Рішення

від 12.10.2009 по справі 17/44-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/44-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

12.10.2009                                                                Справа №  17/44-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства "Газкотлоспецмонтажналадка", м.Херсон

до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Херсон", м.Херсон  

про стягнення 15893 грн. 84 коп.

за участю представників сторін:

від  позивача - Мурашкін А. В. (паспорт серія МО №895244, виданий Суворовським РВ УМВС України в Херсонській області 20.11.2000 р.), представник за довіреністю від 08.09.2009 р.

від  відповідача - Якуба Н. Г., представник за довіреністю від 13.04.09 р.

    Приватним спеціалізованим монтажно-налагоджувальним підприємством "Газкотлоспецмонтажналадка" заявлено позов про стягнення з відповідача - Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Херсонське Центральне відділення Промінвестбанку" на користь позивача 15893 грн. 84 коп. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. В прохальній частині позовної заяви позивачем також було заявлено клопотання про вжиття запобіжних заходів шляхом витребування у Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку оригіналу договору від 30.12.2006р. №03-13/682 про відкриття "Депозитної лінії".

              Ухвалою про порушення провадження у справі розгляд справи було призначено на 17.09.2009р. та зазначено, що питання про необхідність вжиття запобіжних заходів шляхом витребування оригіналу договору про відкриття "Депозитної лінії" буде розглянуто в першому судовому засіданні.

              В судовому засіданні 17.09.2009 року позивач, користуючись правом, наданим статтею 22 ГПК України, змінив предмет позову та звернувся до суду з заявою, в якій просить стягнути з відповідача пеню, нараховану за порушення строків виконання доручення на перерахування коштів в сумі 14616 грн. 00 коп. Зазначена заява судом прийнята та долучена до матеріалів справи.

              Суд розглядає справу з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 17.09.2009 року.

              В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що позивач та відповідач перебувають у договірних відносинах, позивач є вкладником банківської установи відповідно до договору банківського депозиту №03-13/682 від 30.12.2006р. Позивач стверджує, що згідно умов вказаного договору та відповідно до приписів чинного законодавства позивач, як вкладник банку, вправі вимагати від банку видачі або перерахування з його рахунку грошових коштів в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом; своє право позивач реалізував, звернувшись до філії банку із заявою від 03 жовтня 2008 року №275 (а.с.17) про перерахування коштів в розмірі 1625000,00 грн. з депозитного рахунку №26150361751436  на поточний рахунок №26008301751436, однак відповідач необґрунтовано не виконав доручення позивача і кошти з депозитного рахунку на поточний не перерахував.

              Представник позивача у письмових поясненнях та у судовому засіданні, підтримуючи позов, посилався на доводи і міркування, викладені у заяві про зміну предмету позову та запереченні на відзив відповідача, і пояснив наступне:  - вимоги позивача щодо сплати пені, нарахованої за порушення строків виконання доручення обґрунтовано тим, що його право на дострокове перерахування коштів з депозитного рахунку на поточний рахунок закріплено в договорі та ґрунтується на правилах, встановлених статтями 1058, 1060 Цивільного кодексу України; позивач посилається на п.8.1. ст.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", яким передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження; посилання відповідача на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів позивач вважає необґрунтованими, оскільки, на його думку, дія мораторію стосується власне кредиторів банку, а не вкладників банку, які є його клієнтами.

              Відповідач у відзиві на позов заперечив проти вимог позивача, вважаючи позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

              07 жовтня 2008 року постановою Національного банку України №308 призначено тимчасову адміністрацію в Промінвестбанку та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців. Частиною 2 ст.58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій на рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Відповідач зазначає, що вказаним спростовується висновок позивача щодо звільнення банку під час дії мораторію тільки від відповідальності за несвоєчасне задоволення вимог кредиторів, оскільки зі  змісту ст.58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не вбачається обмеження її дії залежно від характеру зобов'язань банку або кола осіб, на користь яких банк має виконати певні дії (кредиторів чи клієнтів).  

              Представник відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти позову, посилалася на доводи, викладені у відзиві на позов та просила відмовити позивачу у позові.

              В судовому засіданні 17.09.2009р. судом було розглянуто питання щодо необхідності вжиття запобіжних заходів шляхом витребування у відповідача оригіналу договору про відкриття "Депозитної лінії". Позивач пояснив, що на день звернення до суду з позовом він вважав, що  оригінал договору  втрачено відповідачем. На що відповідач пояснив, що такі твердження є необґрунтованими, оригінал договору знаходиться у відповідальної особи банку. 24 вересня 2009 року позивач звернувся до суду з заявою про відмову від заяви про вжиття запобіжних заходів у зв'язку з відсутністю необхідності у витребуванні зазначеного документу.  

              29.09.2009 року позивачем, на вимогу суду, було надано копію належним чином оформленого договору про відкриття "Депозитної лінії". В судовому засіданні 01.10.2009 року відповідачем на огляд суду було надано оригінал договору, у зв'язку з чим судом встановлено, що зазначений договір має №03-13/682 та підписаний сторонами 27.12.2006 року а не 30.12.2006 року, як зазначено в позовній заяві.

             30.09.2009 року відповідач звернувся до суду з заявою про перейменування відповідача Акціонерний  комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Херсонське Центральне відділення Промінвестбанку" на Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Херсоні".  Зазначене клопотання обумовлене тим, що зміна назви філії відбулася в рамках програми реформування організаційної структури Промінвестбанку, що підтверджується копією витягу з протоколу спільного засідання Спостережної Ради та Правління Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку №140/2 від 25.01.2007 року. (а.с.36). Зазначене клопотання є обґрунтованим, документально підтвердженим та таким, що підлягає задоволенню.

              У зв'язку з чим суд констатує, що належним відповідачем по справі є  Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Херсоні".

              В судовому засіданні 01.10.2009 року оголошувалась перерва до 12.10.2009 року.

              Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

    Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Херсонське Центральне відділення Промінвестбанку" (далі - відповідач або банк), та приватним спеціалізованим монтажно-налагоджувальним підприємством "Газкотлоспецмонтажналадка" (далі - позивач або вкладник), 27 грудня 2006 року укладено договір про відкриття "Депозитної лінії" №03-13/682 (далі - договір), за умовами якого вкладник передає, а банк приймає від вкладника на депозитний рахунок №26150301751436 грошові кошти в сумі 290000,00 грн. з правом подальшої зміни (збільшення або зменшення) суми депозиту.

              В пункті 1.2 договору зазначено, що сума депозиту протягом дії договору не може становити менше 1000,00 грн.

              В пункті 1.5 сторони визначили дату повернення коштів - 30 грудня 2009 року.

              Пунктом 2.7 договору передбачено, що вкладник має право достроково отримати депозит або його частину, попередивши про це банк не менше ніж за один банківський день до дня фактичного повернення депозиту або його частини. При частковому поверненні депозиту сума депозиту, що залишається, не може бути менше зазначеної в п.1.2 договору.

            Відповідно до п.3.1.3 договору банк зобов'язується на підставі письмового повідомлення вкладника у порядку, передбаченому цим договором, забезпечити повернення депозиту або його частини шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника.

              За умовами п.3.2.3 договору вкладник зобов'язується в письмовому вигляді сповіщати банк про наміри щодо умов договору, а згідно п.3.4.3 має право достроково отримати депозит у порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим договором.

              За своєю правовою природою договір про відкриття "Депозитної лінії" від 27.12.2006 року відноситься до договорів банківського вкладу.

              Позивач та відповідач відносяться до господарюючих суб'єктів і на їх правовідносини поширюються норми Господарського кодексу України, а також норми Цивільного кодексу України, зокрема, параграфу 3 глави 71 ЦК України "Банківський вклад" та глави 72 цього Кодексу (виходячи із припису частини 3 статті 1058 ЦК України).

              Відповідно до частини 2 ст.340 ГК України депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору, який укладається у письмові формі.

              Згідно статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" вкладний (депозитний) рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

              Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних) рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договором між банком та клієнтом (п.7.1.4 статті 4 вищезазначеного Закону).

              Як вбачається з матеріалів, справи 03.10.2009р. позивач надав філії банку лист №275 з проханням зарахувати грошові кошти в сумі 1625000,00 грн. з депозитного рахунку на поточний.

              В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень від 03.10.2009р. які позивач надав  банку для перерахування коштів на поточний рахунок, але не на 1625000,00 грн., як зазначено в листі позивача, а  на суму 1624000,00 грн., а саме:

- №19 від 03.10.2008 року на суму 424000,00 грн.

- №17 від 03.10.2008 року на суму 400000,00 грн.

- №13 від 03.10.2008 року на суму 400000,00 грн.

- №18 від 03.10.2008 року на суму 400000,00 грн.  

              Зазначені платіжні доручення отримані банком 03.10.2008 року, про що свідчить відповідна відмітка банківської установи. Заявник вважає, що граничним строком перерахування коштів є 06.10.2008 року.

              Проте, як зазначено в позовній заяві, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, грошові кошти з депозитного рахунку на поточний рахунок позивача у встановлені законом та договором строки не перерахував, посилаючись на призначення у банку тимчасової адміністрації і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Позивач вказує на те, що банк до 30.01.2009 року фактично ухилявся від виконання своїх зобов'язань, а 30.01.2009р. запропонував укласти додатковий договір, яким передбачити графік повернення депозиту.

              У зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу пеню на підставі п.2 ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення за період з 06.10.2008 року по 30.01.2009 року в розмірі 129664,00 грн. Проте, з огляду на розмір державного мита, яке підлягає доплаті у зв'язку із значним збільшенням ціни позову, позивач просить стягнути пеню в межах сплаченого державного мита, а саме за 9 днів прострочення переказу з 06.10.2008 року по 14.10.2008 року в сумі 14606 грн. 00 коп.  

               Відповідно до п.8.1.ст.8   Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"  банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

              Відповідно до п.8.4 ст.8 зазначеного Закону внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

              В той же час, як вже зазначалося, в п.2.7 договору сторони дійшли згоди, що вкладник має право достроково отримати депозит або його частину, попередивши про це банк не менше ніж за один банківський день до дня фактичного повернення депозиту або його частини.

               Таким чином, направивши 03.10.2008р. відповідачеві лист №275 позивач попередив банк про свої наміри щодо розпорядження коштами  депозитного вкладу.

              Враховуючи, що попередження банку має відбутися за один день до повернення коштів, а 03 жовтня 2008 року - це була п'ятниця, отже обов'язок відповідача щодо повернення суми депозиту позивачу виник  06.10.2008р., а граничним строком його виконання є - 07.10.2008р., оскільки, як вже зазначалося, внутрішньобанківський переказ може бути виконаний в строк не більше двох днів.

              Щодо початку перебігу строку із сплати пені. Оскільки граничним строком виконання переказу є 07.10.2008 року, а відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок; враховуючи, що згідно з пунктами 1.21, 1.22 статті 1 та пунктами 8.1, 8.4 статті 8, статтею 30, п. 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк платника або банк отримувача зобов'язані сплачувати пеню клієнту - ініціатору переказу або відповідно клієнту-платнику на наступний день після останнього дня, коли такі банки повинні були відповідно до законодавства або договору завершити (виконати) ініціювання переказу коштів або завершити переказ коштів (зарахувати на рахунок або видати в готівковій формі), то в даному випадку пеня за прострочення переказу має нараховуватись з 08.10.2008р.

              В той же час суд звертає увагу на наступне. Згідно статті 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

              У відповідності до ст.66  Закону України "Про банки та банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, нормативно - правовими актами Національного банку України, і його правовий статус визначається Законом України "Про Національний банк України".

              Статтею 56 цього ж Закону зазначено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, вони є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності а також для фізичних осіб.

              Так, 07 жовтня 2008 року, Постановою Правління Національного банку України №308 "Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)", з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку, була призначена тимчасова адміністрація строком на один рік - з 07.10.2008р. по 06.10.2009р. та  введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців - з 07.10.2008 року до 06.04.2009 року відповідно до статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Тимчасовим адміністратором було прийнято рішення про повернення на рахунок платників коштів в національній валюті, списаних з їх рахунків з 2 по 6 жовтня 2008р. та коштів в іноземній валюті, списаних з їх рахунків з 26 вересня по 6 жовтня 2008р. з подальшим блокуванням цих коштів.

              Згідно з ч.1, 2 ст.85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав-би встановленим нормативно - правовими актами Нацбанку вимогам, Нацбанк має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

                    Відповідно до п.2 ч.3 ст.85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання  зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань  щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

              Також суд зазначає, що частиною 2 ст.58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Зазначеним спростовується твердження позивача щодо звільнення банку під час дії мораторію тільки від відповідальності за несвоєчасне задоволення вимог кредиторів, з огляду на те, що позивач вважає себе не кредитором, а клієнтом банку; оскільки зі змісту статті 58 Закону не вбачається обмеження її дії залежно від характеру зобов'язань банку або кола осіб, на користь яких банк має виконати певні дії (кредиторів чи клієнтів).

              Крім того, згідно ст.614 ЦК України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання.

              Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

              З огляду на вищезазначене суд не вбачає наявності вини банку у невиконанні переказів грошових коштів позивача та об'єктивної можливості здійснення банком поточної діяльності та виконання доручень клієнтів в період виконання відповідних функцій призначеним Національним банком України тимчасовим адміністратором, якому відповідно до ч.3 ст.80 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня призначення належить повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, або, при необхідності, підготувати банк до продажу чи реорганізації з метою забезпечення інтересів вкладників та інших кредиторів.  

              Суд також спростовує твердження позивача про те, що банк ухилявся від виконання своїх зобов'язань, оскільки згідно ст.80 Закону України  "Про банки і банківську діяльність" продовження або припинення будь-яких операцій банку є правом тимчасового адміністратора банку; тобто, до зняття встановленого постановою НБУ мораторію право продовжувати або припиняти операції по депозитному рахунку спеціалізованого монтажно - налагоджувального підприємства "Газкотлоспецмонтажналадка" згідно договору про відкриття "Депозитної лінії" №03-13/682 від 27.12.2006 року є винятковим правом тимчасового адміністратора Промінвестбанку.

              Матеріали справи свідчать, що відповідачем вживались можливі заходи щодо  перерахування коштів на поточний рахунок позивача, а саме - філія банку зверталась до тимчасового адміністратора з проханням  вирішити це питання, про що повідомлено позивача листами від 16.10.2008р. №01-6/122 та від 22.10.2008р. №01-6/127. 30 січня 2009 року банком було запропоновано клієнту укласти додатковий договір, яким передбачити графік повернення депозиту. За повідомленням сторін, на день розгляду справи зобов'язання відповідача щодо перерахування суми депозиту позивачеві виконані в повному обсязі.

              З огляду на викладене суд відмовляє у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені в повному обсязі з огляду на відсутність вини банку в порушенні зобов'язань, які були допущені під час виконання тимчасовою адміністрацією покладених на неї функцій;  у зв'язку з тим, що чинним законодавством передбачено звільнення банку від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання будь-яких зобов'язань під час дії мораторію, оскільки метою введення мораторію є створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку; та з врахуванням того, що  протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання  зобов'язань.   

              Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі, з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

              За правилами статті 49 ГПК України при відмові в задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.  

          В судовому засіданні оголошено повний текст рішення.

          На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст.49, 82,  84, 85  Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

          1. В задоволенні позову відмовити.

                                      Суддя                                                                        М.Б. Сулімовська