Рішення

від 04.09.2015 по справі 910/16085/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2015Справа №910/16085/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто"

2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 138492, 39 доларів США

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Рудяк О.І. (довіреність №102/15-Н від 13.03.2015),

від відповідача 1 - Кравченко О.М. (довіреність від 14.07.2015),

Руснак І.В. (довіреність від 12.06.2015),

Буднік О.П. (довіреність від 03.11.2014)

від відповідача 2 - ОСОБА_6 (довіреність від 19.06.2014)

в с т а н о в и в:

Позивач Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто", фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 117005,10 доларів США грн. заборгованості за відсотками по кредитному договору від 24.06.2008 № 012/14/412 "Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія" до генеральної кредитної угоди № 010/14/375 від 19.05.2008 за період з 04.12.2013 по 31.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 порушено провадження у справі № 910/16085/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.09.2014.

29.09.2014 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 130359,74 доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 04.12.2013 по 22.09.2014.

Вказана заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

04.11.2014 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" надійшла заява про збільшення позовних вимог та стягнення солідарно з відповідачів 138492,39 доларів США заборгованості по відсотках за користування кредитом за період з 04.12.2013 по 03.11.2014.

Вказана заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 у справі № 910/16085/14 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача відсотки за користування кредитом в сумі 126306,76 доларів США. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 у справі № 910/16085/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У своїй постанові від 01.07.2015 суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що після прийняття судового рішення у справі № 910/15294/13 про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача відповідних сум не можуть бути застосовані норми кредитного законодавства, оскільки за вказаним рішенням суду господарським судом уже надана правова оцінка щодо порушення відповідачами зобов'язання стосовно погашення заборгованості за кредитним договором від 24.06.2008 № 012/14/412 та вирішено питання про стягнення відповідних сум.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва №04-23/922 від 08.07.2015 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи № 910/16085/14, вказана справа передана на розгляд судді Демидову В.О..

Ухвалою від 09.07.2015 суддею Демидовим В.О. справу було прийнято до провадження та призначений розгляд справи на 23.07.2015 12:10 год.

23.07.2015 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача 1 про припинення провадження у справі відносно відповідача 2, оскільки останнім 22.05.2015 припинено підприємницьку діяльність, а тому він не може бути відповідачем у даній господарській справі.

Ухвалою суду від 27.07.2015 призначено розгляд справи на 13.08.2015 11:40 год.

У судовому засіданні 13.08.2015 оголошено перерву у справі до 01.09.2015 14:00 год.

04.09.2015 позивач звернувся до суду із письмовою заявою про зміну підстав позову, у якій просив стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто" та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за відсотками за користування кредитом по кредитному договору №012/14/412 від 24.06.2008 «Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія» до генеральної угоди №010/14/375 від 19.05.2008 у сумі 200181,89 доларів США за період з 04.12.2013 по 31.08.2015.

В обгрунтування заяви про зміну підстав позову від 04.09.2015 позивач зазначив, що 24.06.2008 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №012/14/412 «Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія», за умовами якого Позичальнику надано кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 2530922,17 доларів США під 12,25% річних, з кінцевим терміном погашення кредиту 12.12.2014. В подальшому до кредитного договору було укладено ряд додаткових угод. 08.04.2011 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №012/14/412/5, якою встановлено, що плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки в розмірі: з 24.06.2008 по 11.12.2008 - 12,25% річних; з 12.12.2008 по 19.08.2010 - 13,75 % річних; з 20.08.2010 по 07.04.2011 - 13,00 % річних; з 08.04.2011 - 11,00 % річних. Сторони дійшли згоди, що процентна ставка встановлюється в розмірі 13,00 % річних при простроченні позичальником виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором більш ніж на 30 календарних днів. 27.12.2012 додатковою угодою №012/14/412/8 було змінено графік погашення кредиту по кредитному договору. З метою забезпечення належного виконання позичальником кредитних зобов'язань, між банком та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір поруки №12/14/869 від 30.06.2010, за умовами якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання кредитних зобов'язань, у тому числі, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №910/15294/13, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014, задоволено позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Тандем-Авто» та суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та стягнуто із відповідача-1 та відповідача-2 суму 13041437 грн. 06 коп., що станом на 03.12.2013 було еквівалентно 1631607,29 доларам США, що складається з: 1624452,69 доларів США заборгованості за кредитом, 4186,46 доларів США заборгованості по процентам, 2278,15 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту та 689,99 доларів США пені за несвоєчасну сплату відсотків. Рішення суду від 09.12.2013 виконано відповідачем 1 19.08.2014 у сумі 13041437 грн. 05 коп., що свідчить про сплату лише частини заборгованості за кредитним договором, яка станом на 31.08.2015 становить 642514,04 доларів США. Посилаючись на положення ст. ст. 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України, позивач зазначив, що рішення суду від 09.12.2013 не припиняє грошового зобов'язання позичальника з повернення кредиту. Позивач посилається на те, що відповідачі належним чином не виконали умови саме кредитного договору, а не рішення суду від 09.12.2013 у справі №910/15294/13 і сплату заборгованості по кредиту здійснили у національній валюті - гривнях, а не у доларах США. Таким чином, станом на 31.08.2015 заборгованість відповідача 1 перед відповідачем кредитним договором №012/14/412 від 24.06.2008 складається з: 642514,04 доларів США заборгованості за кредитом, 200181,89 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, яка нарахована за період з 04.12.2013 по 19.08.2014 на суму 1624452,69 доларів США, що становить 126306,76 доларів США, за період з 20.08.2014 по 31.08.2015 на суму 642514,04 доларів США, що становить 73875,13 доларів США, всього - 200181,89 доларів США. Крім того, стосовно заявлених вимог до відповідача 2 позивач зазначає, що підприємницька діяльність ОСОБА_2 припинена 22.05.2015, однак на момент порушення провадження у справі відповідач 2 мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, у зв'язку із чим позовні вимоги до нього є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Розглянувши подану позивачем заяву від 04.09.2015 суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Таким чином, виходячи зі змісту позовної заяви та вказаної заяви позивача, суд вважає, що зміна підстав позову є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та процесуальні права відповідачів, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає вищевказану заяву позивача про зміну підстав позову позову до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Новою ціною позову є 200181,89 доларів США, яка складається із: заборгованості по процентам за користування кредитом, яка нарахована за період з 04.12.2013 по 19.08.2014 у сумі 126306,76 доларів США, за період з 20.08.2014 по 31.08.2015 у сумі 73875,13 доларів США.

У письмових запереченнях на заяву позивача від 04.09.2015 про зміну підстав позову відповідач 1 надав письмові заперечення, у яких, зокрема, зазначив, що з моменту винесення Господарським судом м. Києва рішення 09.12.2013 у справі № 910/15294/13 про дострокове повне стягнення заборгованості по кредитному договору № 012/14/412 від 24.06.2008, до правовідносин між позичальником та ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" по цьому кредитному договору не застосовуються його положення, зокрема в частині меж строку користування кредитом, нарахування процентів, оскільки між сторонами виникли правовідносини з виконання рішення господарського суду. Крім того, відповідач 1 зазначив, що є неправомірними вимоги про стягнення з відповідачів відсотків у розмірі 642514,04 доларів США за період з 20.08.2014 по 31.08.2015, тобто після сплати відповідачем 1 всієї суми заборгованості згідно рішення суду від 09.12.2013 у справі №910/15294/13 під час його виконання органом державної виконавчої служби України. У зв'язку з виконанням рішення державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.08.2014, у зв'язку із чим вимога позивача про стягнення з відповідачів відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з 20.08.2014 по 31.08.2015 на суму 642514,04 доларів США, що становить 73875,13 доларів США, не підлягає задоволенню.

Письмовим відзивом від 04.09.2015 на позовну заяву про зміну підстав позову відповідач 1 проти її задоволення заперечував, зокрема, пославшись на те, що рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/15294/13 від 09.12.2013 відповідачем 1 було виконане у повному обсязі. Відповідач 1 вважає, що після прийняття рішення у справі № 910/15294/13 про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача відповідних сум не можуть бути застосовані норми кредитного законодавства, оскільки за вказаних рішенням суду господарським судом уже надана правова оцінка щодо порушення відповідачами зобов'язання стосовно погашення заборгованості за кредитним договором № 012/14/412 від 24.06.2008 та вирішено питання про стягнення суми боргу.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини.

19.05.2008 між позивачем (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто" (відповідач 1, позичальник) та Приватним акціонерним товариством "5-й Київський авторемонтний завод", як позичальником 2, укладено Генеральну кредитну угоду №010/14/375 (далі за текстом - угода), згідно п. 1.1 якої кредитор зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникам шляхом відкриття кредитних ліній в порядку і на умовах, визначених в угоді та кредитних договорах, укладених в її рамках. Договори, що укладаються в рамках даної угоди, підписуються з двох сторін - кредитором та відповідним позичальником, який користується кредитними коштами. Договори, укладені в рамках цієї угоди, є її невід'ємними частинами.

Між позивачем (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто" (відповідач 1, позичальник) в рамках угоди укладений кредитний договір №012/14/412 "Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія" від 24.06.2008 (далі за текстом - кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 2530922,17 доларів США, а позичальник зобов'язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 12 грудня 2014 (останній день строку користування кредитом).

Згідно з п. 1.3 кредитного договору кредит надається позичальнику для рефінансування поточної заборгованості в іншому банку (крім простроченої) за кредитом(ами).

Відповідно до 2.1. кредитного договору, плата за користування кредитом в строк по 23.06.2009 розраховується на основі процентної ставки в розмірі 12,25% річних. Не пізніше ніж за 10 календарних днів до закінчення строку дії процентної ставки кредитор повідомляє позичальника про встановлений розмір процентної ставки на наступний строк користування кредитними коштами, що не може перевищувати 365/366 (для високосного року) календарних днів. Згода позичальника з процентною ставкою на наступний строк користування кредитними коштами оформляється додатковою угодою до цього договору. У разі, якщо на дату закінчення строку дії процентної ставки додаткова угода не буде підписана сторонами, позичальник зобов'язаний без сплати комісії за дострокове погашення кредиту, передбаченої п. 2.7. договору, достроково і у повному обсязі виконати всі грошові зобов'язання за цим договором в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дня закінчення строку дії процентної ставки. У цьому разі проценти за кредитом нараховуються до дати його повного погашення відповідно до процентної ставки, що була встановлена цим договором. Діючий розмір процентної ставки залишається без змін на наступний строк користування кредитними коштами, що не може перевищувати 365/366 (для високосного року) календарних днів, у випадку відсутності повідомлення кредитора за 10 календарних днів до закінчення строку дії процентної ставки.

Згідно з п. 2.2. кредитного договору, проценти за кредит позичальник сплачує щомісяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту: в першому календарному місяці користування кредитом - за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця; в наступних календарних місяцях - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця; в останній календарний місяць користування кредитом - передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.

Сторонами погоджено графік погашення заборгованості за кредитом, який є додатком №1 до договору.

У додатковій угоді до кредитного договору від 30.06.2010 сторони виклали графік погашення кредиту в новій редакції, виклали п. 1.1. Кредитного договору в новій редакції, зазначивши в ньому, що кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 2511000 доларів США, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим Договором.

08.04.2011 між сторонами укладено додаткову угоду №012/14/412/5 про зміну розміру процентної ставки та зміну графіку погашення кредиту до кредитного договору.

Відповідно до вказаної додаткової угоди сторони визначили, що плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки в розмірі: з 24.06.2008 по 11.12.2008 - 12,25% річних; з 12.12.2008 по 19.08.2010 - 13,75% річних; з 20.08.2010 по 07.04.2011 - 13,00% річних; з 08.04.2011 - 11,00 % річних. Додатковою угодою від 08.04.2011 сторонами викладено графік погашення кредиту в новій редакції.

27.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто" укладено додаткову угоду №012/14/412/8 до кредитного договору, відповідно до якої було викладено в новій редакції графік погашення кредиту.

Зазначені кредитний договір та додаткові угоди підписані уповноваженими представниками сторін та засвідчені печатками.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 30.06.2010 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль» (кредитор), як кредитором, та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2, як поручителем, було укладено договір поруки №12/14/869 (далі за текстом - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання кредитних зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору (п. 1.1).

Згідно з п. 1.4.2 договору поруки підписанням цього договору поручитель надає згоду на будь-яке збільшення розміру процентів за кредитним договором, у тому числі на підставі додаткових угод, укладених після набуття чинності цим договором; на зміну будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за користування кредитом; на доповнення комісій та/або неустойок, що підлягають сплаті кредитору та/або збільшення їх видів та розмірів. Поручитель підтверджує, що порука за цим договором забезпечує збільшене внаслідок таких змін кредитні зобов'язання без отримання додаткової згоди поручителя.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником всіх або окремих кредитних зобов'язань, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником всіх або окремих кредитних зобов'язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними кредитними зобов'язаннями.

10.08.2010 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" як кредитором та Приватним акціонерним товариством "5-й Київський авторемонтний завод" як поручителем укладений договір поруки №12/14/965, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання кредитних зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №910/15294/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задоволені, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто", фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Акціонерного товариства "5-й Київський авторемонтний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитною лінією в сумі 12984250,35 грн., проценти за користування кредитною лінією в сумі 33462,34 грн., пеню за кредитом в сумі 18209,26 грн., пеню за відсотками в сумі 5515,10 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 скасовано частково, припинено провадження в частині вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Акціонерного товариства "5-й Київський авторемонтний завод" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №910/15294/13 залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №910/15294/13 було відкрито виконавче провадження.

Відповідно до постанови від 27.08.2014 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень виконавчої служби України Медведєва О.В. виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 у справі №910/15294/13 закінчене у зв'язку з повним виконанням рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 19.08.2014 про перерахування відповідачем 1 на рахунок ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 13041437 грн. 05 коп.

З посиланням те, що відповідачами належним чином не виконані умови кредитного договору, позивач просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто" та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість по відсоткам за користування кредитом по кредитному договору №012/14/412 від 24.06.2008 «Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія» до генеральної угоди №010/14/375 від 19.05.2008 у сумі 200181,89 доларів США за період з 04.12.2013 по 31.08.2015.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України регулюються питання, пов'язані із застосуванням процентної ставки у правовідносинах, що виникають між сторонами у зв'язку із укладенням кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами, посилаючись, зокрема, на приписи ст. ст. 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України, з аналізу яких вбачається, що за ненадання грошових коштів позичальник сплачує позикодавцеві проценти, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором або законом, а їх виплати здійснюються до дня повернення позики.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Отже, прийняте рішення господарського суду, яке набрало законної сили, потребує його виконання. Це є одним із механізмом захисту прав особи, яка звернулася до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду про солідарне стягнення з відповідачів відповідних сум, захистить своє порушене право лише після повного виконання рішення суду, прийнятого на його користь.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №910/15294/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто", фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Акціонерного товариства "5-й Київський авторемонтний завод" заборгованості за кредитним договором задоволено, постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 припинено провадження в частині вимог до Акціонерного товариства "5-й Київський авторемонтний завод" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №910/15294/13 залишено без змін. Згідно постанови від 27.08.2014 року відділу примусового виконання рішень виконавчої служби України, виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 у справі №910/15294/13 закінчено у зв'язку з повним виконанням рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (із змінами і доповненнями), рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Як вбачається зі змісту позовних вимог (враховуючи заяву позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України), предметом позову у даній справі, є матеріально-правова вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за відсотками за користування кредитом, а підстава позову - невиконання відповідачами рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі № 910/15294/13.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, керувався положеннями ст. 526, 610, 1046-1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" визначено, що з огляду на вимоги ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Суд зазначає, що проценти, визначені статтями 1048, 1056 1 Цивільного кодексу України, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що після прийняття судового рішення у справі №910/15294/13 про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача відповідних сум, не можуть бути застосовані норми кредитного законодавства, оскільки за вказаним рішенням суду господарським судом уже надана правова оцінки щодо порушення відповідачами зобов'язання стосовно погашення заборгованості за кредитним договором та вирішено питання про стягнення суми боргу з урахуванням відповідного курсу долару США.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає неправомірним посилання позивача на положення 1046-1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України в обгрунтування предмету позову, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Стосовно позовних до відповідача 2 - ОСОБА_2 - суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 припинив підприємницьку діяльність 22.05.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 за №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» визначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

У даному випадку відповідачем 2 виступає не господарська організація, створена та зареєстрована встановленому законом порядку, чи фізична-особа підприємець, а безпосередньо фізична особа ОСОБА_2.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що суб'єктний склад учасників даного господарського процесу не відповідає вимогам ст. ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В пунктах 4.2, 4.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

Оскільки відповідачем 2 є ОСОБА_2 як фізична особа - громадянин України, який не має статусу фізичної особи - підприємця, провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі з покладенням на позивача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Провадження у справі №910/16085/14 в частині позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 припинити.

3. Судові витрати у справі покласти на позивача.

У судовому засіданні 04.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 09.09.2015.

Суддя В.О. Демидов