Постанова

від 01.10.2009 по справі 18/132/08-22/166/08-18/214/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/132/08-22/166/08-18/214/08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 01 жовтня 2009 р.                                                                                    № 18/132/08-22/166/08-18/214/08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Демидової А.М.,

розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжно-житловий комплекс "Вознесеновка"

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 28.05.2009р.

у справі№18/132/08-22/166/08-18/214/08 господарського суду Запорізької області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжно-житловий комплекс "Вознесеновка"

доЗакритого акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс "Вознесенка"

простягнення 16000грн.,

За участю представників:

-          позивача: не з'явилися;

-          відповідача: не з'явилися.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №02.02-10/439 у зв'язку з відпусткою судді Кота О.В. змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Шевчук С.Р. –головуючий, Владимиренко С.В., Демидова А.М. для розгляду касаційних скарг у даній справі.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжно-житловий комплекс "Вознесеновка" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс "Вознесенка" про стягнення з відповідача коштів у розмірі 16000грн. на відшкодування збитків у зв'язку з простроченням боржника.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.02.2009р. у справі №18/132/08-22/166/08-18/214/08 (суддя Носівець В.В.) позов задоволено. Стягнуто з закритого акціонерного товариства "Молодіжно-житловий комплекс "Вознесенка" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжно-житловий комплекс "ВОЗНЕСЕНОВКА" кошти в сумі 16000грн., 160грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.05.2009р. у справі №18/132/08-22/166/08-18/214/08 (колегія суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Зубкова Т.П., Яценко О.М.) апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс "Вознесенка" задоволено частково. Рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.2009р. у справі №18/132/08-22/166/08-18/214/08 скасовано. У позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Молодіжно-житловий комплекс "Вознесеновка" відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжно-житловий комплекс "Вознесеновка" на користь Закритого акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс "Вознесенка" 40грн. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.05.2009р. у справі №18/132/08-22/166/08-18/214/08 та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.2009р. у справі №18/132/08-22/166/08-18/214/08.

Відповідач скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржену постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

В судове засідання представники сторін не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.08.2005р. товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжно-житловий комплекс "ВОЗНЕСЕНОВКА" (замовник) та закрите акціонерне товариство "Молодіжно-житловий комплекс "Вознесенка" (виконавець) уклали договір №03/08/05 про надання послуг краном КС-3575 А1, за умовами якого відповідач (виконавець) надає послуги по проведенню робіт краном КС-3575 А1 на об'єкті "Добудова 5-ти поверхового житлового будинку по вул.Зеленій, 6 м. Дніпрорудне" (будівельна адреса), а позивач (замовник) зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Попередніми судовими інстанціями також зазначено, що пунктами 3.1, 3.3 договору сторони визначили, що вартість проведення робіт за одну машино-зміну, протягом 8 машино-годин складає: 570грн., в т.ч. ПДВ - 95грн. Оплата за фактично відроблені години здійснюється щомісячно відповідно підписаним рапортам, виставленого рахунку та акту виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Поряд з цим судом апеляційної інстанції зазначено, що за умовами розділу 8 цього договору зміни до договору можуть бути внесені лише за згодою сторін і оформляються додатковою угодою до цього договору. Договір може бути розірвано за згодою сторін. У випадку невиконання однією стороною своїх зобов'язань за договором інша сторона має право вимагати розірвання договору в судовому порядку, керуючись законодавством України.

Як з'ясовано місцевим господарським судом та зазначено судом апеляційної інстанції, 30.08.2005р. позивач перерахував на користь відповідача 16000грн. передоплати за договором, що підтверджується платіжним дорученням №197 від 30.08.2005р. на суму 16000грн. та не заперечується відповідачем, але послуги краном на визначеному в договорі об'єкті не надавалися, що підтверджується представниками сторін та матеріалами справи.

Пославшись на положення ч.3 ст.510, ст.ст.530, 531 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції з аналізу умов договору з'ясував, що відповідач надає оплатні послуги про проведенню робіт краном, а позивач ці послуги оплачує та приймає виконані роботи, із зазначенням, що сторони не обумовили, що вони не мають права виконати достроково свої обов'язки за умовами договору.

Поряд з цим, місцевим господарським судом, з урахуванням приписів ст.35 ГПК України , з'ясовано, що позивач звертався до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 16000грн. безпідставно отриманих грошових коштів, за результатами розгляду якого прийнято рішення у справі №22/373/07-6/450/07 (не оскаржене, набрало законної сили) про відмову у задоволенні позовних вимог, в якому зазначено, що 16000грн. є передоплатою за договором №03/08/05 про надання послуг краном КС-3575 А1, відповідно до графи "призначення платежу" у платіжному дорученні №197 від 30.08.2005р., а перерахування грошових коштів раніше встановленого договором строку не заборонено законом і не є безпідставно набутим майном.

Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що розпорядженнями голови Василівської районної державної адміністрації №133 від 17.03.2006р. та №67 від 23.02.2007р. затверджені акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію об'єкту "Житловий 5-ти поверховий будинок –перша, друга секції, квартири 31-60" та акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту "Добудова 60-ти квартирного житлового будинку" 2 черга (вісі "А"- "Д", "5"- "6"), відповідно, за адресою Запорізька область, Василівський район, місто Дніпрорудне,             вул.50 років Перемоги, 3, яка була присвоєна цьому об'єкту замість будівельної адреси, на підставі рішення Виконкому Дніпрорудненської міської ради № 314 від 18.10.2005р.

Врахувавши вищевикладене, предмет та строк дії договору, визначений у п.5.2 договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що після 23.02.2007р. послуги, які є предметом договору, позивачу не могли бути надані, оскільки об'єкт, на якому повинні були надаватися послуги крану, вже був добудований і зданий в експлуатацію.

Водночас місцевим господарським судом з паспорту крану КС-3575 А1 (книга 1 технічних даних, характеристик та "свідоцтв" ("сертифікатів") КС-5375А.ОО. ПС), виданого Дрогобичівським заводом автомобільних кранів у 1992р., зазначено, що цей кран з 10.03.2005р. по 04.04.2007р. з різних причин не міг експлуатуватися, в тому числі, у зв'язку із незадовільним технічним станом і не допуском до експлуатації за нормами охорони праці.

Врахувавши вищевикладене, положення ст.193 ГК України, ст.610 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 16000грн.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції з матеріалів справи та пояснень представників сторін встановив, що на час розгляду спору по суті ані за згодою сторін (шляхом підписання відповідної додаткової угоди), ані в судовому порядку даний договір від 03.08.2005р. №03/08/05 про надання послуг краном не розірвано.

При цьому, суд апеляційної інстанції, пославшись на ст.ст.11, 509, 525, 901 ЦК України, ст.ст.173 –175 ГК України, зазначив, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі №03/08/05 від 03.08.2005р., який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, не погодившись з твердженнями позивача, наведеними в обґрунтування заявлених позовних вимог, що відповідач порушив (не виконав) свої договірні зобов'язання щодо надання послуг, а тому на підставі ст.612 ЦК України він є боржником, що прострочив, і має відповідати перед позивачем за завдані простроченням збитки і неможливість виконання, що настала після прострочення.

Поряд з цим, апеляційним господарським судом з'ясовано, що обов'язки виконавця узгоджені сторонами в п.1.1 та п.2.1 договору, за умовами якого у відповідача виникло зобов'язання надати позивачу послуги по проведенню робіт краном, тоді як грошових зобов'язань за договором у відповідача перед позивачем не існує.

Врахував положення ч.ч.1, 2 ст.14 ЦК України, апеляційний господарський суд зазначив, що з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено наявності правових підстав покладення на відповідача обов'язку сплатити кошти.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції, пославшись на положення ст.ст.526, 610, ч.1 ст.612 ЦК України, ст.193 ГК України, визнав помилковим висновок місцевого господарського суду про порушення відповідачем зобов'язання за договором, із зазначенням, що умовами укладеного сторонами договору не встановлено ані строк (термін) виконання відповідачем зобов'язання з надання послуг, ані строк (термін), в який він має приступити до виконання цього зобов'язання.

При цьому, врахувавши умови ст.530 ЦК України, зазначивши, що позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з вимогою про надання послуг за договором, не прийнявши до уваги доданий до матеріалів справи лист позивача (вих. №07-11) від 11.11.2008р., стверджуючи, що він свідчить лише про пред'явлення відповідачу вимоги про сплату грошових коштів, тоді як грошове зобов'язання за договором у відповідача перед позивачем відсутнє, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати відповідача таким, що прострочив, та визнав безпідставними посилання позивача на ч.3 ст.612 ЦК України, яка встановлює право кредитора відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, якщо виконання зобов'язання втратило для нього інтерес внаслідок прострочення боржника.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги доводи позивача, що будівництво об'єкту "Добудова 5-ти поверхового житлового будинку по вулиці Зеленій, 6, м. Дніпрорудне" закінчено і його введено в експлуатацію, із зазначенням, що ця обставина не може свідчити про прострочення відповідача у розумінні ст.612 ЦК України, а умовами договору не визначено, що послуги мають бути надані виключно до введення об'єкту в експлуатацію.

Врахувавши вищевикладене, суд апеляційної інстанції скасував прийняте у справі рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про відмову позивачу в позові.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з наступних підстав.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення у даній справі, встановив, що позивач звертався до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 16000грн. безпідставно отриманих грошових коштів, за результатами розгляду якого прийнято рішення у справі №22/373/07-6/450/07 (не оскаржене, набрало законної сили) про відмову у задоволенні позовних вимог, в якому зазначено, що 16000грн. є передоплатою за договором №03/08/05 про надання послуг краном КС-3575 А1, відповідно до графи "призначення платежу" у платіжному дорученні №197 від 30.08.2005р., а перерахування грошових коштів раніше встановленого договором строку не заборонено законом і не є безпідставно набутим майном.

Проте суд першої інстанції послався на встановлені у справі №22/373/07-6/450/07 обставини за відсутнім в матеріалах справи рішенням, та всупереч положень ст.38 ГПК України не витребував у сторін дане рішення місцевого господарського суду та доказів набрання ним чинності. Зазначене не було враховано судом апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Поряд з цим, апеляційний господарський суд, зазначивши, що умовами укладеного сторонами договору не встановлено ані строк (термін) виконання відповідачем зобов'язання з надання послуг, ані строк (термін), в який він має приступити до виконання цього зобов'язання, пославшись на положення ч.1 ст.612 ЦК України, неправильно застосував її приписи до спірних правовідносин сторін, оскільки цією нормою визначені дві умови, за яких боржник вважається таким, що прострочив, а саме: якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах строку, встановленого в договорі чи законі, тоді як судом апеляційної інстанції не враховано наявність першої наведеної умови, визначеної цією нормою "не приступив до виконання зобов'язання".

Крім того, розглядаючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача коштів на відшкодування збитків у зв'язку з простроченням боржника, місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції не врахували, що відшкодування збитків є універсальним способом цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов'язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.

Згідно з приписами ст.22 ЦК України, ч.2 ст.224 ГК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

При цьому, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили наявності та/або відсутності повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Тоді як неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 ГПК України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.38 ГПК України, яка зобов'язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; ст.43 ГПК України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки передбачені ст.ст. 1115, 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, прийняте у даній справі рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.

Згідно ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові  касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжно-житловий комплекс "Вознесеновка" задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.05.2009р. та рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.2009р. у справі №18/132/08-22/166/08-18/214/08 скасувати.

Справу №18/132/08-22/166/08-18/214/08 передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя:С. Шевчук

Судді:

С. Владимиренко

А. Демидова