Постанова

від 14.12.2010 по справі 2а-4937/10/1770

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 2а-4937/10/1770 14 грудня 2010 року 10год. 41хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Чередняка В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: Мазепа Ю.Л., представник Сокол А.Ф.     відповідача: представник Жуковський О.В.        розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  Мазепа Юрій Левович     третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >       до  Рівненська обласна державна інспекція з контролю якості лікарських засобів   третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача     про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул та моральної шкоди , - ВСТАНОВИВ : Позивач –Мазепа Юрій Левович звернувся до Рівненської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів з позовом про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул, компенсаційних виплат та моральної шкоди. Суть вимог полягає у наступному. Мазепа Ю.Л. 8 серпня 2003 року за наказом № 25-ос був прийнятий на посаду головного спеціаліста Рівненської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів, перебував на державній службі. 5 січня 2010 року переведений на посаду головного спеціаліста відділу державного контролю у сфері обігу та медичної продукції. 21 червня 2010 року наказом за № 66 –ос на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу  законів про працю України (далі –КЗпП України) був звільнений з цієї посади у зв'язку з реорганізацією. Фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація інспекції, а відтак відповідно до ч. 2 ст. 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Крім того, на його утриманні перебуває дитина дружини від першого шлюбу –інвалід дитинства, а також малолітня дитина, що дає підстави  на переважне право залишення на роботі відповідно до ст. 42 КЗпП України. В судовому засіданні позивач та його представник заявили про зменшення позовних вимог, відмовившись від вимог щодо стягнення компенсаційних витрат, проте письмову заяву відповідно до ст. 137 КАС України не подали. В іншій частині позов підтримали та додатково пояснили, що Мазепа Ю.Л. не був попереджений про оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад у новоутвореній інспекції, внаслідок чого відповідач також порушив вимоги ст. 42-1 КЗпП України щодо переважного права позивача на укладання трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу. Просили суд поновити позивача на роботі, стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та 5 тис. грн. моральної шкоди. Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та пояснив,  що Постановою КМ України від 17.03.2010 року за № 275 утворено Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я (далі –Держлікінспекція) на базі Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів. В подальшому остання як юридична особа публічного права була ліквідована, в зв'язку з чим наказом інспекції від 18 червня 2010 року за № 66-ос Мазепу Ю.Л. було звільнено у зв'язку з реорганізацією через припинення діяльності Рівненської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів за п. 1 ст. 40 КЗпП України. 19.04.2010 року, тобто за 2 місяці перед цим, позивача було попереджено про вивільнення працівників в порядку статті 49-2 КЗпП України, про що свідчить його підпис із зазначенням прізвища та дати 19.04.2010 року на попередженні. Отже встановлений чинним законодавством порядок звільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників був дотриманий відповідачем. Підстави для обов'язкового працевлаштування позивача у новоутворену юридичну особу публічного права - Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів в Рівненській області чинним законодавством не передбачені. Також позивачем не доведено та необґрунтовано вимоги в частині стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн. Просив у задоволенні позову відмовити повністю. Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав. Мазепа Ю.Л. 8 серпня 2003 року за наказом № 25-ос був прийнятий на посаду головного спеціаліста Рівненської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів. 8 січня 2009 року прийняв Присягу державного службовця. 9 липня 2009 року йому було присвоєно 13 ранг державного службовця. 5 січня 2010 року Мазепа Ю.Л. переведений на посаду головного спеціаліста відділу державного контролю у сфері обігу та медичної продукції. 21 червня 2010 року наказом за № 66 –ос на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу  законів про працю України (далі –КЗпП України) був звільнений з цієї посади у зв'язку з реорганізацією. Відповідно до статті 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2010 № 275 «Деякі питання здійснення державного контролю лікарських засобів»(далі –Постанова) утворено Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України (далі –Держлікінспекція) на базі Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів.           Пунктом 2 Постанови встановлено, що Держлікінспекції підпорядковуються її територіальні органи –державні інспекції з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, які утворені на базі територіальних органів Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів - державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.           Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.04.2010 року № 306 «Про заходи щодо реорганізації Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів»створено комісію з припинення Держлікінспекції та доручено їй затвердити склад комісій з припинення юридичних осіб територіальних органів.           На підставі наказу Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 15.04.2010 року № 212 «Про заходи щодо реорганізації Рівненської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів»створено комісію з припинення юридичної особи Рівненської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів (а.с.30).           Відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 29.04.2010 року №5418 на виконання зазначеної вище Постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2010 № 275 відбувається створення нових територіальних органів Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів. Разом із цим старі територіальні органи підлягають ліквідації (а.с.31-32). За таких обставин суд приходить до висновку про помилковість тверджень позивача щодо реорганізації  Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів, оскільки з матеріалів адміністративної справи вбачається, що відбулась саме ліквідація юридичної особи - відповідача.            Це також підтверджується довідкою державного реєстратора виконавчого комітету Рівненської міської ради з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців від 23.11.2010 року, відповідно до якої 02.11.2010 року  державним реєстратором внесено запис за № 1 608 111 0004 006334 до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Рівненської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в результаті її ліквідації за рішенням заставників, що не пов'язано з реорганізацією (а.с.142) та отриманим з Управління юстиції в Рівненській області витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 30.11.2010 року (а.с.145). Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців від 30.11.2010 року та довідки державного реєстратора виконавчого комітету Рівненської міської ради з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців від 23.11.2010 року, державним реєстратором 23.04.2010 року  внесено запис за № 1 608 102 0000 007081 до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи - Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів у Рівненській області (а.с.143 –144).           Представник позивача  в судовому засіданні також зазначила, що згідно п. 19 Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. Суд критично ставиться до цих посилань, адже у вказаному пункті зазначеного Пленуму Верховного суду України закріплено, що працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку. Мазепа Ю.Л. не був переведений до новоутвореної юридичної особи - Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів у Рівненській області, отже підстав для його поновлення на роботі у новоутвореній установі не вбачається. В судовому засіданні позивачем було надано копія заяви від 02.12.2010 року про прийняття Мазепи Ю.Л. на роботу до  Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів у Рівненській області на підставі ст. 49-2 КЗпП України (а.с.157). Даний доказ судом до уваги не береться, оскільки він не стосується предмету доказування. Так, позивач, як вже зазначалось вище, не в праві вимагати поновлення на роботі у новоутворену юридичну особу. Крім того, ця юридична особа не є відповідачем у справі. З цих же підстав судом було відмовлено у клопотанні представника позивача, заявленому після початку  розгляду справи по суті, щодо заміни неналежної сторони - Рівненської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів на належну сторону - Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів у Рівненській області.  При цьому судом зазначалось, що залучення другого відповідача у справу та пред'явлення до нього вимог щодо укладання трудового договору відповідно до передбаченого ст. 42-1 КЗпП України права на укладання трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу фактично є зміною предмету та підстав позову, що відповідно до ст.ст.51 та 137 КАС України допускається лише до початку розгляду справи по суті шляхом подання письмової заяви, що позивачем зроблено не було. Крім того, судом встановлено, що позивача відповідно до вимог ст. 49 –2 КЗпП України було своєчасно, тобто за 2 місяці, попереджено про вивільнення, про що свідчить його підпис із зазначенням прізвища та дати 19.04.2010 року  на попередженні (а.с.36). З метою дотримання двомісячного строку попередження щодо вивільнення працівників установи, що припиняє свою діяльність, позивача було звільнено 21.06.2010 року, тобто через 2 місяці після попередження. Передбачене ст. 42 КЗпП України право на переважне залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, про яке заявляють позивач та його представник, у випадку повної ліквідації підприємства не застосовується. Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд приходить до висновку, що відповідач довів правомірність своїх дій щодо звільнення Мазепи Ю.Л. з посади головного спеціаліста відділу державного контролю у сфері обігу та медичної продукції Рівненської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів. Оскільки звільнення позивача проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, то відповідно відсутні підстави для задоволення наступних позовних вимог: - про поновлення на роботі на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю у сфері обігу та медичної продукції Рівненської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів; - про стягнення з Рівненської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів на користь Мазепи Юрія Левовича середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 червня 2010 року по день  фактичного поновлення; - про стягнення моральної шкоди в розмірі 5тис. грн. Відносно вимоги щодо стягнення компенсаційних витрат суд зазначає, що представником позивача  були надані докази проведення повного розрахунку з позивачем як по заробітній платі, так і витрат на відрядження, а саме: відомості про зарахування коштів на пластикову картку Мазепи Ю.Л. (а.с.42), виписки з рахунку про надходження коштів на відрядження до відповідача (а.с.43), відомість про зарахування відрядних витрат на пластикову картку позивача (а.с.79). В судовому засіданні позивач пояснив, що розрахунок з ним був проведений у повному обсязі, претензій до відповідача з цього приводу він не має. За таких обставин вимога щодо стягнення компенсаційних виплат до задоволення не підлягає. Оскільки позивач згідно ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито»судовий збір не сплачував, судові витрати не присуджуються. Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: У задоволенні позову відмовити повністю. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.               Суддя                                                                  Борискін С.А. Постанова складена в повному обсязі   16.12.10р.