Постанова

від 08.10.2009 по справі 1/24/4

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/24/4

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 жовтня 2009 р.                                                                                    № 1/24/4  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –суддіБорденюк Є.М.

суддів :Капацин Н.В. –(доповідача у справі),Могил С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "Фенстер"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.07.2009

у справі № 1/24/4

господарського судуЧернігівської області

за позовомМалого приватного підприємства фірма "Астар"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "Фенстер"

простягнення 14 075,16 грн.

за участю представників від:

позивача Старобинський В.М. - директор

відповідача Підгорний К.Є. (довір. від 25.06.09р.)Скоропис В.М. (довір. від 25.06.09р.)

В С Т А Н О В И В :

25.07.08р. Мале приватне підприємство фірма "Астар" звернулося до Господарського суду  Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "Фенстер" заборгованості по договору від 01.01.07р. про надання права на користування нерухомим майном за період з 01.01.07р. по 01.08.08р.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.10.08р. у справі № 11/171 за позовом ТОВ "Багатопрофільне підприємство "Фенстер" до МПП "Астар" про визнання договору від 01.01.07р. про надання права на користування нерухомим майном, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.08р. в задоволенні позовних вимог ТОВ "Фенстер" відмовлено, оскільки даний договір є неукладеним, а в силу статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України, недійсним може бути визнаний тільки укладений правочин.

Заявою № 12 від 04.02.09р. позивачем змінено підставу позову по справі № 1/24/4, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором від 01.05.04р. про надання права на користування нерухомим майном за період з 01.05.04р. по 04.02.06р.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2009р. у справі № 1/24/4, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.09р.,  задоволено позовні вимоги Малого приватного підприємства фірма "Астар", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Багатопрофільне підприємство “Фенстер” на користь Малого приватного підприємства фірми “Астар”  23 477,08 грн. боргу,                      4 442,49 грн., 279,20 грн., 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "Фенстер" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2009р. і постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.09р. у справі № 1/24/4 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Скарга мотивована тим, що договір від 01.05.04р., укладений між Малим приватним підприємством фірмою "Астар" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "Фенстер" є неукладеним, оскільки сторонами не погоджено істотні умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволенні іншим способом.

Відповідач посилається на частину 1 статті 184 даного Кодексу, відповідно до якої річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

У підписаному сторонами Договорі відсутні істотні умови, що ідентифікують майно, стосовно якого надається право користування і які стосуються предмету договору та є необхідними для договорів даного виду.

Сторонами не вказано місцезнаходження майна, його площу, літери за планом БТІ, довжини, складу та місця розташування водопроводу і каналізаційної мережі, їх початку і закінчення, місця розташування та кількості опор лінії електропередач, площі і точних меж ділянки та асфальтового дорожнього покриття цієї земельної ділянки.

Таким чином, сторонами у Договорі не було погоджено його істотних умов, тому в силу приписів статті 638 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України Договір від 01.05.04р. є неукладеним.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.05.04р. між Малим приватним підприємством фірмою "Астар" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "Фенстер" укладено договір, відповідно до умов якого Фірма “Астар” надає ТОВ “Фенстер”  право користування своїм нерухомим майном (сервітут) для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Пункт 1.1 Договору до нерухомого майна на яке встановлений сервітут  відносяться:

-          прохідна для можливості проходу людей та проїзду транспорту;

-          водопровід та каналізаційна мережа для подачі води та відводу стоків;

-          опори ліній електропередач для забезпечення лінії зв'язку;

-          асфальтоване дорожнє покриття для під'їзду транспорту.

Все зазначене нерухоме майно належить позивачу на праві приватної власності і не позбавляє його права володіння, використання та розпорядження цим майном.

Умовами пунктів 3.1, 4.6 Договору від 01.05.2004р. плата за користування нерухомим майном (сервітут) становить 530 грн. на місяць. Фірма “Фенстер” зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити плату за встановлений сервітут.

Відповідно до пункту 7.1 Договору він вступає в силу з 01.05.04р. та діє до 31.12.09р.

Відповідачем не виконані договірні зобов'язання, заборгованість відповідача перед позивачем складає 23 477,08 грн..

Судові рішення першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 404 даного Кодексу встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Частина 3 статті 403 Цивільного кодексу України передбачає обов'язок особи, яка користується сервітутом, вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно зі статтею 526 даного Кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами першої і апеляційної інстанцій задоволено позовні вимоги позивача в частині стягненні пені в розмірі 4 442,49 грн. за період з 04.02.08р. по 04.02.09р.

Оскільки, доказів на підтвердження сплати заборгованості відповідачем не надано, судами зроблено висновок про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції в постанові вказав на те, що на день прийняття рішення судом першої інстанції договір від 01.05.04р. є чинним. відповідачем не надано доказів на підтвердження його розірвання в судовому порядку або визнання його недійсним.

Судами попередніх інстанцій не обґрунтовано  та не досліджено чинність договору від 01.05.04р., укладеного між Малим приватним підприємством фірмою "Астар" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "Фенстер" та існування договірних відносин щодо користування майном МПП Фірми "Астар".

Листом № 55 від 25.12.08р. МПП Фірма "Астар" зверталося до ТОВ "Багатопрофільне підприємство "Фенстер" з пропозицією укласти договір від 25.12.08р. № 41 на право користування нерухомим майном МПП Фірма "Астар", оскільки ТОВ "Багатопрофільне підприємство "Фенстер"використовує у своїй господарській діяльності нерухоме майно, яке належить МПП Фірмі "Астар" на праві власності, чим порушує право власності відповідно до законодавства.

Наказом від 30.12.08р. № 18 "Про попередження випадків знаходження сторонніх осіб та транспорту на території підприємства" генеральний директор МПП Фірми "Астар"   Старобінського О.Я. наказав здійснювати пропуск транспорту, що не відноситься до господарської діяльності і СПД які знаходяться в орендних та договірних відносинах з МПП Фірмою "Астар" на платній основі, як за послуги по відшкодуванню витрат по експлуатації об'єктів нерухомого майна (прохідна, дорожнє покриття  та інш.) та інші витрати пов'язаних з наданням цих послуг.

В матеріалах справи містяться докази оплати позивачу за проїзд транспорту, що відноситься до діяльності ТОВ "Багатопрофільне підприємство "Фенстер".

В заяві № 9 від 27.01.09р. про зміну підстав позову по справі № 1/24/4 позивач вказує на те, що позивачем зроблено усі дії щодо вирішення питання  мирно, шляхом укладання договору по користуванню нерухомим майном, яке належить позивачу на праві власності, а відповідач користується та володіє незаконно чужим майном, не вчиняє дій по приведенню своєї господарської діяльності до норм законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішуючи питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для  даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.09р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.07.09р. у справі 1/24/4 не відповідають нормам матеріального та  процесуального права, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи слід встановити необхідність укладення договору від 01.01.07р., якщо з тим же предметом і на тих же умовах діяв договір від 01.05.04, термін дії якого зазначено до 31.12.09р., дослідити, чи не розірваний був договір від 01.05.04р. у зв'язку з укладенням договору від 01.01.07р., чи можливо вважати укладеним договір від 01.05.04р., якщо такий же договір від 01.01.07р. з аналогічним предметом і умовами в судовому порядку визнаний неукладеним у зв'язку з відсутністю істотних умов договору (рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.08р. у справі № 11/171).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "Фенстер" задовольнити частково.

          Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.09р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.09р. у справі № 1/24/4 скасувати.

          Справу № 1/24/4 направити до Господарського суду Чернігівської області на новий розгляд.

Головуючий - суддя                                                            Є.М. Борденюк

Судді                                                                                          Н.В. Капацин

                                                                                          С.К. Могил