Постанова

від 27.08.2015 по справі 802/1511/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 серпня 2015 р. Справа № 802/1511/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаргород" до Реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватна агрофірма "Вікторія", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаргород" (далі - позивач, ТОВ "Агрофірма Шаргород") до Реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області (далі - відповідач, Реєстраційна служба Гайсинського РУЮ) про визнання протиправними та скасування рішень.

Протокольною ухвалою суду від 18.06.2015 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватну агрофірму "Вікторія", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

В обґрунтування позову, позивач вказує на те, що ТОВ "Агрофірма Шаргород" укладено договори оренди землі відповідно до яких, орендодавці, передали позивачу в строкове платне користування земельні ділянки та зазначив, що вказані договори оренди зареєстровані у Барському районному відділі ВРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи. Однак, позивачу стало відомо, що спадкоємці орендодавців TOB "Агрофірма Шаргород" (після переоформлення спадкових прав на земельні ділянки внаслідок спадкування) уклали нові договори оренди землі щодо вищевказаних земельних ділянок з іншою юридичною особою, орендарем - приватною агрофірмою "Вікторія".

Таким чином, зазначив, що державний реєстратор не перевіривши відомості державного земельного кадастру про земельну ділянку, а також факт існування договірних відносин між ТОВ "Агрофірма Шаргород" та власниками вищезазначених земельних ділянок, вчинив реєстраційні дії щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки за приватною агрофірмою "Вікторія" при наявності вже зареєстрованого права на зазначену земельну ділянку за позивачем, в той час як право користування позивача земельною ділянкою на підставі договорів оренди землі зареєстроване значно раніше, ніж право користування вказаними земельними ділянками за приватною агрофірмою "Вікторія" .

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, однак надав заяву за вх. №23214 від 27.08.2015 року, в якій свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розгляд справи провести за його відсутності в порядку письмового провадження (а.с.146).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Свою позицію виклав у запереченнях, які подані до канцелярії суду та просив розгляд справи провести за відсутності представника відповідача (вх. №14833 від 10.06.2015 року, а.с. 52-54).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватна агрофірма "Вікторія" надала письмові заперечення на адміністративний позов (вх. №23165 від 26.08.2015 року, а.с. 141-142), де, зокрема, вказано, що державний реєстратор діяв у межах та у спосіб, що передбачені законом, при проведенні реєстрації права оренди земельних ділянок, оскільки приватною агрофірмою "Вікторія" до реєстрації був наданий повний пакет документів.

Також, представником приватної агрофірми "Вікторія" подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №23167 від 26.08.2015 року, а.с.144), однак суд не бере його до уваги з огляду на те, що даній третій особі надано достатньо строку для належної підготовки до розгляду справи. Водночас, неможливість участі адвоката в судовому засіданні з підстав перебування в іншому судовому засіданні, не є поважною причиною для його відкладення, адже приватна агрофірма "Вікторія" має затверджений штатний розпис працівників, відтак не позбавлена будь-яку іншу особу уповноважити на представлення інтересів третьої особи.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки приватна агрофірма "Вікторія" не підтвердила наведені у клопотанні обставини доказами, які б свідчили про поважність причин неприбуття у судове засідання. Крім того, додаткові докази для розгляду справи по суті судом у приватної агрофірми "Вікторія" не витребовувалися, участь обов'язковою не визнавалася, а повістка про розгляд справи була надіслана в порядку передбаченому процесуальним Законом. Також приватна агрофірма "Вікторія" скористалась своїм правом заперечити проти адміністративного позову, подала до суду письмові заперечення, в яких зазначила, що у разі, якщо дане клопотання не буде задоволено, при вирішенні справи прошу звернути увагу на подані заперечення проти позову (вх. №23165 від 26.08.2015 року, а.с. 141-142), яким суд надасть оцінку у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України особи, які беруть участь в справі, зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Пунктом 6 статі 128 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказані вимоги КАС України та враховуючи клопотання представника позивача та відповідача, суд вважає за необхідне провести судовий розгляд справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у квітні 2009 року між позивачем та орендодавцями, зокрема ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договори оренди землі, відповідно до яких орендодавці передали позивачу в строкове платне користування земельні ділянки кадастрові номери: 0520255300:02:001:0038, 0520255300:02:002:0071, 0520255300:02:002:0067 (а.с. 7-25).

Вказані договори оренди зареєстровані у Барському районному відділі ВРФ ДЗК, про що у державному реєстрі земель та відповідно в книзі реєстрації договорів оренди землі цього відділу вчинено записи та визначено в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок з метою надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Копайгородської сільської ради Барського району Вінницької області.

Однак, згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, вбачається, що право оренди щодо земельних ділянок кадастрові номери 0520255300:02:001:0038, 0520255300:02:002:0071, 0520255300:02:002:0067, було пізніше зареєстроване також за приватною агрофірмою "Вікторія" відповідно до:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19614453 від 25.02.2015 року (кадастровий номер земельної ділянки 0520255300:02:001:0038). Підставою виникнення речового права є договір оренди землі від 16.12.2014 року, укладений між приватною агрофірмою "Вікторія" та ОСОБА_3 (а.с. 62-68);

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19599935 від 25.02.2015 року (кадастровий номер земельної ділянки 0520255300:02:002:0071). Підставою виникнення речового права є договір оренди землі від 16.12.2014 року, укладений між приватною агрофірмою "Вікторія" та ОСОБА_2 (а.с. 89-95);

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19597866 від 25.02.2015 року (кадастровий номер земельної ділянки 0520255300:02:002:0067). Підставою виникнення речового права є договір оренди землі від 16.12.2014 року, укладений між приватною агрофірмою "Вікторія" та ОСОБА_1 (а.с. 76-82).

Аналізуючи спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умови якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відносини із реєстрації договорів оренди землі на час виникнення спірних правовідносин, а саме: проведення реєстрації спірних договорів оренди землі позивачем, регулювалися, зокрема, Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV, "Порядком ведення Поземельної книги і Порядком ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі", затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року №1021, Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року №174, Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073, Постановою Кабінету міністрів України від 20 липня 2011 року №791 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року №1021 і від 18 серпня 2010 року №749 та визнання такою, що втратила чинність, Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073".

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів України" від 11.02.2010 року встановлено, що до 01.01.2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Відповідно до п.2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно з п.12 вказаного Порядку факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.

Відповідно до п.13 Порядку після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком.

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації (п.14 вказаного Порядку).

П.1 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року №1021, встановлено, що книга записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі - є документом, який є власністю держави і складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Відповідно до п.16-1 Постанови Кабінету міністрів України від 20 липня 2011 року №791 "Про внесення змін до Постанов Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року №1021 і від 18 серпня 2010 року №749 та визнання такою, що втратила чинність, Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073", державна реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Книги записів.

П.4.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року №174 встановлювалось, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Відтак, з наведених вище норм вбачається, що державна реєстрація договорів оренди землі, відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладання позивачем договорів оренди, здійснювалась шляхом відповідного запису у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Факт державної реєстрації засвідчувався гербовою печаткою та підписом відповідної посадової особи, що, зокрема, і знаходить своє підтвердження в договорах, які надані позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог (а.с. 7-25).

В свою чергу, договори оренди землі ТОВ "Агрофірма Шаргород", згідно з реєстраційних номерів були внесені до Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом відділу Держземагенства у Барському районі Вінницької області від 28.04.2015 року №27-28-0.2-1725/2-15 ( а.с.26).

Стосовно правомірності прийняття спірних рішень щодо проведення державної реєстрації права оренди вищезазначених земельних ділянок за приватною агрофірмою "Вікторія", суд також зазначає наступне.

Підстави припинення договору оренди землі визначені ст. 31 Закону України «Про оренду землі», серед яких є: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 Закону України «Про оренду землі», від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі може припинятися також в інших випадках, передбачених законом.

Правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм, передбачено загальними положеннями про найм Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Як слідує зі статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Частиною 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Так, у самому договорі оренди землі може бути передбачено як підставу для припинення договору оренди землі - смерть фізичної особи - орендодавця, проте як видно з Розділу 12, долучених до матеріалів справи договорів оренди, укладених ТОВ "Агрофірма Шаргород", така підстава відсутня, а розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Таким чином, смерть фізичної особи - орендодавця за загальним правилом не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов'язки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено в самому договорі.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Нерухоме майно, за цим законом визначається як - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

У ч.4 ст.3 вказаного Закону, зазначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Вимогами ч.2 ст.9 зазначеного Закону передбачено, що Державний реєстратор:1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Статтею 28-1 вказаного Закону передбачено взаємодію органу державної реєстрації прав та органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру. Так, у ч.2 цієї статті визначено, що орган, який здійснює ведення Державного земельного кадастру, надає органу державної реєстрації прав інформацію про: державну реєстрацію земельної ділянки (дату державної реєстрації, орган, що здійснив таку реєстрацію); кадастровий номер, площу, місце розташування земельної ділянки; кадастровий план зареєстрованої земельної ділянки в електронній (цифровій) формі.

Порядок надання інформації, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №118 від 22.02.2012 р. "Про інформаційну взаємодію органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав", якою затверджено "Порядок надання інформації про зареєстровані земельні ділянки органу державної реєстрації прав та про зареєстровані речові права на земельні ділянки органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру" та "Порядок надання органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, органу державної реєстрації прав доступу до перегляду кадастрових карт (планів)".

Окрім того, аналогічну правову позицію стосовно необхідності запитувати інформацію про зареєстровані права оренди на земельні ділянки відповідно до законодавства, яке діяло до 01.01.2013 року висловила і Державна реєстраційна служба України листом від 06 серпня 2013 року № 2951/05-15-13 "Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами", де, зокрема, вказала, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013.

Так, згідно поданих відповідачем заперечень, з врахуванням положень чинного законодавства та вищезазначеного листа, державним реєстратором було направлено запит до відділу Держземагенства у Барському районі Вінницької області щодо реєстрації спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі України (а.с. 63-64), на який надано відповідь за вих. № 6-28-0,2-539/2-15 від 20.05.2015 року про відсутність відомостей про реєстрацію договорів оренди землі, ділянки внесені в Національну кадастрову систему.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, то з урахуванням приписів ч.4 ст.З Закону України "Про державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень", вбачається обов'язок Державних реєстраторів перевіряти відомості про вже зареєстровані права оренди щодо земельних ділянок, які були зареєстровані до набрання чинності цим Законом, з метою недопущення порушення прав осіб, що зареєстрували право оренди відповідно до законодавства що діяло на момент такої реєстрації, а також формування достовірних відомостей про орендарів земельних ділянок, в силу підтвердження державою в особі Державних реєстраторів фактів виникнення права оренди.

Отже, здійснивши системний аналіз норм діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та наданих у справу доказів, суд дійшов висновку, що державним реєстратором неправомірно вчинено подвійну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з приватною агрофірмою "Вікторія", які на момент реєстрації були укладеними з позивачем та чинними.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини З статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.І ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, то у відповідності до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то суд присуджує всі, здійснені нею документально підтверджені, судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19614453 від 25.02.2014р. щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди землі) на земельну ділянку за кадастровим номером 0520255300:02:001:0038 на підставі договору оренди землі № б/н від 16.12.2014 року, укладеного між сторонами: орендодавець - ОСОБА_3, орендар - приватна агрофірма "Вікторія", код ЄДРПОУ 30870291.

Визнати протиправними та скасувати рішення Реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19599935 від 25.02.2014 року щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди землі) на земельну ділянку за кадастровим номером 0520255300:02:002:0071 на підставі договору оренди землі № б/н від 16.12.2014 року, укладеного між сторонами: орендодавець - ОСОБА_2, орендар - приватна агрофірма "Вікторія", код ЄДРПОУ 30870291.

Визнати протиправними та скасувати рішення Реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19597866 від 25.02.2015 року щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди землі) на земельну ділянку за кадастровим номером 0520255300:02:002:0067 на підставі договору оренди землі № б/н від 16.12.2014 року, укладеного між сторонами: орендодавець - ОСОБА_1, орендар - приватна агрофірма "Вікторія", код ЄДРПОУ 30870291.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаргород" (код ЄДРПОУ 35728295, вул. Кірова, 23, с. Плебанівка, Шаргородський район, Вінницька область, 23510) судовий збір - 219 (двісті дев'ятнадцять) гривень 24 (двадцять чотири) копійки.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис) Бошкова Юлія Миколаївна

З оригіналом згідно:

Суддя: Секретар: