Постанова

від 24.09.2009 по справі пр30/19-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПР30/19-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 вересня 2009 р.                                                                                    № ПР30/19-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Бакуліної С.В.,

суддів:Глос О.І., Олійника В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Колективного підприємства "Дніпропетровська трикотажна фірма "Дніпрянка"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 р.

у справі№ПР30/19-09

господарського суду Дніпропетровської області

за позовомРВ ФДМУ по Дніпропетровській області

доКолективного підприємства "Дніпропетровська трикотажна фірма "Дніпрянка"

за участюпрокуратури Дніпропетровської області

провизнання права власності

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Легендзевич О.Ю.

від відповідача:не з'явився

від прокуратури:Рудак О.В. —представник Генеральної

прокуратури України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2009 р. у справі №ПР30/19-09 (суддя Євстигнеєва Н.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 р. (судді: Тищик І.В., Чоха Л.В., Чимбар Л.О.), позов задоволено: визнано право власності за державою в особі Верховної Ради України на гур тожиток по вул.Воронезькій, 2 у м.Дніпропетровську; стягнуто з Колективного підприємства "Дніпропетровська трикотажна фірма "Дніпрянка" в доход Дер жавного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовт невому районі м.Дніпропетровська Головного управління державного казначей ства України у Дніпропетровській області державне мито в розмірі 6 788,23 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

У касаційній скарзі Колективне підприємство "Дніпропетровська три котажна фірма "Дніпрянка", просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2009 р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 р. у справі №ПР30/19-09 та залишити позов РВ ФДМУ по Дніпропетровській області до Колективного підприємства "Дніпропетровська трикотажна фірма "Дніпрянка" без розгляду, посилаючись на порушення господарськими суда ми першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: ст.ст. 4.2, 5.1, 6.2 постанови Верховної Ради України "Про Концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду" від 31.10.1991 р. №1767-XII, п. 5.1.2 постанови Верховної Ради України "Про Державну програму прива тизації" від 26.01.1994 р. №3876-ХІІ, ст.ст. 1, 2, 24 Закону України "Про прива тизацію майна державних підприємств", Положення про план приватизації, за твердженого наказом Фонду державного майна України від 10.11.1992 р. №476, ст. 4 Житлового кодексу України, Методики оцінки вартості об'єктів приватиза ції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 р. №717, ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні", ст. 83 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.), ст. 267 Цивільного кодексу України (2004 р.), оскільки: по-перше, спірне майно входило до складу цілісного майнового комплексу орендної трикотажної фірми "Дніпрянка" і було відчужене у власність відповідача безоплатно; по-друге, позивачем було пропущено строк позовної давності, а суд помил ково застосував приписи ст. 83 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.) та ст. 267 Цивільного кодексу України (2004 р.).

Відповідно до розпорядження в.о. Голови судової палати Першикова Є.В. від 23.09.2009 р. №02.03-10/576 змінено склад колегії суддів та призна чено колегію суддів у складі: головуючого —судді Бакуліної С.В., суддів: Глос О.І., Олійника В.Ф.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, перевірив ши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування гос подарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, ко легія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що каса ційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськи ми судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

28.07.1994 р. Регіональне відділення фонду Державного майна України по Дніпропетровській області як продавець та організація орендарів Орендної трикотажної фірми "Дніпрянка" як покупець уклали договір купівлі-продажу державного майна Орендної трикотажної фірми "Дніпрянка", а саме: державно го цілісного майнового комплексу Орендної трикотажної Фірми "Дніпрянка", який знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Винокурова, 1, вартістю 3 239 378 тис.крб. (три мільярди двісті тридцять дев'ять мільйонів триста сімде сят вісім тисяч крб.).

Вартість майна визначена на підставі акта оцінки вартості майна оренд ного підприємства (а.с.16), складеного станом на 27.07.1994 р., згідно з яким ва ртість майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства зменшена на вартість майна, щодо якого встановлено пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення) на суму 120 839,00 крб. (п.п. 17.2, 17.4 акта оцінки).

Згідно з додатковою угодою від 28.07.1994 р. №45 про внесення змін і доповнень до договору оренди від 28.07.1994 р. стосовно викупу орендованого майна Орендної трикотажної фірми "Дніпрянка" вартість цілісного майнового комплексу складає 28 473 706 тис. крб., майно, яке належить орендарю, складає 23 627 620 тис.крб., майно, для якого орендодавцем встановлені пільги, складає 1 485 869 тис.крб. (п. 2.1 додаткової угоди).

Об'єкти, які передаються орендарю безоплатно, в тому числі й гуртожи ток, складають суму 120 839 тис.крб. (п. 2.4 додаткової угоди).

Спірний об'єкт належить до майна соціально-побутового призначення і включено до об'єктів Орендної трикотажної фірми "Дніпрянка", які передають ся безкоштовно.

Колективне підприємство "Дніпропетровська трикотажна фірма "Дніпрянка" (м.Дніпропетровськ), яке було створено на базі Орендної трикотажної фірми "Дніпрянка" на підставі рішення конференції співвласників колективної власності підприємства Дніпропетровської трикотажної фірми "Дніпрянка" (протокол №1 від 24.11.1994 р.) та договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 28.07.1994 р., укладеного з Регіональним відділенням фонду державного майна України по Дніпропетровській області, стало правонаступником орендно го підприємства (п. 1.1 статуту Колективного підприємства "Дніпропетровська трикотажна фірма "Дніпрянка" в редакції від 24.11.1994 р.).

Оскільки, не зважаючи на те, що спірний гуртожиток по вул.Воро незькій, 2 у м.Дніпропет ровську не передавався у власність відповідачу, а залишився у власності держави, відповідач став звертатися до позивача з заявами, в яких просив підтвердити право власності підприємства на гуртожиток, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпро петровській області звернулося до господарського суду Дніпропетровської об ласті з позовом до Колективного підприємства Дніпропетровська трикотажна фірма "Дніпрянка" про визнання права власності за державою в особі Верховної Ради України на гуртожиток по вул.Воронезькій, 2 у м.Дніпропет ровську, який у процесі приватизації не увійшов до статутного фонду Колективного підприєм ства Дніпропетровська трикотажна фірма "Дніпрянка" та залишився на балансі відповідача як переданий Регіональним відділенням у безоплатне користування господарському товариству.

10.03.2009 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до господарського суду Дніпропет ровської області з уточненням до позовної заяви, в якому просило визнати право власності за державою в особі Верховної Ради України на гуртожиток по вул.Воронезькій, 2 у м.Дніпропетровську.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності за державою в особі Верховної Ради України на гуртожиток по вул.Воронезькій, 2 у м.Дніпропет ровську, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, у 1994 р. відповідачем шляхом викупу було приватизовано ціліс ний майновий комплекс трикотажної фабрики, при цьому об'єкти соціально-побутового призначення, у т.ч. й гуртожиток, були передані орендному підпри ємству безоплатно; по-друге, вартість безоплатно переданих відповідачу об'єк тів не увійшла у вартість майна відчуженого цілісного майнового комплексу; по-третє, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" дія цього Закону не поширюється на приватиза цію об'єктів житлового фонду (до складу якого відповідно до ст.ст. 4–6 Житлового кодексу УРСР відносяться й гуртожитки); по-четверте, спірний гуртожиток при приватизації у власність від повідача не передавався, і, незважаючи на перебування на балансі відповідача, із державної власності при приватизації не вибував.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що виснов ки господарських судів попередніх інстанцій відповідають вимогам чинного за конодавства та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 127 Житлового кодексу Української РСР та п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. №208 під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знахо дяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд (ст. 4 Житлового кодексу Української РСР).

Відповідно до ст.ст. 4–6 цього Кодексу гуртожитки відносяться до об'єк тів державного житлового фонду, отже згідно з вимогами ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизації не підлягають.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, що діяла у спірний період) встановлено, що дія цього Закону не поширюється на приватиза цію об'єктів житлового фонду.

Таким чином, гуртожитки, як об'єкти житлового фонду, не підлягали приватизації відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного майна".

Господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що до вартості майна цілісного майнового комплексу Орендної трикотажної фірми "Дніпрянка", що підлягає приватизації, не було включено вар тість об'єктів соціально-побутового призначення, в т.ч. гуртожитку, які не передавалися до статутного фонду підприємства і залишилися у власності держави.

З огляду на викладене, цілком правомірними є висновки господарсь ких судів про передачу спірного гуртожитку в користування, утримання останнього на балансі відповідача і знаходиться у державній власності.

Що стосується доводів касаційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності, слід зазначити, що відповідно до ст. 83 Цивільного кодексу УРСР (що діяв у спірний період) позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеля ційної інстанцій з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правиль ність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

З огляду на викладене, постанова Дніпропетровського апеляційного го сподарського суду від 13.05.2009 р. у справі №ПР30/19-09 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Колективного підприємства "Дніпропетровська три котажна фірма "Дніпрянка" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 р. у справі №ПР30/19-09 залишити без за доволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського су ду від 13.05.2009 р. у справі №ПРЗ0/19-09 —без змін.

ГоловуючийС.Бакуліна

Судді:О.Глос

В.Олійник