Ухвала

від 08.09.2015 по справі 815/6567/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И            08 вересня 2015 року                                  м. Київ                              К/800/23972/15 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого судді-доповідача                     Голубєвої Г.К. Суддів                                                   Сіроша М.В. Юрченко В.П., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року по справі №815/6567/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання «Одесаагрогаз» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:           Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднання «Одесаагрогаз» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003982201 від 10.11.2014 року на загальну суму 351348,00 грн. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.           Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «Об'єднання Одесаагрогаз» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків TOB «Талас+» за період з 01.04.2014 року по 31.05.2014 року. За результатами перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із TOB «Талас+» за період квітень, травень 2014 року, та встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у загальній сумі 234232,00 грн. На підставі встановленого порушення прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції. Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітною (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентом, а саме – договорами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку №631, податковими накладними, актами прийняття виконаних будівельних робіт, банківськими виписками та ін. Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод. Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом, судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту. Крім того, податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на валові витрати по операціям з такими контрагентами. За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.           Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд – УХВАЛИВ:           Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.           Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року по справі №815/6567/14 залишити без змін.           Справу повернути до суду першої інстанції.           Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 – 239, ч. 5 ст. 254 КАС України. Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підпис Сірош М.В. підпис Юрченко В.П.