Ухвала

від 08.09.2015 по справі 906/173/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

Від "08" вересня 2015 р.                                                    Справа № 906/173/14

За заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с.Пряжів Житомирського району Житомирської області)

до боржника: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дарна" (смт.Романів Житомирської області)

про визнання банкрутом

Суддя Гнисюк С.Д.

Присутні:

- від ініціюючого кредитора: не з'явився

- від кредиторів: ОСОБА_3 - дов. від 30.06.2015 (ВАТ "ЕК "Житомиробленерго"), ОСОБА_4 - дов. від 02.10.2013 (представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк");

- від боржника: ОСОБА_5 - ліквідатор.

У провадженні господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/173/14 про банкрутство ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дарна" (смт. Романів, Житомирської області).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 02.06.2015, зокрема, прийнято до відома та долучено до матеріалів справи проміжний звіт ліквідатора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дарна" ОСОБА_5; відкладено розгляд заяви Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (м. Новоград-Волинський) №2188/10 від 24.02.2015 про визнання грошових вимог на суму 7 493,02 грн. та заяви Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (м. Новоград-Волинський) №2189/10 від 24.02.2015 про визнання грошових вимог на суму 18 951,97 грн.; призначено наступне судове засідання для з'ясування стану здійснення ліквідаційної процедури ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дарна" та розгляду заяв Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на 08.09.2015; зобов'язано Новоград-Волинську об"єднану державну податкову інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області та ліквідатора подати до суду необхідні докази по справі.

На адресу господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, 13.07.2015 повернулась копія ухвали господарського суду Житомирської області від 02.06.2015, яка була направлена на адресу боржника, з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

В засіданні суду 08.09.2015 ліквідатор ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дарна" - ОСОБА_5 звітувала про хід ліквідаційної процедури, вчинені та заплановані дії при здійсненні своїх повноважень, що підтвердила документально, подавши проміжний звіт ліквідатора та інші докази. Зазначила, що на даний час вживаються заходи для реалізації майна банкрута. Подала клопотання про продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора на три місяці.

Присутні у судовому засіданні 08.09.2015 представники учасників провадження у справі про банкрутство запитань до ліквідатора не мали. Проти продовження строку ліквідаційної процедури на три місяці не заперечили.

Суд розглянувши вищезазначене клопотання, вважає за необхідне його задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі — Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі — ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Судова процедура у справах про банкрутство — це певна система юридичних засобів у вигляді матеріальних та процесуальних правових норм. Застосування цих засобів повинне забезпечити досягнення кінцевої мети в конкретних правовідносинах. Отже, реалізація судової процедури повинна завершитися правовим результатом, що відповідає ідеї та меті закону.

Основна ідея Закону — встановлення умов і порядку визнання боржника банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок банкрута. Ліквідаційна процедура застосовується до боржника, який не здатний відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та/або мирової угоди і здійснюється з метою рівномірного погашення грошових вимог кредиторів.

Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Коло повноважень ліквідатора та обсяг роботи визначено ст.41 Закону.

Затвердження судом звіту ліквідатора є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство (ст.83 ГПК України).

Відповідно до ст.37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

У той час, ніяких приписів для інших учасників провадження й ліквідатора щодо обмеження строків, а так само заборон для господарського суду щодо можливості скорочення або продовження строків процедури ч.1 ст.37 Закону не містить.

Так, згідно ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено. Призначені господарським судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи.

Оскільки строк у 12 місяців ліквідації відповідно до буквального змісту Закону є таким, що встановлюється судом, то відповідно до норм ГПК України, він може бути подовжений судом без усяких умов. Так само строк може бути скорочений судом, якщо ліквідацію здійснено раніше.

Припинення процедури ліквідації боржника у справі про банкрутство без припинення провадження у справі не можливе. Відповідно до ст.83 Закону передбачені певні підстави для припинення провадження у справі, які не є вичерпними. До них можна додати таку підставу, як затвердження судом мирової угоди. Втім, таких підстав для припинення справи, як, наприклад: закінчення 12 місяців ліквідації банкрута, неподання ліквідатором звіту й ліквідбалансу, порушення ліквідатором строків продажу майна банкрута, неналежне виконання ліквідатором і членами комітету кредиторів своїх обов'язків — Закон не містить.

Відповідно до ч.3 ст.40 Закону, ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 6 ст. 45 Закону, у разі якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи боржника і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній господарським судом юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів боржника за рахунок отриманих активів. Ліквідатор у разі потреби передавання активів боржника, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації, в управління іншій юридичній особі погоджує кандидатуру такої особи з комітетом кредиторів та звертається до господарського суду з відповідним клопотанням.

Статтею 46 Закону передбачено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

У разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено цим Законом. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону. Ліквідатор виконує свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про припинення юридичної особи - банкрута.

Як свідчать матеріали справи, постановою господарського суду Житомирської області від 08.09.2014, зокрема, відкрито ліквідаційну процедуру ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дарна" строком на 12 місяців, тобто до 08.09.2015 включно.

Станом на день розгляду справи строк ліквідаційної процедури закінчується, проте ліквідація банкрута не завершена (наявне майно).

Відповідно до проміжного звіту ліквідатора, останнім вчиняються відповідні дії направлені на завершення ліквідаційної процедури боржника (заходи для реалізації майна).

Проміжний звіт ліквідатора та питання закінчення строку ліквідаційної процедури розглянуто комітетом кредиторів, яким прийнято рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора на три місяці (протокол засідання комітету кредиторів від 03.08.2015).

Таким чином, вказані обставини свідчать про не завершення ліквідатором ліквідації банкрута з об'єктивних причин, а саме - наявність нереалізованого майна та неможливість завершення ліквідації банкрута у визначений Законом строк.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону, у разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Разом з тим, зважаючи, що не завершення ліквідації банкрута сталось не з вини ліквідатора, а з об'єктивних причин вказаних вище, відсутність скарг на дії ліквідатора за час виконання своїх повноважень, а також, враховуючи результати вже проведеної ліквідатором роботи, суд не вважає за доцільне призначати нового ліквідатора по справі.

Враховуючи викладене, а також те, що строк ліквідаційної процедури закінчується, а ліквідація банкрута не завершена і для її завершення потрібен додатковий час, суд дійшов до висновку про задоволення клопотання ліквідатора, продовження строку ліквідаційної процедури і повноважень ліквідатора на три місяці.

В засіданні суду 08.09.2015 розглядались заява Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (м. Новоград-Волинський) №2188/10 від 24.02.2015 про визнання грошових вимог на суму 7 493,02 грн. та заява Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (м. Новоград-Волинський) №2189/10 від 24.02.2015 про визнання грошових вимог на суму 18 951,97 грн.

Ліквідатор в засіданні суду 08.09.2015 вимоги визнав частково, відповідно до поданих відзивів. Зазначив, що 146,28 грн. (єдиний соціальний внесок за 22.09.2014) нараховано на заробітну плату керівника банкрута, яка мала б бути виплачена йому до визнання боржника банкрутом.

Також ліквідатор зазначив, що заборгованість в розмірі 7346,74 грн ліквідатором не визнається, у зв'язку з тим, що вона нарахована після визнання боржника банкрутом, решта вимог підлягає визнанню та включенню в шосту чергу, оскільки вимоги заявлені з пропуском строку.

Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області свого представника в засідання суду 08.09.2015 не направила. Про поважність причин неявки суд не повідомлено.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.04.2014, зокрема, порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дарна" (смт. Романів, Житомирська область).

Ухвалою суду від 10.07.2014р., зокрема, затверджено реєстр вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Житомирської області від 08.09.2014, зокрема, визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дарна".

08.09.2014 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дарна".

Розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

У межах повноважень, визначених частиною 2 статті 41 Закону, ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими та заявлені кредитором у межах строку ліквідаційної процедури, передбаченого частиною 1 статті 37 Закону.

В силу ст. 1 Закону, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законодавством України.

На підставі положень Закону, у справі про банкрутство спір не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредиторів на підставі поданих документів.

Згідно ч. 1 ст. 2 Законом, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

За загальним правилом, визначеним статтями 33, 34 ГПК України, кожна сторона належними засобами доказування повинна довести підстави своїх вимог.

Незважаючи на визнання боржником грошових вимог кредитора, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

02.03.2015 на адресу господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, надійшла заява Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (м. Новоград-Волинський) №2188/10 від 24.02.2015 про визнання грошових вимог на суму 7 493,02 грн.

02.03.2015 на адресу господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, надійшла заява Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (м. Новоград-Волинський) №2189/10 від 24.02.2015 про визнання грошових вимог на суму 18 951,97 грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.03.2015 зазначені заяви прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні.

У своїй заяві №2188/10 від 24.02.2015 Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області посилається на те, що ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дарна" має податковий борг у сумі 7493,02грн. (вимоги виникли за період з 08.09.2014 по 04.11.2014 - після визнання боржника банкрутом), з яких:

- 7346,74 грн. - орендна плата за землю за період з 30.09.2014 по 30.10.2014;

- 146,28 грн. - єдиний соціальний внесок за 22.09.2014.

На підтвердження заявлених вимог ДПІ надало суду декларацію з плати за землю, звіт по ЄСВ за серпень 2014 та розрахунок суми.

У своїй заяві №2189/10 від 24.02.2015 Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області посилається на те, що ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дарна" має податковий борг у сумі 18951,97грн. (вимоги виникли за період з 30.04.2014 по 08.09.2014 - після порушення провадження у справі), з яких:

- 18366,85 грн. - орендна плата за землю (з 30.04.2014 по 30.08.2014);

- 585,12 грн. єдиний соціальний внесок (22.04.2014 по 20.08.2014).

На підтвердження заявлених вимог ДПІ надало суду податкову декларацію з плати за землю, звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, звіти по ЄСВ за березень-липень 2014, розрахунок суми.

Також на підтвердження заявлених вимог кредитором подано до суду копію Договору №200120141 від 20.01.2014 про визнання електронних документів.

Судом встановлено, що заявлені вимоги Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області виникли частково після порушення провадження у справі про банкрутство, частково після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно заяви №2188/10 від 24.02.2015 заявником нарахована заборгованість з орендної плати за землю за період з 08.09.2014 по 04.11.2014 в сумі 7346,74 грн., на підставі податкової декларації з плати за землю за 2014 поданої боржником до податкового органу 12.02.2014.

Тобто, зазначена заборгованість нарахована після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно з частиною 1 статті 38 Закону, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема: строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки у межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

У відповідності до статей 38, 41, 45 Закону, у ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених Законом. Такими випадками є зобов'язання з оплати комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Заявником не наведено жодних доводів та не надано суду належних та допустимих доказів того, що заявлені вимоги є витратами, безпосередньо пов'язаними із здійсненням ліквідаційної процедури.

З огляду на зазначене, вимоги Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області у сумі 7346,74 грн. (орендна плата за землю за період з 08.09.2014 по 04.11.2014), які нараховані після визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури, є такими, що нараховані неправомірно, у зв'язку з чим підлягають відхиленню.

Щодо вимог в частині єдиного соціального внеску у сумі 146,28 грн. (нараховано на заробітну плату керівника банкрута, яка мала б бути виплачена йому до визнання боржника банкрутом) (заява №2188/10 від 24.02.2015) та у сумі 585,12 грн (заява №2189/10 від 24.02.2015), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону, особи, вимоги яких заявлені після строку встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідне правило не поширюється, зокрема, на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон від 08.07.2010 № 2464-VI ).

Згідно з п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмкою відповідно до даного Закону вважається сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI).

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону від 08.07.2010 №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У відповідності до ч. 12 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

У разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є: ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується; юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується ( ч. 8 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI ).

У зв'язку з набранням чинності Законами України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" №404-VII від 04.07.2010 та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" №406-VII від 04.07.2013, з 01.10.2013 функції адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладено на органи доходів та зборів.

Заявником не надано суду доказів на підтвердження підстав включення вимог по сплаті єдиного соціального внеску у сумі 146,28 грн (заява №2188/10 від 24.02.2015) та у сумі 585,12 грн (заява №2189/10 від 24.02.2015) до першої черги реєстру вимог кредиторів.

Судом встановлено, що вимоги у сумі 146,28 грн нараховані за серпень 2014, що підтверджується звітом банкрута по ЄСВ за серпень 2014, а вимоги у сумі 585,12 грн нараховані за березень, травень, червень та липень 2014, що підтверджується звітами банкрута по ЄСВ за березень, травень, червень та липень 2014, тобто, до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи викладене, здійснивши перерахунок заявлених вимог єдиного соціального внеску суд дійшов до висновку, що вимоги у сумі 146,28 грн. (заява №2188/10 від 24.02.2015) та у сумі 585,12 грн (заява №2189/10 від 24.02.2015) підлягають визнанню та включенню до другої черги реєстру вимог кредиторів ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дарна", оскільки на такі вимоги не поширюються наслідки пропуску строку пред'явлення даних вимог.

Доводи ліквідатора, щодо включення вимог по єдиному соціальному внеску до шостої черги реєстру вимог кредиторів, суд не приймає до уваги, оскільки дані доводи суперечать нормам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та спростовуються викладеним вище.

Згідно заяви Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №2189/10 від 24.02.2015 суд встановив, що вимоги на суму 18366,85 грн. - орендна плата за землю за період з 30.04.2014 до 08.09.2014 виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та до визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Як вже зазначалося, постановою господарського суду Житомирської області від 08.09.2014, зокрема, визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дарна".

08.09.2014 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дарна".

Заява Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №2189/10 від 24.02.2015 надійшла на адресу суду 02.03.2015, тобто з пропуском встановленого строку (два місяці).

Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки у межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Питання сплати грошового зобов'язання, виникнення податкового боргу платників податків та його погашення, тощо, регулюються введеним у дію Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Пунктом 14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України визначено землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

При несплаті зобов'язання у встановлений строк виникає податковий борг, який, згідно пп. 14.1.175 ст. 14 ПК України, становить сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій зі їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію (п. І4.1.39 ПК України).

Згідно із п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ст. 286 ПК України).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПК України).

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Тобто, відповідно до норм ПК України обов'язок оплати за оренду землі виникає помісячно.

З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку, що вимоги ДПІ по орендній платі за землю у сумі 18366,85 грн., нараховані правомірно та підтверджені належними доказами, а тому підлягають визнанню та включенню до шостої черги реєстру вимог кредиторів ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дарна", оскільки подані після закінчення строку для їх подання.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення учасників у справі про банкрутство, оцінивши в сукупності надані докази, господарський суд Житомирської області визнає кредиторські вимоги Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, на суму 19098,25грн., з яких: 731,40грн., з віднесенням зазначених вимог до другої черги реєстру вимог кредиторів; 18366,85грн., з віднесенням зазначених вимог до шостої черги реєстру вимог кредиторів. В решті вимоги у сумі 7346,74грн. відхилити.

Крім того, відповідно до п. 4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7, у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору: у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в дохід Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Підпунктом 14 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній станом на дату подання Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області заяви №2188/10 від 24.02.2015 та заяви №2189/10 від 24.02.2015) встановлено, що за подання до господарського суду заяв кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України" встановлено на 2015 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218,00 грн.

Отже, у зв'язку із звільненням Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від сплати судового збору за подачу кредиторських заяв до господарського суду, судовий збір, в сумі 2436,00 грн. підлягає сплаті боржником в дохід Державного Бюджету України.

Враховуючи викладене, господарський суд Житомирської області вважає за необхідне призначити засідання суду для з'ясування стану здійснення ліквідаційної процедури.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 53, 86 ГПК України, статтями 2, 23, 37, 38, 40, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд Житомирської області, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати вимоги Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на суму на суму 19098,25грн., з яких: 731,40грн. - єдиний соціальний внесок, які включити до другої черги реєстру вимог кредиторів та 18366,85грн. - орендна плата за землю, які включити до шостої черги реєстру вимог кредиторів. В решті вимоги відхилити.

2. У зв'язку із звільненням Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від сплати судового збору за подачу кредиторських заяв до господарського суду, судовий збір, в сумі 2436,00 грн. підлягає сплаті боржником в дохід Державного Бюджету України.

3. Продовжити строк ліквідаційної процедури ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дарна" (смт.Романів Житомирської області) та повноваження ліквідатора на три місяці, тобто по 08.12.2015.

4. Прийняти проміжний звіт ліквідатора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дарна" (смт.Романів Житомирської області) ОСОБА_5 до відома та долучити його до матеріалів справи з доданими документами.

5. Призначити засідання суду для з'ясування стану здійснення ліквідаційної процедури на "05" листопада 2015 р. о 10:00 в приміщенні господарського суду Житомирської області, каб. №404.

6. Зобов'язати ліквідатора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дарна" (смт.Романів Житомирської області) - ОСОБА_5:

- включити визнані судом вимоги Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області та судовий збір в реєстр вимог кредиторів банкрута; уточнений реєстру вимог кредиторів надати суду;

- надати суду проміжний звіт з підтверджуючими документами про хід ліквідаційної процедури банкрута та інші матеріали, що свідчать про виконання ліквідатором покладених на нього обов'язків;

- виконати вимоги постанови господарського суду Житомирської області від 08.09.2014 в повному обсязі.

7. Викликати в засідання суду повноважних представників учасників провадження у справі про банкрутство та ліквідатора.

Суддя                                                                                                     Гнисюк С.Д.

Віддрукувати:

1-до справи;

2-ТОВ"ДАРНА" (13001, Житомирська область, смт.Романів, вул. Заводська, 18/2)

3-4-Публічне акціонерне товариство "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)

-10003,м.Житомир, вул. Перемоги,99

5-ліквідатору ОСОБА_5 (10030, АДРЕСА_1) - рек. з повід.

6- ПАТ АБ"Укргазбанк" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 39)

7- ПАТ "ЕК Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8)

8- ПП "Анастасія" (10019, м. Житомир, вул. І. Гонти, 85-а)

9- ПАТ "Укртелеком" в ос. Житомириської філії (10002, м. Житомир, вул. Київська, 20)

10- Новоград-Волинське ОДПІ ГУ Міндоходів у Жит. обл. (11700, м. Новоград-Волинський, вул. Ушакова,3)- рек. з повід.

11-ЖОВ ФССТВП (м. Житомир, вул. Перемоги, 7)

12- ФОП ОСОБА_1 (12445, Житомирська область, Житомирській район, с. Пряжів, вул. Соснова,19)