Рішення

від 01.10.2009 по справі 18/167-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/167-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16                                                                                тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2009 р.                                                                    Справа № 18/167-09

Розглянувши матеріали справи за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд»

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарм Альянс»

про стягнення 22563,88 грн.  

Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Годз Т.М., Климчик В.В., Панєкіна М.М.

від відповідача: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд»(далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарм Альянс» (далі –відповідач) про стягнення 22563,88 грн.

Провадження у справі № 18/167-09 було порушено відповідно до ухвали суду від 27.08.2009 року та призначено справу до розгляду на 01.10.2009 року.  

В ході розгляду спору позивач позовні вимоги підтримав, пояснив, що заборгованість виникла  внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором  № 22/2-11-05 поставки продукції від 22 листопада 2005 року, що також є підставою для стягнення штрафних санкцій.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 27.08.2009 року, надісланою на його адресу 08.09.2009 року, у судове засідання 01.10.2009 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.  

За таких обставин, суд  у відповідності до ст. 75 ГПК України  розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд встановив.

Правовідносини сторін у справі врегульовані  договором  № 22/2-11-05 поставки продукції від 22 листопада 2005 року.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, позивач зобов'язаний протягом строку дії Договору передати у власність  відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, на умовах та в порядку, визначених даним договором, зобов'язався оплатити товар в кількості та за узгодженими цінами, вказаними в накладних, і прийняти товар на їх підставі.

Як вбачається з обставин спору, позивач виконав свої зобов'язання за Договором належним чином у відповідності до п.3.2, п.4.3 Договору поставив товар належної якості та у строк, зазначений в Договорі.

Відповідно до п.1.2 Договору, право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту підписання накладної, яка засвідчує момент та факт передачі товару.

Факт передачі відповідачу товару підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними №-00003323 від 30 листопада 2007 р. на суму 1805,04 грн.; №-00003614 від 27 грудня 2007р. на суму 6 148,26 грн. та №-0000160 від 24 січня 2008 р. на суму 6 815,04 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Всього відповідачу поставлено товару на 14768,34 грн.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за отриманий товар.

Як передбачено розділом 2 вищезазначеного Договору, Відповідач оплачує кожну партію товару за ціною, що вказана у відповідній накладній, але не пізніше 30 банківських днів з моменту підписання уповноваженим представником Покупця (Відповідача) накладної на партію товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.   193  Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні   виконувати   господарські   зобов'язання   належним   чином   відповідно  до  закону,   інших правових актів,  договору,  а  за  відсутності   конкретних  вимог  щодо   виконання   зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, заборгованість відповідача на день вирішення спору складає 14768,34  грн., що ним не заперечено та не спростовано.

Крім того, відповідно до п.6.2., п.6.3. Договору передбачено, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, у тому числі не отриманий прибуток, у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Крім того, покупець за невиконання умов розділу 2 даного договору сплачує пеню від суми боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення прострочення оплати за поставлений товар. За розрахунком позивача пеня складає 3 763,64 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232  Господарського кодексу України  нарахування  штрафних санкцій за прострочення  виконання  зобов'язання, якщо інше  не встановлено законом або договором, припиняється  через шість  місяців від дня, коли  зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що умовами договору не встановлено період нарахування пені більший за шість місяців. Таким чином, з врахуванням положення  ч. 6 ст. 232  Господарського кодексу України, стягненню підлягає пеня за шість місяців по кожному платежу, що за розрахунком суду складає 1895,29 грн.   

Також за розрахунком позивача його втрати від інфляційних процесів складають 3 559,17грн. та на суму боргу нараховано 3% річних, що складає   472,73 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення  3 559,17 грн. інфляційних та 472,73 грн.  річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають   частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.           Позовні вимоги задовольнити  частково.

2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМ АЛЬЯНС»(07444, Київська обл., Броварський р-н, с. Світильня, вул. Корольова, 4, код 32113562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНВУД»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 414, код 31023578) 14 768,34 грн.  боргу, 3 559,17 грн. інфляційних, 472,73 грн. річних, 1895,29 грн. пені, 206,95 грн. витрат по сплаті державного мита та 288,91 грн. витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

 В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя