Постанова

від 08.09.2015 по справі 910/9986/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" вересня 2015 р.           Справа№ 910/9986/13 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:          Баранця  О.М. суддів:            Руденко М.А.           Сітайло  Л.Г. при секретарі                          Майданевич Г.А. за участю представників: від позивача: не з'явились;                     від відповідача: Чайковський О.М. від третьої особи – 1: не з'явились; від третьої особи – 2: не з'явились; від третьої особи – 3: не з'явились; від третьої особи – 4: не з'явились; розглянувши                Галицької районної адміністрації Львівської міської ради апеляційну скаргу на рішення господарського суду     міста Києва від                                   15.04.2015 року у справі                           № 910/9986/13 ( головуючий суддя: Чинчин О.В.                                                                                           судді: Васильченко Т.В.                                                                                                      Нечай О.В.) за позовом                     Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до                                     Управлінського центру Новоапостольської                                        церкви в Україні за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача:       1. Бодяк Тамара Петрівна                                     2. Львівське комунальне підприємство "Цитадель-центр"                                     3. Управління охорони культурної спадщини та                                     культурних цінностей Львівської обласної                                     державної адміністрації                                     4. Управління охорони історичного середовища Львівської                                      міської ради про                               зобов'язання  вчинити дії ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 року у позові Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до Управлінського центру Новоапостольської церкви в Україні, за участю Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Бодяк Тамари Петрівни; Львівського комунального підприємства “Цитадель – центр”; Управління охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації; Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про зобов”язання вчинити дії - відмовлено  повністю. Стягнуто з Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (79000, Львівська обл., місто Львів, вул.Ф. Ліста, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 20847537) на користь Управлінського центру Новоапостольської церкви в Україні (02152, м. Київ, проспект Тияини, будинок 18А, Ідентифікаційний код юридичної особи 14301165) 2767 (дві тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 50 (п'ятдесят) коп. за проведення експертизи. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 р. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду. Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суддів. В судове засідання 08.09.2015 року представник позивача та представники третіх осіб не з'явилися. Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та третіх осіб, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Як вбачається з матеріалів даної справи, 17.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Троянда – Стиль” (Продавець) та Управлінським центром Новоапостольської церкви в Україні (Покупець) було укладено договір купівлі – продажу, відповідно до умов якого Продавець зобов”язався передати у власність Покупцеві нежитлові приміщення загальною площею 173,1 кв.м., розташовані на 1 поверсі в будинку, який знаходиться за адресою: м. Львів, вулиця Крушельницької С., будинок 5, а Покупець зобов”язався прийняти Об”єкт продажу у власність і сплатити за нього обговорену грошову суму, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим №38. Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно                      № 25604320 від 17.03.2010 року нежитлові приміщення загальною площею 173,1 кв.м за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. С. Крушельницької, 5 на підставі договору купівлі-продажу № 38 від 17.03.2010 на праві колективної власності належать Управлінському центру Новоапостольської церкви в Україні. На підставі заяв Бодяк Т.П. до: ЛКП "Цитадель-центр" (вх. № 624 від 06.08.2010 р.); Галицької районної адміністрації (вх. б/н від 09.08.2010 р.), спрямованої до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (вх. б/н від 10.08.2010 р.); прокуратури Галицького району                м. Львова (вх. № 5021-10 від 21.10.2010 р.) були проведені ряд обстежень нежитлових приміщень загальною площею 173,1 кв.м за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. С. Крушельницької, 5. Комісією відділу житлового господарства Галицької районної адміністрації, в присутності представника відповідача, проведено обстеження нежитлових приміщень, що належать Відповідачу. За результатами перевірки складено акт б/н від 09.11.2010 року, відповідно якого встановлено, що керівництвом відповідача без відповідного дозволу проведено внутрішнє перепланування приміщень, а також демонтовано частину стіни (приблизно довжиною 5,0 м, висотою 3,0 м між приміщеннями під літ. 2-13 та літ. 2-12). Разом з цим, виходячи зі змісту даного акту, на довірену особу відповідача було складено протокол № 31 про адміністративне правопорушення від 09.11.2010 року та скеровано на розгляд адміністративної комісії Галицької районної адміністрації для вжиття заходів. На вимогу прокуратури Галицького району м. Львова (лист № 13р-10 від 25.10.2010 року), інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області повідомлено, що нею було здійснено обстеження нежитлових приміщень 1-го поверху будинку № 5 на вул. С. Крушельницької у м. Львові, за результатами якого складено акт № 05/11г від 11.11.2010 р. Згідно вказаного акту в ході перевірки встановлено, що власником нежитлових приміщень проведено ремонтні роботи зазначених приміщень, розширено дверний проріз в стіні між приміщеннями "2-12" та "2-13", яка згідно роз'яснень "НДІ ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" відноситься до ненесучих (самонесучих) конструкцій, та зазначено, що порушень у сфері містобудування не виявлено (лист № 7/13-06-9353 від 11.11.2010). Львівським комунальним підприємством “Цитадель – центр” видано акт-попередження № 6 від 07.12.2010 року на ім'я Гаврилів Г.М. (доручення від 23.06.2010 року) щодо проведеного перепланування без відповідного дозволу на вул. С. Крушельницької, 5, а саме: розширено санвузол, демонтовано стіну між приміщеннями під літ. 2-13, літ. 2-12 влаштовано приміщення під літ. 2-10 пл. 1,9 кв.м на площі приміщення під літ. 2-9, виявлене 09.11.2010 року. Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 000154 від 07.12.2010 року, відповідно до якого у будинку № 5 на вул. С. Крушельницької у нежитлових приміщеннях проведені ремонтні роботи по переплануванню: розширенню дверного прорізу на пам'ятці культурної спадщини ох. № 378 рішення Львівського облвиконкому № 130 від 26.02.1980 року без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, виявлене 07.11.2010. Згідно з актом обстеження технічного стану квартири (нежитлового приміщення) по вул. С. Крушельницької, 5 від 10.12.2010 року, затвердженого директором ЛКП "Цитадель-центр", відповідачем здійснено самовільне перепланування нежитлового приміщення, а саме: розширено санвузол, демонтовано стіну між приміщеннями під літ. 2-10, 2-13, 2-12 влаштовано приміщення під літ. 2-9 пл. 1,9 кв.м на площі приміщення під літ. 2-9, а також знято пічки. Постановою адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 328 від 27.12.2010 року визнано порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини, а саме: демонтовано пічки у всіх нежитлових приміщеннях; у приміщенні під літ. 2-11 встановлено умивальник; у приміщенні під літ. 2-8 встановлено унітаз; влаштовано перегородку у приміщенні під літ. 2-9, внаслідок чого утворено нове приміщення під літ. 2-10; відновлено дверний отвір між приміщеннями під літ. 2-9 та літ. 2-11, а також між приміщеннями під літ. 2-9 та літ. 2-6; демонтовано перегородку між приміщеннями під літ. 2-2 та 2-3, чим змінено площі цих приміщень у будинку № 5 на вул. С. Крушельницької у м. Львові, (вказаний бдинок є пам'яткою архтектури), у зв'язку з чим на Гаврилів Г.М. накладено штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 250 грн. Відповідно до витягу із протоколу № 41 від 14.12.2010 року засідання міжвідомчої комісії Галицького району, на підставі листа ЛКП "Цитадель-центр" № 4-31-2475 від 13.12.2010 року, вирішено зобов”язати Відповідача за власні кошти привести нежитлові приміщення на вул. С. Крушельницької, 5 до попереднього стану по причині відсутності дозвільних документів та скарг мешканців розташованої вище квартири № 4, що вступає в силу, згідно даного протоколу, після затвердження розпорядженням голови адміністрації. Розпорядженням голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № р-13 від 12.01.2011 року "Про приведення нежитлових приміщень на вул. Крушельницької, 5 до попереднього стану" затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол № 41 від 14.12.2010) (п. 1 Розпорядження). Зобов'язано Управлінський центр Новоапостольської церкви в Україні в термін до 01.03.2011 року за власні кошти привести нежитлові приміщення першого поверху на вул. С. Крушельницької, 5 до попереднього стану (п. 2 Розпорядження). У випадку невиконання п. 2 в добровільному порядку, юридичному відділу адміністрації звернутись з позовною заявою в суд про приведення нежитлових приміщень до попереднього стану (демонтувати влаштовану та відновити демонтовану перегородку в приміщеннях під літ. 2-3, 2-9, відновити стіну між кімнатами під літ. 2-12, 2-13) (п. 4 Розпорядження). Відповідно до акту б/н від 04.03.2011 року ЛКП "Цитадель-центр" проведено перевірку, в ході якої встановлено невиконання відповідачем розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № р-13 від 12.01.2011 року, а саме: не приведено зазначене приміщення в будинку № 5 на вул. С. Крушельницької до попереднього стану. В листі Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІ ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 168 від 21.09.2010 року роз'яснено, що оскільки стіна між приміщеннями "2-12" та "2-13" на 1-му поверсі будинку № 5 на вул. С. Крушельницької не сприймає навантажень і впливів від решти несучих конструкцій будинку, зокрема від перекриття, вона відноситься до ненесучих (самонесучих) конструкцій. Разом з цим згідно з п.п. 2, 3 висновку пояснюючої записки проекту та технічних висновків Львівського філіалу Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІ ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (державна ліцензія серії АВ № 490061 господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури) "Розширення прорізу дверей в поперечній ненесучій стіні нежитлових приміщень на 1-му поверсі житлового будинку № 5 на вулиці С.Крушельницької у місті Львові" нежитлові приміщення на 1-му поверсі пропонувалось на виконання розширення прорізу дверей в поперечній ненесучій стіні метою забезпечення нормальних умов експлуатації на підставі завдання замовника; стан будинку і його конструкцій не погіршиться внаслідок виконання запроектованого перепланування при умові дотримання розробок та рекомендацій проекту, порядку та технологій виконання робіт. Відповідно до листа Державного підприємства Державного інституту проектування міст "МІСТОПРОЕКТ" Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 625/05-1 від 23.11.2010 року (на заяву Гаврилів Г.М. б/н від 17.11.2010 року щодо роз'яснення, чи вважається переплануванням розширення прорізу дверей) проект розширення існуючого прорізу в ненесучій стіні з наступним заповненням його розсувною перегородкою (виконаний Львівським філіалом "НДІ ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ", замовлення 7.3.223-АБ-10, 2010 р.) не приводить до зміни порядку розміщення основних, допоміжних, обслуговувальних і комунікаційних приміщень, та зроблено висновок, що згадане розширення прорізу в існуючій стіні переплануванням не являється; епізодичне об'єднання обох приміщень (2.12 та 2.13), якщо воно не змінює основного технологічного процесу в обох приміщеннях, не може вважатись підставою для характеризування розширення прорізу між ними як перепланування (частини будинку в даному випадку); правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу № 76 від 17.05.2005, є обов'язковими лише для жилих будинків і жилих приміщень в них, а для нежилих приміщень, вбудованих в жилі будинки, обов'язковими є лише нормативно-технічні та нормативно-правові акти для відповідних нежилих приміщень. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначав, що Відповідачем було здійснено та не було узаконено самовільне перепланування приміщень у          буд. № 5 на вул. С. Крушельницької в м. Львові, не дотримано архітектурно-технічних вимог та умов проектування вказаного об'єкта всупереч вимогам Закону України “Про охорону культурної спадщини”, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій. Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в  якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Троянда – Стиль” (Продавець) та Управлінським центром Новоапостольської церкви в Україні (Покупець) було укладено договір купівлі – продажу, відповідно до умов якого Продавець зобов”язався передати у власність Покупцеві нежитлові приміщення загальною площею 173,1 кв.м., розташовані на 1 поверсі в будинку, який знаходиться за адресою: м. Львів, вулиця Крушельницької С., будинок 5, а Покупець зобов”язався прийняти Об”єкт продажу у власність і сплатити за нього обговорену грошову суму, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим №38. Відповідно до п.4.1 Договору об”єкт продажу є частиною пам”ятки архітектури місцевого значення – охоронний №378 (Рішення Львівського облвиконкому №130 від 26.02.1980 року) та відповідно до Листа Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради №04/675 від 16 березня 2010 року Продавцеві надано дозвіл на відчуження Об”єкта продажу. Закон України “Про охорону культурної спадщини” регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Відтак, до сфери регулювання цього Закону відноситься і особисті майнові відносини щодо пам'яток культурної спадщини. Пам”ятка, крім пам”ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. (ч.1 ст. 17 Закону) Згідно з ч.1 ст.22 Закону України “Про охорону культурної спадщини” пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця. Частинами 1, 2 ст.24 Закону України “Про охорону культурної спадщини”  передбачено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо. Режими використання пам'яток встановлює: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, щодо пам'яток національного значення; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації щодо пам'яток місцевого значення. Згідно з ч.1 статті 26 Закону консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на підставі погодженої з ним науково-проектної документації. Відповідно до ч.1 статті 27 Закону у разі, коли пам'ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані привести цю пам'ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування). Як вбачається з матеріалів справи, Позивач, посилаючись на невиконання Відповідачем Розпорядження голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № р-13 від 12.01.2011 року "Про приведення нежитлових приміщень на вул. Крушельницької, 5 до попереднього стану", звернувся до Суду з вказаним позовом про зобов'язання відповідача привести нежитлові приміщення, загальною площею 173, 1 кв.м., розташовані на першому поверсі будинку № 5 на вул. С. Крушельницької у м.Львові, до попереднього стану, а саме: демонтувати самовільно влаштовану перегородку у приміщенні під літ. 2-9, відновити самовільно демонтовані перегородки у приміщеннях під літ. 2-2 та 2-3, закласти самовільно вибитий дверний отвір між приміщеннями під літ. 2.13 та 2-12, відновити самовільно демонтовану капітальну стіну між приміщеннями під літ. 2-12 та літ. 2-13; у випадку проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій зобов'язати Управлінський центр Новоапостольської церкви в Україні не порушувати прав мешканців будинку № 5 на вул. С. Крушельницької у м.Львові та дотримуватись правил співжиття. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.10.2014 року з метою виконання приписів постанови Вищого господарського суду України від 02 липня 2014 року у даній справі, встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, призначено у справі №910/9986/13 судову будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54). Як вбачається з висновку судової будівельно – технічної експертизи № 3869 від 15.12.2014 року, складеного Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз,  ремонтно – будівельні роботи, які проводилися в нежитловому приміщенні 1-го поверху по вул. С. Крушельницької, 5 в м. Львові, відносяться до поняття перепланування і дані роботи потребували дозволу органів місцевого самоврядування, в той же час вказані роботи не належать до самочинного будівництва, так як ці перепланування не пов”язані зі змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ, та виконані без порушення несучих конструкцій. Проведені ремонтно – будівельні роботи в нежитловому приміщенні 1-го поверху по вул. С. Крушельницької, 5 в м. Львові не суперечать вимогам Державних будівельних норм. На момент натурного обстеження нежитлових приміщень 1-го поверху будинку 5 по вул. С. Крушельницької в м. Львові не було виявлено деструктивних процесів, пов”язаних з розширенням прорізу – тріщин, прогинів, перекосів, для встановлення можливості руйнування необхідно провести розрахунки несучої здатності існуючих конструктивних елементів даної будівлі, що не входить до компетенції експерта – будівельника. За приписами ст.1 Закону України “Про судову експертизу” судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи. Суд першої інстанції вірно прийняв до уваги висновок судової               будівельно – технічної експертизи, складений експертом Львівського                    науково-дослідного інституту судових експертиз, який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку                              (ст. 384 Кримінального кодексу України), оскільки висновки судової експертизи узгоджені між собою, обґрунтовані, не суперечать іншим матеріалам справи і не викликають сумнівів у їх неправильності. Загальні вимоги до складу, змісту, порядку розроблення, оформлення, погодження та затвердження науково-проектної документації на реставрацію об'єкта культурної спадщини, науково-технічного супроводу та авторського нагляду за реставрацією пам'ятки містяться у Державних будівельних нормах ДБН А.2.2-6-2008, чинних з 01.01.2009р. Дані норми встановлюють склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації на проведення консервації, реставрації, реабілітації, ремонту та пристосування (далі - реставрація) об'єктів культурної спадщини (крім пам'яток археології і монументальних пам'яток) відповідно до Законів України "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологічної спадщини" та міжнародних конвенцій, ратифікованих Україною, - "Конвенції з охорони всесвітньої культурної і природної спадщини", "Європейської конвенції з охорони археологічної спадщини", "Конвенції з охорони архітектурної спадщини Європи". Вимоги цих норм є обов'язковими для застосування юридичними та фізичними особами - суб'єктами господарської діяльності у сфері об'єктів культурної спадщини, незалежно від їх форми власності. Згідно з п.1.2 ДБН А.2.2-6-2008, право на розроблення науково-проектної документації або її окремих розділів надається юридичним та фізичним особам - суб'єктам господарської діяльності незалежно від форм власності, які мають ліцензію на цей вид діяльності, видану в установленому законодавством порядку. Пунктом 1.4. ДБН А.2.2-6-2008 передбачено, що проектувальник та замовник протягом усього періоду дослідження, проектування та виконання робіт на об'єкті культурної спадщини несуть відповідальність згідно з чинним законодавством за наукову обґрунтованість проектних рішень, якісне і своєчасне розроблення і комплектність науково-проектної документації, правильність і достовірність кошторисної вартості робіт. Відповідно до п.2.1 ДБН А.2.2-6-2008, зміст і склад науково-проектної документації встановлюється реставраційним завданням. Згідно з п.3.1 ДБН А.2.2-6-2008, на пам'ятки місцевого значення та щойно виявлені об'єкти культурної спадщини реставраційне завдання погоджується місцевим органом у сфері культурної спадщини та затверджується місцевим органом містобудування та архітектури. У п.6.1 ДБН А.2.2-6-2008 зазначено, що науково-проектна документація на реставрацію пам'ятки місцевого значення затверджується замовником і погоджується місцевим органом культурної спадщини та місцевим спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури. Згідно з п.6.2 ДБН А.2.2-6-2008, науково-проектна документація на реставрацію пам'ятки місцевого значення затверджується і погоджується після розгляду та схвалення на консультативних радах з питань охорони культурної спадщини. Відповідач, всупереч зазначених положень Державних будівельних норм ДБН А.2.2-6-2008, реставраційне завдання, науково-проектну документацію на реставрації пам'ятки місцевого значення – будинку №5 по вул. С. Крушельницької у м. Львові з місцевим органом охорони культурної спадщини та місцевим спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури, не погоджував. Крім того, Відповідач всупереч вищенаведеним нормам чинного законодавства України, що регулює відносини щодо пам'яток культурної спадщини, не отримував дозволу на проведення робіт пам'ятки місцевого значення, що також підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 000154 від 07.12.2010 року за ст. 92 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Пунктом 5.9 Договору купівлі – продажу від 18.03.2010 року передбачено, що відповідно до статті 23 Закону України “Про охорону культурної спадщини” та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1768 “Про затвердження Порядку укладання охоронних договорів на пам”ятки культурної спадщини” Покупець зобов”язаний протягом місяця з моменту отримання Об”єкту продажу (як частини пам”ятки архітектури) у власність укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини – Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради. Відповідно до статті 23 Закону України “Про охорону культурної спадщини” усі  власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини  чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно  від  форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу  від обов'язків, що випливають із цього Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1768 “Про затвердження Порядку укладання охоронних договорів на пам”ятки культурної спадщини”  передбачено, що охоронний  договір  встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини чи її частини,  у тому числі території, на якій вона розташована. Власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один  місяць  з  моменту отримання  пам'ятки  чи  її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини. Згідно з п.7 Порядку власник  пам'ятки  або  уповноважений  ним  орган  (особа) повинен забезпечити дотримання  вимог  протипожежної,  санітарної, екологічної  безпеки,  виконання  режиму  використання пам'яток та пов'язаних з ними будівель, територій, культурних цінностей. Відповідно до п.9 Порядку у  разі  коли власник пам'ятки або уповноважений ним орган (особа) вважає за необхідне провести будь-які роботи,  пов'язані з консервацією,  реабілітацією, реставрацією, музеєфікацією пам'ятки та упорядженням її  території,  він  повинен  подати  відповідному органу  охорони культурної спадщини науково-проектну документацію. Роботи  можуть  проводитися  тільки  після  погодження   проектної документації та з письмового дозволу зазначеного органу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 року зобов”язано Відповідача надати інформацію щодо того, чи укладався охоронний договір з органом культурної спадщини - Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради,  якщо так – надати копію вищевказаного договору. Відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження укладення охоронного договору з органом охорони культурної спадщини – Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради всупереч норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, чим також порушив вимоги статті 23 Закону України “Про охорону культурної спадщини” та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1768 “Про затвердження Порядку укладання охоронних договорів на пам”ятки культурної спадщини”. Проте, як вбачається з письмових пояснень представника Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, лише 09.04.2015 року представник Управлінського центру Новоапостольської церкви в Україні звернувся до Третьої особи – 4 з заявою про укладення охоронного договору на нежитлові приміщення, розташовані у будинку №5 на вул. С. Крушельницької у м. Львові та на теперішній час звернення перебуває на розгляді. Колегія суддів долучила до матеріалів справи копію охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини (її частину) від 28.04.2015 року № 15/15, оскільки додатковий доказ неможливо було подати до суду першої інстанції. Вказаний договір було укладено після прийняття судом першої інстанції рішення по справі. В силу положень ч.1 ст. 3 Закону України “Про охорону культурної спадщини” державне управління у сфері  охорони  культурної  спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий  орган  сільської, селищної, міської ради. Пунктами 9, 13 ч.1 ст. 6 Закону України “Про охорону культурної спадщини” передбачено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам'яток місцевого значення, їх територій і зон охорони; надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок. Відповідно до п.7 ч.2 ст. 6 Закону до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини. Рішенням Львівської міської ради №1223 від 27.10.2006 року затверджено Положення про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, яке є виконавчим органом Львівської міської ради. Пунктом 1.4 Положення про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, затвердженого передбачено, що Управління є спеціальним уповноваженим органом охорони культурної спадщини і здійснює управління у сфері охорони культурної спадщини на території міста Львова, у межах компетенції, визначеної законодавством України, та переданих йому повноважень Державною службою охорони культурної спадщини. Згідно з п.2.1 Положення Управління утворене для забезпечення правових, організаційних, соціальних та економічних відносин у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об”єктів культурної спадщини з метою її збереження, використання об”єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища. До повноважень належить, зокрема, забезпечення виконання вимог Закону України “Про охорону культурної спадщини”, інших нормативно – правових актів про охорону культурної спадщини на території міста Львова; здійснення контролю за дотриманням правил та державних норм охорони культурної спадщини користувачами незалежно від форм власності; видання планових завдань, погодження реставраційних завдань, завдань на проектування, будівництво, реконструкцію, реставрацію, пристосування, консервацію, реабілітацію, музеєфікацію будинків та споруд. (п.п.5.1, 5.10, 5.13 Положення) Разом тим, в даному випадку позов заявлений Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради, яка діє на підставі Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.01.20112 р. №04. Зокрема, Позивач посилається на п.4.2.2 Положення, яким передбачено повноваження у сфері житлово – комунального господарства, а саме здійснення контролю за станом благоустрою житлового фонду та надано право на звернення у встановленому порядку до судових органів з позовними заявами з справ, що виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень (п.4.5.1 Положення) Проте, повноваження здійснювати управління у сфері охорони культурної спадщини на території міста Львова надано державою Управлінню охорони історичного середовища Львівської міської ради, тобто вказаний орган є уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а не Позивач у даній справі. Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності. Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. “Про судове рішення” рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. За таких підстав, а також враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 02.07.2014 року, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що Позивач не наділений правом на звернення до суду з позовними вимогами до Управлінського центру Новоапостольської церкви в Україні про зобов'язання привести нежитлові приміщення, загальною площею 173, 1 кв.м., розташовані на першому поверсі будинку № 5 на вул. С. Крушельницької у м.Львові, до попереднього стану, а саме: демонтувати самовільно влаштовану перегородку у приміщенні під літ. 2-9, відновити самовільно демонтовані перегородки у приміщеннях під літ. 2-2 та 2-3, закласти самовільно вибитий дверний отвір між приміщеннями під літ. 2.13 та 2-12, відновити самовільно демонтовану капітальну стіну між приміщеннями під літ. 2-12 та літ. 2-13; у випадку проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій зобов'язати Управлінський центр Новоапостольської церкви в Україні не порушувати прав мешканців будинку № 5 на вул. С. Крушельницької у м.Львові та дотримуватись правил співжиття. Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 року у справі №910/9986/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 2. Справу № 910/9986/13 повернути до Господарського суду міста Києва. 3. Копію постанови направити сторонам.       Головуючий суддя                                                             О.М. Баранець Судді                                                                                М.А. Руденко                                                                                 Л.Г. Сітайло Повний текст постанови складено  09.09.2015 року