Рішення

від 03.09.2015 по справі 383/186/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1550/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Адаменко І. М.

Доповідач Кривохижа В. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

03.09.2015 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючої: Кривохижі В.І.

Суддів: Бубличенко В.П. Мурашка С.І.

при секретарі Напрюшкіній О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу Держземагенства у Бобринецькому районі Кіровоградської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору припиненим, скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_4, інтереси якої представляє ОСОБА_6, на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відділу Держземагенства у Бобринецькому районі Кіровоградської області та ОСОБА_3 про визнання договору припиненим, скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначала, що їй на праві власності згідно державного акту серії НОМЕР_1 належить земельна ділянка НОМЕР_2 площею 9,31 га, що розташована на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, яку 14 квітня 2010 року передала в оренду строком на 10 років фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7, договір зареєстровано за №041036500039 у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК". Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 орендар ОСОБА_7 помер, а його спадкоємці ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не зареєструвалися суб"єктами підприємницької діяльності та у договір оренди зміни щодо орендарів не вносилися, тому вищевказаний договір оренди припинив свою дію на підставі ст.31 Закону України "Про оренду землі" з дати смерті орендаря, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1. Тому одночасно і просила суд, визнавши договір оренди припиненим, скасувати запис від 08 жовтня 2013 року №041036500039 щодо реєстрації договору оренди землі в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі. Оскільки ОСОБА_3 після смерті орендаря ОСОБА_7 почав користуватися належною їй земельною ділянкою без її на те згоди та відповідного договору, тому, уточнивши вимоги, просила суд зобов"язати його усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою шляхом звільнення.

Залучивши ухвалою суду від 31 березня 2015 року, як співвідповідачів, спадкоємців орендаря ОСОБА_7 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, рішенням Бобринецького районного суду від 21 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку про те, що договір оренди землі на час звернення до суду та розгляду справи є припиненим на підставі ст.31 Закону України "Про оренду землі", тому позовна вимога про його припинення в судовому порядку задоволенню не підлягає, так як відсутній спір між сторонами договору. Також необгрунтованою є вимога про скасування запису щодо реєстрації договору оренди землі в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, заявлена як похідна від вимоги про припинення договору оренди землі. Окрім того, не доведено належними та допустимими доказами обставин існування спору між позивачем та Держземагенством у Бобринецькому районі, до повноважень та компетенції яких не відносяться вирішення питань, зазначених у позовній заяві. Позивачем не доведено факту користування її земельною ділянкою відповідачем ОСОБА_3 Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд вважав, що належним способом захисту прав позивача буде витребування земельної ділянки із незаконного користування спадкоємців орендаря.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду через порушення норм матеріального і процесуального права з ухваленням нового про задоволення позовних вимог. Зазначає, зокрема, що предметом розгляду даної справи щодо припинення договору оренди землі є інші особи, ніж у 2014 році при розгляді справи щодо вимог про розірвання договору оренди, в якій встановлено факт припинення вказаного договору. До 1 січня 2013 року ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку здійснювали органи Держземагенства України, а органи державної реєстрації прав отримали право здійснювати державну реєстрацію договорів оренди з 1 січня 2013 року, однак вносити зміни до Книги записів, яка велась раніше іншим органом, вони не вправі. При цьому, суд взагалі не піднімав питання заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача. ОСОБА_3 користується її земельною ділянкою без укладення договору оренди, а не спадкоємці померлого, однак суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні вимог з інших підстав - за безпідставністю. Зазначає, зокрема, що при ухваленні рішення суд прийняв до уваги не обставини, встановлені при розгляді іншої справи, а висновки суду щодо правовідносин, що законом не передбачено. При цьому, відповідачі не відмовлялись від спадкового майна, продовжували здійснювати оренду, уклавши договір про взаємний обробіток земельної ділянки з ОСОБА_3, а відсутність у них статусу підприємця не може бути перешкодою в оренді земельної ділянки. Внесення ж змін до договору оренди землі можливе лише за згодою сторін, а нотаріально посвідчене право на спадкування спадкоємці отримали лише 13 травня 2015 року.

У письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги позивача, представник відділу Держземагенства у Бобринецькому районі Кіровоградської області посилався, зокрема, на те, що жодним нормативно-правовим актом на даний час не передбачено повноважень територіальних органів Держземагенства України щодо вчинення дій із скасування записів у Книгах реєстрації державних актів, до того ж з 1 січня 2013 року їх повноваження стосовно проведення державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації в цій частині припинено. Органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень є Міністерство юстиції України.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивача, відповідач ОСОБА_3 посилався, зокрема, на те, що за проханням спадкоємців ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які успадкували спірну земельну ділянку після смерті орендаря ОСОБА_7 та користуються нею, він, маючи техніку, надає їм послуги щодо її обробітку, а також погодився та передав від них позивачу кошти по орендній платі за 2014 рік.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з»явилися, представники позивача та відповідача ОСОБА_4 просили розглядати справу без їхньої участі, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 - задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що договір оренди землі на час звернення до суду та розгляду справи є припиненим на підставі ст.31 Закону України "Про оренду землі", а тому позовна вимога про його припинення в судовому порядку є безпідставною, так як відсутній спір між сторонами договору.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що позивачем, яка згідно державного акту серії НОМЕР_1 є власником земельної ділянки НОМЕР_2 площею 9,31 га, що розташована на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, 14 квітня 2010 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років із орендарем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, який зареєстровано за №041036500039 у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" ( а.с.14-16,18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер і відповідно до ст.ст.1218, 1268 ЦК України спадщину після його смерті прийняли дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_5, чого не заперечувала і позивач, як у позовній заяві, так і при розгляді справи, та що підтверджується також довідками від 23 липня 2014 року, 16 квітня 2015 року та копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13 травня 2015 року державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори спадкоємцям-відповідачам ( а.с.3-8, 22-26, 21, 179-181, 229, 230).

Обгрунтовуючи позовні вимоги щодо припинення спірного договору оренди з дати смерті орендаря, позивач посилалась на те, що спадкоємці померлого статусу фізичної особи-підприємця не набули, зміни до договору оренди щодо заміни орендаря не вносилися.

Заперечуючи проти цих вимог, відповідачі посилалися на те, що право оренди спірної земельної ділянки за договором від 14 квітня 2010 року вони успадкували після смерті орендаря ОСОБА_7 і приступили до її використання.

Відмовляючи у позові в цій частині, суд першої інстанції посилався на судове рішення цього ж суду від 26 вересня 2014 року, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання договору оренди землі, укладеного 14 квітня 2010 року з померлим ОСОБА_7, вважаючи, що спірний договір було визнано припиненим (а.с.120-127).

Відповідно ж до ч.3 ст.61 ЦПК України, п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» лише обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Однак при ухваленні рішення по даній справі щодо вирішення вимог про визнання договору припиненим були прийняті до уваги не обставини, встановлені при розгляді іншої справи при вирішенні вимог про розірвання договору оренди, а висновки суду щодо правовідносин сторін.

Згідно ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі смерті фізичної особи-орендаря та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оренду землі" право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями.

Пунктом 40 договору оренди від 14 квітня 2010 року передбачено перехід права на орендовану земельну ділянку до спадкоємців у разі смерті фізичної особи-орендаря.

Встановлено, що спадкоємці-відповідачі по справі не відмовилися від виконання договору оренди. При цьому, позивач не заперечувала, що земельна ділянка обробляється та вона отримала орендну плату за 2014 рік (а.с. 3-8, 207-215).

Посилання позивача та суду на те, що спадкоємці не набули статусу підприємця, відповідно до ст. 1222 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про оренду землі» не є перешкодою для правонаступництва за договором оренди землі, як і доводи щодо відсутності реєстрації змін орендаря у договорі.

Матеріалами справи, зокрема, підтверджується, що свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 було видано державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори спадкоємцям-відповідачам 13 травня 2015 року (а.с.229, 230).

Отже, суд першої інстанції не визначився із характером спірних правовідносин, не з'ясував належним чином всі обставини справи, не надав їм оцінки. З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи, що відсутні підстави для визнання припиненим договору оренди, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням про відмову у позові за безпідставністю та необґрунтованістю, тобто з інших підстав.

Оскільки відсутні підстави для визнання припиненим договору оренди, у зв»язку з цим не підлягає задоволенню, як похідна, і вимога про скасування запису про державну реєстрацію договору оренду землі, заявлена до неналежного відповідача відділу Держземагенства у Бобринецькому районі Кіровоградської області.

Доводи скарги позивача щодо неможливості органами державної реєстрації прав вносити зміни до Книги записів, яка велась до 1 січня 2013 року органами Держземагенства України, цих висновків не спростовує, як і посилання щодо незастосування судом першої інстанції вимог ст.33 ЦПК України.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Таким чином, у зв»язку із смертю орендаря право на спірну орендовану земельну ділянку перейшло до спадкоємців ОСОБА_4, ОСОБА_5, які не відмовилися від виконання договору оренди, надали до суду договір, укладений з відповідачем ОСОБА_3 про взаємний обробіток земельної ділянки (а.с.84), що не спростовано позивачем.

Будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов»язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилалась, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для задоволення вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом звільнення.

Тому зазначені вимоги також задоволенню не підлягають.

В цій частині безпідставні доводи скарги, які не є істотними та не ґрунтуються на доказах.

З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, а тому відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог із вищезазначених підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_4, інтереси якої представляє ОСОБА_6, задовольнити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до відділу Держземагенства у Бобринецькому районі Кіровоградської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору припиненим, скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом звільнення - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: