Постанова

від 10.11.2015 по справі 802/1511/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1511/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

10 листопада 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.

представника позивача: Цибулька А.М.

представника третьої особи: ОСОБА_3

представника третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватної агрофірми "Вікторія" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаргород" до Реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватна агрофірма "Вікторія", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, відділ Держгеокадастру у Барському районі Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаргород" (далі - позивач, ТОВ "Агрофірма Шаргород") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області (далі - відповідач, Реєстраційна служба Гайсинського РУЮ) про визнання протиправними та скасування рішень. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватна агрофірма "Вікторія", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, відділ Держгеокадастру у Барському районі Вінницької області.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, приватна агрофірма "Вікторія" подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представник приватної агрофірми "Вікторія" в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідач та інші треті особи в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

З обставин справи встановлено, що у квітні 2009 року між позивачем та орендодавцями, зокрема ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 укладено договори оренди землі, відповідно до яких орендодавці передали позивачу в строкове платне користування земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Вказані договори оренди зареєстровані у Барському районному відділі ВРФ ДЗК, про що у державному реєстрі земель та відповідно в книзі реєстрації договорів оренди землі цього відділу вчинено записи та визначено в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок з метою надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Копайгородської сільської ради Барського району Вінницької області.

Однак, право оренди щодо земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 було пізніше зареєстроване також за приватною агрофірмою "Вікторія" відповідно до:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19614453 від 25.02.2015 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1). Підставою виникнення речового права є договір оренди землі від 16.12.2014 року, укладений між приватною агрофірмою "Вікторія" та ОСОБА_7;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19599935 від 25.02.2015 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2). Підставою виникнення речового права є договір оренди землі від 16.12.2014 року, укладений між приватною агрофірмою "Вікторія" та ОСОБА_6 ;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19597866 від 25.02.2015 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3). Підставою виникнення речового права є договір оренди землі від 16.12.2014 року, укладений між приватною агрофірмою "Вікторія" та ОСОБА_5.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Порядок проведення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень здійснюється на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно зі ст. 5 даного Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об' єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди(їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

В силу вимог п.1 ч.2 ст. 9 вказаного Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення, відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документів, наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог даного Закону, наявність факту виконання умов правочину,з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до статті 15 вищезазначеного Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно до статті 24 Закону, зазначено, що відмова у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

В силу ч. 4 статті 24 Закону відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що державний реєстратор під час вирішення питання про державну реєстрацію або відмову у такій реєстрації повинен перевірити подані йому документи на відповідність їх вимогам, встановленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та за наслідком такої перевірки прийняти відповідне рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації. При цьому зазначеним законом встановлений чіткий перелік підстав такої відмови та зазначено про недопустимість відмови у реєстрації з підстав, які прямо не передбачені у відповідній статті цього закону.

Статтею 28-1 вказаного Закону передбачено взаємодію органу державної реєстрації прав та органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру. Так, у ч.2 цієї статті визначено, що орган, який здійснює ведення Державного земельного кадастру, надає органу державної реєстрації прав інформацію про: державну реєстрацію земельної ділянки (дату державної реєстрації, орган, що здійснив таку реєстрацію); кадастровий номер, площу, місце розташування земельної ділянки; кадастровий план зареєстрованої земельної ділянки в електронній (цифровій) формі.

Порядок надання інформації, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №118 від 22.02.2012 р. "Про інформаційну взаємодію органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав", якою затверджено "Порядок надання інформації про зареєстровані земельні ділянки органу державної реєстрації прав та про зареєстровані речові права на земельні ділянки органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру" та "Порядок надання органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, органу державної реєстрації прав доступу до перегляду кадастрових карт (планів)".

Окрім того, аналогічну правову позицію стосовно необхідності запитувати інформацію про зареєстровані права оренди на земельні ділянки відповідно до законодавства, яке діяло до 01.01.2013 року висловила і Державна реєстраційна служба України листом від 06 серпня 2013 року № 2951/05-15-13 "Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами", де, зокрема, вказала, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013.

Згідно з матеріалами справи, державний реєстратор, перевіривши подані йому документи, при прийнятті рішення про проведення реєстрації договорів оренди земельної ділянки між ПАФ «Вікторія» та власниками земельних ділянок, звертався 09.02.2015 до відділу Держземагентства у Барському районі Вінницької області із запитом про надання інформації про наявність договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

24.02.2015 відділ Держземагентства у Барському районі Вінницької області надав письмову відповідь про те, що відомості про реєстрацію договорів оренди запитуваних спірних земельних ділянок відсутні.

Отже, судом встановлено, що ПАФ «Вікторія» подано до реєстраційної служби повний та належно оформлений пакет документів для вчинення відповідних реєстраційних дій, а державний реєстратор вжив необхідних заходів при проведенні реєстрації договору оренди, здійснення яких від нього вимагають зазначені норми Закону. Тому колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно визнання рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень протиправними, оскільки підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, передбачених ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не було.

Судом також встановлено, що на запит позивача листом відділу Держземагентства у Барському районі Вінницької області від 28.04.2015 року №27-28-0.2-1725/2-15 підтверджено, що договори оренди землі із вказаними кадастровими номерами зареєстровані у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею.

Відтак, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відділу Держгеокадастру у Барському районі Вінницької області (правонаступник відділу Держземагентства у Барському районі Вінницької області) не надав змістовного та обґрунтованого пояснення стосовно того, чому на однакові по суті запити відповідача від 09.02.2015 та позивача від 16.04.2015 надано відповідь, яка містить прямо протилежну інформацію.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Агрофірма Шаргород", оскільки, приймаючи спірні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державний реєстратор діяв в межах чинного законодавства України та відповідно до наданих йому повноважень.

В свою чергу, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанцї не врахував усіх обставин справи та не навів доказів, на яких грунтується його висновок щодо протиправності спірних рішень Реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області.

Надане позивачем рішення Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року, яке, на його думку, відображає судову практику в подібних правовідносинах, колегія суддів не бере до уваги. Оскільки у вказаному рішенні висновок про задоволення позовних вимог ґрунтується на не вчиненні державним реєстратором дій, спрямованих на недопущення існування подвійної державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. В даній адміністративній справі судом встановлено, що державним реєстратором було вжито необхідних заходів при проведенні реєстрації договору оренди, здійснення яких від нього вимагають норми законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу приватної агрофірми "Вікторія" задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаргород" до Реєстраційна служба Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватна агрофірма "Вікторія", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, відділ Держгеокадастру у Барському районі Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити ТОВ "Агрофірма Шаргород" в задоволенні позовних вимог.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 13 листопада 2015 року.

Головуючий Курко О. П.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.