Ухвала

від 17.03.2010 по справі 1-2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Полтавської області

м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, 36000, (05322) 7-34-67

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Ландаря О. В.

суддів Орлової Н. Ф., Бурди К. І.

за участю:

прокурора Подворчана Ю. М

захисника ОСОБА_1,

потерпшого ОСОБА_2 О

його представника ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4,

розглянувши 17 березня 2010 року у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 січня 2010 року, -

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на два роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання у зв'язку з закінчення строків давності.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь:

- потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 2 037 грн. 13 коп., моральної шкоди - ЗО 000 грн. та 2000 грн, витрат, пов'язаних з оплатою праці захисника;

4

- Миргородського .районного • фінансового відділу - 271 гри. 72 грн. в рахунок відшкодування витрат .на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину. і '

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 20

•червня 2004 року, близько 23 години, в приміщенні травматичного пункту

центральної районної лікарні, розташованого по вул. Гоголя в м. Миргород,

при отриманні медичної допомоги, зумовленої травмою руки, яка надавалась

черговим лікарем ОСОБА_5, вчинив з останнім сварку, в ході якої умисно

наніс йому удар правою рукою в обличчя. В результаті чого спричинив

потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження середнього ступеню

тяжкості по критерію тривалого розладу здоров'я у вигляді забиття м'яких

тканин обличчя, закритої черепно - мозкової травми - забою головного

мозку середнього ступеню тяжкості лівої скроневої долі з явищами після

травматичної гідроцефалії.

В апеляції захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого

ОСОБА_4 вказує на однобічність та неповноту досудового і судового

слідства, що, на його думку, призвело до невідповідності висновків суду

фактичним обставинам справи, зокрема щодо механізму та ступеню тяжкості

спричинених ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. Окрім того, вважає, що

медична документація на ім'я потерпілого сфальсифікована, наявні в

матеріалах справи висновки судово - медичних експертиз суперечливі в зв'язку

з чим судом не дана належна оцінка доказам по справі, одні з яких

прийнятті до уваги, а інші без належного мотивування відкинуті. Тому,

просить вирок суду скасувати через незаконність та з урахуванням відсутності

доказів вини його підзахисного у спричиненні потерпілому тілесних

ушкоджень середнього ступеню тяжкості провадження по справі закрити на

підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення захисника

ОСОБА_1, які повністю узгоджуються з поясненнями засудженого

ОСОБА_4 щодо підтримання поданої апеляції, скасування рішення суду та

закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях останнього

складу інкримінованого йому злочину, міркування прокурора Подворчана Ю.

М. про законність і обґрунтованість вироку та відсутність підстав для

задоволення поданої апеляції, з якими повністю погодились потерпілий

ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_3, перевіривши матеріали

справи та доводи, викладені в апеляції, вважає, що вона не підлягає

задоволенню, виходячи з наступного.

Сформульовані у вироку суду висновки про винуватість засудженого

ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України

відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими

в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд

дав всебічну і об'єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку. При

перевірці матеріалів справи • встановлено, що органами досудового слідства у

ЯКІ

спрямовані

справі додержано вимог ст. 22 КПК встановлення об'єктивної істини.

України,

на

Як убачається із змісту поданої апеляції факт раптово виниклих

неприязних відносин з приводу неналежного медичного обслуговування між засудженим Ксьонзом* Р. М. та черговим лікарем ОСОБА_5, що мав місце близько 23 години 20 червня 2004 року в приміщенні травматологічного відділення Миргородської центральної районної лікарні не оспорюється.

Незважаючи на невизнання вини, ОСОБА_4 впродовж досудового слідства на неодноразових допитах, а також під час зводин віч-на-віч із свідком ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_5, відтворюючи деталі інциденту, не заперечував також і факт застосування до потерпілого насильства, яке полягало в відштовхуванні правою рукою останнього, коли той проводив медичний огляд його лівого передпліччя. При цьому, схематично правильно відображав місце розташування кожного учасника конфлікту, що об'єктивно узгоджується з показаннями потерпілого та свідків в цій частині ( а. с. 38, т. 1 ). Під час дачі пояснень в судовому засіданні 03 квітня 2009 року визнав, що в ході проведеного огляду, який викликав нестерпний фізичний біль, вдарив ОСОБА_5 кулаком в обличчя, в результаті чого із столу впав журнал та розсипались папери, зібравши які, вийшов з приміщення кабінету ( а. с. 62, зворот ). Про те, що засуджений піднімав з підлоги якісь папери неодноразово вказували в своїх поясненнях й свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 Остання, зазначала, що, почувши розмову на підвищених тонах, зазирнула в приміщення травмпункту та побачила, що ОСОБА_4 збирає з підлоги папери. Після чого, засуджений разом зі своєю дружиною та її чоловіком покинули приміщення медичного закладу.

Достовірність показань засудженого про нанесення ОСОБА_5 удару кулаком в обличчя підтверджуються як показаннями останнього, так і свідка ОСОБА_6, які є сталими і послідовними, а також даними, що містяться у протоколі відтворення обстановки та обставин події з участю потерпілого ( а. с. 93 - 96, т.1 ) та висновках судово - медичних експертиз, тому посилання в апеляції на те, що висновки суду про винуватість ОСОБА_4 не підтверджуються зібраними у справі доказами є безпідставними.

Мотивуючи висновки про винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, місцевий суд обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6, які містять в собі детальні свідчення щодо часу, місця, способу скоєння злочину. Із їх змісту слідує, що засуджений перебуваючи в збудженому стані, який був викликаний невдоволенням медичним обслуговуванням умисно наніс потерпілому удар кулаком в обличчя, внаслідок чого той ударився головою об стіну.

При цьому, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що показання свідка ОСОБА_6, які викривають засудженого у вчиненні злочину, не узгоджуються з іншими матеріалами справи та є неправдивими, оскільки та

* 4 * , •

перебуває в професійній залежності з потерпілим. Як слідує з матеріалів справи вона була очевидцем спричинення черговому лікарю ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, що змусило її звернутись за допомогою до чергового лікаря-хірурга ОСОБА_10 та в 23 год. 59 хв. по телефону повідомити про протиправну поведінку засудженого в районних відділ міліції ( а. с. 40, т. 2). Відразу після події злочцну в умовах, коли виключався будь -який вплив на неї з боку потерпілого та інших осіб в своїх первинних поясненнях, які в подальшому не змінювала, зазначила, що саме протиправними діями засудженого та осіб, які його супроводжували - ОСОБА_8 і ОСОБА_11 був викликаний конфлікт між останніми та лікарем ОСОБА_5, в ході якого засуджений наніс йому удар кулаком в обличчя ( а. с. 9, т. 1 ). Окрім того, свідок наголошувала на зухвалій і агресивній поведінці вказаних осіб, яка супроводжувалась нецензурною лайкою та образами. Аналогічні показання вона давала як в ході досудового, докладно наводячи дані про участь кожного учасника в конфлікті, зокрема під час зводин віч-на-віч з засудженим ОСОБА_4, свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ( а. с. 42- 47, т. 1 ), так і судового слідства.

Судова колегія, аналізуючи показання засудженого, а також інших учасників інциденту - свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7 приходить до висновку, що вони неодноразово їх змінювали в частині обставин протиправної поведінки засудженого, участі кожного з них у виниклому інциденті та причин його припинення. Підстави зміни показань є

непереконливими та в більшою мірою викликані особистою заінтересованістю в результатах розгляду справи, що зумовлено родинними та дружніми зв'язками, тому розцінює їх як намагання ОСОБА_4 в такий спосіб уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Окрім того, в обґрунтування невинуватості свого підзахисного апелянт посилається на необґрунтованість та неправильність наявних в матеріалах справи висновків судових експертиз, виходячи з того, що викладені в них дані базуються на сфальсифікованій потерпілим медичній документації, що, на його думку, і призвело до неправильного визначення ступеню тяжкості спричинених останньому тілесних ушкоджень.

Як убачається з матеріалів справи, за час досудового і судового слідства, яке тривало майже шість років у відповідності з вимогами статей 310 і 311 КПК України проведено п'ять судово - медичних експертиз експертами різного рівня, а саме два судово - медичні обстеження - завідуючим Миргородським . судмедвідділення ОСОБА_12, стаж роботи якого в експертній сфері 32 роки ( а. с. 21, т. 1 ), комісійну судово - медичну експертизу експертами бюро СМЕ УОЗ Полтавської облдержадміністрації під головуванням начальника бюро ОСОБА_13, стаж роботи 27 років ( а. с. 68 - 73, т. 2 ), цією ж експертною установою проведено і додаткову комісійну судово - медичну експертизу, головою комісії якої був в. о. начальника обласного бюро СМЕ ОСОБА_14, стаж роботи 21 рік ( а. с. 278-282, т.1 ) та повторну комісійну судово - медичну експертизу, яка проведена головним

бюро судово. - медичної експертизи МОЗ України, головою експертне: комісії якої був начальник бюро Бурчинський В: істаж роботи за фахом 4« років. Слід наголосити, що останні дві з них проведенні за клопотаннями саме захисника засудженого ОСОБА_1

За даними, останньої повторної комісійної судово - медичної експертизи № 3665 від 10 вересня 2009 року ( а. с. 249 - 265, т. 2 ), в ході проведення якої були витребувані і дослідженні відповідні оригінали та ксерокопії медичної документації на ім'я ОСОБА_5, а також- проведено його безпосереднє клініко - інструментальне обстеження в відділенні

магнітнорезонансної томографії Інституту нейрохірургії ім. академіка А. 11. Ромоданова АМН України , у нього внаслідок події, що мала місце 20 червня 2004 року виявлені наступні ушкодження: забиття м'яких тканин обличчя та закрита ЧМТ - забиття головного мозку. Ці ушкодження могли виникнути внаслідок удару тупим твердим предметом ( кулаком ) в обличчя в той час і за тих обставин, на які вказує потерпілий.

Як констатовано висновком цієї експертизи наявні в матеріалах справи висновки експертиз за номерами 8, 10, 541 відносно встановлення у ОСОБА_5 середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень є об'єктивними та підтверджуються як наданими на експертизу

меддокументами, так і результатами обстеження 20 листопада 2009 року. Тому, судом першої інстанції обґрунтовано покладені в основу вироку висновки цих експертиз лише в частині встановлення ОСОБА_5 ступеню тяжкості спричинених тілесних ушкоджень та не прийнято до уваги їх висновки про можливість їх спричинення при падінні з висоти власного зросту чи послідуючим ударом об поверхню стіни.

Оскільки при дослідженні у ДУ Головного бюро судово - медичної експертизи МОЗ України представлених рентгенограм черепа потерпілого та кісток його носу переломів не виявлено, місцевим судом правильно відкинуто як доказ висновок комісійної судово - медичної експертизи № 10 від 20 березня 2006 року в частині наявності у ОСОБА_5 консолідованого перелому спинки носа на лінії проксимальної та середньої третини з незначною кутовою деформацією, який може відповідати даті травми - 20 червня 2006 року ( а. с. 281, т. 1 ).

Таким чином, наведені дані в цілому свідчать про те, що отриманні ОСОБА_5 тілесні ушкодження находять в причинному зв'язку з протиправними діями - ОСОБА_4, які виразились в нанесенні удару кулаком по обличчю, що і спростовує доводи апелянта про відсутність доказів вини його підзахисного у вчиненні інкримінованого йому злочину. На підтвердження вини засудженого у умисному спричиненні ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середньої тяжкості свідчать і показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 і ОСОБА_17, які являються медичними працівниками і в день події перебували на чергуванні та вказували на те, що спостерігали за обуреннями засудженого та'чули крики, які лунали з травмпункту; Як

пізніше їм стало відомо, 'засуджений під час його огляду черговим лікарем ОСОБА_5 застосував до нього фізичне насильство. Ці показання послідовні, сталі, підтверджуються сукупністю інших доказів і даних про те, що вони могли обмовити, засудженого колегія суддів підстав не вбачає.

У процесі досурового слідства та при розгляді справи в .суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, належним чином з'ясовані .обставини* що характеризують як об'єктивну, так і суб'єктивну сторони злочину, допитані всі особи, показання яких мають суттєве значення для справи. З урахуванням цього колегія суддів дійшла висновку, що наведені в апеляції доводи про неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, залишення поза увагою доказів, які могли істотно вплинути на висновки суду та юридичну кваліфікацію дій ОСОБА_4 є неспроможними.

В результаті докладного дослідження і належної оцінки сукупності усіх здобутих у справі доказів суд дії ОСОБА_4 правильно кваліфікував за ч. 1 ст. 122 КК України. За таких обставин, не встановлено підстав для задоволення апеляції захисника ОСОБА_18 в інтересах засудженого ОСОБА_4 Вирок суду відповідає вимогам статей 323 і 327 КГІК України. Даних про те, що у справі допущені порушення кримінально - процесуального законодавства, які б могли бути підставою для скасування вироку не вбачається.

Призначене ОСОБА_4 покарання відповідає загальним засадам призначення покарань, передбачених ст. 65 КК України.

Виходячи з того, що на момент розгляду справи судом першої інстанції сплинув строк давності притягнення до кримінальної відповідності, визначений п. З ч. 1 ст. 49 КК України та з урахуванням заперечень засудженого ОСОБА_4 про закриття кримінальної справи з цих підстав, місцевий суд правильного звільнив його від відбуття призначеного покарання з застереженням на те, що це не звільняє його від відшкодування завданої злочином шкоди.

З огляду на наведене та керуючись статтями 365, 366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 січня 2010 року щодо останнього - без змін.

судді:

ОСОБА_19 ОСОБА_20 ОСОБА_21