимог цього Порядку здійснюється спеціально уповноваженими органами у сфері містобудування та архітектури.

Частиною третьою статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пунктом 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" до повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю віднесено також розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та застосування санкцій за ці правопорушення, у тому числі, накладення штрафу за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації в залежності від категорії складності об'єкта.

Зазначеним спростовується позиція суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача повноважень на перевірку правильності визначення категорії складності об'єкта будівництва.

Аналізуючи позицію судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваної постанови з мотивів самостійного усунення позивачем недоліків документів в частині зазначення категорії складності об'єкта, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачено відповідальність за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 09.07.2013 №ЛГ153131900594 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області повідомлено позивача про прийняте рішення щодо відмови в реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, декларацію повернуто на доопрацювання.

Відповідно до частини десятої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

На підставі аналізу наведених норм права, зокрема частини десятої статті 36 України "Про регулювання містобудівної діяльності", колегія суддів дійшла висновку, що поняття «подання декларації» як складова підстав для притягнення до відповідальності за повноту та достовірність зазначених в ній даних включає і реєстрацію (прийняття) Інспекцією цієї декларації. У разі використання Інспекцією свого права на відмову у реєстрації декларації та повернення її для виправлення виявлених недоліків, така декларація не може вважатися поданою, у зв'язку з чим зазначення в ній будь-яких відомостей, які Інспекцією розцінено як недостовірні, не може бути підставою для притягнення особи до відповідальності, яка передбачена Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Зазначена позиція узгоджується із позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі №21-720а15.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 13.09.2013 №57 та, відповідно, наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: