Постанова

від 06.11.2012 по справі 12/134

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.11.2012                     № 12/134 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:          Ткаченка Б.О. суддів:            Разіної  Т.І.           Пантелієнка В.О. за участю: секретаря судового засідання Корінної А.О. представників: від позивача -                     Сальник М.А. – дов. б/н. від 20.08.2012 року; від відповідача-1 -           Троценко О.Б. – дов. б/н. від 20.10.2012 року; від відповідача 2 -           Цвелікова Т.Ю. – дов. б/н. від 23.05.2012 року; від відповідача 3 -          не з'явилися. розглянувши матеріали апеляційної скарги         Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.В.А. Трейд» на рішення                       Господарського суду міста Києва від                                    29.08.2012 р. у справі                            № 12/134 (суддя – Прокопенко Л.В.) за позовом                       Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  «Фотомаг» до 1.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпроект», 2.          Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.В.А. Трейд», 3.          Державної служби Інтелектуальної власності про                                    визнання договору про передачу права власності на знак для товарів і                                          послуг від 22.06.2009 року недійсним та визнання права власності на                                          знак для товарів і послуг «FotoMag» ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року по справі № 12/134 позов задоволено: -          визнано недійсним договір від 22.06.2009 року про передачу права власності  на знак для товарів та послуг, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фотомаг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артпроект». -          визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фотомаг» право  власності на знак для товарів та послуг «FotoMag» (Свідоцтво для товарів і послуг № 91691 про реєстрацію в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг від року). -          зобов'язано Державну службу інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, і опублікувати в офіційному бюлетені відомості щодо того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фотомаг» є власником знаку для товарів і послуг «FotoMag». -          стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпроект» та з Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.В.А.-Трейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фотомаг» 187 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу порівну. Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю «А.В.В.А. Трейд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року по справі № 12/134 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.В.А. Трейд» було прийнято до провадження в наступному складі колегії: головуючий суддя – Ткаченко Б.О., судді – Разіна Т.І., Сотніков С.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.10.2012 року. Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 року, в зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. на лікарняному, змінено склад судової колегії на наступний – головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Разіна Т.І., Пантелієнко В.О. 23.10.2012 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпроект» надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, у зв'язку із зверненням до органів прокуратури із заявою про підозру ТОВ «Фотомаг» у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 357, 358 Кримінального кодексу України. Колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених ст. 79 ГПК України. 23.10.2012 року в судовому засіданні представником Товариства з  обмеженою  відповідальністю «Фотомаг» надано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 року розгляд справи відкладено на 06.11.2012 року та зобов'язано сторін надати суду: оригінал договору від 22.06.2009 року про передачу прав власності на знак для товарів та послуг, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фотомаг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артпроект»; Витяг з ЄДРПОУ стосовно особи, яка була керівником позивача на час укладання договору; докази передачі документів за договором від 22.06.2009 року про передачу прав власності на знак для товарів та послуг чи інші докази виконання даного договору. 06.11.2012 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фотомаг» надійшли письмові пояснення, до яких додано, на виконання ухвали від 23.10.2012 року, Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про наявність записів про проведення реєстраційних дій. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору. Представник апелянта в поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року по справі № 12/134 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, 06.11.2012 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.В.А. Трейд» надійшло клопотання про залучення третьої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин ЮЕЙ» до розгляду справи та надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців. Колегія відмовила в задоволенні клопотання про залучення третьої особи, оскільки апелянтом необґрунтовано належним чином участь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин ЮЕЙ». Представник позивача в поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Представник відповідача-1 в поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року по справі № 12/134 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, представником відповідача-1 надано копію договору про передачу права власності на знак від 22.06.2009 року. Представник відповідача-3 у судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило. Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 року про прийняття апеляційної скарги отримана відповідачем-3 15.10.2012 року. Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-3. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне. З матеріалів справи вбачається, що знак для товарів і послуг «FotoMag» 12.05.2008 року зареєстрований в державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг згідно Свідоцтва № 91691 (т.1 а.с. 15). Рішенням державного департаменту інтелектуальної власності від 02.03.2009 року реєстраційний номер 7910 – власником свідоцтва Лозицьким Олександром Семеновичем,  право власності на знак передано правонаступнику власника – Товариству з обмеженою відповідальністю «Фотомаг» (далі – ТОВ «Фотомаг», позивач), а 25.03.2009 року опубліковано в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 6. ТОВ «Фотомаг» звернулось із запитом до Інституту промислової власності (Укрпатент) про надання інформації щодо передачі прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 91691. 24.11.2010 року листом-довідкою № 3011/11 ТОВ «Фотомаг» повідомлено, що було здійснено передачу та перереєстрацію права власності на знак для товарів та послуг «FotoMag». В результаті чого, вказаний знак від ТОВ «Фотомаг» передано Товариству з обмеженою відповідальністю «АРТПРОЕКТ» (далі – ТОВ «АРТПРОЕКТ», відповідач-1), про що було внесено до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг реєстраційний запис № 8453 від 25.08.2009 року та опубліковано в офіційному бюлетні  «Промислова власність» № 16. 10.02.2010 року було внесено до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг запис про передачу Свідоцтва на знак для товарів та послуг «FotoMag» (реєстраційний номер 9146) від ТОВ «АРТПРОЕКТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.В.А.-Трейд» (далі – ТОВ «А.В.В.А.-Трейд», відповідач-2) і опубліковано 10.02.2010 року в офіційному бюлетні «Промислова власність» № 3 (т. 1 а.с. 39). Підставою для прийняття рішення № 8454 та внесення відповідного запису до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про передачу права власності на знак для товарів та послуг «FotoMag» (Свідоцтво № 91691) від ТОВ «Фотомаг» до ТОВ «АРТПРОЕКТ» вказано договір від 22.06.2009 року про безоплатну передачу прав власності на знак (далі – Договір). Отримавши від відділення забезпечення державної реєстрації Інституту промислової власності (Укрпатент) з листом від 24.11.2010 року за № 3010/10 (т. 1 а.с. 40) копію Договору, ТОВ «Фотомаг» звернулося до суду за захистом свого порушеного права. Позивачу як власнику свідоцтва України на знак для товарів і послуг «FotoMag» – по класам 9, 16, 35  МКТП, згідно Свідоцтва № 91691 – належні виключні майнові права інтелектуальної власності на відповідну торговельну марку, зокрема, виключне право надавати дозвіл на використання торговельної марки та виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання. За твердженнями позивача, ТОВ «Фотомаг» як власник Свідоцтва на вказаний знак для товарів і послуг «FotoMag», не укладав ніяких договорів, у тому числі з відповідачем-1, щодо передачі права власності на товарний знак «FotoMag» (свідоцтво України № 91691). Дії відповідача-1 і відповідача-2 оцінює як неправомірні, згідно приписів ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг». Вказуючи, що право власності на знак для товарів і послуг вибуло із володіння позивача незаконно, без його волі. Враховуючи, що на попередження у добровільному порядку зупинити використання товарного знаку «FotoMag» та вимогу, щодо повернення його позивачу, відповідач-1 не реагував – він порушив право власності ТОВ «Фотомаг». У Договорі в якості особи керівника зазначено Лісковського Петра Миколайовича і підписаний він цією особою, проте, за твердженням позивача, директором підприємства Договір не підписувався, оскільки директором станом на 22.06.2009 року був Лозицький Олександр Семенович. Враховуючи вищевикладені обставини, позивач просить визнати договір про передачу  права власності на знак для товарів і послуг «FotoMag» від 22.06.2009 року нікчемним і визнати за ТОВ «Фотомаг» право власності на знак для товарів і послуг» (Свідоцтво на знак для товарів і послуг № 91691 від 12.05.2008 року), зобов'язавши Державну службу інтелектуальної власності України внести до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відповідний запис та опублікувати в офіційному бюлетені відомості стосовно того, що ТОВ «Фотомаг» є власником знаку для товарів і послуг «FotoMag». Відповідач-2 стверджує, що навіть, якщо припустити, що дійсно мав місце випадок, за яким Договір був підписаний не уповноваженою особою, то в подальшій діяльності TOB «Фотомаг» схвалило даний правочин, відповідно до положень ч. 1 ст. 241 ЦК України, а отже, відсутні підстави вважати Договір недійсним, керуючись ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Крім того, відповідач-2 посилається на лист Мінюсту від 10.10.2005 року № 19-14-587, яким передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. А також на ч. 5 ст. 12 ЦК України, відповідно до якої, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом. Відповідач-2 вважає, що встановлена презумпція добросовісності та розумності дій особи, яка реалізує надане їй законом право. І виходячи зі змісту ст. 388 ЦК України, а також загальних принципів і засад цивільного права, добросовісним набувачем є набувач, який на час вчинення правочину не знав і не міг знати про перешкоди для його вчинення, в т.ч. про те, що набуває річ не від власника і стає його незаконним володільцем. Враховуючи те, що при укладенні Договору з відповідачем-1 про передачу прав на знак для товарів і послуг «FotoMag», відповідач-2 цілком правомірно вважав та не мав підстав сумніватися в тому, що відповідач-1 є законним власником знаку, в т.ч. має право розпоряджатися ним на власний розсуд, відповідач-2 вважає себе добросовісним набувачем. Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно до ст. 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором. Стаття 492 Цивільного кодексу України визначає, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінація кольорів. Майнові права інтелектуальної власності, у відпвідності до ст. 427 ЦК України, можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до ЦК України та іншого закону. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 495 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Згідно ч. 2 ст. 495 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором. Судовий захист інтересів осіб, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема за позовами про визнання правочину недійсним. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Частиною 3 ст. 215 ЦК України зазначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Така потреба може виникнути у разі, коли сторони виконали певні умови нікчемного правочину, чи він нотаріально посвідчений, або порушує права третіх осіб, зареєстрований у державних органах і т.д. Позивач є заінтересованою стороною щодо Договору від 22.06.2009 року, оскільки внаслідок його укладення було порушено право власності Позивача на товарний знак «FotoMag», належний останньому на підставі Свідоцтва про реєстрацію № 91691. Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як встановлено ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. З копії оскаржуваного Договору від 22.06.2009 року вбачається, що з боку позивача його було підписано Лісковським Петром Миколайовичем. Пунктом 9.9 Статуту позивача передбачено, що лише директор підприємства наділений повноваженнями щодо розпоряджання майном товариства, в т.ч. правом укладати правочини щодо цього майна. З копії трудової книжки Лісковського Петра Миколайовича вбачається, що він був прийнятий 02.02.2009 року на посаду фінансового директора ТОВ «Фотомаг» та звільнений 08.05.2009 року (т.2 а.с. 35-36). Під вказаними записами стоїть підпис директора Лозицького О.С. В матеріалах справи наявна копія трудової книжки Лозицького Олександра Семеновича та копія наказу № 1, з яких вбачається, що 04.06.2007 року він був прийнятий на посаду Директора ТОВ «Фотомаг» (т. 2 а.с. 57). Підтверджується це також відповіддю Головного регіонального управління статистики у місті Києві від 01.11.2010 року № 21-10/6032 (т. 1 а.с. 47) та довідкою ТОВ «Фотомаг» від 13.12.2011 року № 13/12-1, де зазначено, що з дня заснування та по теперішній час Лозицький Олександр Семенович працює у ТОВ «Фотомаг» на посаді директора. Відповідно до Довідки та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, наданих на виконання ухвали суду від 23.10.2012 року, директором позивача, на час укладання договору, був Лозицький О.С., з обмеженням повноважень щодо вчинення правочинів про відчудження основних фондів та прав інтелектуальної власності за рішенням Загальних зборів. Даний реєстраційний запис внесено 10.05.2007 року. Таким чином, станом на 22.06.2009 року директором був Лозицький Олександр Семенович. Колегія дійшла висновку, що Лісковський Петро Миколайович дійсно працював у ТОВ «Фотомаг», однак ніколи не перебував на посаді директора ТОВ «Фотомаг», а отже не мав прав на здійснення від імені товариства правочинів щодо передачі майнових прав на товарний знак для товарів і послуг «FotoMag». Крім того, станом на 22.06.2009 року він не був працівником ТОВ «Фотомаг». У матеріалах справи міститься нотаріально засвідчена заява Лісковського П.М. від 27.08.2012 року, в якій він вказує, що ніколи не підписував зазначеного Договору, а оригінальна печатка, відбиток якої стоїть в договорі, весь час перебувала у директора позивача – Лозицького О.С., як у відповідальної особи, а тому Лісковський П.М. нею не міг користуватись (т.2 а.с. 7). Як зазначалося вище, майнові права інтелектуальної власності, у відповідності до ст. 427 ЦК України, можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до ЦК України та іншого закону. Відповідно до Листа Мінюсту України від 10.10.2005 року № 19-14-587, на який посилається відповідач-2, – у відносинах із третіми особами обмеження повноважень, щодо  представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Стосовно посилань відповідачів на виконання позивачем Договору, колегія суддів звертає увагу на наступне. Відповідно до положень ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Згідно з частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин  вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні та інше). З Договору вбачається, що він був укладений на безоплатній основі, колегія ухвалою від 23.10.2012 року забов'язала сторін надати оригінал Договору та докази приймання-передачі майнових прав на товарний знак для товарів і послуг «FotoMag». Витребуваних документів судовій колегії надано не було, будь-які інші докази про схвалення Договору в матеріалах справи відсутні. Стосовно повноважень особи, колегія звертає увагу на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», у Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, в тому числі: відомості про органи управління юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи. Згідно ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків. Як встановлено вище, відповідно до наданих Довідки та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, директором позивача, на час укладання договору, був Лозицький О.С. Згідно із записом у трудовій книжці Лісковського П.М., він не був працівником позивача станом на 22.06.2009 року. Таким чином, у відповідача-1 була змога перевірити повноваження представника позивача, чого зроблено не було. Докази наявності повноважень у Лісковського П.М. на укладання Договору, або подальше ствердження позивачем правочину в матеріалах справи відсутні. Відповідач-2 посилається на те, що укладаючи Договір із відповідачем-1, не міг знати фактично про будь-які обмеження або недоліки Договору між ТОВ «АРТПРОЕКТ» та ТОВ «Фотомаг», отже він є добросовісним набувачем. Колегія звертає увагу на ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України якою визначено єдиний випадок при якому майно не може бути витребувано від добросовісного набувача – якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Частиною 3 ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. З наявного договору між відповідачем-1 та відповідачем-2 вбачається, що майнові права на товарний знак для товарів і послуг «FotoMag» передано безвідплатно. Інших доказів відповідачем-2 суду не надано. Пленум Верховного Суду України в п. п. 2, 12 Постанови  № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та за наслідками, передбаченими законом. У кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що від імені Позивача договір від 22.06.2009 року про передачу права власності на товарний знак «FotoMag» був підписаний не уповноваженою особою, що є підставою для задоволення вимоги Позивача про визнання договору недійсним. Щодо вимог Позивача стосовно зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України (далі - відповідача-3) внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та опублікувати в офіційному бюлетні відомості, стосовно того, що ТОВ «Фотомаг» є власником знаку для товарів і послуг «FotoMag», колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 9 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» договори про передачу права власності на знак вважаються дійсними, якщо вони укладені згідно до вимог законодавства, у письмовій формі і підписані сторонами. Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії на використання знака. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Установою, з одночасним внесенням їх до реєстру. Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.  У разі визнання правочину недійсним, внаслідок його нікчемності такий правочин не створює для сторін прав чи обов'язків і відповідно є недійсним з моменту укладення. Згідно зі ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 цього Кодексу. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про: 1)застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; 2)зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; 3)вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів; 4)вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь; 5)застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення; 6)опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення. Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, право звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають право підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Статтею 20 ГК України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання за ТОВ «Фотомаг» права власності на знак для товарів і послуг «FotoMag», згідно із Свідоцтвом № 91691, зареєстрованим у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг від 12.05.2008 року, та зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та опублікувати в офіційному бюлетені відповідні відомості. Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обставини, викладені відповідачем-2 в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року по справі № 5011 48/4415-2012 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача-2 задоволенню не підлягає. У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача-2 (апелянта). Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.В.А. Трейд» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року по справі № 12/134 залишити без змін. 2.          Матеріали справи № 12/134 повернути до Господарського суду міста Києва. 3.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.       Головуючий суддя                                                                                Ткаченко Б.О. Судді                                                                                          Разіна  Т.І.                                                                                           Пантелієнко В.О.