Постанова

від 06.10.2009 по справі 10/29-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/29-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 жовтня 2009 р.                                                                                    № 10/29-09  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Кобеляцька інвестиційна компанія”, м. Кобеляки Полтавської області               (далі –Товариство)

на рішення господарського суду Полтавської області від 28.04.2009 та

постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.06.2009

зі справи  № 10/29-09

за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава (далі –територіальне відділення АМК)

до Товариства

про стягнення 3 859 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –Дудник С.П.,

відповідача – Миткалика Є.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення суми 3 859 грн., в тому числі                    3 400 грн. штрафу і 459 грн. пені.

У подальшому розмір позовних вимог було збільшено до 6 103 грн., в тому числі 3 400 грн. штрафу і 2 703 грн. пені.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.04.2009 (суддя Ківшик О.В.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.08.2009 (колегія суддів у складі: Федорчук Р.В. –головуючий, судді Ткаченко Б.О. і              Лобань О.І.), позов задоволено; з Товариства стягнуто в доход державного бюджету України 3 400 грн. штрафу і 2 703 грн. пені, а також відповідну суму судових витрат у справі. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи Закону України “Про захист економічної конкуренції” (далі –Закон) виходили з правомірності і обґрунтованості позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і в позовних вимогах відмовити повністю. Скаргу мотивовано невідповідністю згаданої постанови апеляційної інстанції “діючому законодавству України”, зокрема, статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, та просить скаргу залишити без задоволення.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені  будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.

Отже, дана справа підвідомча господарським судам і її розгляд здійснюється за правилами ГПК України.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- адміністративна колегія територіального відділення АМК за результатами розгляду матеріалів справи № 2-13-50/124-2008 прийняла у ній рішення від 19.12.2008 № 2/116-рш (далі –рішення № 2/116-рш), за яким:

визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції дії Товариства у вигляді неподання територіальному відділенню АМК інформації на вимогу цього відділення від 15.09.2008 № 2/3422 у встановлені головою територіального відділення АМК строки;

на Товариство накладено штраф у сумі 3 400 грн.;

Товариство зобов'язано у місячний строк з дня отримання даного рішення надати інформацію на відповідну вимогу територіального відділення АМК;

- рішення № 2/116-рш було надіслано Товариству рекомендованим листом з повідомленням про вручення й одержане Товариством 20.12.2008;

- Товариство не скористалося своїм правом на оскарження рішення            № 2/116-рш у судовому порядку;

- вимога територіального відділення АМК про надання Товариством певної інформації містила строк подання такої інформації –5 днів з дня одержання запиту; відповідь на останній товариством надано не було; обсяг запитуваної територіальним відділенням інформації відповідав змістовному колу завдань органів Антимонопольного комітету України, визначених законодавством про захист економічної конкуренції.

Відповідно до приписів статті 56 Закону:

- рішення органу Антимонопольного комітету України надається для виконання, зокрема, шляхом надсилання (частина перша);

- рішення органу Антимонопольного комітету України є обов'язковим до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України (абзац перший частини п'ятої);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома).

Згідно з частиною першою статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення;  цей строк не може бути відновлено.

У пункті 20 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247 “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” (з подальшими змінами) викладено правову позицію, за якою господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, і тому числі факти одержання Товариством рішення № 2/116-рш та неоскарження його Товариством у встановлений для цього присікальний строк, доводи скаржника, пов'язані з його незгодою з цим рішенням, не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.04.2009 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.06.2009 зі справи № 10/29-09 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Кобеляцька інвестиційна компанія” –без задоволення.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов