Постанова

від 28.02.2011 по справі 16/113

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.02.2011 р. м.Донецьк справа №16/113

Судова колегія апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Свердловантрацит" м.Свердловськ Луганської області

на рішення господарського суду Луганської області від 10.01.2011р. по справі № 16/113

( суддя -Шеліхіна Р.М.)

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ

до відповідача Державного підприємства "Свердловантрацит" м.Свердловськ Луганської області

про стягнення 24 960 грн. 00 коп.

За участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1 діє за довіреністю № 31 від 01.01.2011р.

від відповідача -ОСОБА_2 діє за довіреністю № 14-120д від 03.06.2009р.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Свердловантрацит" штрафу у розмірі 24 960 грн. 00 коп. за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу.

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.01.2011р. по справі № 16/113 позовні вимоги задоволені повністю та стягнуто з Державного підприємства "Свердловантрацит" м.Свердловськ на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м. Дніпропетровськ штраф в сумі 24 960 грн. 00 коп., витрати по сплаті держмита в сумі 249 грн. 60 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дане рішення мотивовано наступним:

- положеннями ст.908, ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ст.6 гл.1, ст.24 Статуту залізниць України, п.5.5. розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів";

- обгрунтованістю позовних вимог;

- доводи відповідача не приймаються до уваги, оскільки відповідач не спростував обґрунтованість вимог позивача.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 10.01.2011р. у справі № 16/113, відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить змінити згадане рішення, зменшивши розмір штрафу.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на наступне:

- відповідач не погоджується з прийнятим рішенням про стягнення штрафу в пґятикратному розмірі перевізної плати так, як від неправильного зазначення маси вантажу залізниця не зазнала збитків і такий штраф є надмірно великим порівняно з вчиненим правопорушенням.

- відповідач в обгрунтування своїх заперечень посилається на вимоги ст.118 Статуту залізниць України, ст.552 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України;

- ДП "Свердловантрацит" перебуває у складному фінансовому стані: станом на 01.01.2011р. ДП "Свердловантрацит" має заборгованість перед держбюджетом (ДПІ у м.Свердловську) в сумі 15338085, 71 грн., станом на 31.12.2010р. зобовґязання зі сплати страхових внесків становлять суму 72,699 тис. грн., за 1 півріччя 2010р. збитки за фінансовими результатами від звичайної діяльності склали 50,795 тис. грн.

Відповідно до ч.1-2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Зі станції відправлення "Довжанська" Донецької залізниці 29.05.2010р. на станцію призначення "Керч-порт" Придніпровської залізниці Державним підприємством "Свердловантрацит" м.Свердловськ був відправлений вантаж-вугілля марки "Антрацит" у десяти вагонах по накладній від 29.05.2010р. № 52288913.

Залізницею на станції "Синельникове-1" Придніпровської залізниці 01.06.2010р.на підставі ст.24 Статуту залізниць було проведено перевірку маси вантажу та встановлено, що у вагоні № 65347676 в накладній від 29.05.2010р. № 5228893 маса "нетто" вказана 70000 кг, а фактично маса "нетто" склала 71400 кг, що більше даних, вказаних в накладній, на 1400 кг.

По даному факту складено комерційний акт від 01.06.2010р. № АА 035694/30, згідно з розділом Д якого навантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів 30-40 см.; вантаж маркурований однією прокольною борозною посередені вагону; маркування не порушено; вагон бездверний, люки закриті, течі не має; в технічному стані вагон справний.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі-Статут залізниць) накладна-це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовґязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Згідно зі ст.24 Статуту залізниць вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п.5.5. розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст.122 Статуту залізниць. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р., зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Згідно зі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі згідно із ст.118 Статуту залізниць (5-кратна провізна плата за всю відстань перевезення).У даному випадку провізна плата - 4992 грн., сума штрафних санкцій - 4992 х 5= 24960 грн.

Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній -основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно п. 28 "Правил приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку вагон є напіввагоном та приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.

Частиною першою ст. 26 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.

За змістом ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобовґязана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України за № 334 від 28.05.2002р.

За пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти на місцях загального користування складаються у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.

Наведені норми свідчать про те, що залізниця не зобовґязана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, зазначених у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем невірно вказані відомості у накладній, у звґязку з чим, відповідно до вимог ст.ст.118, 122 Статуту залізниць, позовні вимоги є обґрунтованими.

10.01.2011р. відповідач звернувся до господарського суду з заявою, у якій клопоче про зменшення розміру штрафних санкцій, з посиланням на те, що у наступний час ДП «Свердловантрацит»перебуває у складному фінансовому становищі.

Господарський суд дане клопотання позивача відхилив зазначивши, що заявником не доведено наявності виняткового випадку та обставин, з якими закон повґязує можливість зменшення штрафних санкцій.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на законних підставах відхилив згадане клопотання відповідача, враховуючи таке.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських зобовґязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовґязання.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобовґязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовґязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України, надає господарському суду право , приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовґязання.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем винятковості випадку для зменшення розміру стягуваємого штрафу.

Крім того, судова колегія звертає увагу на ті обставини, що перевищення маси вантажу у залізничному вагоні понад його вантажопідйомності впливає на безпеку руху на залізниці.

За таких обставин, доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою.

Таким чином, рішення господарського суду про задоволення позову відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та не підлягає скасуванню.

Витрати за апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Державного підприємства "Свердловантрацит" на рішення господарського суду Луганської області від 10.01.2011р. по справі № 16/113 залишити без задоволення.

2) Рішення господарського суду Луганської області від 10.01.2011р. по справі №16/113 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Г.І.Діброва

ОСОБА_3

Надіслано 5 примірників:

1-позивачу

1-відповідачу

1-до справи

1-ДАГС

1-госп.суду