Ухвала

від 09.09.2015 по справі 820/1519/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 09 вересня 2015 року                                                   м. Київ                              К/800/34283/13 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О.Лосєва А.М. розглянувши в  порядку  письмового  провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. у справі № 820/1519/13-а за позовом Комунального підприємства Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі» до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2013 року Комунальне підприємство Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі» (далі – позивач, КП «Балаклійські теплові мережі») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби (далі – відповідач, ДПІ у Балаклійському районі Харківської області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.10.2012 р. № 0000492301, № 0000502301 та від 16.01.2013 р. № 0000032301. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р., позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.10.2012 р. № 0000502301 та від 16.01.2013 р. № 0000032301; в іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. в частині задоволених позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін,  надав  клопотання  про  слухання  касаційної  скарги  за  відсутності  його  представника. В частині відмови в задоволенні позову КП «Балаклійські теплові мережі» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2012 р. № 0000492301 сторонами рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось. Представники  сторін  в  судове  засідання  09.09.2015 р.  не  з'явились,  справу  розглянуто  в  порядку  письмового  провадження  на  підставі  положень  статті  222 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 13.08.2012 р. по 13.09.2012 р. та з 17.09.2012 р. по 02.10.2012 р. посадовими особами ДПІ у Балаклійському районі Харківської області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання була проведена документальна планова перевірка КП «Балаклійські теплові мережі» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків та зборів за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 09.10.2012 р. № 717/22-047/34328904 відповідно до висновків якого перевіряючими були встановлені порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,  в результаті чого завищило валові витрати за період з 01.01.2011 р. по 01.03.2011 р. всього у сумі 922 851,25 грн.; перевіркою повноти визначення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 15.02.2011 р. по 31.12.2011 р. встановлено його завищення на суму 119  534 грн.; - пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, як внаслідок безпідставно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані ТОВ «Геоспецсервіс»; - підпунктів 14.1.16, 14.1.191, 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 137.2.2 пункту 137.2 статті 137, пункту 138.4 статті 138, у зв'язку з чим завищені витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування у сумі 4  287  565 грн. у зв'язку з невірним відображенням у витратах що враховуються при визначені об'єкта оподаткування (податкової звітності) частини витрат відповідно якої отримано доход від реалізації послуг. На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 30.10.2012 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000482301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 179  301 грн., з яких 119  534 грн. – за основним платежем та 59  767 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000492301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 260  447 грн., з яких 247  608 грн. – за основним платежем та 12  839 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000502301, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3  292  450 грн. За результатами оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень у адміністративному порядку рішенням ДПС у Харківській області                  № 6396/10/10.2-17 від 28.12.2012 р. було скасовано податкове повідомлення рішення від 30.10.2012 р. № 0000482301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні санкції) у сумі 21  247 грн., в іншій частині вказане рішення та податкові повідомлення рішення від 30.10.2012 р. № 0000492301, № 0000502301 було залишено без змін, а скарга без задоволення. У зв'язку з відкликанням податкового повідомлення-рішення № 0000482301 від 30.10.2012 р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 р. № 0000032301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 158  054 грн., з яких 119  534 грн. – за основним платежем та 38  520 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів. Як слідує з матеріалів справи, у перевірений податковим органом період, позивачем, в межах своєї господарської діяльності, було укладено ряд правочинів підряду зі своїм контрагентом-виконавцем ТОВ «Геоспецсервіс». В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог  статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Також, як сліду з акту перевірки, відповідачем було встановлено безпідставне завищення позивачем витрати, що враховуються   при визначені об'єкта оподаткування у сумі 4 287  565 грн. у зв'язку з невірним відображенням у витратах що враховуються при визначені об'єкта оподаткування (податкової звітності) частини витрат відповідно якої отримано доход від реалізації послуг. Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу реалізованої продукції в період їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Згідно пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Таким чином,  Податковий кодекс України, пов'язує витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг з доходами від реалізації таких товарів (надання послуг, виконання робіт), в момент переходу права власності на такий товар (складання акта або іншого документа, який підтверджує виконання робіт або надання послуг). Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Відповідно до пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» - доходом є (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені. Пунктом 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» визначено, що витрати, які не можливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України  доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункту 137.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті. Зокрема, підпунктом 135.5.10 пункту 135.5  статті 135 Податкового кодексу України визначено, що інші доходи включають суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку. Згідно пункту 137.2 статті 137 Податкового кодексу України доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів - з моменту його фактичного отримання Отже, з огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність твердження податкового орану щодо завищення витрат КП «Балаклійські теплові мережі», що враховуються при визначені об'єкта оподаткування у сумі 4 287  565 грн. у зв'язку з невірним відображенням у витратах що враховуються при визначені об'єкта оподаткування (податкової звітності) частини витрат відповідно якої отримано доход від реалізації послуг, що у свою чергу свідчить про протиправність винесеного податкового повідомлення-рішення від 30.10.2012 р. № 0000502301 на суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3  292  450 грн. За таких обставин та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи. Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 30.10.2012 р. № 0000502301 та від 16.01.2013 р. № 0000032301, вимоги щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано. Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій  виконано  всі  вимоги  процесуального  законодавства, всебічно  перевірено  обставини  справи,  вирішено  справу  у  відповідності  до  норм  матеріального  права, постановлено  обґрунтовані  рішення,  в  яких  повно  відображені  обставини,  що  мають  значення  для  справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено. На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, – У Х В А Л И Л А: Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. у справі № 820/1519/13-а залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з  моменту  проголошення. Заява  про  перегляд  судового  рішення  в  адміністративній  справі  Верховним  Судом  України  може  бути  подана  з  підстав, в  порядку  та  у  строки, що  встановлені статтями 236-238  Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя (підпис)   І.В. Приходько Судді: (підпис)   І.О. Бухтіярова (підпис)   А.М. Лосєв