Рішення

від 07.09.2015 по справі 908/652/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.09.2015 Справа № 908/652/15-г

Господарський суд Донецької області у складі головуючої судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Дейнегі В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Фінростбанк"

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Енерготрансінжиніринг", м. Донецьк

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 156 від 3.04.2013 року в сумі 2 603 757,48 доларів США.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився,

Від відповідача: Войченко В.В. - за адвокатським посвідченням № 975 від 27.12.2013р.

.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

07.09.2015р. з 12.05 год. по 12.10 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Фінростбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Фінростбанк" звернулось з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю наукове виробниче підприємство "Енерготрансінжиніринг", м. Донецьк про стягнення заборгованості за кредитним договором № 156 від 3.04.2013 року в сумі 2 603 757,48 доларів США.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 156 від 3.04.2013 року.

04.02.2015р. ухвалою господарського суду Запорізької області за вказаним позовом було порушено провадження по справі №908/652/15-г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.03.2015р. позов по справі № 908/652/15-г було залишено позов без розгляду.

20.04.2015р. постановою Харківського апеляційного господарського суду задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Фінростбанк", скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.03.2015р. у справі №908/652/15-г

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.2015р. матеріали справи №908/652/15-г направлені для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області. 21.05.2015 року Господарський суд Донецької області прийняв справу до свого провадження.

В період з 12.06.2015 року по 6.08.2015 року провадження у справі зупинялось у зв'язку із направленням матеріалів справи до Вищого господарського суду України з метою перегляду постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015р.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 липня 2015 року встановлено факт вжиття позивачем заходів щодо надання необхідних документів в обґрунтування заявлених позовних вимог та відмовлено в задоволені касаційної скарги ТОВ НВП «Енерготрансінжинірінг» на постанову Харківського апеляційного суду.

У зв'язку з надходженням 04.08.2015р. матеріалів до господарського суду Донецької області, ухвалою від 06.08.2015р., провадження у справі №908/652/15-г було поновлено.

Враховуючи неявку представника позивача, невиконання сторонами вимог суду щодо надання документів, судові засідання неодноразово відкладалися в порядку ст. 77 ГПК України.

4.03.2015 року, листом № 57, відповідач заявив клопотання про витребування від позивача оригіналів кредитної справі. Ухвалою суду від 4.02.2015 року клопотання було задоволено. Суд також неодноразово витребував від позивача оригінали кредитного договору та всіх додатків та додаткових угод до нього, проте зазначені вимоги суду залишені без виконання. В свою чергу, позивач, посилаючись на ліквідаційну процедуру, просив суд розглянути справу без його участі за наявними матеріалами (арк. справи 179).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем до позовної заяви надані копії: кредитного договору № 156, додаткових угод № 1 від 10 червня 2013 року та № 2 від 3 липня 2013 року . Відповідність зазначених копій оригіналам підтверджена підписом представника позивача Ю.О.Вергелесом, який за довіреністю № 17 від 10.12.2014 року уповноважений завіряти, подавати від імені Банку будь-які документи та їх копії. Крім того, позовна заява та додані до неї копії кредитного договору та додаткових угод прошити та скріплені підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Фінростбанк» та печаткою Банку. В такому ж порядку засвідчені копії клопотання відповідача про надання коштів в рамках відкриття кредитної лінії та меморіального ордеру.

Сторонами не спростовано належними доказами відповідність наданих до матеріалів справи копій документів оригіналам, не доведено фактична наявність невід'ємних частин договору (договору товарів в обігу) , у зв'язку з чим суд розглядає справу за поданими копіями та в межах доказів, які були надані сторонами.

25.08.2015 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про витребування документів від позивача, яке судом розглянуте та в його задоволенні відмовлено. За клопотанням відповідач просив суд витребувати від позивача Положення про облікову політику; Інструкцію про проведення розрахункових-касових операцій з юридичними особами; Положення про кредитування юридичних осіб; Положення про кредитний комітет; Протоколи засідання кредитного комітету щодо видачі кредиту за договором №156 віл 03.04.2013р. для доручення їх до матеріалів справи № 908/652/15-г.

За змістом ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно зі ст.38 ГПК України, сторона, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Проте, вона повинна навести обставини, що перешкоджають їх наданню та зазначити обставини, які можуть підтвердити ці докази. В порушення зазначеного відповідач не надав суду доказів самостійного витребуванння зазначених документів у позивача,а також не визначив, яким чином внутрішні документи банку впливають на цивільно - правові відносини між позивачем та відповідачем та які обставини можуть бути підтвердженні цими документами. Ухвалою від 25.08.2015 року в задоволені клопотання відмовлено.

25.08.2015р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання №216 про призначення судової економічної експертизи .

Відповідач вважає за необхідне поставити перед експертом питання, пов'язані із: встановленням факту наявності заборгованості за кредитним договором, відповідності розрахунку його умовам, розміру застосованої відсоткової ставки та методу її нарахування; встановленням факту виконання сторонами зобов'язань за договором; відповідності внутрішнього відображення банком операцій з надання кредиту, нарахуванню та обліку відсотків.

За змістом п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.12 року «Про деякі питання призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може бути замінити іншим засобом доказування. Із сукупності норм Закону України «Про судову експертизу», ГПК України, вбачається , що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Позивачем до позовної заяви доданий розгорнутий розрахунок заявленої до стягнення заборгованості, перевірка відповідності якого, з урахуванням доданих до матеріалів справи виписок з рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, відкритих позивачем для відображення кредитних операцій, проведених в межах кредитного договору № 156, не потребує спеціальних знань. Суд самостійно зобов'язаний надати правову оцінку відповідності правовідносин, які склалися між сторонами кредитного договору № 156, умовам визначеним ними при його укладанні, та доказам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та якими підтверджують виконання зобов'язань за договором, оскільки це - суто правові питання, віднесені до компетенції суду.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволені клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи.

7.09.2015 року в судове засідання позивач не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи сплив строку розгляду справи, визначений ст. 69 ГПК України , та враховуючи правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в межах цієї справи в постанові від 22 липня 2015 року, справа розглядається без явки позивача та за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, наполягав на тому, що позивач належними доказами не підтвердив наявність спірної заборгованості, не надав суду договір товарів в обігу, який є невід'ємною частиною кредитного договору № 156, та вважає протизаконними вимоги позивача про стягнення заборгованість в іноземній валюті, в умовах відкликаної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4 2 ,4 3 ГПК, ст.33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2013року між Публічним акціонерним товариством "ФІНРОСТБАНК" (далі - Банк або позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Енерготрансінжиніринг" (далі - боржник або відповідач) укладено кредитний договір №156, відповідно до п.1.1 (в редакції додаткової угоди №2 від 03.07.2013р. до кредитного договору №156 від 03.04.2013р.) якого на умовах визначених цим договором, банк надає боржнику грошові кошти шляхом відкриття відкличної кредитної лінії з лімітом заборгованості 2 300 000,00 доларів США строком користування з 03.04.2013р. по 05.01.2015р., зі сплатою 15,5% річних. Згідно з п. 3.1. (в редакції додаткової угоди №2 від 03.07.2013р. до кредитного договору №156 від 03.04.2013р.) надання траншів по кредиту за цим договором проводиться після розгляду банком заявок боржника на видачу кредитних коштів та їх акцепту шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок боржника №26005993000256.840 в відділенні «ДРУ» АТ «ФІНРОСТБАНК», код банку 328599, код ЄДРПОУ 32805030 або оплати з позичкового рахунку боржника №20639993000156.840 в відділенні «ДРУ» АТ «ФІНРОСТБАНК», код банку 328599, код ЄДРПОУ 32805030, розрахункових документів боржника в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату оплати. Пунктом 3.5. договору встановлений порядок сплати процентів, згідно якого позичальник сплачує проценти за користування кредитом у валюті кредиту щомісячно не пізніше останнього числа (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані проценти за користування кредитом, та в день, встановлений для повернення основної суми боргу, а в випадку повного дострокового погашення кредиту - в день фактичного погашення кредиту від фактичної суми заборгованості за кредитом. Відповідно до п.4.1 договору позичальнику відкрито позичковий рахунок №20628003000156.840 в відділенні «ДРУ» АТ «ФІНРОСТБАНК» для обліку виданих кредитів. Додатковою угодою № 2 реквізити позичкового рахунку були сторонами змінені та визначений рахунок для обліку № 20639993000156.840.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст. 345-346 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як вбачається зі змісту кредитного договору №156 від 03.04.2013р., додаткової угоди №1 від 10.06.2013р., додаткової угоди №2 від 03.07.2013р. сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів їх припинення або визнання у встановленому порядку недійсними, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказану угоду дійсною та обов'язковою для виконання сторонами.

В підтвердження виконання зобов'язань за кредитним договором, позивач надав копію клопотання про отримання траншу 2 300 000, 00 доларів США, підписане директором ТОВ НВП «Енерготрасінжинірінг». Відповідач не спростовує факт підписання зазначеного клопотання, проте заперечує проти того, що зазначене клопотання є заявкою у розумінні кредитного договору. Як зазначалося вище, згідно з п. 3.1. (в редакції додаткової угоди №2 від 03.07.2013р. до кредитного договору №156 від 03.04.2013р.) надання траншів за кредитним договором проводиться після розгляду банком заявок боржника на видачу кредитних коштів та їх акцепту шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок боржника. Сторони не погоджували форму заявок, залишаючи за банком право самостійно її встановлювати (1.3).

Як свідчать додані до матеріалів справи виписки з позичкового рахунку № 20628003000156.840, відкритого для обліку заборгованості за кредитним договором № 156, 3.04.2013 року на поточний рахунок відповідача № 26005003000256.840 перераховано кредитні кошти в сумі 2 300 000, 00 доларів США, що за курсом НБУ складає 18 383 900,00 грн. (арк. справи 182). Проведення зазначеної операції підтверджено меморіальним ордером № ТR.35611.402.161, в якому зазначено суму проведеної операції в іноземній валюті за угодою № 156 від 3/04/2013 та її гривневий еквівалент. Судом встановлено, що офіційний курс гривні до долару США на вказану дату встановлений НБУ на рівні 799,3000 гривень за 100 доларів США, що свідчить про те, що в меморіальному ордері зазначена сума проведеної валютної операції та її гривневий еквівалент за офіційним курсом НБУ станом на 3.04.2015 року.

У відповідності до Інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.11.2004 № 555, бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті та банківських металах банк здійснює в подвійній оцінці, а саме в номінальній сумі іноземної валюти, одиницях ваги металу, щодо яких установлюється офіційний курс гривні до іноземних валют і банківських металів, - тройських унціях та гривневому еквіваленті за офіційним курсом.

Проаналізувавши зміст меморіального ордеру № ТR.35611.402.161, суд встановив його відповідність вимогам п. п. 4.8, 4.10, 4.11 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженому Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2013 року. Також враховано, що відповідно до п. 4.12 зазначеного Положення, первинні документи залежно від виду операції можуть включати, крім обов'язкових, додаткові реквізити, що визначаються банками самостійно. У зв'язку з викладеним, суд не вбачає порушення у відображені в меморіальному ордері кредитної операції у подвійній оцінці, а саме в фактичній сумі наданого кредиту в іноземній валюті та його гривневому еквіваленті за офіційним курсом.

Таким чином, суд приймає вказані вище документи в їх сукупності, як докази надання кредитних коштів в доларах США та вважає спростованими заперечення відповідача щодо невизначеності валюти кредитування та розміру кредиту в документах бухгалтерського обліку.

Згідно виписок з рахунків № 20673993000156.840 та № 20695993000156.840, відкритих для обліку заборгованості за кредитним договором № 156, заборгованість за кредитом та відсотками станом на дату розгляду справи складає 2 300 000,00 доларів США (арк. справи 185) та 303 757,48 доларів США (арк. справи 192) відповідно.

У відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в у України" (далі «Закон» ) належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути документи первинного бухгалтерського обліку та інформація з регістрів бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог зазначеного Закону. За приписами ст. 9 Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. У відповідності до ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Позивач, листом від 4.06.2015 року повідомив суд про те, що всі первинні документи АТ «Фінростбанк» складені в електронній формі та зберігаються на машинних носіях.

Виходячи зі змісту ст. 8 Закону, особами, відповідальними за організацію та контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій є головний бухгалтер та керівник. На виконання зазначених приписів позивач надав до матеріалів справи копії виписок з рахунків обліку, якими позивач підтверджує свої вимоги, засвідчені уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АБ «Фінростбанк», який у відповідності до ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснює повноваження органів управління банку, та головним бухгалтером.

З урахуванням приписів вказаного Закону, ст. 41 Закону України „Про Національній банк України" , Постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України", інформація бухгалтерського обліку в банківських установах накопичується та зберігається на відповідних рахунках, повний перелік яких встановлений Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі «План рахунків»). Згідно Плану рахунків та Інструкції про його застосування, на рахунках другого класу відображаються: за рахунком 2067 - прострочена заборгованість за кредитами в поточну діяльність,що надані суб'єктам господарювання (за дебетом вказаного рахунку проводяться суми простроченої заборгованості за наданими кредитами; за кредитом відповідно - суми погашення або суми списання безнадійної заборгованості); за рахунком 2069 - прострочені нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання (за дебетом рахунку проводяться суми прострочених нарахованих доходів, за кредитом відповідно суми отриманих доходів).

Враховуючи викладене, суд приймає виписки з рахунків № 20673993000156.840 та № 20695993000156.840, як належні докази підтвердження спірна заборгованість.

Судом також перевірена арифметична відповідність заявлених до стягнення відсотків за період з 1.03.2014 року по 5.01.2015 року (включно) даними бухгалтерського обліку, умовам кредитного договору, та встановлена їх ідентичність та відповідність умовам.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову, відповідач посилається на неправомірність вимог позивача в частині стягнення заборгованості в іноземній валюті у зв'язку із відкликанням у Позивача Генеральної ліцензій на здійснення валютних операцій.

До матеріалів справи позивачем надані копії документів, які свідчать про перебування його в стані ліквідації. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16 жовтня 2014 р. № 660 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Фінростбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 жовтня 2014 р. № 113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фінростбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

За змістом ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку це процедура його припинення як юридичної особи. Згідно ст. 46 Закону, з дня початку процедури ліквідації припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). У відповідності до ст. 48 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Згідно зі ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" резиденти України мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених Декретом та іншими актами валютного законодавства.

Як зазначалося вище, постановою НБУ від 16 жовтня 2014 року відкликана Генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій, яка раніше була видана позивачу. Проте, у відповідності до ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" неплатоспроможні комерційні банки, ліквідацію яких здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, мають право здійснювати валютні операції без ліцензії Національного банку України з дотриманням законодавства України про систему валютного регулювання і валютного контролю з метою здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Враховуючи зобов'язання уповноваженої особи Фонду в процесі ліквідації Банку забезпечити погашення заборгованості позичальників, приписи ст. 5 Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та умови кредитного договору № 156, суд вважає правомірними вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в валюті наданого кредиту.

Заперечуючи проти позову, відповідач вважає, що примушення його до виконання зобов'язань за кредитним договором в умовах проведення антитерористичної операції та збільшення курсу долару США до національної валюти, порушує принцип справедливості, закріплений в ст. 3 ЦК України.

Проте, відповідно до ст.193 Господарського кодексу України , ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України. Прийнятим у зв'язку з викладеним Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", визначені заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, у тому числі накладено мораторій: на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями; на реалізацію прав іпотекодержателя, визначених ст.ст. 37,38, 40,41 Закону України «Про іпотеку». Таким чином, Держава гарантувала суб'єктам, які здійснюють діяльність на території проведення АТО пільгові умови виконання зобов'язань, пов'язані із звільненням від відповідальності за порушення зобов'язань, визначених законом. Проте, від виконання зобов'язань зазначені суб'єкти не звільнені.

З огляду на правову позицію Верховного Суду України, викладену в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки) від 01.10.2010р., та позицію Вищого господарського суду України, викладену в Постанові Пленуму «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», зростання курсу долара США - валюти кредиту, не може розцінюватись як непередбачувана обставина, оскільки у позичальника існувала можливість в момент укладення договору спрогнозувати зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливості отримання кредиту в національній валюті.

Посилання відповідача на призупинення фінансових операцій на території АТО, запроваджене Постановою НБУ № 466 від 6.08.2014 року, як на підставу неможливості виконання зобов'язань , також не може бути прийнята судом до уваги, оскільки відповідно до п. 4 зазначеної постанови, банки до повного відновлення діяльності вправі надавати клієнтам послуги за допомогою засобів мобільного обслуговування. За змістом ст. ст. 2, 1066 ЦК України, суб'єктами відносин за договором банківського рахунку є юридичні та фізичні особи. За Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про платіжні системи в Україні», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, призупинення діяльності банківських установ (їх структурних підрозділів) на окремих територіях не є підставою для закриття рахунків клієнтів та відмови в їх обслуговуванні.

Таким чином, призупинення діяльності структурних підрозділів банку на окремій території, не перешкоджає клієнтові здійснювати операції за власними рахунками, незалежно від того, що договір про банківський рахунок укладався за місцезнаходженням банківської філії (відділення), діяльність якої не здійснюється не території міста Донецьк. Таким чином, відповідач, в порушення ст. 33 ГПК України, не довів неможливість виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором через припинення фінансових операцій на території м. Донецька.

За таких обставин, суд не вбачає порушень приписів ст. 3 ЦК України.

Як зазначає позивач та не спростовує належними доказами відповідач, наразі в останнього наявна заборгованість за кредитним договором № 156, що складається з заборгованості за кредитом в сумі 2 300 000, 00 доларів США та відсотками в сумі 303 757,48 доларів США. В ході розгляду справи відповідач належними доказами не спростовував факт укладання кредитного договору та виконання з боку позивача зобов'язань з надання кредитних коштів. Також матеріалами справи підтверджується стабільне виконання відповідачем зобов'язань по сплаті відсотків нарахованих суму отриманого кредиту та у розмірі, встановленому кредитним договором , протягом квітня 2013 року - квітня 2014 року ( арк. справи 187-191). У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та задовольняє позов в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Як зазначалося вище, ПАТ «Фінростбанк» перебуває в процедурі ліквідації. Згідно п.22 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на час подання позову) уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку звільнена від сплати судового збору. За таких обставин та враховуючи прийняте рішення по справі 908/652/15г, судовий збір стягується з відповідача в доход державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525,526, §2 глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст.193 Господарського кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Фінростбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Енерготрансінжиніринг" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 156 від 3.04.2013 року в сумі 2 603 757,48 доларів США - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Енерготрансінжиніринг" (83114, місто Донецьк, вул. Університетська, 108-А, код ЄДРПОУ 32805030) на користь Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Фінростбанк" (65104, м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 13, код ЄДРПОУ 14366762) заборгованість за кредитним договором № 156 від 3.04.2013 року, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 2 300 000,00 доларів США, простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 303 757,48 доларів США.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Енерготрансінжиніринг" (83114, місто Донецьк, вул. Університетська, 108-А, код ЄДРПОУ 32805030) на користь державного бюджету України (отримувач: Управління державної казначейської служби м.Харькова , банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області , МФО 851011, ЄДРПОУ 37999649, рахунок 31216206783002 , код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в сумі 73 080,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 07.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну чистини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 11.09.2015р.

Суддя П.В. Демідова