Ухвала

від 20.08.2015 по справі 2а/1270/3121/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И            20 серпня 2015 року                                  м. Київ                              К/9991/52386/12 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О. суддів:                                                    Олендера І.Я. Приходько І.В.            розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2012 року у справі № 2а/1270/3121/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синус-Інженерінг» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -   ВСТАНОВИВ:           Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня             2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2012 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Синус-Інженерінг» (далі – ТОВ «Синус-Інженерінг»; позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі – Ленінська МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000302320 від 03 квітня 2012 року. Стягнуто на користь ТОВ «Синус-Інженерінг» з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 3 309,17 грн.           Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.             В поданій касаційній скарзі, Ленінська МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.           В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.           Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.           Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Синус-Інженерінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Арикон» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 254/23-36129356 від                  01 березня 2012 року.             На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000302320 від 03 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі                                330 917,00 грн.           Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням витрат при придбанні товарно-матеріальних цінностей у ПП «Арикон» за нікчемним правочином (договором купівлі-продажу № 18 від 07 червня 2011 року).           Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням акту перевірки постачальника позивача, в якому зазначено про відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування підприємства за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думку про те, що укладені названою юридичною особою з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.    Задовольняючи позовні вимоги повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.           Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.           Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.           Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.           Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.           Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.           За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.           Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податку.           Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ПП «Арикон» підтверджується належним чином складеними специфікацією, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.             Контролюючим органом, крім того, не заперечується, що понесені ТОВ «Синус-Інженерінг» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.           Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного акту індивідуальної дії слід визнати правильним.           За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня                 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування. Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - УХВАЛИВ:              Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у                  м. Луганську Луганської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2012 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий                                                            Рибченко А.О.           Судді                                                                                          Олендер І.Я. Приходько І.В.