Рішення

від 25.05.2010 по справі 17/49

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2010 р. Справа № 17/49

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_2, вул.Довбуша, 8, м.Городенка, Івано-Франківська область, 78100

до відповідача ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_3, вул. Б.Хмельницького, 56, м.Городенка, Івано-Франківська область, 78100

про стягнення 7702 грн. 02 коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_4 - адвокат, (довіреність б/н від 02.04.10)

Від відповідача: ОСОБА_5 - підприємець,

Від відповідача: ОСОБА_6 - представник, (довіреність №931 від 28.04.10)

встановив: заявлено позов про стягнення 7702 грн. 02 коп. в тому числі 4712 грн. 41 коп. пені; 2300 грн. 43 коп.. інфляційних витрат; 689 грн. 18 коп. 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги визнає частково, проти стягнення пені заперечує, посилаючись на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.10 р. яким з підприємця ОСОБА_3 на користь підприємця ОСОБА_2 уже стягнуто борг, в тому числі і пеню. Щодо стягнення 3 % річних вважає, що вони підлягають стягненню в розмірі 647 грн. 34 коп., а інфляційні втрати в сумі 2112 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_1 підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підприємцем ОСОБА_3 14.11.08 укладено Договір позики №01/08.

Відповідно до п.1.1. позивач зобов"язується надати відповідачу грошові кошти в розмірі визнеченому цим Договором, а останній зобов"язується прийняти позику і повернути позивачу у визначений Договором строк. Згідно п.2.1 сума позики становила 22 000 грн.

Факт надання позики позивачем в сумі 22000 грн. та отримання її відповідачем підтверджується матеріалами справи - актом прийняття передачі позики від 14.11.08 (а.с.38), який підписаний та завірений круглими печатками обох сторін, що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе зобов"язань.

Відповідно до умов п.3.2 Договору остаточною датою повернення позики є 16.12.08, чого відповідач не зробив, чим порушив умови укладеного Договору.

Ухвалою суду від 16.03.09 р. було порушено провадження у справі №2/41 за позовом ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_3 про стягнення 35535 грн.39 коп. заборгованості, в тому числі суму позики в розмірі 22000 грн., 11880 грн. пені за період прострочки з 14.11.08 по 01.03.09; 1460,10 грн. інфляційних за листопад-грудень 2008р. та січень 2009р. 195 грн. 29 грн., 3 % річних за період з 14.11.08 по 01.03.09.

За результатами розгляду даної справи судом прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_2 - 22000 грн. основного боргу, 1069 грн.91коп. пені, 638 грн. інфляційних, 133,74 грн. - 3% річних.

Отже, викладені обставини спростовують заперечення позивача щодо повторно заявленої до стягнення суми пені, оскільки пеня що була заявлена до стягнення у справі №2/41 та пеня, яку просить стягнути позивач в даному позові нараховані за різні періоди.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що з моменту укладення договору між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

          Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК зобов"язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з правочинів.

          Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

          Як встановлено судом, рішення господарського суду у справі №2/41 про стягнення з боржника заборгованості не виконано.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. З огляду на те, що, діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення, відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню, а також враховуючи, що відповідач належним чином не виконав свої зобов"язання та враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, суд вваажає правомірним звернення позивача з позовом про стягнення 7702 грн. 02 коп. в тому числі 4712 грн. 41 коп. пені; 2300 грн. 43 коп.. інфляційних витрат; 689 грн. 18 коп. 3% річних.

Пунктом 5.1-5.4 договору позики №01/08 від 14.11.08 р. передбачено, що у випадку порушення строку повернення позики, відповідач повинен сплатити на поточний рахунок позивача пеню в розмірі 0,5 % від розміру позики за кожен день прострочення повернення позики, яка згідно розрахунку позивача становить 4712 грн.41 коп.

          Між тим, частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інший строк не передбачений законом або договором. При цьому, частина 6 ст.232 ГК України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

          Однак, позивачем під час нарахування пені на заборгованість відповідача, яка виникла у період з 02.04.09 - 25.03.10 р., не були враховані приписи ч.6 ст.232, ч.1 ст.223 ГК України, ч.2 ст.258 ЦК України та умови договору відповідно до яких, нарахування штрафних санкцій, у даному випадку пені, за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що поданий позивачем розрахунок пені в розмірі 4712 грн. 41 коп. є неправильним, оскільки при їх обрахуванні позивачем не взято до уваги приписи ч.6 ст.232 ч.1, ст.223 ГК України, ч.2 ст.258 ЦК України.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

          Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок пені за періоди з 02.04.09 р. по 16.06.09 р. Згідно розрахунку пені зробленого судом, сума пені, що підлягає стягненню становить 1111 грн. 45 коп. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю розрахунку позовних вимог.

          Сума боргу з урахуванням індексу інфляції згідно поданого позивачем розрахунку становить 2300 грн. 43 коп., а 3 % річних - 689 грн. 18 коп.

          Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

          Господарським судом здійснено перерахунок правильності нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

          Так, інфляційні нарахування обраховувались судом відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Сума інфляційних нарахувань здійснена таким методом, тобто за весь період в цілому, без виключення місяців в яких були відсутні інфляційні процеси підлягає стягненню в розмірі 2201 грн. 54 коп.

          Три відсотки річних, згідно розрахунку суду підлягають стягненню в сумі 647 грн. 34 коп.

          Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити в частково, стягнути з відповідача 1111 грн. 45 коп. пені, 2201 грн. 54 коп. інфляційних нарахувань , 647 грн. 34 коп. - 3 % річних. В решті позову слід відмовити.

          Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.202, 258, 509, 526, 530, 599, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20,175,193,223,232 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 4-7, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_3, вул. Б.Хмельницького, 56, м.Городенка, Івано-Франківська область, 78100 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_2, вул.Довбуша, 8, м.Городенка, Івано-Франківська область, 78100 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - 1111 грн. 45 коп. пені, 2201 грн. 54 коп. інфляційних нарахувань , 647 грн. 34 коп. - 3 % річних, 52 грн. 45 коп. витрат по сплаті державного мита, 121 грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення позовних вимог в сумі 3741 грн. 69 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                            Неверовська Л. М.

                                                            рішення підписане 27.05.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"