Ухвала

від 01.09.2015 по справі 802/238/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И            01 вересня 2015 року                                  м. Київ                              К/800/27658/15 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого судді-доповідача                     Голубєвої Г.К. Суддів                                                   Сіроша М.В. Юрченко В.П., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року по справі № 802/238/15-а за позовом Приватного підприємства «ЕКО – МОЛПРОДУКТ» до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:           Приватне підприємство «ЕКО – МОЛПРОДУКТ» звернулось до суду з позовною заявою до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000392204 від 20.01.2015 року. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000392204 від 20.01.2015 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями на суму 195042,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.           Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, а в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Вінницькою ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо перерахування (своєчасності перерахування) сум податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації по податкових деклараціях з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування переробного підприємства) за квітень 2012 року, грудень 2012 року, квітень 2013 року, червень-липень 2013 року, жовтень 2013 року. За наслідками проведеної перевірки виявлено порушення позивачем вимог підпунктів 10, 13 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, які полягали у  тому, що позивачем перераховані суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації по поданим до Вінницького районного відділення Вінницької ОДПІ податковим деклараціям з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування переробного підприємства) з порушенням терміну перерахування, а несвоєчасно перерахована сума в розмірі 195356,85 грн. вважається такою, що використана не за призначенням, і підлягає стягненню до Державного бюджету. На підставі виявлених порушень податковим органом 20 січня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000392204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 195357,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції. Відповідно до підпункту 10 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України у період до 01 січня 2015 року податок на додану вартість юридичними особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, при здійсненні ними операцій з постачання власної виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, визначеними розділом V Кодексу, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами - підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу, справляється з урахуванням таких особливостей: перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації здійснюється переробним підприємством до 15 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом, до спеціального фонду Державного бюджету України - у строки, встановлені пунктом 203.2 статті 203 Кодексу. Для підтвердження перерахування сум податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробне підприємство разом з податковою декларацією з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції надає реєстр платіжних доручень про фактично зараховані на такий спеціальний рахунок кошти за звітний (податковий) період і виписку органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів з такого рахунка; Згідно підпункту 12 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, виплата компенсації сільськогосподарським товаровиробникам (юридичним особам за платіжними дорученнями шляхом перерахування на їх окремі рахунки, відкриті в обслуговуючих банках, фізичним особам - готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договорами доручення) здійснюється переробним підприємством до 20 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом. Підтвердженням виплати сільськогосподарським товаровиробникам компенсації є відомості про виплачені суми компенсації сільськогосподарським товаровиробникам. Відповідно до підпункту 13 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, суми податку на додану вартість, не перераховані на спеціальний рахунок або перераховані з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, а також суми компенсації, не виплачені сільськогосподарським товаровиробникам або виплачені з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, вважаються такими, що використані не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету. Згідно статті 203 Податкового кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Відповідно до пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, перерахування коштів на спеціальний рахунок ГУ ДКСУ у Вінницькій області № 37125001005513 проведено відповідно до платіжних доручень, оформлених у відповідності до вимог законодавства. Крім того, на підтвердження фактично зарахованих на спеціальний рахунок коштів в сумі 225356,00 грн. за звітний (податковий) період, позивачем надано копії виписок по рахунку ГУ ДКСУ у Вінницькій області № 37125001005513 за 15.05.2012 року, 15.01.2013 року, 15.05.2013 року, 16.05.2013 року, 15.07.2013 року, 15.08.2013 року, 14.11.2013 року, 15.11.2013 року, сформованих 04.02.2014 року, які підтверджують перерахування коштів 15.05.2012 року, 15.01.2013року, 15.05.2013 року, 16.05.2013 року, 15.07.2013 року, 15.08.2013 року, 14.11.2013 року, 15.11.2013 року відповідно. Таким чином, вказані кошти були виплачені сільськогосподарським товаровиробникам, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень, виписку УДКСУ у Вінницькій області з казначейського рахунку. Згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий додаток чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Отже, на виконання вимог пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачем грошові кошти в сумі 195042,00 грн. за квітень 2012 року, грудень 2012 року, квітень 2013 року, червень-липень 2013 року, жовтень 2013 року були вчасно перераховані на спеціальний рахунок та в подальшому виплачені сільськогосподарським товаровиробникам, що підтверджується первинними документами, які долучені до матеріалів справи. Крім того, підпунктом 13 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що суми податку на додану вартість, не перераховані на спеціальний рахунок або  перераховані з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, а також суми компенсації, не виплачені сільськогосподарським товаровиробникам або виплачені з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, вважаються такими, що використані не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету. Судами встановлено, що позивачем вживались заходи щодо сплати податку на додану вартість на спеціальний рахунок з метою подальшого його перерахування сільськогосподарським товаровиробникам, а також сплати податку на додану вартість до Державного бюджету в частині невиплачених компенсацій. Таким чином, Вінницька ОДПІ, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за штрафними санкціями на суму 195042,00 грн., діяла без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття вказаного рішення. За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.           Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.           Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд – УХВАЛИВ:           Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області відхилити.           Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року по справі № 802/238/15-а залишити без змін.           Справу повернути до суду першої інстанції.           Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 – 239, ч. 5 ст. 254 КАС України. Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підпис Сірош М.В. підпис Юрченко В.П.