Рішення

від 24.09.2009 по справі 4/210-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/210-09

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"24" вересня 2009 р.                                                                          Справа № 4/210-09          

Суддя Щоткін О.В., розглянувши матеріали

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Завод “Фрегат”, м. Первомайськ

до Закритого акціонерного товариства «Шляхово ремонтно-будівельного управління № 100»,

м. Вишгород

про стягнення 259997,42 грн.

Представники:                 

позивач –Вдовиченко В.О. –предст., дов. № 253-3076 від 03.10.2008р..

відповідач –Лещенко Ю.В. –предст., дов. від 28.05.2009р.

Обставини справи:

Відкритим акціонерним товариством “Завод “Фрегат”, м. Первомайськ (далі –позивач) заявлено позов до Дочірнього підприємства Шляхово ремонтно-будівельного управління № 100 ВАТ Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Київ (далі - відповідач) про стягнення 259997,42 грн. заборгованості, з яких 210 000 грн. основної заборгованості, 28 026, 44 грн. пені, 19 091,56 грн. інфляційних втрат, 2 879, 42 грн. –3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору купівлі-продажу від 16.10.2008 р. № 262/Д-171.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.07.2009р. порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 24.09.2009 р.

16.09.2009р. від відповідача на адресу суду (вх.. номер 10666) надійшло клопотання про заміну відповідача - Дочірнього підприємства Шляхово ремонтно-будівельного управління № 100 ВАТ Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Київ на Закрите акціонерне товариство «Шляхово ремонтно-будівельного управління № 100», як доказ подав копію Статуту ЗАТ «ШРБУ № 100»та  Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 335103 від 10.04.2009р.

Приписами статті 25 Господарсько процесуального кодексу України передбачено, що в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2009р. на підставі ст.. 25 ГПК України здійснено заміну  відповідача - Дочірнього підприємства Шляхово ремонтно-будівельного управління № 100 ВАТ Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на Закрите акціонерне товариство «Шляхово ремонтно-будівельного управління № 100».

На день розгляду справи позивачем порядку ст.. 22 ГПК України було подано уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 210 000 грн. основного боргу, 27 817, 29 грн. пені, 19 091, 56 грн. інфляційних втрат, 2 737, 94 грн. - 3% річних.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд,

встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством “Завод “Фрегат”, м. Первомайськ (далі –продавець) та Закритим акціонерним товариством «Шляхово ремонтно-будівельного управління № 100»(Дочірнє підприємство Шляхово ремонтно-будівельного управління № 100 ВАТ Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Київ) - покупець було укладено договір купівлі-продажу № 262/Д-171 від 16.10.2008р., відповідно до якого продавець зобов'язується виготовити і передати елементи дорожніх огороджень (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити  за нього відповідно до умов даного договору.

Найменування, кількість товару вказується в конкретній специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1).

Відповідно до п. 3.1. договору продавець зобов'язаний передати товар покупцеві протягом терміну, зазначеного в конкретній специфікації. Разом з товаром покупцеві передаються наступні документи: видаткова накладна, рахунок-фактура, податкова накладна на товар і акт виконаних робіт на транспортні послуги.

Позивач свої зобов'язання згідно даного договору виконав в повному обсязі, поставивши відповідачу товар на загальну суму 261 432, 25 грн., що підтверджується накладною № 1113 від  28.10.2008р.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується належно оформленою довіреністю Серії НБК № 249197 від 29.10.2008р. виданої на ім'я Проника Дмитра Дмитровича, яка міститься в матеріалах справи.

Пунктом п.5.2 договору встановлено, що порядок розрахунків за продукцію, що поставляється, вказується в додатках (специфікаціях) до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

Ціна товару зазначена в накладній згідно специфікації № 1 від 28.10.2008р., яка являється невід'ємною частиною договору № 262/Д-171.

Відповідач в порушення умов договору своїх зобов'язань повністю не виконав, розрахувавшись з позивачем за товар лише частково в розмірі 51 432, 25 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 23.12.2008р., 30.12.2008р., та випискою з банку № 104 від 02.04.2009р.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь  другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки відповідач за договором в повному обсязі не розрахувався, доказів, які б спростовували доводи позивача суду не надав, вимога позивача про стягнення з відповідача 210 000 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню, яка за уточненим розрахунком складає 27 817, 29 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що  штрафні санкції за порушення  грошових зобов'язань встановлюються  у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 5 Специфікації у випадку порушення строків проплати покупець виплачує продавцю пеню у розмірі 0,08% від суми вказаної в специфікації за кожен день прострочки проплати.

Відповідно  до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідно вищезазначених норм законодавства при розрахунку суми пені позивачем застосовано подвійну облікову ставку НБУ.

Суд, враховуючи вищевказані норми законодавства, здійснив власний розрахунок пені,  який не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України та становить 22 975, 83 грн.

Таким чином, заявлена до стягнення з відповідача сума пені 27 817, 29 грн. підлягає задоволенню частково в розмірі 22 975, 83 грн.

Відповідно до приписів 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд враховуючи, що в зв'язку з економічною кризою та тим, що занадто високий розмір пені може утруднити фінансовий стан підприємства та унеможливити виконання зобов'язання за рішенням суду, зменшує пеню, яка підлягає стягненню з відповідача  до 15 000 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за уточненим розрахунком просить стягнути з відповідача 19 091, 56 грн. –інфляційних втрат та 2 737, 94 грн. -3% річних.

Даний розрахунок є вірним, підтвердженим матеріалами справи, а тому стягненню підлягає 19 091, 56 грн. інфляційних втрат та 2 737, 94 грн. -3% річних.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 262/Д-171 від 16.10.2008 р. підлягають задоволенню частково, а саме в сумі основного боргу, 3% річних та інфляційних повністю, в частині стягнення пені частково.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями  44, 49, 75, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Шляхово ремонтно-будівельного управління № 100»(07335, Київська обл.., Вишгородський р-н, с. Демидів, урочище Берізки, буд. 3, код ЄДРПОУ 05423018) на користь Відкритого акціонерного товариства “Завод “Фрегат” (55210, Миколаївська обл.., м. Первомайськ, вул.. Корабельна, 50, код ЄДРПОУ 14312387) –210 000  (двісті десять тисяч) грн. боргу, 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. пені, 19 091, 56 (дев'ятнадцять тисяч дев'яносто одну) грн. 56 коп. інфляційних витрат, 2 737, 94 (дві тисячі сімсот тридцять сім) грн. 94 коп. –3% річних, 2 468 (дві тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 30 коп. державного мита та 297 (двісті дев'яносто сім) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В іншій частині позову відмовити.

4.            Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         О.В. Щоткін

Дата підписання рішення: 13.10.2009р.