Ухвала

від 12.08.2015 по справі 804/177/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У  Х  В  А  Л  А і м е н е м  У к р а ї н и           "12" серпня 2015 р.        справа № 804/177/15           Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:                                           головуючого судді           Панченко О.М. (доповідач),           суддів:                     Чередниченко В.Є.,  Коршуна А.О.,             при секретарі судового засідання Яковенко О.М., за участю:                                представників позивача Шаверіна Д.С., Гуцало П.С.,                                представника відповідача Малютіної В.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на  постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 р. у справі № 804/177/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів       про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - встановив: У січні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 року №0000484702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень 2014 року в розмірі 48 848,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 21 424,00 грн.. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 р. позов задоволено. Постанова мотивована тим, що господарські операції з поставки товару, які були здійснені Публічним акціонерним товариством "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "ОГЗК") з контрагентом Публічним акціонерним товариством "Стахановський завод феросплавів" (далі - ПАТ "СЗФ"), мали реальний характер, тому позивачем не було завищено від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за липень 2014 року, та суми бюджетного відшкодування у серпні 2014 року у розмірі 42    848,00 грн.. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі відповідач посилається порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначив, що ПАТ "СЗФ" в порушення пп.14.1.156, п.14.1 ст.14, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.203.1 ст.203 ПК України не задекларовано об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з ПДВ, тому перевіркою позивача встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за липень 2014 року в сумі 42 848,0 грн., що в свою чергу призвело до завищення суми бюджетного відшкодування у серпні 2014 року в сумі 42 848,0 грн. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову – про відмову в задоволенні позову. В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову – про відмову у задоволенні позову. Представники позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 29.10.2014 року по 18.11.2014 року відповідачем на підставі пп.75.1. ст.75, п.78.1.8. п.78.1. ст.78 ПК України, п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1238 "Про запровадження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку" та згідно наказу про призначення перевірки № 600 від 24.11.2014 року була проведена документальна позапланова перевірка ПАТ "ОГЗК" з питань правомірності декларування від'ємного значення з ПДВ за травень, липень 2014 року, та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціях за червень, серпень 2014 року. За наслідками перевірки відповідачем складено акт №651/28-01-47-02/00190928 від 25.11.2014 року. За висновками зазначеного акту відповідачем встановлено порушення п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.198.6. ст.198 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за липень 2014 року в сумі 42 848 грн., що в свою чергу призвело до завищення суми бюджетного відшкодування у серпні 2014 року в сумі 42 848 грн.. Відповідно до акту перевірки відповідач дійшов до зазначеного висновку на підставі того, що у додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 42 848,72 грн. по податковим накладним отриманим від ПАТ "СЗФ". Згідно даних АС "Податковий блок" сума податкових зобов'язань ПАТ "СЗФ" за липень 2014р. становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за липень 2014 року ПАТ "СЗФ" до ДПІ у м. Донецьку не надало та не задекларувало свої податкові зобов'язання. Тому, на думку відповідача, включення позивачем податку на додану вартість в розмірі 42 848,72 грн. до податкового кредиту є порушенням  п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.198.6. ст.198 ПК України. На підставі акту перевірки №651/28-01-47-02/00190928 від 25.11.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 12.12.2014 року № 0000484702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень 2014 розмірі 42 848 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 21 424 грн. Суд першої інстанції дійшов до висновку про неправомірність оскарженого податкового повідомлення рішення від 12.12.2014 року № 0000484702, оскільки господарські операції між ПАТ "СЗФ" та ПАТ "ОГЗК" підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, отриманий від ПАТ "СЗФ" товар позивачем було використано у господарській діяльності, позивач відповідно до вимог ст.201.10 ст.201 ПК України отримавши відмову від ПАТ "СЗФ" надати податкову накладну та у зв'язку з порушенням ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, ПАТ "ОГЗК" скористалось своїм правом додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Судом встановлено, що між ПАТ "СЗФ" та ПАТ "ОГЗК" укладено договір № 185 від 06.06.2012 року на постачання коксового дріб'язку. На виконання вказаного договору ПАТ "СЗФ" у липні 2014 року здійснило постачання товару адресу ПАТ "ОГЗК", що підтверджується залізничними накладними, рахунками, прибутковими ордерами, які були надані для перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи. Отриманий від ПАТ "СЗФ" товар був використаний ПАТ "ОГЗК" в своїй господарській діяльності - використано при виробництві готової продукції товариства у липні 2014 року. ПАТ "ОГЗК" до перевірки були надані первинні документи по взаємовідносинам із підприємством ПАТ "СЗФ", що підтверджують укладення та виконання зазначеного господарського договору. Разом із цим, ПАТ "ОГЗК" з декларацією з податку на додану вартість за липень 2014 року подало додаток № 8, в якому, відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України, ПАТ "ОГЗК" заявило про відмову постачальника надати податкову накладну, а також порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується матеріалами справи. В податковій декларації за серпень 2014 року суми податку на додану вартість по зазначеним операціям з ПАТ "СЗФ" були заявлені ПАТ "ОГЗК" до бюджетного відшкодування. Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)  придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс  платника податку уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з п. 198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. В силу п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За таких обставин, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні послуг сум податку на вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. Відповідно до вимог п.201.10. ст.201 ПК України, в редакції на час подання позивачем декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року з додатком №8, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією. Таким чином, відповідно до вимог п.201.10. ст.201 ПК України, отримавши відмову ПАТ "СЗФ" надати податкову накладну та у зв'язку з порушенням ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, ПАТ "ОГЗК" правомірно скористалось своїм правом додати до податкової декларації за липень 2014 року заяву на такого постачальника, що є підставою для включення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту без їх підтвердження належно оформленими податковими накладними. Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Наведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України"). Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ. Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Пунктом 200.2 статті 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Згідно пункту 200.3 статті 200 цього Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до п.200.4. ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: - були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); - мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) (п.200.5. ст.200 ПК України). Відповідно до п.102.5. ст.102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Оскільки сума податку на додану вартість в розмірі 42    848,00 грн., що була сплачена позивачем у складі ціни за оплачений товар, була правомірно включена позивачем до податкового кредиту та не підпадає під обмеження, передбачені п.102.5. ст.102 та  п.200.5. ст.200 ПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції також про правомірність включення ПАТ "ОГЗК" цієї суми до бюджетного відшкодування. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було порушено норм податкового законодавства, зазначених відповідачем в акті №651/28-01-47-02/00190928 від 25.11.2014 року, тому податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 року №0000484702 підлягає скасуванню. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і  процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а  тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ухвалив: Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 р. у справі № 804/177/15 залишити без змін.           Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.           Головуючий суддя:                                                            О.М. Панченко           Суддя:                                                                      В.Є. Чередниченко           Суддя:                                                                      А.О. Коршун