Постанова

від 08.10.2009 по справі 8/61-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/61-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 жовтня 2009 р.                                                                                    № 8/61-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. - головуючий,Могил С.К.,Самусенко С.С. - доповідач,

розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування"

на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2009 року

та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 червня 2009 року

у справі№8/61-09

господарського судуДніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування"

простягнення 80933 грн. 99 коп.

за участю представників сторін

від позивача -Лазоренко І.В.,

від відповідача -не з`явився

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Євро Лізинг" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до ТОВ "Асоціація дитячого харчування" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 232 від 10 квітня 2007 року у сумі 80933 грн. 99 коп., з яких 78712 грн. 54 коп. лізингові платежі, 1706 грн. 52 коп. пеня за період з 04 листопада 2008 року по 27 січня 2009 року, 213 грн. 32 коп. 3% річних за період з 04 листопада 2008 року по 27 січня 2009 року, 301 грн. 61 коп. втрат від інфляції з жовтня 2008 року по січень 2009 року включно.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2009 року у справі №8/61-09 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 46241 грн. 66 коп. боргу, 1706 грн. 52 коп. пені, 213 грн. 32 коп. 3% річних, 301 грн. 61 коп. втрат від інфляції, 809 грн. 34 коп. витрат на держмито, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 червня 2009 року у справі №8/61-09 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" задоволено частково; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2009 року у справі №8/61-09 змінено; припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення боргу в сумі 46241 грн. 66 коп.; частину другу резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" 301,61 грн. інфляційних витрат, 113,32 грн. річних, 1706,52 грн. пені. 102 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."; в решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування", вважаючи рішення та постанову у даній справі такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, вказуючи на ст. 14 ГПК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 651, 652, 654 ЦК України, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 червня 2009 року змінити; відмовити в задоволенні позовних вимог на суму 13770 грн. 28 коп. основного боргу, 257 гривень 40 коп. пені, 32 грн. 18 коп. 3% річних та 121 грн. 80 коп. втрат від інфляції; припинити провадження в частині позову на суму 32470 грн. 88 коп.; в решті рішення залишити без змін.

Вищим господарським судом України ухвалою від 13 серпня 2009 року у справі №8/61-09 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 07.10.2009, у зв'язку з виходом з відпустки суддів, для розгляду касаційної скарги у справі № 8/61-09 змінено та призначено наступний склад колегії суддів: Борденюк Є.М. –головуючий, Могил С.К., Самусенко С.С. –доповідач.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 квітня 2007 року між сторонами був укладений договір фінансового лізингу №232, а також Протокол узгодження розбіжностей до вказаного Договору лізингу від 10 квітня 2007 року, згідно умовам яких позивач передає, а відповідач приймає в платне користування на умовах фінансового лізингу, у відповідності до замовлення транспортні засоби, на строк, вказаний у плані лізингу та умовах, передбачених договором.

Позивачем, на підставі відповідних замовлень було надано відповідачу у лізинг транспортні засоби в кількості дванадцять одиниць, що підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі транспортних засобів

Сторонами також було підписано відповідні плани лізингу та зміни до планів лізингу, які є невід'ємними частинами Договору і встановлюють строки сплати відповідачем (лізингоодержувачем) лізингових платежів.

Згідно п.п.5.7, 8.3 Договору фінансового лізингу лізингодавець має право змінити розмір лізингового платежу пропорційно або на одну й ту ж суму, якщо ціни, тарифи, платежі, податки, нормативи страхування ТЗ, що входять до складу лізингового платежу і пов'язані з виконанням даного Договору, змінюються внаслідок дій органів державної влади, тобто - з незалежних від лізингодавця причин. Розмір лізингового платежу, належного до сплати за цим Договором, коригується лізингодавцем на дату, коли такі зміни набули чинності. В такому випадку лізингодавець зобов'язаний надати лізингоодержувачу розрахунок такого збільшення та, на вимогу лізингоодержувача, підтверджуючі документи.

Відповідно до п.16.1 Договору фінансового лізингу при порушенні лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим договором, Лізінгодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1 (однієї десятої) % від простроченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховувалась пеня.

Листом від 08 вересня 2008 року за №232 позивач повідомив відповідача про необхідність внесення змін до Планів лізингу в частині розміру лізингових платежів на підставі п. 5.7 Договору фінансового лізингу.

Листом від 22 жовтня 2008 року за №3128 позивач обґрунтував збільшення лізингових платежів, з якими відповідач не погодився, про що повідомив листами від 05 листопада 2008 року №05/11-1 та від 19 листопада 2008 року №19/11-3.

Господарським судом першої інстанції припинено провадження у справі в частині позовних вимог у сумі 32470 грн. 88 коп. у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми боргу після подання позову.

Господарським судом апеляційної інстанції зазначено, що представниками сторін у судовому засіданні та матеріалами справи підтверджено погашення решти суми заборгованості до винесення рішення господарським судом, що є підставою для припинення провадження у справі в части стягнення основної суми боргу за п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом апеляційної інстанції зазначено, що погашення відповідачем суми заборгованості не звільняє останнього від сплати 301 грн. 61 коп. інфляційних, 213 грн. 32 коп. 3% річних та 1706 грн. 52 коп. пені за прострочення лізингових платежів, відповідно до розрахунку позивача.

Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" такими, що не підтверджені своїм розрахунком та доказами, що могли бути дослідженими судами попередніх інстанцій, і зводяться до переоцінки обставин та наявних доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, тому погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, рішення та постанову яких залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 червня 2009 року у справі №8/61-09 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                            Є. Борденюк

Судді:                                                                                С. Могил

                                                                                                    С. Самусенко