Рішення

від 13.08.2009 по справі 28/241

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/241

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 справа №  28/241

13.08.09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Теко Интерфейс”, м. Біла Церква, Київська область

до товариства з обмеженою відповідальністю „Українська інвестиційно-інжинірингова компанія”, м. Київ

про стягнення 27 303,89 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Теко Интерфейс” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” про стягнення 27 303,89 грн., у тому числі 26 448,87 грн. боргу, втрат від інфляції в розмірі 611,66 грн., та 3% річних у розмірі 243,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” зобов'язань щодо оплати отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю „Теко Интерфейс” товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2009 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 28.07.2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2009 року розгляд справи відкладено на 13.08.2009 року.

Відповідач відзив на позов не надав. Представник відповідача в судовому засіданні 28.07.2009 року проти заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу не заперечував.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, сторони в судове засідання 13.08.2009 року не з'явились, причини неявки в судове засідання невідомі.

В судовому засіданні 13.08.2009 року прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи позивач протягом липня 2007 року по червень 2008 року поставляв відповідачеві товар на підставі наступних накладних:

№БЦИн-03856 від 04.07.2007 року на суму 3 957,18 грн.;

№БЦИн-06438 від 09.10.2007 року на суму 644,26 грн.;

№БЦИн-06440 від 09.10.2007 року на суму 12 560,47 грн.;

№БЦИн-07862 від 26.11.2007 року на суму 12 519,29 грн.;

№БЦИн-08871 від 26.12.2007 року на суму 12 529,74 грн.;

№БЦИн-02106 від 21.03.2008 року на суму 7 101,24 грн.;

№БЦИн-02610 від 09.04.2008 року на суму 7 061,50 грн.;

№БЦИн-02808 від 16.04.2008 року на суму 465,22 грн.;

№БЦИн-02809 від 16.04.2008 року на суму 209,76 грн.;

№БЦИн-04049 від 04.06.2008 року на суму 295,20 грн.

на загальну суму 57 343,86 грн.

Зазначені накладні оформлені належним чином, підписані сторонами та скріплені печаткою позивача.

Особи, що отримали товар, діяли на підставі належним чином оформлених довіреностей ЯОЕ №676783 від 03.07.2007 року, ЯОЗ №269067 від 03.09.2007 року, ЯОР №604113 від 28.11.2007 року, ЯОР №604645 від 26.12.2007 року, НБЙ №393923 від 03.04.2008 року, НБЙ №393939 від 09.04.2008 року, виданими відповідачем.

Крім того, позивачем відповідачеві для оплати товару виписано рахунки-фактури №КИИн-03565 від 04.07.2007 року, №КИИн-04968 від 29.08.2007 року, №КИИн-05895 від 04.10.2007 року, №КИИн-06597 від 30.10.2007 року, №БЦИн-02987 від 03.12.2007 року, №КИИн-01903 від 20.03.2008 року, № КИИн-02304 від 03.04.2008 року.

Відповідачем здійснена часткова оплата вартості отриманого товару. Зокрема, відповідач здійснив два платежі на користь позивача: 22.02.2008 року на суму 20 000 грн., та 07.03.2008 року на суму 10 477 грн. Зазначене підтверджується наявними у справі виписками з банківського рахунку позивача. Також у відповідача перед позивачем рахувалась переплата в розмірі 417,99 грн.

03.12.2008 року відповідач направив позивачеві лист №1184, в якому визнав існування заборгованості за поставлений товар у розмірі 26 448,86 грн. Крім того сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2008 року, згідно якого на вказану дату у відповідача існує заборгованість перед позивачем в розмірі 26 448,86 грн.

10.02.2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію із вимогою сплатити 26 448,86 грн. боргу, а також 847,37 грн. 3% річних, та 6 778,99 грн. пені.

23.05.2009 року позивач направив відповідачеві Лист-вимогу №510, у якому вимагає 26 448,86 грн. боргу, 243,47 грн. 3% річних та 611,66 втрат від інфляції.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів відповідач перед позивачем не розрахувався та станом на день прийняття рішення заборгованість за поставлений товар складає 26 448,876 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між ТОВ «Теко Інтерфейс»та ТОВ «Українська інвестиційно-інженирінгова компанія»цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо передачі ТОВ «Теко Інтерфейс»певної продукції у власність відповідача та щодо прийняття ТОВ «Українська інвестиційно-інженирінгова компанія» зазначеної продукції і оплати її вартості.

Таким чином між сторонами фактично було укладено  договір поставки в спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Факт отримання товару відповідачем матеріалами справи підтверджений, однак відповідач у встановлені законодавством та договором строки не розрахувався.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

10.02.2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію із вимогою сплатити 26 448,86 грн. боргу. Претензія отримана відповідачем 16.02.2009 року, однак відповідач у встановлені законом строки з позивачем не розрахувався.

З огляду на викладене суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 26 448,86 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а таким чином позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене суд вбачає, що за прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати вартості отриманого товару підлягає стягненню 3% річних 243,47 грн. та компенсація втрат від інфляції у розмірі 611,66 грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” (03049, м. Київ, вул. Єреванська, 1 оф. 1, ід. код 32102765, р/р 260064540 в АБ «Укргазбанк»м. Київ, МФО 320478, код 23697280 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Теко Интерфейс” (09117, Київська область, м. біла Церква, вул. Урицього, 134, р/р 26004729186209 в КРД ВАТ «Райфайзен банк «Аваль», МФО 322904) 26 448,86 грн. (двадцять шість тисяч чотириста сорок вісім гривень вісімдесят шість копійок) боргу, 611,66 грн. (шістсот одинадцять гривень шістдесят шість копійок) компенсації втрат від інфляції, 243,47 грн. (двісті сорок три гривні сорок сім копійок) 3% річних, 273,04 грн. (двісті сімдесят три гривні чотири копійки) державного мита, 312,50 грн. (триста дванадцять гривень п'ятдесят копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

                     Суддя                                                                      О. С. Копитова