Постанова

від 07.09.2015 по справі 917/483/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р. Справа № 917/483/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Бондаренко В.П. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Рожнів Я.Я., довіреність від 20 травня 2015 року,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 3322П/1-42) на рішення господарського суду Полтавської області від 23 квітня 2015 року у справі №917/483/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експоагротехнології", м.Полтава

до Селянського фермерського господарства "Обрій", с.Мар'янівка, Карлівського району, Полтавської області

про стягнення 73401,86 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23 квітня 2015 року (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 23 квітня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

17 серпня 2015 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12043).

У зв'язку з проведенням 18 серпня 2015 року повторного автоматизованого розподілу судової справи на підставі розпорядження керівника апарату суду від 18.08.2015 року по справі №917/483/15 було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Бондаренко В.П., суддя Черленяк М.І.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2015 року з огляду на неявку у судове засідання представника відповідача, зміну складу колегії суддів, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, колегією суддів було відкладено розгляд справи.

Розпорядженням в.о. голови суду О.О.Крестьянінова від 04 вересня 2015 року у зв'язку з відпусткою суддів Черленяка М.І. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Бондаренко В.П., суддя Тихий П.В.

У судове засідання, яке відбулось 07 серпня 2015 року, з'явився позивач.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

27 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експоагротехнології" (далі - ТОВ "Експоагротехнології", Продавець) та Селянським фермерським господарством "Обрій" (далі- СФГ "Обрій", Покупець) був укладений договір поставки № СФ-00104 (далі - Договір поставки)

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити у строк до 30.06.2013 року наступні засоби захисту рослин та насіння, надалі іменовані "Товар": Ореол максі 140 літрів, загальною ціною 31948,00 грн., Дисулам 135 літрів, загальною ціною 18427,50 грн., а всього на суму 50375,50 грн.

Відповідно до видаткової накладної № РН-00095 від 27.06.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Експоагротехнології" було поставлено Селянському фермерському господарству "Обрій" товар - Ореол максі 140 літрів, Дисулам 135 літрів, всього на суму 50375,50 грн.

Звертаючись до суду першої інстанції позивач вказуючи, що відповідачем не було здійснено оплату отриманого товару, на підставі чого просить стягнути з останнього основну суму боргу боргу у розмірі 50375,50 грн., пеню у розмірі 4746,26 грн., 15 % річних у розмірі 10723,77 грн. та штраф у розмірі 7556,33 грн., всього - 73401,86 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки № СФ-00104 від 27.06.2013р., а також положеннями Господарського та Цивільного кодексів України.

Судом першої інстанції з огляду на доведеність та фактичність позовних вимог було здійснено задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції Селянське фермерське господарство "Обрій" в обґрунтуванні апеляційної скарги, в якості підстави для скасування рішення суду першої інстанції, вказує:

1)на розгляд судом першої інстанції позовної заяви та винесення рішення за відсутності відповідача;

2)про складання судом першої інстанції повного тексту рішення протягом 8 днів;

3)що договір поставки є неукладеним.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи Селянського фермерського господарства "Обрій", перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду наголошує на порушенні судом приписів господарського процесуального законодавства, що полягає у розгляді судом справи за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Так ухвалою господарського суду Полтавської області від 16 квітня 2015 року у справі №917/483/15 (Том 1 а.с.53-54), у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні відповідача, наявністю клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 23.04.2015 року о 14 год 00 хв. При цьому, явку сторін було визнано судом обов'язковою.

З наявного штампу, що міститься на обороті останнього аркушу оригіналу ухвали від 16 квітня 2015 року у справі №917/483/15 вбачається, що вказаний процесуальний документ був відправлений сторонам по справі 17 квітня 2015 року.

В той же час, зі змісту протоколу судового засідання від 23 квітня 2015 року (Том 1 а.с. 83) у судове засідання, в якому було винесено судом рішення, представник відповідача не з'явився.

В описовій частині рішення (Том 1 а.с. 86) судом зазначається про не направлення відповідачем повноважного представника у судове засідання, а також про належність повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, підтверджуючи це наявністю в матеріалах справи поштового повідомлення.

Втім, вказане твердження суду є бездоказовим, оскільки на момент проголошення судом вступної та резолютивної частини рішення 23 квітня 2015 року, в матеріалах справи не було жодного доказу, що свідчили б належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання. При дослідженні апеляційною інстанцією матеріалів справи, судом не було виявлено поштового повідомлення (про яке зазначено судом першої інстанції) про отримання відповідачем копії ухвали суду від 16 квітня 2015 року стосовно часу та місця проведення судового засідання.

Згідно п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

За змістом ст. 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення.

Відповідні роз'яснення містяться в п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Однак матеріали справи не містять й жодного витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, стосовно інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення.

А відтак, господарський суд Полтавської області, розглянувши справу за відсутності представника відповідача, не встановив чи була особа, що не з'явилась у судове засідання належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи

За змістом ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду, зокрема, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Оскільки місцевим господарським судом справу розглянуто за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відповідно до приписів ст. 104 ГПК України оскаржуване рішення в будь якому випадку підлягає скасуванню.

Стосовно посилання відповідача на складання судом першої інстанції повного тексту рішення протягом 8 днів, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що вступна та резолютивна частина рішення була проголошена у судовому засіданні 23 квітня 2015 року.

У відповідності до положень статті 85 ГПК України, повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Виходячи з того, що вступна та резолютивна частина рішення була проголошена у суді 23 квітня 2015 року, останнім днем на складання повного тексту рішення було 28 квітня 2015 року.

Натомість зі змісту рішення вбачається, що судом повний текст рішення було складено 30 квітня, тобто з порушенням 5-ти денного строку складання рішення.

В той же час, вказана обставина з огляду на положення ст. 104 ГПК України не є підставою для скасування або зміни судового рішення.

Здійснюючи перевірку судового рішення суду першої інстанції на дотримання вимог законодавства, дослідження обставин справи та належного застосування норм матеріального права, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно обґрунтованості та доведеності позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості, враховуючи наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Положеннями статті 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справі, 27 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експоагротехнології" та Селянським фермерським господарством "Обрій" було укладено договір поставки № СФ-00104.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити у строк до 30.06.2013 року наступні засоби захисту рослин та насіння, надалі іменовані "Товар": Ореол максі 140 літрів, загальною ціною 31948,00 грн., Дисулам 135 літрів, загальною ціною 18427,50 грн., а всього на суму 50375,50 грн.

Загальна вартість Товару (ціна договору) складає 50 375,50 грн., в тому числі ПДВ складає 8395,92 грн.

Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.3 договору № 00104 від 27.06.2013 р. оплата за даним договором проводиться в гривнях України за курсом валют, визначеним коригування курсу продажу валюти на міжбанківському ринку України, на банківський день, що є попереднім дню здійснення платежу Покупцем.

Згідно з п. 2.1 договору №00104 від 27.06.2013 р. Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2 даного договору з у рахуванням положень п. 1.3 договору не пізніше "01" вересня 2013 року.

Пунктами 3.1, 3.1.1 Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний прийняти Товар та розрахуватися за нього згідно умов даного договору.

Згідно з пп. 4.4, 4.5 Договору, одержання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем у день поставки товару. При прийманні товару Покупець зобов'язаний перевірити кількість, асортимент, цілісність тари, пломб (при їх наявності), а також відсутність ознак ушкодження та псування товару. Одночасно із прийманням товару за якістю Покупцем проводиться перевірка комплектності товару, а також відповідність тари, упаковки, маркування вимогам стандартів, наявність сертифікатів якості й інструкцій із застосування товару.

Відповідно до пункту 4.6 Договору, у випадку виявлення під час приймання ушкоджень у тарі або при наявності ознак псування (течі і т.д.),відсутності інструкцій, сертифікатів якості і т.д. Покупець повинен негайно сповістити про це Продавця і вказати виявлені недоліки в акті або у видатковій накладній. У разі наявності обґрунтованих претензій щодо кількості товару, упаковки та ін., Покупець зазначає про це в акті приймання-передачі (видатковій накладній). В разі, якщо таких зауважень Покупець не зазначив, в подальшому претензії Покупця щодо кількості, упаковки чи ін. недоліків Постачальником не приймаються.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору № 00104 від 27.06.2013 р. якість товару повинна відповідати вимогам даного договору, а також стандартам, держстандартам, які діють на території України. Відповідність якості товару повинна підтверджуватися сертифікатом якості чи іншим документом виданим виробником (продавцем) товару, який надається Продавцем Покупцю під час прийому товару.

Пунктами 5.3, 5.4 договору № 00104 від 27.06.2013 р. визначено, що одночасно з передачею товару Продавець зобов'язаний передати Покупцеві наступні документи: рахунок на оплату Товару, видаткову (відвантажувальну) накладну, податкову накладну. Покупець зобов'язаний передати Продавцеві довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей для одержання Товару чи завірити печаткою підпис особи в видатковій накладній.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до видаткової накладної № РН-00095 від 27.06.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Експоагротехнології" було поставлено Селянському фермерському господарству "Обрій" товар - Ореол максі 140 літрів, Дисулам 135 літрів, всього на суму 50375,50 грн.

Відтак, обумовлена договором поставки продукція - Ореол максі 140 літрів, Дисулам 135 літрів, була поставлена та отримана Селянським фермерським господарством "Обрій".

Однак жодного доказу на підтвердження оплати вказаного товару Селянським фермерським господарством "Обрій" не надано (останнім заперечується взагалі факт отримання даної продукції).

За таких обставин, суд першої інстанції вірно визначив, що відповідач допустив порушення взятих на себе договірних зобов'язань в частині своєчасності та повноти розрахунків за поставлену продукцію.

У зв'язку з чим, вимога позивача в частині стягнення основної суми заборгованості у сумі 50 375,50 грн. є доведеною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Заперечуючи правомірність рішення суду в цій частині відповідач вказує, що договір поставки є неукладеним.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що положеннями статті 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до ч.8 ст. 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Стаття 712 ЦК України дає визначення договору поставки - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Проаналізувавши норми цивільного законодавства суд апеляційної інстанції зазначає, що обов'язковими умовами договору поставки є асортимент, кількість, якість товару, строки поставки, ціна.

Колегія суддів дослідивши зміст договору поставки №СФ-00104 від 27 червня 2013 року (Том 1 а.с.10-12) зазначає про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов господарського договору, що свідчить про відсутність підстав для визнання вказаного договору неукладеним.

В даному випадку, визначені відповідачем обставини:

1)не надання позивачем сертифіката якості на продукцію,

2)не отримання товару уповноваженою особою відповідача, з огляду на відсутність довіреності на отримання товару,

є виключно доказами відповідача на підтвердження факту не отримання товару, як відсутності обов'язку у його оплаті, а не підставами для визнання договору неукладеним.

В той же час, вказані відповідачем обставини не виключають обов'язок відповідача у такій оплаті, з огляду на наступне.

В положенні пункту 5.2. договору сторонами було узгоджено, що відповідність якості товару повинна підтверджуватися сертифікатом якості чи іншим документом виданим виробником (продавцем) товару, який надається продавцем покупцю під час прийому товару.

Відповідно до пункту 4.6 Договору, у випадку виявлення під час приймання ушкоджень у тарі або при наявності ознак псування (течі і т.д.),відсутності інструкцій, сертифікатів якості і т. д. Покупець повинен негайно сповістити про це Продавця і вказати виявлені недоліки в акті або у видатковій накладній.

Таким чином, виходячи зі змісту договірних положень, вказана документація повинна була надаватись покупцеві (відповідачу) одночасно з товаром під час його передання.

Виходячи з того, що:

1)видаткова накладна не містить жодного зауваження з боку відповідача, щодо відсутності зазначеної документації,

2)відповідачем не надано жодного письмового доказу, з якого вбачалось би взяття позивачем обов'язку пред'явлення (надання) відповідачеві такої документації в майбутньому, колегія суддів проходить до висновку про надання позивачем в момент передання товару документації (сертифікатів) на підтвердження якості товару, як підстави для розрахунків за отриманий товар.

Доводи відповідача на підтвердження факту не отримання товару виходячи з відсутності довіреності на одержання товаро-матеріальних цінностей для одержання товару є безпідставними, оскільки останнім невірно трактується зміст п.5.4 договору.

В межах пункту 5.4 договору № 00104 від 27.06.2013 р. сторонами було визначено, покупець зобов'язаний передати продавцеві довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей для одержання Товару чи завірити печаткою підпис особи в видатковій накладній.

Таким чином, підтвердженням факту отримання товару уповноваженою особою відповідача є завірений печаткою відповідача підпис особи в видатковій накладній.

Оскільки видаткова накладна №РН-00095 від 27 червня 2013 року (Том 1 а.с.13) в графі підпис отримувача містить відтиск печатки Селянського фермерського господарства "Обрій", достовірність якої не заперечується останнім, доводи відповідача стосовно не отримання товару є безпідставними.

В той же час, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 4746,26 грн., 15 % річних у розмірі 10723,77 грн., штраф у розмірі 7556,33 грн.

З приводу вказаного, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п.п. 6.1 - 6.2 договору № 00104 від 27.06.2013 р. сторони відповідають за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, за цим договором і чинним законодавством України. Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення пункту 2.1 даного договору) відповідно до діючого законодавства України й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. Начислення пені здійснюються з дня прострочення, але Продавець має право застосувати штрафну санкцію лише у випадку прострочення оплати Покупцем понад 30 днів.

Суд першої інстанції розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4746,26 грн. зазначив про вірність розрахунку позивача, у зв'язку з чим задовольнив позовну вимогу в повному обсязі.

Однак колегія суддів звертає увагу, що з розрахунку позивача (Том 1 а.с.24) вбачається, що останнім було взято термін прострочення заборгованості з 01.09.2013 року по 28.02.2014 року

Втім, у відповідності до положень пункту 2.1 договору №СФ - 00104 від 27.06.2013р, покупець був зобов'язаний здійснити оплату товару не пізніше 01 вересня 2013 року, а відтак, початковою датою прострочення оплати товару є 02 вересня 2013 року.

У зв'язку з чим, позивачем було невірно розраховано загальну кількість днів прострочення, яка за перерахунком суду складає 180 діб.

Варто зауважити, що суд першої інстанції не проаналізував належним чином розрахунок позивача стосовно суми боргу (Том 1 а.с.24) та не встановив помилку не тільки стосовно початкової дати прострочення оплати товару, а обрання невірної ставки НБУ, яка була покладена позивачем в основу розрахунку розміру пені.

Так позивачем зазначається про необхідність застосування за період з 13.08.2013 року по 15.04.2014 рокі ставки НБУ у розмірі 9,5% річних.

Однак, у відповідності до пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 09 серпня 2013 року № 315 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" розмір облікової ставки з 13 серпня 2013 року становив 6,5% річних.

Так лише Постановою правління Національного банку України від 14 квітня 2014 року № 212 "Про регулювання грошово-кредитного ринку", було встановлено з 15 квітня 2014 року облікову ставку в розмірі 9,5% річних.

Відтак позивачем в основу розрахунку розміру пені було покладено не тільки невірну кільку днів прострочення а й невірний розмір облікової ставки НБУ.

Колегія суддів, здійснив власний перерахунок суми пені з 02 вересня 2013 року до вказаної позивачем дати 28.02.2014, зазначає про необхідність оплати відповідачем виключно 3229,55 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині пені підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача 3229,55 грн.

В частині стягнення з відповідача 15 % річних у розмірі 10723,77 грн., штрафу у розмірі 7556,33 грн. суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду стосовно правомірності такого стягнення та нарахування їх розміру.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.5 договору № 00104 від 27.06.2013 р. сторони прийшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 ЦК України, і встановлюють її в розмірі п'ятнадцяти відсотків. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 6.1 договору, вважається, що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

Враховуючи зазначене, відповідачу правомірно нараховно 15 % річних у розмірі 10723,77 грн.

В межах пункту 6.4 договору № 00104 від 27.06.2013р. сторонами було передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених пунктами 2.1 даного договору, більш ніж 30 днів Покупець додатково сплачує продавцеві штраф у розмірі 15 % від ціни договору.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача 15 % штрафу в розмірі 7556,33 грн. є правомірними, а тому також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судом порушенні вимоги процесуального законодавства, а саме здійснено розгляд справи за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, що у відповідності до п.2 ч.3 статті 104 ГПКУ є безумовною підставою для його скасування, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення господарського суду Полтавської області від 23 квітня 2015 року у справі №917/483/15, прийняття нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись статтями 99, 101, п. 4 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Обрій" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23 квітня 2015 року у справі №917/483/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Селянського фермерського господарства "Обрій" (с. Мар'янівка, Карлівський район, Полтавська область, індекс 39522, код ЄДРПОУ 31253873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експоагротехнології" (36008, м. Полтава, вул. Серьогіна, 17, к. 407, код ЄДРПОУ 38502679) заборгованість за Договором поставки № СФ-00104 від 27.06.2013 року в розмірі 71885,15 грн., з яких основний борг у розмірі 50375,50 грн., пеня у розмірі 3229,55 грн., 15 % річних у розмірі 10723,77 грн., штраф у розмірі 7556,33 грн.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 08 вересня 2015 року.

Головуючий суддя Россолов В.В.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Тихий П.В.