Постанова

від 23.06.2011 по справі 2а/1770/1394/2011

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1394/2011

23 червня 2011 року 16год. 55хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача: представник ОСОБА_3 третьої особи позивача: представник < ОСОБА_1 > третьої особи відповідача: представник < ОСОБА_1 >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_4 підприємство "Радивилівкомуненергія" < Список > < Позивач в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача < 3-тя особа > до ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа > про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 підприємство "Радивилівкомуненергія" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18 березня 2011 року, яким донараховано податку на додану вартість на суму 31 895 грн. та штрафних санкцій на суму 7 973,75 грн.

В обгрунтування позову покликається на невірне визначення податковим органом сутності одержаних підприємством в період, який перевірявся, сум дотацій з бюджету, що призвело до невірного застосування норм Закону про ПДВ до даних операцій. Зазначає, що пунктом 4 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 року, із змінами та доповненнями, визначено, що у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку, що передбачено пунктом 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Вказує, що, відповідно до наведених норм Закону, ніяких бюджетних дотацій, наданих в межах тарифу, підприємство не отримує. Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", базою оподаткування операцій з поставки населенню послуг, ціни на які регулюються державою, є тариф, затверджений органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Перерахування бюджетних дотацій в періоді, який перевірявся, здійснювалося для покриття понесених витрат підприємством у 2005-2007, 2008 роках в процесі виконання статутних завдань, якими його наділила Держава, а тому бюджетні дотації не є продажем товарів (робіт, послуг). Зазначає про безпідставність застосування відповідачем підпункту 3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали з наведених у ньому підстав, просять задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 об'єднана державна податкова інспекція адміністративний позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.43-44). В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, що відповідає наведеному в запереченні. Зокрема, пояснив, що позаплановою документальною перевіркою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача встановлено порушення пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями, підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 31 895 грн., в тому числі за листопад 2008 року - 24 460 грн., за грудень 2009 року - 7 435 грн. На виконання ст.54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", ст.53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та Порядку перерахування у 2008, 2009 році дотацій з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, та тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 193 (далі - Порядок), від головного розпорядника коштів Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Рівненської ОДА у листопаді 2008 року, грудні 2009 року підприємством отримані кошти дотації з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Вказує, що відповідно до норм пп.3.2.7 п.3.2 ст.3, пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку, який здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільненні від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону, повинен суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), відносити відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) і до податкового кредиту не включати.

У разі, коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. А тому право податкового кредиту у підприємства по придбаних товарах (роботах, послугах) є лише в частині, яка відповідає частці використання таких придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях, тобто частці пропорційно затвердженого тарифу.

Спірне податкове повідомлення-рішення вважає правомірним, просить в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі, з таких підстав.

Судом встановлено, що з 24.02.2011 року по 02.03.2011 року ОСОБА_5 об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства "Радивилівкомуненергія", код за ЄДРПОУ - 30491560, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 21.02.2010 року, іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 21.02.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 53/23/30491560 від 09 березня 2011 року (а.с.8-22).

Перевіркою встановлено порушення пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями: підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 31 895 грн., в тому числі за листопад 2008 року - 24 460 грн., за грудень 2009 року - 7 435 грн.

На підставі акта перевірки № 56/23/30491560 від 09.03.2011 року ОСОБА_5 ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми В«РВ» № НОМЕР_1 від 18 березня 2011 року (а.с.26), яким КП "Радивилівкомуненергія" збільшено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 39 868,75 грн., у тому числі за основним платежем 31 895,00 грн., за штрафними санкціями 7 973,75 грн.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за січень-грудень 2008 року, 2009 рік, 2010 рік в сумі 464 851 грн. на підставі таких документів: головної книги по дебету бухгалтерського рахунка 641 "ПДВ", податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, які перевірено суцільним порядком, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 - 17 Декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 31 895 грн. за листопад 2008 року та грудень 2009 року, в частині подальшого використання податкового кредиту в оподатковуваних операціях. Так, в листопаді 2008 року та грудні 2009 року підприємством отримані кошти дотації з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Оскільки пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), а послуги з теплопостачання на даний час підлягають державному регулюванню та реалізуються за встановленими тарифами, то базою оподаткування таких послуг є встановлений тариф. Враховуючи, що частка сплати за послуги з теплопостачання в сукупному доході громадянина визначається виходячи із розміру тарифу, затвердженого з урахуванням податку на додану вартість, то і розмір дотації, отриманої у вигляді вище визначеної різниці, містить в собі податок на додану вартість. Таким чином, ці кошти (дотації) разом з коштами, сплаченими безпосередньо кожним одержувачем дотації, включаються до об'єкта оподаткування, базою якого є тариф. У разі відшкодування з місцевого бюджету частини тарифу, встановленого органами виконавчої влади, що не сплачено населенням у зв'язку з отриманням будь-яких пільг та субвенцій по оплаті послуг з теплопостачання, то такі відшкодування як складові частини регульованого тарифу включаються до об'єкта оподаткування, базою якого є тариф.

За висновком податкового органу, право податкового кредиту у підприємства по придбаних товарах (роботах, послугах) є лише в частині, яка відповідає частці використання таких придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях, тобто частці пропорційно затвердженого тарифу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 підприємство "Радивилівкомуненергія" зареєстроване як юридична особа, є платником податку на додану вартість (а.с.28), належить до комунальної власності, здійснює основний вид діяльності за КВЕД "виробництво та розподіл тепла" (а.с.6,7).

Відповідно до п.4 ст.31 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час одержання позивачем бюджетних дотацій), у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Статтею 54 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна норма закріплена в статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".

Порядок перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 25.04.2008 року "Про реалізацію статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". На 2009 рік механізм перерахування вказаних субвенцій з державного бюджету врегульований Постановою Кабінету Міністрів України № 193 від 05.03.2009 року.

Згідно з названим вище Порядком, перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах (далі - розрахунки) здійснюється на умовах, визначених цим Порядком, на суму заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася у період з 1 січня 2000 р. по 31 грудня 2008 р. з урахуванням проведених у 2006 році розрахунків і не погашеної на дату складення довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів та/або дебіторської заборгованості учасників розрахунків, у межах щомісячних лімітів, установлених Мінфіном (пункт 2). Підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без врахування пені, штрафних та фінансових санкцій), форму якого затверджує Державне казначейство за погодженням з ДПА, Мінпаливенерго, Мінжитлокомунгоспом і Мінфіном (пункт 3).

Обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається учасниками розрахунків як різниця між фактичними витратами на теплову енергію (виробництво, транспортування і постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання), послуги з водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифами (пункт 4 Порядку).

Розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах складається за формою згідно з додатком, погоджується із структурним підрозділом з питань фінансів відповідного органу виконавчої влади або виконавчого органу органу місцевого самоврядування, який приймав рішення про затвердження (погодження) тарифів, та разом з підтвердними документами подається територіальним комісіям з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу (далі - територіальні комісії), утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 190 "Про утворення Міжвідомчої комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу" для прийняття рішення про узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах (пункт 5 Порядку).

Таким чином, вказаними вище правовими нормами законодавчо врегульовано, що виконавцям/виробникам житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з постачання теплової енергії, з державного бюджету підлягає до відшкодування різниця між встановленим тарифом на такі послуги та їх фактичною собівартістю. Надання виробникам/виконавцям таких послуг бюджетних дотацій в межах встановленого тарифу законом не передбачено.

Судом встановлено, що відповідно до вказаних вище приписів закону, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, територіальна комісія з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу за результатами розгляду розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах (без податку на додану вартість) на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання), що постачалася населенню, яка утворилася у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами державної влади чи органам місцевого самоврядування, на підставі наданого КП "Радивилівкомуненергія" розрахунку та інших документів, що підтверджують наявність і розмір заборгованості з різниці в тарифах, узгодила заборгованість минулих років (2005-2007) з різниці в тарифах в обсязі 358 293 грн., що стверджується протоколом № 16 від 08.07.2008 року засідання комісії (а.с.65-66).

Відповідно до протоколу № 11 засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу від 02.03.2009 року, щодо результатів розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах (без податку на додану вартість) на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання), що постачалася населенню, яка утворилася у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами державної влади чи органам місцевого самоврядування, територіальна комісія на підставі наданого КП "Радивилівкомуненергія" розрахунку та інших документів, що підтверджують наявність і розмір заборгованості з різниці в тарифах, узгодила заборгованість за 2008 рік з різниці в тарифах в обсязі 53 584 грн. (а.с.63-64).

Судом встановлено, що для організації взаєморозрахунків при одержанні бюджетних коштів на погашення вищевказаної заборгованості, відповідно до ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 року № 440, та відповідно до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 193, позивачем було укладено з Головним управлінням Державного казначейства в Рівненській області, Головним фінансовим управлінням Рівненської облдержадміністрації, Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Радивилівської райдержадміністрації, Волинської філією дочірньої компанії "ОСОБА_2 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Дочірньою компанією "ОСОБА_2 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" договори про організацію взаєморозрахунків, а саме: № 788/440 від 03.11.2008 року, № 7/08 від 11.11.2008 року, № 789/440 від 03.11.2008 року, № 963/440 від 13.11.2008 року, № 754/440 від 30.10.2008 року, № 866/193 від 24.11.2009 року (а.с.68-70,72-73,75-77,79-81,83-85,87-89).

Відповідно до умов п.п.2.2-2.11 зазначених договорів передбачено:

- обов'язок Державного казначейства України на підставі рішення Мінфіну перерахувати кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку Головному управлінню Державного казначейства в Рівненській області (п.2.2 договорів);

- обов'язок Головного управління Державного казначейства в Рівненській області перерахувати ці ж самі грошові суми Головному фінансовому управлінню облдержадміністрації для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію (п.2.3 договорів);

- обов'язок Головного фінансового управління облдержадміністрації перерахувати ці кошти Головному управлінню промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію (п.2.4 договорів);

- обов'язок Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації перерахувати ці кошти Фінансовому управлінню Радивилівської райдержадміністрації для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію (п.2.5 договорів);

- обов'язок Фінансового управління Радивилівської райдержадміністрації перерахувати ці ж самі грошові суми КП "Радивилівкомуненергія" для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію (п.2.6 договорів);

- обов'язок КП "Радивилівкомуненергія" перерахувати ці ж самі грошові суми, в тому числі податок на додану вартість, Дочірній компанії "ОСОБА_2 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" для погашення заборгованості за спожитий природний газ (п.2.7 договорів № 788/440 від 03.11.2008 р., № 789/440 від 03.11.2008 р., № 963/440 від 13.11.2008 р., № 754/440 від 30.10.2008 р.);

- обов'язок КП "Радивилівкомуненергія" перерахувати ці ж самі грошові суми до спеціального фонду Державного бюджету, як погашення податкової заборгованості з ПДВ (п.2.7 договору № 7/08 від 11.11.2008 р.);

- обов'язок КП "Радивилівкомуненергія" перерахувати ці ж самі грошові суми, в тому числі ПДВ, Волинській філії дочірньої компанії "ОСОБА_2 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" для погашення заборгованості за спожитий природний газ (п.2.7 договору №866/193 від 24.11.2009р.) ;

- обов'язок Дочірньої компанії "ОСОБА_2 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" перерахувати ці ж самі грошові суми, в тому числі ПДВ, Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" для погашення заборгованості за природній газ за 2008 р. (п.2.8 договорів №788/440 від 03.11.2008 р., №789/440 від 03.11.2008 р., №963/440 від 13.11.2008 р., №754/440 від 30.10.2008 р.);

- обов'язок Волинської філії дочірньої компанії "ОСОБА_2 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" перерахувати ці ж самі грошові суми, в тому числі ПДВ, Дочірній компанії "ОСОБА_2 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" для погашення заборгованості за природній газ за 2009 р. (п.2.8 договору №866/193 від 24.11.2009 р.);

- обов'язок Волинської Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" перерахувати ці ж самі грошові суми до спеціального фонду Державного бюджету, як погашення податкової заборгованості з ПДВ за ввезений на територію України газ через доходний рахунок Енергетичної регіональної митниці (п. 2.9 договорів №788/440 від 03.11.2008 р., №789/440 від 03.11.2008 р., №963/440 від 13.11.2008 р., №754/440 від 30.10.2008 р.);

- обов'язок Дочірньої компанії "ОСОБА_2 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" перерахувати ці ж самі грошові суми, в тому числі ПДВ, Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" для погашення заборгованості за спожитий природній газ (п.2.9 договору №866/193 від 24.11.2009 р.);

- обов'язок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" перерахувати ці ж самі грошові кошти до спеціального фонду державного бюджету у вигляді податків (п.2.10 договору №866/193 від 24.11.2009 р.).

Позивач відповідно до вимог Законів України про Державний бюджет на 2008 та 2009 рік, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, одержав субвенції з державного бюджету, які перераховувалися місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, після чого одержані кошти перерахував відповідно до зобов'язань, визначених наведеними вище договорами, що підтверджується дослідженими судом платіжними дорученнями (а.с.67,71,74,78,82,86).

Таким чином, отримані КП "Радивилівкомуненергія" субвенції (дотації), призначені для покриття збитків підприємства у зв'язку з державним регулюванням цін і тарифів, є неоплатними і не пов'язані з компенсацією населенню вартості наданих позивачем послуг по постачанню теплової енергії.

Перерахування бюджетних дотацій здійснювалося для покриття понесених витрат позивачем в процесі виконання статутних завдань, якими його наділила Держава, а тому бюджетні субвенції (дотації) не є продажем товарів (робіт, послуг).

Формування податкового кредиту платниками, які отримали зазначені субвенції як різницю в тарифах на теплову енергію, на час виникнення спірних правовідносин регламентувалось нормами Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п. 7.4.1).

Згідно з п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з ст. ст. 3, 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів, нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Перелік операцій, які обмежують право підприємства на податковий кредит, визначений статтями 3 та 5 Закону України "Про податок на додану вартість", не містить операцій з продажу теплової енергії споживачам та операцій з отримання підприємствами субвенцій (дотацій) у зв'язку з державним регулюванням цін.

Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що операцій, що не є об'єктом оподаткування, та операцій, які звільнені від оподаткування, підприємство не здійснювало. Даний факт підтверджується дослідженими судом податковими деклараціями з податку на додану вартість за листопад 2008 року та за грудень 2009 року, де в рядках 3 "Операції, що не є об'єктом оподаткування" та 4 "Операції, які звільнені від оподаткування" дані відсутні (а.с.29-36).

Крім того, чинним законодавством не встановлено будь-яких винятків з передбаченого п.7.4 і п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядку визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань для операцій з продажу товарів (робіт, послуг), реалізація яких населенню здійснюється за регульованими тарифами та супроводжується виплатою продавцю субвенцій з бюджету на покриття збитків.

Законодавчо встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Під час проведення перевірки контролюючим органом не було встановлено порушень у податкових накладних, на підставі яких підприємство формувало податковий кредит.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на п.3.2.7 п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки отримані позивачем субвенції не є виплатами (дотацій, субвенцій, інших грошових виплат) позивачем фізичним особам.

Чинне законодавство України не містить норми, яка б зобов'язала платника податків у разі отримання з бюджету субвенцій, відносити їх у періоді одержання до неоподатковуваних товарних операцій та визначати частку податкового кредиту у відсотковому відношенні до частки оподатковуваних операцій, як розраховано у акті перевірки (а.с.16, зворот).

Оцінюючи зібрані в справі докази відповідно до приписів закону, суд приходить до переконання про помилковість висновку податкового органу щодо порушення позивачем порядку формування податкового кредиту, а відтак зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість в сумі 31 895 грн. донараховано безпідставно, що виключає застосування штрафної санкції.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, а відтак позовна вимога про визнання такого рішення нечинним підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями < ОСОБА_1 >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю. < ОСОБА_1 >

Податкове повідомлення-рішення ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції від 18 березня 2011 року № НОМЕР_1, яким Комунальному підприємству "Радивилівкомуненергія" збільшено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 39 868,75 грн., у тому числі за основним платежем 31895,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7 973,75 грн., - визнати нечинним.

Присудити на користь позивача ОСОБА_4 підприємство "Радивилівкомуненергія" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя < Підпис > ОСОБА_6