Постанова

від 05.09.2011 по справі 4-1210/11

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 4-1210/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.09.2011

Сихівський районний суд міста Львова

в складі: головуючого судді Борейка С.В.

при секретарі Бакум О.В.,

з участю прокурора Леськіва А.В.

старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області -ОСОБА_1

представника скаржника -адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за скаргою ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області ОСОБА_4 про порушення кримінальної справи від 11.08.2011 року, -

в с т а н о в и в:

Скаржник ОСОБА_3 звернувся до суду 19.08.2011 року зі скаргою на постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області ОСОБА_1 про порушення відносно нього кримінальної справи від 11.08.2011 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

В обґрунтування скарги покликається на відсутність підстав та приводів для прийняття оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи. Зазначає, що на момент винесення постанови про порушення кримінальної справи відносно нього у старшого слідчого не було підстав для її винесення, внаслідок відсутності достатніх даних, які вказують на можливість вчинення ним інкримінованого злочину, оскільки жоден із доказів, на яких ґрунтуються підстави до порушення кримінальної справи не підтверджує факту існування у нього на момент створення ПП «Бізнесгруп»мети здійснювати незаконну діяльність чи прикривати види діяльності щодо яких є заборона та взагалі здійснення будь-яких незаконних дій. Незаконність оскаржуваної постанови також мотивує тим, що її винесено некомпетентним органом. ОСОБА_3 постанову про порушення кримінальної справи від 11.08.2011 року відносно нього за фактом вчинення фіктивного підприємництва, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, вважає необґрунтованою та такою, що прийнята в супереч вимогам закону, призводить до порушення його прав та законних інтересів і просить її скасувати.

Постановою суду від 22.08.2011 року відкрито провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову про порушення кримінальної справи від 11.08.2011 року, призначено її до розгляду на 01.09.2011 року та на час розгляду скарги зупинено проведення слідчих дій по кримінальній справі.

У судовому засіданні представник скаржника вимоги про скасування постанови про порушення кримінальної справи від 11.08.2011 року підтримав з підстав та мотивів, викладених у скарзі. Додатково пояснив, що ОСОБА_3 у визначені ст.236-7 КПК України строки звернувся до суду із скаргою на постанову про порушення кримінальної справи від 11.08.2011 року і така скарга прийнята судом до розгляду, а, відповідно, має бути розглянута по суті у відповідності до вимог ст.236-8 КПК України, вказане підтверджується і п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 04.06.2010 року «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи»; слідчим при винесенні оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи по ч.1 ст.205 КК України не було з'ясовано, якими видами діяльності мало право займатись ПП «Бізнесгруп», оскільки в матеріалах дослідчої перевірки відсутні установчі документи підприємства, свідоцтво про його державну реєстрацію та довідки про включення підприємства до ЄДРПОУ, у зв'язку з чим висновок про вчинення незаконної діяльності, що є основною ознакою злочину визначеного ч.1 ст.205 КК України, є безпідставний; на час порушення кримінальної справи були відсутні будь-які судові рішення щодо визнання установчих документів ПП «Бізнесгруп» недійсними чи про скасування його державної реєстрації, а також судові рішення про визнання угод, укладених між ПП «Бізнесгруп»та іншими суб'єктами господарських відносин, недійсними; також слідчим не було проведено перевірку про те чи ПП «Бізнесгруп»реєструвалось в органах державної податкової служби, органах пенсійного фонду та інших обов'язкових фондах, та чи сплачувало підприємство за період своєї діяльності податки та інші обов'язкові збори та платежі; серед зазначених слідством підстав для порушення кримінальної справи зазначено протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 10.08.2011 року, однак, вказаний протокол з складено з порушенням вимог ст.69-1 КПК України, оскільки у ньому відсутні дані про ознайомлення ОСОБА_3 про те у зв'язку з чим та у якій справі він допитується; слідчий при винесенні оскаржуваної постанови вийшов за межі наданих йому законом повноважень, оскільки при виявленні обставин для порушення кримінальної справи по ч.1 ст.205 КК України, слідчий про обставини вчиненого злочину складає протокол, який затверджується начальником органу дізнання, та скеровується прокурору для прийняття рішення про порушення кримінальної справи; при цьому слідчі дії по такій категорії справ не проводяться, як і не застосовуються запобіжні заходи, а у правопорушника відбирається зобов'язання з'являтися за викликами органів дізнання і суду та повідомляти їм про зміну місця проживання. Представник скаржника вважає, що оскаржувана постанова прийнята також всупереч вимогам ст.22 КПК України щодо повноти, всебічності та об'єктивності дослідження обставин справи та некомпетентним органом, при проведені досудового слідства слідчим безпідставно застосовано до ОСОБА_3 запобіжні заходи у вигляді підписки про невиїзд, просить її скасувати, провадження у справі закрити та скасувати запобіжні заходи, вжиті до скаржника ОСОБА_3

У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення скарги ОСОБА_3 та просив суд провадження по даній справі закрити, оскільки на даний час завершено досудове слідство у кримінальній справі і слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області ОСОБА_4 26.08.2011 року складено протокол про оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред'явлення йому матеріалів справи.

Слідчий з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області ОСОБА_1 підтримав позицію прокурора.

Суд при розгляді клопотання прокурора про закриття провадження у справі про розгляд скарги на постанову про порушення кримінальної справи від 11.08.2011 року у зв'язку з закінченням досудового слідства враховує наступне. Відповідно до ст.236-7 КПК України, постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи про садової особи, яка винесла постанову, з дотриманням правил підсудності. Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо особи може бути подана до суду особою, щодо якої було порушено кримінальну справу, її захисником чи законним представником. Суд приймає до розгляду скаргу на постанову про порушення кримінальної справи протягом всього часу перебування справи у провадженні органу дізнання, слідчого, прокурора до моменту закінчення досудового слідства. Аналогічною є позиція Пленуму Верховного Суду України викладена у Постанові № 6 від 04.06.2010 року «Про деякі питання, що никають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи». Відповідно до положень п.4 вказаної Постанови пленуму Верховного Суду України, скаргу на постанову про порушення кримінальної справи суд приймає до розгляду протягом усього часу перебування справи у провадженні органу дізнання, слідчого, прокурора до моменту закінчення досудового слідства. У випадку надходження до суду скарги на постанову про порушення кримінальної справи після складання протоколу про оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред'явлення йому матеріалів справи, така скарга мотивованою постановою судді передається посадовій особі чи органу у провадженні яких перебуває справа, для розгляду її в порядку, передбаченому статтями 110, 234, та 236 КПК України.

Судом встановлено, що 11.08.2011 року старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області ОСОБА_1 винесено постанову про порушення відносно ОСОБА_3 Юрієвича кримінальної справи за фактом вчинення фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, та прийняття її до свого провадження. 19.08.2011 року ОСОБА_3 -особою щодо якої було порушено кримінальну справу, подано до суду скаргу на вказану постанову про порушення кримінальної справи від 11.08.2011 року. 22.08.2011 року постановою суду вказану скаргу ОСОБА_3 прийнято до розгляду, відкрито провадження та на час розгляду скарги зупинено проведених слідчих дій по справі. Вказана постанова суду набрала законної сили з моменту її винесення - з 22.08.2011 року, та підлягає негайному виконанню. Як вбачається із змісту поданого старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області ОСОБА_1 протоколу про оголошення обвинуваченому - ОСОБА_3, про закінчення слідства і пред'явлення йому матеріалів справи, такий складено 26.08.2011 року, що свідчить про те, що слідчим у період з 22 по 26 серпня 2011 року проводились слідчі дії, проведення яких зупинено постановою суду від 22.08.2011 року, і такі слідчі дії завершились 26.08.2011 року. Таким чином, ОСОБА_3 з дотриманням вимог ст.236-7 КПК України своєчасно звернувся до суду із скаргою на постанову про порушення кримінальної справи від 11.08.2011 року, і така скарга прийнята судом до розгляду до закінчення досудового слідства. Тому встановлених законом підстав для відмови у розгляді скарги ОСОБА_3 на постанову про порушення кримінальної справи від 11.08.2011 року у судовому порядку не має. У зв'язку з чим клопотання про закриття провадження у справі про розгляд скарги на постанову про порушення кримінальної справи від 11.08.2011 року у зв'язку з закінченням досудового слідства задоволенню не підлягає.

Також судом відхилено клопотання прокурора, яке підтримано слідчим та проти задоволення якого заперечив представник скаржника, про виклик у судове засідання особи, яка подала скаргу -ОСОБА_3, для надання додаткових пояснень, оскільки при розгляді судом скарги на постанову про порушення кримінальної справи судом з'ясовується правомірність винесення оскаржуваної постанови на підставі матеріалів, які слугували підставою для її порушення, а на момент звернення прокурора з вказаним клопотанням підстав для з'ясування обставин про порушення кримінальної справи за участю скаржника судом не встановлено.

Заслухавши учасників процесу, оглянувши та перевіривши матеріали скарги та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення виходячи за наступного.

Ст.236-7 КПК України визначено, що постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, з дотриманням правил підсудності. Суд приймає до розгляду скаргу на постанову про порушення кримінальної справи протягом усього часу перебування справи у провадженні слідчого, прокурора до моменту закінчення досудового слідства.

Згідно ч.15 ст.236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати та заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Відповідно до ст.97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю. Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Ст.99 ч.1 КПК України визначено, що при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст.98 КПК України, за наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.

Відповідно до ст. 94 КПК України, приводами до порушення кримінальної справи є: 1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; 2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; 3) явка з повинною; 4) повідомлення, опубліковані в пресі; 5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. При цьому, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Однак, всупереч вказаних правових норм, слідчим недостатньо проведено перевірку даних, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, що стало підставою передчасного винесення постанови про порушення кримінальної справи. Таким чином, при винесенні оскаржуваної постанови допущено суттєве порушення вимог кримінально-процесуального закону, що тягне за собою порушення прав притягуваної особи - ОСОБА_3

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що приводом для порушення кримінальної справи було безпосереднє виявлення у діях ОСОБА_3 Юрієвича ознак складу злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, фіктивного підприємництва. Підставами для порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України були дані, які містяться у матеріалах дослідчої перевірки: акті ДПІ у Франківському районі м.Львова №4326/23-4/36828601 від 21.09.2010 року, поясненні ОСОБА_5 від 10.08.2011 року та інших документах, що містяться у матеріалах кримінальної справи.

В описовій частині постанови про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України старший слідчий посилався на те, що факт здійснення ОСОБА_3 фіктивного підприємництва встановлено наступним даними: створене ПП «Бізнесгруп»не мало власних офісних виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, чисельність працюючих на підприємстві становила нуль осіб. У зазначеній постанові також вказано, що з врахуванням вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України правочини, здійснені ПП «Бізнесгруп»є нікчемними. Свій висновок про порушення вказаної кримінальної справи старший слідчий Дробіняк М.І. також мотивує даними про те, що ОСОБА_3 протягом 2009-2011 років ніде не працював, на біржі праці не реєструвався, жив за кошти своєї матері та показами ОСОБА_3, отриманими від нього як свідка.

Диспозиція ч.1 ст. 205 КК України визначає кримінальну відповідальність за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона. У розумінні ст.205 КК України незаконною вважається діяльність, яка не відповідає установчим документам, ліцензії та для прикриття якої створюється або набувається юридична особа. Відповідно до положень п.17 Постанови пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 травня 2003 року «Про практику застосування законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності»під незаконною діяльністю, про яку йдеться у ст. 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Судом встановлено, що на момент винесення оскаржуваної постанови слідчим не досліджувались установчі документи ПП «Бізнесгруп» та не встановлювалось, які види діяльності мало право здійснювати підприємств, і чи здійснювало воно їх у встановленому законом порядку. Таким чином, у оскаржуваній постанові нема жодних даних, які б вказували на те, що скаржник усвідомлено з наперед продуманою метою здійснював будь-яку діяльність, яка була для нього забороненою чи взагалі вчинив якісь протиправні дії у сфері господарської діяльності.

Судом також встановлено, що на момент порушення кримінальної справи були відсутні судові рішення про визнання установчих документів ПП «Бізнесгруп» недійсними, про скасування державної реєстрації підприємства та про визнання недійсними угод, укладених між ПП «Бізнесгруп»та його контрагентами. Зазначена в акті ДПІ у Франківському районі м.Львова №4326/23-4/36828601 від 21.09.2010 року ст.228 ЦК України в редакції до 02.12.2010 року, яка була чинна на момент укладення та виконання ПП «Бізнесгруп»договорів, що зазначені в акті ДПІ, не могла бути підставою для висновку слідчого про їх нікчемність, оскільки передбачала визнання нікчемними лише правочинів, які порушують публічний порядок, тобто правочинів, які спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відтак, суд погоджується з доводами скаржника про те, що у слідчого не було фактичних даних для висновку про фіктивність та нікчемність укладених ПП «Бізнесгруп»господарських договорів.

Також судом враховуються доводи представника скаржника про те, що на момент винесення оскаржуваної постанови слідчим не проведено перевірку та не встановлено, чи реєструвалось ПП «Бізнесгруп»в органах державної податкової служби, органах пенсійного фонду тощо, чи сплачувало підприємство податки та інші обов'язкові платежі. Натомість, представником скаржника у судовому засіданні подано докази про те, що ПП «Бізнесгруп»здійснювало свою діяльність відповідно до зареєстрованого статуту, було зареєстровано в органах ДПІ, пенсійного фонду, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; подавало звітність та сплачувало податки і обов'язкові платежі. Неподання звітності та руху коштів за весь період діяльності ПП «Бізнесгруп», за поясненнями представника скаржника, зумовлено вилученням вказаних документів органами слідства в кримінальній справі № 2064, яка розслідується СУ ГУСВСУ у Львівській області, про що є докази у матеріалах, які слугували порушенням даної кримінальної справи.

Згідно ч. 2 ст. 94 КПК України кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні данні, які вказують на наявність ознак злочину.

Не вдаючись до оцінки доказів, суд не вбачає достатніх даних, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), оскільки постанова про порушення кримінальної справи містить дані, які не мають відношення до вчинення скаржником фіктивного підприємництва та ніяк не підтверджують факт його здійснення.

Висновок слідчого про вчинення ОСОБА_3 злочину передбаченого ч.1 ст.205 КК України, викладений у постанові про порушення кримінальної справи від 11.08.2011 року, ґрунтується на недостатньо перевірених фактах, висновки ґрунтуються на припущеннях, тому рішення про порушення кримінальної справи прийнято передчасно, на підставі формально та однобічно оцінених доказів. Вимоги ст.22 КПК України щодо повноти, всебічності та об'єктивності дослідження обставин справи поширюються і на стадію порушення кримінальної справи. Ініціювання досудового слідства на підставі ймовірних даних про злочин з метою встановлення ознак посягання вже під час досудового слідства суперечить ч.2 ст.94, ст.97 КПК України. Оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.98 КПК України.

Також, вирішуючи питання про законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи, суд не може залишити поза увагою доводи представника скаржника про те, що частина їх отримана з порушенням встановленої законом процедури. Зокрема, суд вважає такими, що зібрані з порушенням встановленої законом процедури покази свідка ОСОБА_3, які оформлені протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 10.08.2011 року. Факт відсутності у вказаному протоколі допиту свідка даних про ознайомлення ОСОБА_3 про те у зв'язку з чим та у якій саме справі він допитується як свідок, є виявом порушення п.3 ч.1 ст.69-1 КПК України.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, підстави для винесення постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України відсутні.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи», розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя повинен також перевірити, зокрема, чи компетентна особа приймала рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок.

У ст.98 КПК України наведений перелік органів, які мають право порушувати кримінальну справу, однак кожен із них діє тільки у межах своєї компетенції, визначеної КПК України.

З оскаржуваної постанови вбачається, що справа відносно ОСОБА_3 порушена слідчим за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КПК України, прийнята до його провадження і ним самостійно розпочато її розслідування.

Згідно ст.ст.111, 425 КПК України провадження у справах про злочини, передбачені ч.1 ст.205 КК України, здійснюється за протокольною формою досудової підготовки матеріалів і досудове слідство в таких випадках за загальним правилом не провадиться. Досудове слідство по таких справах провадиться у випадках, коли злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист, а також коли це визнає за необхідне прокурор чи суд. Відповідно до змісту ч.1 ст.426 КПК України не пізніше, як у десятиденний строк мають бути встановлені обставини злочину і особу правопорушника. У правопорушника відбирається зобов'язання з'являтися за викликами органів дізнання і суду та повідомляти їм про зміну місця проживання. Ст.430 КПК України передбачено, що, визнавши зібрані матеріали достатніми для розгляду в судовому засіданні, прокурор виносить постанову про порушення кримінальної справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказана кримінальна справа за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України, була порушена некомпетентною особою та з порушенням встановленого для цього порядку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.236-8 КПК України, суддя розглядає скаргу на постанову про порушення справи на підставі наявних у справі матеріалів у судовому засіданні. Розглядаючи скаргу, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

З врахуванням перевірених обставин скарги, наявних у кримінальній справі матеріалів, не вдаючись до аналізу доказів, а лише перевіряючи законність приводів та достатність даних (підстав), суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимог ст.ст. 94, 98 КПК, , у зв'язку з чим підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відповідно до ч.9 ст.236-8 КПК України з урахуванням рішення конституційного Суду України від 30.06.2009 року у справі № 1-17/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин сьомої, дев'ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України, обов'язок доведення правомірності порушення справи покладається на прокурора. Доводи скарги на постанову про порушення кримінальної скарги від 11.08.2011 року прокурором у судовому засіданні не спростовані.

Крім вищевказаного, оскаржуваною постановою порушуються конституційні права особи на захист, оскільки відсутність достовірної інформації про приводи та підстави, за якими порушено кримінальну справу відносно особи є перешкодою у ефективному здійсненні скаржником свого захисту під час провадження порушеної кримінальної справи.

Рішенням Конституційною Суду України від 30.01.2003року №3-рп/2003 (про розгляд судом постанов слідчого і прокурора) наголошується необхідність під час слідства по кримінальній справі дотримання конституційних прав громадян, Конвенції про захист прав людини та основних свобод щодо права на захист.

На підставі наведеного, враховуючи завдання кримінального судочинства по охороні прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, забезпечення правильного застосування Закону, за відсутності законних підстав до порушення кримінальної справи, керуючись ст.ст.19, 55, 63 Конституції України, ст.ст.2, 94, 98, 236-7, 236-8 КПК України, рішення конституційного суду України від 30.01.2003 року, від 30.06.2009 року, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області ОСОБА_4 про порушення відносно нього кримінальної справи від 11.08.2011 року за фактом вчинення фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України задовольнити.

Скасувати постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області ОСОБА_1 від 11 серпня 2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за фактом вчинення фіктивного підприємництва, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

Закрити провадженням кримінальну справу, порушену постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області ОСОБА_1 від 11 серпня 2011 року відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за фактом вчинення фіктивного підприємництва, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

Скасувати запобіжні заходи, обрані по кримінальній справі, порушеній постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області ОСОБА_1 від 11 серпня 2011 року відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за фактом вчинення фіктивного підприємництва, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, в тому числі заборону ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, виїжджати за межі України до закінчення досудового розслідування у кримінальній справі (ідентифікаційний номер -НОМЕР_1).

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області.

Суддя: