Ухвала

від 08.09.2015 по справі 11/90

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

---

14000,  м. Чернігів, проспект Миру, 20                                                      Тел. 67-28-47, факс 77-44-62 У Х В А Л А 08 вересня 2015 року                                                                                             справа № 11/90 Суддя Моцьор В.В., розглянувши матеріали скарги № 223 від 15 грудня 2014 року,   Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення", пров. Лабораторний, 1, оф. 177, м. Київ, 01133 Суб'єкт оскарження: Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, вул. Різницька,11-Б, м. Київ, 01011 на дії відділу державної виконавчої служби у справі №11/90 За заявою: Прокурора Чернігівської області (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) в інтересах держави про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Чернігівської області від 18 жовтня 2011 року у справі №11/90: За позовом:        Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення",                             пров. Лабораторний, 1, кім. 177, м. Київ, 01133 До відповідача: Відділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації,                             вул. Грициніна, 23, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000 Про стягнення 61062грн.00коп. Представники сторін: стягувача: Герасименко В.М. (довіреність №2 від 12 січня 2015 року), боржника: не з'явився, відділу ДВС: не з'явився, за участю: Костирко П.М. прокурор відділу прокуратури Чернігівської області (посвідчення №005722 від 25 вересня 2012 року). ВСТАНОВИВ:           Постановою Вищого господарського суду України від 08 липня 2015 року у справі №11/90 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2015 року та ухвалу господарського суду Чернігівської області від 18 березня 2015 року, справу №11/90 направлено на новий розгляд. Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" подано скаргу №223 від 15 грудня 2014 року на дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, в якій просить визнати недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження від 14 листопада 2014 року ВП №45410990 на виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 22 жовтня 2014 року у справі №11/90 про стягнення з ТОВ "Технології гідроочищення" на користь ДПІ Міндоходів у Печерському районі м. Києва 913,50грн. Ухвалами суду від 12 серпня 2015 року та від 26 серпня 2015 року розгляд скарги було відкладено. У судовому засіданні 08 вересня 2015 року прокурор надав суду документи, які долучені судом до матеріалів справи. Представники боржника та органів ДВС в судове засідання не з'явилися, заяв та клопотань від них на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи. Суд перейшов до розгляду скарги по суті. Скаржник, обґрунтовуючи подану скаргу, посилається на ту обставину, що вказана постанова була направлена боржнику з порушенням строків визначених Законом України "Про виконавче провадження", що ухвалою ВГСУ від 10 листопада 2014 року було зупинено виконання рішення суду у справі №11/90, що органом ВДВС невірно зазначено особу стягувача у справі - ДПІ Міндоходів у Печерському районі м. Києва. Прокурор зауважив, що 02 вересня 2015 року державним виконавецем відділу ДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві усунено помилку, допущену при відкритті виконавчого провадження у назві боржника при виконанні наказу господарського суду про стягнення з ТОВ "Технології гідроочищення" на користь держави коштів у сумі 913,50грн. Зважаючи на те, що сторони мали можливість, але не скористалися правом надати суду письмові пояснення, зважаючи на дотримання розумного строку вирішення  господарського спору, господарський суд доходить висновку про можливість у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального  кодексу України розглянути скаргу за наявними у справі доказами. Розглянувши подані документи та матеріали, суд встановив: Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18 жовтня 2011 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 61062,00грн. заборгованості, 611,00грн. на відшкодування сплаченого державного мита та 236,00грн. на відшкодування оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення,  всього 61909,00грн. Рішенням господарського суду Чернігівської області від 09 липня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2014 року, яке прийнято за наслідком розгляду поданої прокурором Чернігівської області заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Чернігівської області від 18 жовтня 2011 року, заяву прокурора Чернігівської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернігівської області від 18 жовтня 2011 року у справі №11/90 задоволено частково, рішення господарського суду Чернігівської області від 18 жовтня 2011 року скасовано, прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. В решті заяви прокурора Чернігівської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернігівської області від 18 жовтня 2011 року відмовлено. Вказаним рішенням господарського суду Чернігівської області від 09 липня 2014 року стягнуто з ТОВ "Технології гідроочищення" 913,50грн. судового збору за розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та 22.10.2014р. видано відповідний наказ на примусове виконання рішення. Наказ 27 жовтня 2014 року із супровідним листом №02-04/1784/14 судом першої інстанції направлено до ДПІ у Печерському районі. Згідно з вимогами ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний  виконавець  зобов'язаний  прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії  постанови  про  відкриття  виконавчого  провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. 14 листопада 2014 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№45410990 з виконання наказу про стягнення з ТОВ "Технології гідроочищення" 913,50грн. судового збору до державного бюджету і запропоновано відповідачу самостійно виконати рішення суду у строк до 21 листопада 2014 року. Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №45410990 датована 14 листопада 2014 року – п'ятниця, таким чином, наступним робочим днем для направлення постанови про відкриття виконавчого провадження в строки, встановлені чинним законодавством України, є 17 листопада 2014 року - понеділок. Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 14 листопада 2014 року була надіслана ВДВС Печерського управління юстиції у м. Києві на адресу ТОВ "Технології гідроочищення" лише 24 листопада 2014 року простою кореспонденцією та отримана останнім 25 листопада 2014 року. Отже, державною виконавчою службою було порушено вимоги ст. 25 та ст.31 Закону України "Про виконавче провадження" в зв'язку з тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 14 листопада 2014 року була надіслана боржнику з порушенням встановленого законодавством строку та не рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а направлена простою кореспонденцією, що підтверджується оригіналом конверту простого відправлення, наданому скаржником до матеріалів справи. Проте, несвоєчасне направлення відповідачу постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 45410990 не є підставою для визнання вказаної постанови недійсною. Так відповідно до ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам. Таким чином скаржник не був позбавлений права подати відповідну заяву про відкладення виконавчих дій. Щодо посилання заявника  на ухвалу Вищого господарського суду України від 10 листопада 2014 року про зупинення виконання рішення у справі №11/90, то суд зазначає наступне. Згідно ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Згідно ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема, у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Скаржником не подано доказів повідомлення органу державної виконавчої служби про наявність підстав для зупинення виконавчого провадження. Отже, державний виконавець, приймаючи спірну постанову, не знав і не міг знати про винесення ухвали Вищим господарським судом України від 10 листопада 2014 року про зупинення виконання рішення суду у справі №11/90, тому суд дійшов висновку, що останній діяв в межах Закону України "Про виконавче провадження", оскільки підстави не відкривати виконавче провадження у державного виконавця були відсутні, в той час як відповідно до приписів даного Закону він мав обов'язок відкрити відповідне виконавче провадження. Посилання скаржника на неправильне зазначення у постанові державного виконавця стягувача у справі - ДПІ Міндоходів у Печерському районі м. Києва також не приймається судом як підстава визнання постанови недійсною, оскільки відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій і саме ці органи пред'являють накази про стягнення судового збору до виконання до органів державної виконавчої служби. Супровідним листом №02-04/1784/14 від 27 жовтня 2014 року наказ господарського суду Чернігівської області від 22 жовтня 2014 року у справі №11/90 було надіслано ДПІ у Печерському районі м. Києва (м. Київ, вул. Лєскова, 2). Згідно відомостей з ЄДР в реєстрі зареєстрована Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, ідентифікаційний код 38748591, місцезнаходження м. Київ, вул. Лєскова, 2. Проте, згідно із ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Зі змісту ст.ст.1, 2, 17, 18, 19, 25, 27, 37, 38 вказаного Закону вбачається, що примусове виконання рішень судів України відбувається на підставі виконавчих документів, які є основою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження і проведення виконавчих дій. Також, п.1.4 Інструкції про проведення виконавчих дій передбачено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема резолютивна частина рішення. Тобто, зміст постанови про відкриття виконавчого провадження повинен відповідати змісту виконавчого документа, на підставі якого здійснюються виконавчі дії, який в свою чергу повинен відповідати змісту резолютивної частині рішення, на підставі якого видається виконавчий документ. Зміст постанови відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 14 листопада 2014 року ВП№45410990 (а.с. 139 т.2) не відповідає змісту наказу господарського суду від 22 жовтня 2014 року (а.с. 107 т.2). Так, в постанові про відкриття виконавчого провадження від 14 листопада 2014 року невірно зазначено назву боржника, а саме: замість  стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" зазначено стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології гідророзчищення". Однак, 02 вересня 2015 року головним державним виконавцем  відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про виправлення помилки, допущеної при реєстрації ВП №45410990, а саме вважати правильною назву боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення". Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський  суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які  мають значення для справи. Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу і за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. З огляду на викладене, суд визнає доводи скаржника у заявленій скарзі неправомірними та недоведеними, внаслідок чого заявлена скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу  України, суд - У Х В А Л И В : В задоволенні скарги відмовити.              Суддя                                                                                                          В. В. Моцьор   08.09.15