Постанова

від 06.10.2009 по справі 36/151

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/151

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.10.2009 р.                                                                     справа №36/151

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

за участю представників сторін:

від позивача:Саєнток О.Ю. - довір. № 29 від 11.10.2008р.,

від відповідача:Лавренов Д.В. - довір. б/н від 27.04.2009р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Хамстер Клаб Інтернейшнл", м. Запоріжжя

на рішення господарського суду

Донецької області

від20.07.2009 року

по справі№ 36/151

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Хамстер Клаб Інтернейшнл", м. Запоріжжя

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Обжора",м. Донецьк

простягнення 8 962,26 грн.

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду донецької області від 20.07.2009р. по справі 36/151 відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю „Хамстер Клаб Інтернейшнл”, м. Запоріжжя (далі–позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Обжора”, м. Донецьк (далі-відповідач) про стягнення 8 962,26 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач по справі звернувся  До Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на порушення  норм матеріального та процесуального права, а саме:  ст. 655 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 38, 43 Господарського процесуального кодексу України. За ствердженням скаржника  суд першої інстанції не витребував у відповідача належних доказів на підтвердження факту реалізації ним товару, що свідчить про неповне з'ясування судом обставин по справі. В апеляційній скарзі позивачем  заявлено клопотання  про витребування доказів.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вимоги скаржника не визнав. Рішення  місцевого суду вважає законним та обгрунтованим, а вимоги, викладені в  апеляційній скарзі такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, суд  встановив наступне:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України виникають, зокрема, з договору.

01.02.2007р. між сторонами укладено  договір  купівлі-продажу б/н (далі-Договір) , згідно умов позивач поставляє та передає у власність відповідача, а відповідач приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначених цим договором, на підставі замовлення на поставку та товарно-супровідної документації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Як вбачається з п.5.3 Договору, відповідач зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого позивачем товару по мірі його реалізації не пізніше 21 одного банківського дня   від моменту реалізації такого товару.

Виходячи зі змісту позовної заяви з урахуванням уточнень, наданих позивачем  на стадії позовного провадження, останній здійснював поставку товару  відповідачу, проте, кінцевого розрахунку за поставлений товар відповідачем проведено не було.

Після погодження суми боргу, за ствердженням  позивача (акт звірки станом на 31.08.2008р.(а.с.40)), сума боргу відповідача за отриманий по Договору товар становить 8 962,26 грн.

Вказану суму позивач просить стягнути з відповідача  на його користь.

В якості доказів на підтвердження поставки товару  вимог позивач надав видаткові накладні №ХКИ-104641 від 22.10.2007р. на суму 212,52грн., №ХКИ-104640 від 22.10.2007р. на суму 276,24грн., №ХКИ-108002 від 29.10.2007р. на суму 809,50грн., №ХКИ-108003 від 29.10.2007р. на суму 284,50грн., №ХКИ-108004 від 29.10.2007р. на суму 580,49грн., №ХКИ-108005 від 29.10.2007р. на суму 925,50грн., №ХКИ-111306 від 05.11.2007р. на суму 247грн., №ХКИ-111307 від 05.11.2007р. на суму 490грн., №ХКИ-117662 від 19.11.2007р. на суму 283грн., №ХКИ-117663 від 19.11.2007р. на суму 301,40грн., №ХКИ-117664 від 19.11.2007р. на суму 384грн., №ХКИ-117665 від 19.11.2007р. на суму 372,20грн., №ХКИ-127166 від 10.12.2007р. на суму 282грн., №ХКИ-127167 від 10.12.2007р. на суму 200,50грн., №ХКИ-127168 від 10.12.2007р. на суму 281,98грн., №ХКИ-127169 від 10.12.2007р. на суму 416,25грн., №ХКИ №130110 від 17.12.2007р. на суму 601,68грн., №ХКИ-130111 від 17.12.2007р. на суму 365,70грн.,  №ХКИ-130112 від 17.12.2007р. на суму 861,54грн., №ХКИ-130113 від 17.12.2007р. на суму 365,70грн., №ХКИ-009065 від 31.01.2008р. на суму 129,72грн., №ХКИ-018246 від 18.02.2008р. на суму 129,72грн., №ХКИ-018247 від 18.02.2008р. на суму 259,44грн., №ХКИ-018248 від 18.02.2008р. на суму 129,72грн., №ХКИ-018249 від 18.02.2008р. на суму 259,44грн., а всього на суму 9 449,74грн.

Крім того, позивач посилається на акт звірки розрахунків від 31.08.2008р., підписаний належним чином обома сторонами, за яким  сальдо на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Хамстер Клаб Інтернейшнл” становить 8 962,26грн.

Разом з тим, відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

При цьому, статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Як свідчать матеріали справи, в обгрунтування своїх  вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором б/н від 01.02.2007р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

За таких обставин, з урахуванням норм ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем має бути доведено як сам факт постачання товару відповідачу за договором, так і факт його реалізації.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від  виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з Договору, сторонами  було узгоджено терміни і порядок постачання товару.

Зокрема, товар, за даним Договором, постачається окремими партіями у відповідності з накладними (специфікаціями) на підставі замовлення.

В підтвердження факту постачання товару відповідачу за Договором позивач посилається на надані до матеріалів справи видаткові накладні.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” накладні є первинними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати господарську проведену діяльність.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій тощо, що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу –одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.

Таким чином, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

З урахуванням викладеного, в разі здійснення поставки за договором, в накладних має міститись обов`язкове посилання на договір, на підставі якого здійснюється постачання товару.

Як свідчать матеріали справи,  з наданих позивачем видаткових накладних не вбачається, що вони були складені та підписані на виконання умов саме договору постачання  б/н від 01.02.2007р., що є підставою позову.

Таким чином, надані до матеріалів справи видаткові накладні не можуть прийняті судом до уваги як належні докази виконання позивачем своїх зобов'язань саме за Договором.

Наданий позивачем до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків також не приймається  судом до уваги, оскільки в ньому не зазначено, що заборгованість виникла на підставі саме спірного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивач не надав суду доказів, на підтвердження факту реалізації відповідачем товару, які б надали можливість визначити строк оплати відповідачем товару, згідно умов п.5.3 Договору.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають юридичні та фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність за захистом своїх порушених або оспорюваних прав.

Враховуючи те, що позивачем не доведено порушення його прав  з боку відповідача в частині належного виконання зобов'язань за договором б/н від 01.02.2007р.,  суд першої інстанції обгрутовано дійшов висновку про відмову у позові.

Заявлене клопотання скаржника в межах апеляційної скарги про витребування у відповідача доказів реалізації товару по Договору, судовою колегією розглянуто та  відхилено.

Як свідчать матеріали справи, позивач підчас розгляду справи в суді першої інстанції був повідомлений належним чином про дату та час розгляду спору, був присутнім в судових засіданнях та мав можливість скористатись  своїм процесуальним правом, передбаченим  ст. 22 ГПК України.

Крім того, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування покладено на сторони.

За вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу додаткові докази в суді апеляційної інстанції приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -    

                                                     П О С Т А Н О В И В :

          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хамстер Клаб Інтернейшнл", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Донецької області від 20.07.2009р. по справі № 36/151  - залишити  без задоволення.

          Рішення господарського суду Донецької області від 20.07.2009р. по справі № 36/151 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Головуючий          

Судді:          

                                                                            Надрук.5 прим.: 1- позивачу; 1- відповідачу; 1-у справу; 1- госп. суду; 1- ДАГС