Постанова

від 07.09.2015 по справі 920/2083/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р. Справа № 920/2083/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача: Дребот І.А., довіреність від 14.01.15р., Черенова І.О., довіреність від 14.01.15р.

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4266 С/1-42) на рішення господарського суду Сумської області від 21.07.15 у справі № 920/2083/14

за позовом Приватного АТ "Харківський електрощитовий завод",

до ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" ,

про стягнення 1 222 254,48 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 21 липня 2015 року (головуючий суддя В.Л.Котельницька, суддя Ю.О.Зражевський, суддя В.В.Яковенко) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" (40000, м. Суми, вул. Горького, 58; код ЄДРПОУ 05747991) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський електрощитовий завод" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19; код ЄДРПОУ 32133065) 1107114 грн. 00 коп. боргу, 114532 грн. 84 коп. пені, 24432 грн. 94 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням суду в частині стягнення 32363,75 грн. пені не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючий на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в цій частині.

04 вересня 2015 року від Приватного АТ "Харківський електрощитовий завод" надійшов відзив (вх.№12690).

У судове засідання, яке відбулось 07 вересня 2015 року, з'явився виключно позивач. Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, що підтверджується наявному в матеріалах справи поштовому повідомленню (Том 2 а.с.11).

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила наступні обставини справи.

30.09.2013 між Корпорацією "Харківський електрощитовий завод-Елетекс-С" (постачальник, первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" ім. М.В. Фрунзе" (відповідач) був укладений договір №КЭ-60.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язувався виготовити і поставити, а відповідач - прийняти і оплатити обладнання відповідно Специфікації № 1 - Систему плавного частотного пуску СМПЧ-10/1,0-2, відповідно до узгодженого технічного завдання (додаток № 2), яке є невід'ємною частиною договору.

03.07.2014 року між Корпорацією "Харківський електрощитовий завод-Елетекс-С" (первісним кредитором), Приватним акціонерним товариством "Харківський електрощитовий завод" (новим кредитором, позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (боржником, відповідачем) був укладений договір про відступлення права вимоги № ХЕЗ-25.

Пунктом 1.1. договору про відступлення права вимоги передбачено, що Корпорація "Харківський електрощитовий завод-Елетекс-С" відступає Приватному акціонерному товариству "Харківський електрощитовий завод", а ПрАТ "Харківський електрощитів завод" приймає право грошової вимоги, що належить Корпорації "Харківський електрощитовий завод-Елетекс-С", і стає кредитором за договором № КЭ-60 від 30.09.2013, укладеним між Корпорацією "Харківський електрощитовий завод-Елетекс-С" та Публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе".

Звертаючись до суду першої інстанції позивач, посилаючись на несвоєчасність проведення відповідачем розрахунків за отриману систему плавного частотного пуску СМПЧ-10/1,0-2, просить стягнути з останнього 1222254 грн. 48 коп., у тому числі 1107114 грн. 00 коп. основного боргу за договором № КЭ-60 від 30.09.2013, 115140 грн. 48 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору.

30.01.2015 до господарського суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог (вхідний реєстраційний № 1057), у якій, посилаючись на перерахунок суми пені, позивач просить стягнути з відповідача 1107114 грн. 00 коп. основного боргу за договором № КЭ-60 від 30.09.2013, 114532 грн. 84 коп. пені за несвоєчасні розрахунки, а також судові витрати по справі.

Судом першої інстанції, при розгляді спору в межах заявлених позовних вимог, було зазначено про їх доведеність та фактичність, а відтак про правомірність стягнення відповідача 1107114 грн. 00 коп. основного боргу за договором № КЭ-60 від 30.09.2013, 114532 грн. 84 коп. пені

Однак відповідач не погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині стягнутого розміру пені, та, зазначає на необхідності стягнення лише 82169,00 грн. пені, правомірність стягнення якої підтверджує розрахунком, наведеному в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2013 року між Корпорацією "Харківський електрощитовий завод-Елетекс-С" та Публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" ім. М.В. Фрунзе" було укладено договір №КЭ-60.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Положеннями статті 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язувався виготовити і поставити, а відповідач - прийняти і оплатити обладнання відповідно Специфікації № 1 - Систему плавного частотного пуску СМПЧ-10/1,0-2, відповідно до узгодженого технічного завдання (додаток № 2), яке є невід'ємною частиною договору.

З договірних положень вбачається, що відповідачем було взято на себе обов'язок прийняття і своєчасної оплатити обладнання - Системи плавного частотного пуску СМПЧ-10/1,0-2.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

В межах пункту 2.3. договору сторонами було визначено порядок розрахунків, де зафіксовано 50% передплату від вартості договору, та 40% від вартості договору протягом 5 банківських днів з моменту отримання повідомлення про готовність виготовленого обладнання до відправки і 10% від вартості договору протягом 90 календарних днів з моменту поставки обладнання.

Згідно пункту 2.3.1. договору доплата в розмірі 40% від вартості договору проводиться після приймання виготовленого обладнання.

Пунктом 2.4. договору встановлена загальна сума за договором № КЭ-60, яка становить 2 214 228,00 грн. в тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 3.4. договору строк поставки обладнання визначений протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання 90% оплати і підписання акту приймання.

Матеріалами справи підтверджено, що постачальник, не отримавши 90% оплати за договором 03.06.2014 року здійснив поставку обладнання відповідачу. Даний факт підтверджується видатковою накладною №КР-0050 від 03.06.2014 на суму 2214228,00 грн., товарно-транспортною накладною №КР-0050 від 03.06.2014 року (Том 1 а.с.16).

В той же час, відповідачем не виконано умови договору від 30.09.2013 року щодо своєчасної оплати за поставлену продукцію. Так, станом на дату подання позовної заяви не сплачено 1107114,00 грн., що підтверджується довідкою ПАТ "Укрсоцбанк", вих. № 10.401 -186617-19328 від 10.12.2014 року (Том 1 а.с.19) та не заперечується самим відповідачем.

Разом з тим, зі змісту матеріалів справи вбачається, що 03 липня 2014 року року між Корпорацією "Харківський електрощитовий завод-Елетекс-С" (первісним кредитором), Приватним акціонерним товариством "Харківський електрощитовий завод" (новим кредитором, позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (боржником, відповідачем) був укладений договір про відступлення права вимоги № ХЕЗ-25 (Том 1 а.с.13-15).

В межах пункту 1.1. договору про відступлення права вимоги сторонами було передбачено, що Корпорація "Харківський електрощитовий завод-Елетекс-С" відступає Приватному акціонерному товариству "Харківський електрощитовий завод", а ПрАТ "Харківський електрощитів завод" приймає право грошової вимоги, що належить Корпорації "Харківський електрощитовий завод-Елетекс-С", і стає кредитором за договором № КЭ-60 від 30.09.2013, укладеним між Корпорацією "Харківський електрощитовий завод-Елетекс-С" та Публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе".

У відповідності до п. 1.2. договору від 03.07.2014 до позивача перейшли права первісного кредитора у грошових зобов'язаннях, що виникли за договором № КЭ-60 від 30.09.2013.

Згідно з п. 1.4. вищезазначеного договору право вимоги за договором № КЭ-60 30.09.2013 переходять до позивача після підписання договору про відступлення, тобто з 03.07.2014.

Договір про відступлення права вимоги підписано трьома сторонами, у тому числі і боржником - ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", що додатково підтверджує наявність заборгованості та свідчить про визнання боргу відповідачем.

Таким чином в силу положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора (позивача) переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виплати, процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі, що існував на момент підписання договору.

За таких обставин, судом першої інстанції вірно зауважено, що у позивача, як нового кредитора за договором № КЭ-60 від 30 вересня 2013 року правомірно виникло право вимоги від ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" оплати боргу у сумі 1107114,00 грн. У зв'язку з чим, судом правомірно задоволено позовну вимогу в частині стягнення основної суми заборгованості у сумі 1107114,00 грн.

Окрім цього, позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 114532,84 грн. пені, нарахованої на підставі договору № ХЕЗ-25 від 03.07.2014.

За змістом пункту 4.2 договору у разі, якщо боржник не сплатить суму (згідно п. 1.3 ця сума становить 1107114,00 грн.) у строк до 25.08.2014, згідно п. 3.1.1 (шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача), то, починаючи з 26.08.2014 божник виплачує новому кредиторові (позивачу) пеню у розмірі 0,1 % від вартості, за кожен день прострочення, починаючи з третього дня прострочення.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції зробив правомірний висновок про задоволення вимог позивача в частині стягнення 114532,84 грн. пені, в межах заявленою суми.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача щодо невірного розрахунку розміру пені, колегія суддів зазначає наступне.

Стверджуючи про завищений розмір стягнення пені відповідач, посилаючись на приписи пункту 4.2 договору від 03.07.2014 року №ХЕЗ-25, вказує на необхідність стягнення суми пені за період прострочення заборгованості з 28.08.2014 року по 10.12.2014 року у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в загальній сумі 82169,09 грн.

Колегія суддів погоджується з твердженням відповідача, що початковою датою прострочення заборгованості є 28.08.2014 року, а не 29.08.2014 року, як вказано позивачем у розрахунку суми пені (Том 1 а.с.30), оскільки саме з цієї дати починається нарахування пені з огляду на приписи пункту 4.2 договору від 03.07.2014 року №ХЕЗ-25.

Однак, відповідач помилково зазначає про кінцеву дату прострочення -10.12.2014 року, оскільки позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог (Том 1 а.с 30-31) було заявлено суму пені виходячи з існуючої заборгованості включно до 19.01.2015 року. Таким чином, в межах заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем було збільшено період прострочення заборгованості, за який підлягає сплаті розмір пені - до 19.01.2015.

Здійснивши власний перерахунок, колегія суддів зазначає, що за період прострочення з 28.08.2014 року по 19.01.2015 року на суму заборгованості 1107114,00 розмір пені складає 116 140,81 грн.

Разом з тим, виходячи з того:

1)що положеннями статті 83 ГПК України, передбачена можливість виходу господарського суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог виключно за умови, що це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони ,

2)позивачем в заяві про зменшення позовних вимог було зазначено про необхідність стягнення лише 114532,84 грн.,

колегія суддів, дійшла висновку про правомірність стягнення з відповідача виключно 114532,84 грн. пені, тобто в межах заявленої позивачем суми

У зв'язку з чим, підстави для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині відсутні.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення рішення господарського суду Сумської області від 21.07.15 у справі № 920/2083/14 без змін

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 ГПК України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 21 липня 2015 року у справі № 920/2083/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 08 вересня 2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.