Постанова

від 29.09.2009 по справі 8/85-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/85-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 вересня 2009 р.                                                                                    № 8/85-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. ВолковицькоїЛ. Рогач

за участю представників:

прокуратуриІвченко О. А. –старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України

позивачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

відповідача не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

третьої особине з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання  Заступника прокурора Дніпропетровської області

на рішення від 13.04.2007 господарського суду Дніпропетровської області

у справі№ 8/85-07 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агора-рент"

доДніпропетровської міської ради

за участю третьої особиКомунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації"

провизнання права власності  

Ухвалою від 11.08.2009 колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., Волковицька Н. О., Гоголь Т. Г. касаційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 29.09.2009р.

У зв'язку з виходом із відпустки судді Рогач Л.І. у судовому засіданні 29.09.2009 справа розглядалась по суті колегією суддів Вищого господарського суду України,  що працює у постійному складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді –Волковицька Н.О., Рогач Л.І., згідно з розпорядженням в.о. Голови судової палати від 28.09.2009р.

Про вказані обставини було повідомлено на початку судового засідання 29.09.2009р. Відводів складу колегії суддів не заявлено.

В С Т А Н О В И  В :

У лютому 2007р. ТОВ "Агора-рент" звернулось у господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання на підставі статті 376 Цивільного кодексу України права власності на самочинно збудовані, переобладнані та реконструйовані будівлі, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 37, які позивач придбав за договором від 03.02.2006 купівлі –продажу сукупних валових активів підприємства, укладеним з ВАТ "Дніпропетровський експериментально-дослідний завод зварювальних матеріалів".

Рішенням від 13.04.2007 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Дубінін І. Ю.) позовні вимоги задоволені повністю, визнано за ТОВ "Агора-рент" право власності на самочинно збудовані, переобладнані та реконструйовані будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 37, а саме:

-          адміністративний корпус №1 (літ. А-4) площею 1154,8 кв.м;

-          адміністративний корпус №2 (літ. Б-4) площею 3214,7 кв.м;

-          їдальня (літ. В-1) площею 545,8 кв.м;

-          склад №3 (літ. Д-1) площею 3122,3 кв.м;

-          трансформаторна підстанція №3 (літ.И-1) площею 313,6 кв.м;

-          склад №1 (літ. Г-1) площею 16045,5 кв.м;

-          склад №2 (літ. З-1) та контрольно-пропускний пункт №2 (літ.З1-1) площею 1177,6 кв.м;

-          блок допоміжних приміщень (Щ1-2) площею 391,4 кв.м;

-          контрольно-пропускний пункт №1 (літ.БА-1) площею 90,4 кв.м;

-          трансформаторна підстанція №2 (літ. ББ-1) площею 96,8 кв.м;

-          центральна розподільча підстанція (Х-1) площею 118,9кв.м.

без додаткового введення вказаних об'єктів в експлуатацію.

Заступник прокурора Дніпропетровської області вніс до Вищого господарського суду України касаційне подання, в якому просить рішення від 13.04.2007 господарського суду Дніпропетровської області скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи касаційне подання доводами про порушення судом норм матеріального права, в тому числі, статті 376 Цивільного кодексу України, статей 116, 125 Земельного кодексу України, статті 18 Закону України "Про основи містобудування".

У касаційному поданні заявник зазначає, зокрема, що в матеріалах справи відсутні докази оформлення позивачем права користування земельною ділянкою, на якій розташовані спірні об'єкти; наголошує на обов'язковості введення в експлуатацію новоствореного нерухомого майна, що залишилось поза увагою суду.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в оскаржуваному рішенні, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом під час здійснення судового провадження, між ВАТ "Дніпропетровський експериментально-дослідний завод зварювальних матеріалів" (продавець) та       ТОВ "Агора-рент" (покупець) було укладено договір купівлі –продажу від 03.02.2006, за яким продавець передав у власність покупця сукупні валові активи підприємства ВАТ "Дніпропетровський експериментально-дослідний завод зварювальних матеріалів". Ряд об'єктів нерухомості були самовільно переобладнані та реконструйовані ТОВ "Агора-рент", у зв'язку з чим площа таких об'єктів змінилась, а ряд об'єктів були самовільно побудовані.

Звертаючись з позовом, ТОВ "Агора - рент" просило визнати за ним право власності на:

самовільно реконструйовані та переобладнані об'єкти:

-          адміністративний корпус №1 (літ. А-4) - площа до реконструкції та переобладнання 1206,6 кв.м, після - 1154,8 кв.м;

-          адміністративний корпус №2 (літ. Б-4) - площа до реконструкції та переобладнання 3214,4 кв.м, після -  3214,7 кв.м;

-          їдальня (літ. В-1) - площа до реконструкції та переобладнання 488,7 кв.м, після - 545,8 кв.м;

-          склад №3 (літ. Д-1) - площа до реконструкції та переобладнання 3139,9 кв.м, після - 3122,3 кв.м;

-          трансформаторна підстанція №3 (літ.И-1) - площа до реконструкції та переобладнання 307,2 кв.м, після - 313,6 кв.м;

-          склад №1 (літ. Г-1) - площа до реконструкції та переобладнання 14183,4 кв.м, після - 16045,5 кв.м;

-          склад №2 (літ. З-1) та контрольно-пропускний пункт №2 (літ.З1-1) - площа до реконструкції та переобладнання 1174,4 кв.м, після -  1177,6 кв.м;

самовільно побудовані об'єкти:

-          блок допоміжних приміщень (Щ1-2) площею 391,4 кв.м;

-          контрольно-пропускний пункт №1 (літ.БА-1) площею 90,4 кв.м;

-          трансформаторна підстанція №2 (літ. ББ-1) площею 96,8 кв.м;

-          центральна розподільча підстанція (Х-1) площею 118,9 кв.м.

Господарським судом також встановлено, що станом на січень –лютий 2007 року будівельні роботи по будівлям завершені на 100 відсотків; будівлі не мають конструктивних недоліків, застосовані конструкції та виконані конструктивні і планувальні зміни відповідають чинним будівельним нормам і правилам.  

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Агора-рент" про визнання за ним права власності на самовільно реконструйовані, переобладнані та збудовані об'єкти на підставі статті 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами частин 1 - 3 статті 376 цього Кодексу житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Зі змісту наведених норм випливає право особи (при наявності встановлених законом підстав) на звернення до суду про визнання за собою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

В даному випадку позивач звернувся до господарського суду про визнання за ним права власності на все майно (як придбане за договором купівлі –продажу, так  і переобладнане та добудоване в процесі реконструкції).

Разом з тим, задовольняючи позов в повному обсязі, господарськими судами не було прийнято до уваги, що право власності на частину об'єктів нерухомості перейшло до позивача за договором купівлі –продажу від 03.02.2006, що передбачено статтею 655 Цивільного кодексу України; судами не з'ясовано, чи порушується або оспорюється вказане право власності іншими особами і чи потребує воно захисту шляхом його визнання в порядку статті 392 цього ж кодексу.

Оскільки для визнання за особою права власності на нерухоме майно на підставі статті 376 Цивільного кодексу України необхідно встановлення факту самочинного будівництва, господарським судом передчасно визнане право власності на все майно позивача в сукупності (виходячи з загальної площі як придбаного, так і новозбудованого майна).

Крім того, відповідно до статті 375 Цивільного кодексу України право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам має власник земельної ділянки.

За приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Зі змісту частини 3 цієї статті вбачається, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи, господарський суд залишив поза увагою викладені законодавчі приписи, не витребував та не дослідив необхідні докази щодо правового статусу земельної ділянки, на якій позивач здійснив самочинне будівництво.

Крім того, господарський суд не звернув уваги також на вимоги абзацу 2 частини 2, частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України, відповідно до яких право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена частиною 3 статті 18 Закону України "Про основи містобудування".

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 22.09.2004 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів. За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Статтею 29 цього закону передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і передбачає відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Рішення від 13.04.2007 господарського суду Дніпропетровської області у справі             № 8/85-07 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційне подання Заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Головуючий суддя                                                                      Т. Дроботова

Судді:                                                                                           Н. Волковицька

                                                                                                             Л. Рогач