Ухвала

від 02.09.2015 по справі п/811/1493/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2015 рокусправа № П/811/1493/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.07.2015р. у справі № П/811/1493/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Протеїн-Продакшн"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ТОВ "Торговий дім Протеїн-Продакшн" звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000672202 від 30 квітня 2015 року (т.1, а.с. 3-6).

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зокрема, зазначив, що господарські операції із контрагентами мали реальний характер та підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена нормами податкового законодавства.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року у справі №П/811/1493/15 адміністративний позов задоволено.

Відповідач - Кіровоградська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що первинні бухгалтерські та податкові документи отримані ТОВ "Торговий дім Протеїн-Продакшн" не мають юридичної сили та доказовості в зв'язку з тим, що діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій та такі документи не можуть слугувати доказом придбання товару та як складені з порушенням ст. 9 Закону України" Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"- відсутність первинної поставки товару доводить нереальність послідуючого придбання саме таких товарів, отже в ході проведення перевірки встановлено дефективність наданих до перевірки документів.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволені позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечили, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 31.03.2014 року по 06.04.2015 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Торговий дім Протеїн-Продакшн" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах ТОВ "Феніксбуд-М" за січень 2012 р., ТОВ "Сільгосп-Центр", ТОВ "Буд-Монтаж-Сервіс" за вересень 2014 р., ТОВ "Піраміда-ЛТД", ТОВ "Коммунар-Престиж" та СФГ "Петрівське" за грудень 2014 р., результати якої оформлено актом №49/11-23-22-02/36390340 від 14.04.2015 року.

Висновками даного акту встановлено, що позивачем на порушення вимог податкового законодавства, а саме: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2063438 грн. в тому числі: за травень 2012 р. на суму ПДВ - 28600 грн., за вересень 2014 р. в сумі 1645892 грн., за жовтень 2014 р. в сумі 388946 грн.

30.04.2015 року на підставі акту №№49/11-23-22-02/36390340 від 14.04.2015 року відповідачем по відношенню до позивача прийнято податкове повідомлення - рішення №0000672202 від 30.04.2015 р., яким збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3095157 грн., в т.ч. за основним платежем на 2063438 грн., та 1031719 грн. за штрафною санкцією (т.1, а.с.64).

Зазначені висновки ґрунтуються на отриманій відповідачем інформації від ДПІ у м.Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області №435/7/16-01-15-01-24 від 27.01.2015 р., Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області оформленої у акті №3791/7/10-06-22-04/39244892, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві оформленої у акті №1845/26-59/22-02/38620588 від 31.12.2014 р., ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Кіровоградській області №12/14-03-22-08/36201348 від 30.01.2015 р., Миронівської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №520/7/10-15-22-0/37455560 від 27.02.2015 р., Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №284/7/10-06-22-01/24867689, проаналізувавши яку, відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами у зв'язку з нереальністю первинної поставки товару контрагентам. Як наслідок відповідні первинні документи, сформовані при здійсненні господарських операцій з позивачем за змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України не дозволяють формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Отже, відповідач дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування ТОВ "Феніксбуд-М", ТОВ "Сільгосп-Центр", ТОВ "Буд-Монтаж-Сервіс", ТОВ "Піраміда-ЛТД", ТОВ "Коммунар-Престиж", СФГ "Петрівське" по ланцюгу постачання.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та контрагентами ТОВ "Феніксбуд-М", ТОВ "Сільгосп-Центр", ТОВ "Буд-Монтаж-Сервіс", ТОВ "Піраміда-ЛТД", ТОВ "Коммунар-Престиж", СФГ "Петрівське" в перевіряємий податковим органом період укладались договори поставки. (т.1, а.с.182, т.1, а.с.13-136, т.1, а.с.191-201, т.1, а.с. 90-94, т.1, а.с.119,т.1, а.с. 74-75,)

На підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами позивачем надано, зокрема, рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, які наявні в матеріалах справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, які набрали законної сили, на підтвердження здійснення контрагентами позивача фіктивної діяльності.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вастберга таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" суд зазначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

При цьому, суд вважає за необхідне дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

З огляду на встановлені судом обставини справи, вказані норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем і контрагентами та такого порушення ТОВ "Торговий дім Протеїн-Продакшн" законодавства України, що дає підстави для висновку про порушення, останнім, норм Податкового законодавства, а отже прийняте по відношенню до позивача податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та протиправним.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 07 липня 2015 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року у справі №П/811/1493/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів відповідно до ст..212 та ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст виготовлено - 04 вересня 2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак