Рішення

від 12.10.2009 по справі 53/453

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/453

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/453

12.10.09

За позовом Приватного підприємства «Ладья»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»

про стягнення 26 499,77 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Денисенко Є.В. - представник по довіреності № 129 від 04.04.2009р. від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»заборгованості за Договором поставки № 9/1 від 09.01.2008р. в розмірі 26 499,77 грн., в тому числі: 26 107,03 грн. основного боргу та 392,67 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором поставки зобов'язань, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яку він і просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2009р. порушено провадження по справі № 53/453, розгляд справи призначено на 14.09.2009р.

Представник відповідача в судове засідання 14.09.2009р. з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, проте проти задоволення позовних вимог позивача заперечив.

В судовому засіданні 14.09.2009р. в порядку ст.. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 21.09.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2009р. у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі розгляд справи було відкладено на 12.10.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 12.10.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 25.08.2009р. та від 21.09.2009р. про що свідчать відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення  з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.10.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача,  суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

09.01.2008р. між Приватним підприємством «Ладья»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»(покупець) був укладений договір поставки № 9/1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити продукцію, а саме керамзит, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку продукцію на наступний день після отримання продукції на об'єкт.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.1 в редакції Додаткової угоди № 1 до договору поставки від 11.06.2008р. сторони погодили, що постачальник відвантажує продукцію - керамзит на об'єкт покупця за ціною 270,00 грн. за куб з ПДВ та доставкою.

Згідно з п. 4.1. договору поставки покупець оплачує продукцію, що є предметом договору, за цінами встановленими в специфікації, рахунках-фактурах та накладних.

У відповідності до видаткових накладних № РН-0002182 від 20.08.2008р., № РН-0002083 від 12.08.2008р., № РН-0002101 від 13.08.2008р., № РН-0002992 від 11.11.2008р., доданих позивачем до позовної заяви, які були досліджені в судовому засіданні, ТОВ «Укобудпостач»отримало від ПП «Ладья»за договором поставки 106 куб м. керамзиту на загальну суму 31 800,00 грн.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується підписом повноважної особи відповідача, яка діяла на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей Серія НБК № 494941/162 від 20.08.2008р., Серія НБК №494913/134 від 11.08.2009р., № 305 від 10.11.2008р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов'язання щодо поставки керамзиту, тоді як ТОВ «Укобудпостач» зобов'язання щодо оплати за отриманий керамзит не виконало в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 26 107,03 грн., які позивач просить стягнути як основний борг.

Відповідач обґрунтованих заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При дослідженні видаткових накладних, залучених до матеріалів справи на доказ отримання відповідачем керамзиту, суд встановив, що в графі: «Умова продажу»зазначено «Попередня оплата».

З пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, вбачається, що попередньої оплати за керамзит відповідач не здійснював.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості продукції (п. 1.1. Договору поставки № 9/1), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриману продукцію в повному обсязі не розрахувався.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача претензію № 192 від 07.05.2009р. з вимогою про погашення заборгованості. На доказ отримання претензії відповідачем позивач надав суду повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з відміткою відповідача про отримання.

Однак, відповідач відповіді на вищевказану претензію не надавав та взяті на себе зобов'язання в строк до 20.05.2009р. не виконав.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов ПП «Ладья»щодо стягнення з ТОВ «Укобудпостач»основного боргу за договором № 9/1 від 09.01.2008р. у розмірі 26 107,03 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 392,67 грн. 3% річних у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманої продукції.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством  відповідальності.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягає стягненню 392,67 грн. 3% річних, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1 .Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»(02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-А, код ЄДРПОУ 33993753) на користь Приватного підприємства «Ладья»(08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Леніна, 15-А, кв. 12, код ЄДРПОУ 31364080) 26 107 (двадцять шість тисяч сто сім) грн. 03 коп. основного боргу, 392 (триста дев'яносто дві) грн.. 67 коп. 3% річних, 265 (двісті шістдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.   Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.