Рішення

від 06.10.2009 по справі 18/123-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/123-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16                                                                                тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"24" вересня-"06" жовтня 2009 р.                                               Справа № 18/123-09

Розглянувши матеріали справи за позовом Дочірнього підприємства «Потенціал –система», м. Харків  

до  Відкритого акціонерного товариства «Факел», м. Фастів

про стягнення 861521,64 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Бобровнікова Л.О., Бобровнікова В.О.

від відповідача: Міщенко О.В.  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «Потенціал–система»(далі – позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Факел»(далі – відповідач) про стягнення 861521,64 грн. боргу, річних та інфляційних.

Провадження у справі № 18/123-09 було порушено відповідно до ухвали суду від 09.07.2009 року та призначено справу до розгляду на 23.07.2009 року.  

Сторони, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 23.07.2009 року не з‘явились, однак позивач надіслав телеграму, а відповідач клопотання про відкладення розгляду справи у зв‘язку із неможливістю прибути у судове засідання.   Розгляд справи було відкладено на 11.08.2009 року.

У судовому засіданні 11.08.2009 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Судом заслухано пояснення відповідача з приводу заявленого позову.

Представник позивача у судовому засіданні 11.08.2009 року подав клопотання про витребування у відповідача доказів. Розгляд справи було відкладено до 24.09.2009 року.

В судовому засіданні 24.09.2009 року позивач позовні вимоги підтримав, в обґрунтування позову  посилається на неоплату відповідачам  отриманого  товару за договором  від 01.02.2006 року, що на думку позивача також є підставою для стягнення річних і інфляційних.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на оплату фактично отриманого товару.

В судовому засіданні 24.09.2009 року  у відповідності до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 06.10.2009 року для оголошення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на договір купівлі-продажу № 1-02 від 01 лютого 2006 року, укладений між позивачем та відповідачем, згідно з умовами якого позивач взяв на себе обов'язок продати пристрої управляння підігрівачами газу БУПГУ (надалі товар), а відповідач взяв на себе обов'язок прийняти та оплатити товар.

На виконання своїх зобов'язань позивач  поставив відповідачу товару за наступними видатковими документами:

-          видаткова накладна № 7-06 від 28.06.2006 року на суму 78 264 грн. на підставі доручення сер. ЯМД № 055031 від 28.06.2006 через Яшкир С.М.

-          видаткова накладна № 8-07 від 24.07.2006 року на суму 91  308 грн. на підставі доручення сер. ЯМД № 052786 від 24.07.2006 через Яшкир С.М.

-          видаткова накладна № 8-08 від 18.08.2006 року на суму 273 924 грн. на підставі доручення сер. ЯМД № 052856 від 17.08.2006 через Данілова Ю.Я.

-          видаткова накладна № 04-09 від 08.09.2006 року на суму 52 176 грн. на підставі доручення сер. ЯМД № 052939 від 08.09.2006 через Данілова Ю.Я.

-          видаткова накладна № 12-12 від 12.12.2006 року на суму 53 376 грн. на підставі доручення сер. ЯНГ № 102267 від 12.12.2006 через Яшкир С.М.

-          видаткова накладна № 29-12 від 29.12.2006 року на суму 13 344 грн. на підставі доручення сер. ЯНГ № 105755 від 29.12.2006 через Яшкир С.М.

Відповідач повинен був здійснити оплату поставленого товару в терміни, зазначені  в рахунках-фактурах, виписаних  позивачем разом з накладними про передачу товару:

-          рахунок від 28.06.2006 року - до 28.07.2006 року, сума до сплати 78 264 грн.

-          рахунок від 24.07.2006 року - до 24.08.2006 року, сума до сплати 91 308 грн.

-          рахунок від 18.08.2006 року - до 18.09.2006 року, сума до сплати 273 924 грн.

-          рахунок від 08.09.2009 року - до 08.10.2006 року, сума до сплати 52 176 грн.

-          рахунок від 12.12.2006 року - до 12.01.2007 року, сума до сплати 53 376 грн.

-          рахунок від 29.12.2006 року - до 29.01.2007 року, сума до сплати 13 344 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару своєчасно та  в повному обсязі не виконав, рахунок-фактура від 28.06.2006 року був сплачений лише 10.08.2007 року частково в сумі 50 192 грн. з простроченням оплати.

Згідно з підписаним між позивачем і відповідачем актом звірки взаєморозрахунків, станом на 01.01.2008 року сума заборгованості відповідача складає 512 200 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначив, що за умовами спірного договору купівлі-продажу  позивач  зобов'язувався передати, а покупець прийняти  і оплатити  товар  в асортименті  та по цінах, що зазначені  в Специфікаціях до договору. Згідно Специфікації  № 1,  позивач мав поставити  відповідачу   пристрої  в кількості 10 штук за ціною  10870 грн., всього на суму  130440 грн., за яку  відповідач  розрахувався шляхом передплати в сумі 104352 грн., та сплатив решту вартості отриманого товару  29.03.2006 року у сумі 30000 грн.,  переплативши 3912 грн.

При цьому відповідач стверджує, що мав намір і фактично придбав  у позивача продукцію в обсягах, визначених у Специфікації № 1 до договору, щодо решти  товару, який перевищує замовлені обсяги, відповідач стверджує, що не мав наміру придбавати такий  товар.

Щодо посилань позивача на отримання товару уповноваженими представниками відповідача на підставі  видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей,   відповідач стверджує, що  такий порядок виконання умовами договору не передбачений, п.п. 2.1, 3.2 договору  поставка товару має здійснюватись  після отримання  передоплати не менше 50%  на підставі рахунку, виставленого  протягом  5-ти днів  з дати отримання   письмової заявки покупця.

Таким чином,  відповідач  заперечує, що спірний товар переданий йому  позивачем саме на виконання  умов договору купівлі-продажу № 1-02. Вважає, що  факт  передачі продукції за видатковими накладними  та довіреностями  свідчить  про прийняття  відповідачем продукції  на зберігання і не є доказом  виникнення зобов'язання  купити такий товар  і оплатити його вартість.  Відповідач вважає, що  його зобов'язання перед позивачем згідно зі ст.953 ЦК України полягає в  поверненні   речей зі зберігання на вимогу останнього, що виключає нарахування інфляційних та річних.

Розглянувши матеріали справи, суд враховує, що з огляду на норми ст.ст. 669-673 ЦК України  в разі  поставки товару  іншої кількості та асортименту, покупець вправі  відмовитись  від такої поставки, в разі ж її прийняття, виконання зобов'язання зі сторони постачальника є належним  і підлягає оплаті.

Таким чином, посилання відповідача на  невідповідність обсягів та видів поставленого товару  Специфікаціям до договору не приймається судом, оскільки  спірний товар був прийнятий  відповідачем без застережень.

При цьому посилання відповідача на прийняття товару на зберігання не обґрунтовані жодними доказами, натомість  у видаткових накладних  зазначено про прийняття товару на визначену суму, а в рахунках-фактурах встановлено  строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватись належним чином, одностороння зміна умов зобов'язання чи одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має  виконуватись належним  чином  відповідно до  умов договору  та вимог  Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності    таких умов  та вимог –відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно  до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами  для виникнення  прав та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України  передбачено, що правочином  є дія  особи, спрямована на  набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини   можуть бути двохсторонніми.

Згідно ч. 1 ст.  208 ЦК України правочин між  юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Відповідно до ч. 1  ст. 208 ЦК України  правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст  зафіксований в одному  або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Враховуючи, що в наявних у матеріалах справи видаткових накладних та рахунках-фактурах  відсутні посилання на спірний договір купівлі-продажу, умовами договору  поставка спірного товару не передбачена, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін ґрунтуються не на умовах наявного у справі договору купівлі-продажу, а  виникли з реального виконання шляхом поставки   позивачем  зазначеного в накладних товару та його прийняття відповідачем разом з товаророзпорядчими документами, що відповідає ч. 2 ст. 11,  ст. 202, ч. 1  ст. 208 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України,  за договором купівлі-продажу  одна сторона (продавець) передає або  зобов'язується передати майно  у власність  другій стороні (покупцю), а покупець  приймає або зобов'язується прийняти  майно і сплатити його вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, предмет спору  складає вимога про оплату  отриманого відповідачем товару на підставі  видаткових накладних, у зв'язку з чим, судом встановлено факт отримання спірного товару уповноваженим представником відповідача без умов та застережень, що свідчить про вчинення правочину шляхом зустрічних конклюдентних дій позивача - по передачі товару, відповідача - по прийняттю товару.

Відповідно до ч.ч. 1-3  ст. 692 ЦК України  покупець зобов'язаний  оплатити товар  після його  прийняття  або прийняття  товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором  або актами цивільного законодавства  не встановлено інший  строк  оплати товару. Покупець зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну ціну  переданого  товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Таким чином, обов'язок  відповідача оплатити товар ґрунтується на відповідній нормі законодавства, враховуючи, що на кожну партію товару в кожній видатковій накладній  були виписані  рахунки-фактури на оплату  з зазначенням строку оплати,  товар мав бути оплачений  протягом місяця з моменту отримання.

Враховуючи, що  позивачем доведено факт передачі товару  відповідачу та його прийняття, у  останнього виник обов'язок оплатити товар, однак відповідач своєчасно та  в повному обсязі не оплатив отриманий товар. У зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем  у сумі 512 200 грн., що також  підтверджується підписаним між позивачем і відповідачем актом звірки взаєморозрахунків, і відповідачем не спростовано.

Згідно з положеннями ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язань є його невиконання чи неналежне виконання. У випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом. Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних та встановлено, що в розрахунку  інфляційних допущено арифметичну помилку, у зв'язку з чим вимога про стягнення інфляційних підлягає задоволенню за розрахунком суду в сумі 216635,68 грн. Також  підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача  38642,63 грн. 3% річних.  

Відповідно до ст. 33 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають  частковому  задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Факел»(08500, Київська обл., м. Фастів, Промвузол,  вул. Заводська, код 04601469)  на користь Дочірнього підприємства «Потенціал–система»(61037, м. Харків,  п-т Московський, 138 а, код 31340452) 512200 грн. боргу, 216635,68 грн. інфляційних,  38642,63 грн. річних, 7674,78 грн. витрат по сплаті державного мита та 278,38 грн. витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя