Постанова

від 08.09.2009 по справі 656/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2009 року                                                                                            

№ 656/09/9104

      Колегія суддів Львівського апеляційного

адміністративного суду в складі:

головуючого

судді                                              

Олендера І.Я.,

суддів:                                                                  

Старунського Д.М., Каралюса В.М.,

при

секретарі судового засідання                      Ільницькій Т.В.,

      розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в

м. Тернополі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від

06 листопада 2008 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в м.

Тернополі про   перерахунок пенсії як дитині війни, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1

в вересні 2008 року звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду

України в м. Тернополі про стягнення з управління Пенсійного фонду України в м.

Тернополі як дитині війни доплату до пенсії за 2007 рік, зазначивши, що

відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

передбачено виплату такого у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Незважаючи на це, відповідач її не виплачує .

Постановою

Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року

позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в м.

Тернополі протиправними та стягнуто з управління Пенсійного фонду України в м.

Тернополі в користь ОСОБА_1 щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30%

мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007

року в межах сум бюджетних призначень виділених на дані цілі, а в задоволенні

решти позовних вимог відмовлено.

Зазначена

постанова мотивована тим, що позивач є дитиною війни, а рішенням Конституційного

Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції

України положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»,

якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

а відтак вимоги позивача щодо виплати підвищення є підставними та

обґрунтованими.

Не

погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в м.

Тернополі подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного

адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і

прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.  

       В апеляційній скарзі апелянт вказує на

те, що судом першої інстанції не враховано, що незважаючи на рішення

Конституційного суду України від 09.07.2007 року, зміни до Закону України «Про

Державний бюджет України на 2007 рік» у видаткову частину не були внесені, тому

кошти на виплату даних підвищень до пенсії в 2007 році були відсутні .

Сторони

в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду

були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності

до  ч.4 ст.196 КАС України, вважає за

можливе розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши

доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши

матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що

апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду зміні з

наступних підстав.

Задовольняючи

частково позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач

є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням, а відтак, він має

право на підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни».

Відповідно

до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення,

що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним

судом України рішення про їх неконституційність.

Рішенням

Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України

«Про державний бюджет України на 2007 рік», якими обмежується дія ст. 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційними та

такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України

цього Рішення.

При

цьому згідно п.п. 5,6 резолютивної частини такого це рішення має преюдиціальне

значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з

правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів,

що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території

України, остаточним і не може бути оскаржене.

З огляду на

викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно вказано, що

таке підвищення повинно виплачуватись відповідачем за період з 09 липня 2007

року по 31 грудня 2007 року.

В той же

час, колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що правильно по суті

вирішивши справу, суд першої інстанції помилково застосував норми

процесуального права.

Щодо

способу відновлення порушеного права. Повноваження суду при вирішенні

адміністративної справи регламентовані ст. 162 КАС України. У відповідності до

ч.2 цієї статті у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти

постанову, серед іншого, про зобовязання відповідача вчинити певні дії.

Враховуючи

вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що невиплата позивачу

підвищення до пенсії у встановленому законом розмірі заподіяна протиправними

діями відповідача.

Колегія

суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є

покладення обов'язку на відповідача провести належне нарахування та виплату

підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по

31 грудня 2007 року з урахуванням виплачених позивачу сум, що, на думку колегії

суддів, відповідає нормам права, фактичним обставинам справи та наявним у ній

доказам.

Стосовно

посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна

пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то колегія вважає за

необхідне вказати про наступне.

  За чинним законодавством України розмір

мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно

ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений

абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення

розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством

інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей

розмір.

Керуючись  ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ст. 198,

п. 1 ст. 201, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну

скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі задовольнити

частково.

       Постанову Тернопільського окружного

адміністративного суду від 06 листопада 2008 року в справі № 2-а-4907/08

змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини постанови в наступній

редакції: «Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі

провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, що передбачене ст.

6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної

пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з

урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовити».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її

проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі

касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції

протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі

складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з

дня складення постанови в повному обсязі.

    Головуючий:                                   Олендер І.Я.

    Судді:                                                                                  Старунський

Д.М.

Каралюс В.М.

              Повний текст постанови виготовлено та

підписано 11.09.2009р.