Постанова

від 22.09.2009 по справі 14/132-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/132-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2009 року                                                                         Справа №  14/132-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого: судді Верхогляд Т.А.(доповідач),

суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.,

при секретарі судового засідання: Вроні С.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Танцюра А.О., довіреність №б/н  від 25.03.09,  представник;

від відповідача: Водяна О.М., довіреність №52-16/115від 23.12.08, представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного  товариства  “Південний     гірничо -   збагачувальний   комбінат”,

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2009 року у справі № 14/132-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “РИМ 2000”,                          м. Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 2 969 грн. 28 коп.

В С Т А Н О В И В :

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2009 року у справі № 14/132-09 (суддя – Панна С.П.) позовні вимоги  задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь позивача 2 377 грн.  74 коп. основного боргу, 102 грн. 00 коп. витрат на держмито та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні вимог про стягнення пені та 3% річних відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлену продукцію відповідно до умов договору поставки № 888д від 12.05.2008 року, сума основного боргу склала 2 377 грн. 74 коп.

Оскільки рахунок-фактура направлений позивачем відповідачу         05.05.2009 року, після подання позову до суду, суд вважав необхідним відмовити в стягненні 3% річних та пені, так як прострочення в оплаті виникло 14.05.2009 року.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду, в позові відмовити.

Вважає, що на день звернення позивача з позовом його право не було порушено, оскільки у відповідача були відсутні рахунки-фактури на оплату отриманого товару.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти викладених в ній доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак рішення слід скасувати частково, позовні вимоги задовольнити частково в силу наступного:

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Сторони по даній справі є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 888д від 12.05.2008 року,  відповідно  до  якого  позивачем  було  поставлено відповідачу товар на суму 2 377 грн. 74 коп. Факт поставки товару не заперечується   відповідачем   та    підтверджується    видатковою     накладною № R-146451  від 03.09.2008 року, рахунком-фактурою № R-146451 від 03.09.2008 року, дорученням відповідача на отримання зазначеного в накладній та рахунку товару на ім'я Пашковської І.В., податковою накладною №146451 від 03.09.2008 року (а.с.19-22).

Пунктом 6.2 договору сторони визначили перелік документів, що підлягає передачі покупцю разом з товаром.

Відповідно до п.6.3. договору, оригінали чи копії вищезазначених документів (в тому числі рахунки-фактури на товар), передаються покупцю “з рук в руки” чи іншим способом. В разі несвоєчасного передання вказаних документів, постачальник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми поставленого товару за кожен день прострочки.

Згідно п.5.2 договору відповідач повинен був розрахуватися з позивачем протягом 5-ти банківських днів з моменту надання позивачем рахунків-фактур, податкових накладних за фактично поставлений товар.  

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів частин 1 і 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається,  крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.662 ЦК України  продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК  України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач не спростував доводи позивача про надання ним для оплати рахунку - фактури при отриманні товару представником  ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”. Докази звернення відповідача до позивача з вимогою про надання рахунку-фактури, звернення про стягнення пені відповідно до п.6.3 договору суду не надані. Тому слід вважати, що позивач виконання зобов'язання здійснив в повному обсязі саме в момент передачі товару.

Висновок господарського суду про те, що кінцевий термін оплати відповідачем отриманого від позивача товару настав 14.05.2009 року не ґрунтується на наявних у справі доказах та є помилковим.

Відсутність порушеного права на момент подання позову є підставою для припинення провадження у справі.  Дійшовши висновку про наявність заборгованості, стягуючи її на користь позивача, суд неправомірно відмовив в стягненні 3% річних. Відповідно до розрахунку позивача, перевіреного колегією суддів, розмір 3% річних, що підлягає стягненню, становить 37 грн. 07 коп., розмір інфляційних збитків складає 257 грн. 87 коп., що розраховано виходячи з суми, періоду заборгованості, офіційно встановлених індексів інфляції.

Вимоги позивача про стягненню пені задоволенню не підлягають, оскільки в договорі відсутнє посилання на такий вид забезпечення зобов'язання, як того вимагає ст. 547 ЦК України.

Вищевикладене спростовує доводи скаржника про  відсутність його обов'язку на перерахування грошових коштів за отриманий товар. Докази оплати відповідачем  2 377 грн.74 коп. в матеріалах справи відсутні.           

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає чинним нормам матеріального права, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись ст.ст.99, 101,103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -  

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  19.05.2009 року у справі № 14/132-09 скасувати частково.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

“Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50034, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ2000" (49040,                     м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-1, пров. Джинчарадзе, 12, код ЄДРПОУ 23646710) 2 377 грн. 74 коп. основного боргу, 37 грн. 07 коп. 3% річних,          257 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 102 грн. 00 коп. державного мита та                          118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

Припинити стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2009 року у справі №14/132-09.

Виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

 Головуючий  суддя                                                           Т.А.Верхогляд

 Суддя                                                                                   І.Л. Кузнецова

 Суддя                                                                                   І.А.Сизько

Постанова виготовлена в повному обсязі 14.10.2009 року.